Це дозволило учасникам ринку продавати електроенергію з відновлювальних джерел за вищою ціною, удвічі збільшити кількість діючих вітроустановок та на третину -- сонячних. Експерти прогнозують, що до 2015 року частка «зеленої» електроенергії може досягти 4% енергобалансу країни за умови, що в найближчі два роки в Україні буде налагоджене виробництво енергоустаткування.
На сьогодні альтернативна енергетика (використання енергії вітру, сонця, геотермальної енергії, біомаси) займає всього 0,2% у загальному енергобалансі країни (в Євросоюзі -- 10%).
Компанії, що отримали ліцензію Нацкомісії регулювання електроенергетики, мають право продавати електроенергію в загальну мережу з коефіцієнтом 0,8-4,6 від роздрібного тарифу для споживачів другого класу напруги (понад 35 кВт). А прив'язка тарифу до курсу євро дала змогу знизити валютні ризики інвесторів, уточнили в комісії.
До затвердження «зелених» тарифів генерувати нетрадиційну енергію було невигідно, оскільки такі проекти вимагають серйозних інвестицій. При відсутності попиту на дорогу енергію на внутрішньому ринку компанії не були зацікавлені у вкладеннях. Зараз учасники ринку мають можливість продавати в енергомережу вироблену електроенергію за високими цінами, вважають експерти.
Електроенергію, вироблену вітром, держава купує за 1,23 грн/кВт•г, малої гідроенергетики -- 0,84-1,32 грн/кВт•г, сонячними установками -- по 4,8-6 грн/кВт•год. Введення «зелених» тарифів знизило термін окупності таких проектів з 15-18 років до 6-8 років.
Крім того, виробники альтернативної енергетики до 2020 року звільнені від сплати податку на прибуток. Компанії ще 10 років зможуть ввозити енергозберігаюче устаткування без сплати ПДВ і мит.
Найбільш перспективними регіонами для розвитку вітрової та сонячної електроенергетики є Запорізька, Донецька, Луганська області та Крим, а для малої гідроенергетики -- західні області України. Ці регіони мають досить високий рівень сонячного випромінювання -- 3-3,5 кВт/кв. м, сили вітру -- 15-25 м/сек. та водоносних річок, гідротехнічний потенціал яких становить 700 тис. кВт.
Сумарна потужність невеликих вітроагрегатів, що працюють сьогодні, становить 12 МВт. Вони займають 13% від 1170 всіх установлених в Україні вітроелектростанцій (ВЕС). Більше половини працюючих машин побудовано за останні півтора року. Обсяг ринку сонячної електроенергетики за I півріччя зріс на 30% -- до 6,5 тис. фотоелектричних модулів сумарною потужністю 15 МВт. В країні існує 48 малих ГЕС, з яких більше половини потребують реконструкції.
Незважаючи на встановлені державою високі «зелені» тарифи та податкові пільги, ринок збуту ще не сформований. Хоча законодавством передбачена можливість продажу альтернативної електроенергії споживачам безпосередньо, її єдиним покупцем поки є ДП «Енергоринок».
Це пов'язано з тим, що відсутні економічні стимули, які змусять споживачів викуповувати в учасників ринку дорожчу екологічно чисту енергію. Розширити ринок збуту дасть змогу обов'язкове квотування споживання альтернативної електроенергії, вважають експерти.
Не сприяє збільшенню попиту на поновлювану енергію і складна процедура підключення виробників до енергомережі. Так, відповідно до законодавства, процес отримання дозвільної документації на генерацію та скидання в енергомережу повинен займати місяць, але на практиці держрегулятор затягує процедуру до півроку.
Особлива ситуація склалася на ринку сонячної електроенергетики -- для виробників чітко не прописаний механізм підключення до енергомережі.
Крім того, розвиток ринку стримує необхідність значних інвестицій. Вартість будівництва ВЕС потужністю 100 МВт становить $200-250 млн, реконструкція малих гідроелектростанцій може коштувати $1,5-3 млн, а установка сонячних модулів на 100 МВт -- $350-500 млн.
У Європі проблема пошуку інвесторів вирішується за допомогою програм міжнародних банків, стратегія яких передбачає пільгові умови кредитування альтернативної енергогенерації. Але в Україні іноземні банки частіше вкладають у менш дорогі проекти -- в енергозбереження. При цьому іноземні компанії охочіше стають співінвесторами українських промислових груп, ніж невеликих і менш надійних компаній.
Експерти вважають, що найбільш привабливим для інвесторів стане сегмент вітроенергетики, який до 2015 року займе 1,5% у структурі енергобалансу країни. Ще 1,3% займають сонячна енергетика, 1,2% -- малі ГЕС.
При цьому робота однієї вітроелектростанції потужністю 2 МВт дозволяє економити 4,7-5 тис. кубометрів природного газу, фотоелектричний модуль потужністю 15 МВт -- 5 тис. кубометрів газу (або 4 т нафти, 6,7 т вугілля, 4,3 т мазуту). Розвивати енергогенерації мають намір такі великі компанії, як ДПЕК, «Смарт-холдинг», «Луганське енергетичне об'єднання».
«ДПЕК планує побудувати першу ВЕС потужністю 200 МВт на сході України в період 2011-2014 років. Обсяг інвестицій у проект перевищить 300 млн євро, -- сказав директор з розвитку бізнесу ДПЕК Герман АЙНБІНДЕР. -- У планах компанії -- сформувати портфель проектів ВЕС загальною потужністю понад 1 тис. МВт».
У «Смарт-холдингу», крім реалізації пілотного проекту в Херсонській або Миколаївській областях потужністю 25 МВт, зацікавлені у випуску комплектуючих.
Новим етапом розвитку галузі має стати виробництво українського обладнання: виробничі потужності промислових компаній дозволяють налагодити випуск необхідного устаткування і вивести його на внутрішній ринок.
Це дозволить значно заощадити на закупівлі імпортного обладнання і здешевить реалізацію проектів. Налагодити власне виробництво учасникам ринку доведеться вже в найближчі два роки. Відповідно до законодавства, починаючи з 2012 року питома вага матеріалів, обладнання робіт та послуг українського виробництва у вартості проектів має становити не менше 30%, а з 2014 року -- 50%.
Інтерес до сегмента сонячної енергетики обумовлений перш за все економічно вигідними «зеленими» тарифами.
Зростання цін на енергоносії може призвести до зростання частки альтернативної енергетики в енергобалансі до 4,5-5% до 2015 року, вважають експерти.
За матеріалами Рro-consulting.com.ua