Зимостійкість ріпаку: чи варто поспішати з пересіванням
/
Актуальні статті
/
Вівторок, 19 квітня 2016 10:04
Під час вирощування ріпаку є певні ризики зниження урожайності як через вибагливість цієї культури щодо погодних умов, так і через порушення окремих елементів технології, що призводить до зрідження посівів, а в окремих випадках — і до повної їх загибелі. Вимерзання посівів озимого ріпаку останнім часом ставить багатьох сільгоспвиробників перед вибором: чи варто вирощувати цю культуру, яка потребує істотних витрат на технологію?
Галина РАДЗІЦЬКА, регіональний менеджер
з агрономічної підтримки
У процесі перезимівлі озимий ріпак зазнає дії негативних температур повітря і ґрунту. Відомо, що здатність рослин витримувати температуру нижче 0°С визначається їхньою морозостійкістю. Водночас існує визначення «зимостійкість» — це стійкість рослин до дії комплексу несприятливих умов у період перезимівлі.
Зимо- та морозостійкість озимого ріпаку багато у чому залежить від погодних умов, що складаються як перед відходом у зиму, так і у процесі перезимівлі. До таких чинників належать: наявність та величина снігового покриву, кількість опадів, температурний режим та його добові коливання.
Озимий ріпак — одна з найбільш холодостійких
та невибагливих до тепла рослин
-
Насіння ріпаку починає проростати за температури трохи вище 0°С (+0,5...+1,5°С). Проте щоб отримати нормальні дружні сходи за 3-4 дні, рослинам потрібна температура +14...17°С.
-
Сходи ріпаку легко витримують короткочасні заморозки (до -3...-5°С). Після потепління рослини поновлюють вегетацію при +2...+3°С та продовжують її вже за температури +5…+6°С.
-
Коли взимку немає снігу, рослини здатні витримувати морози на рівні кореневої шийки -14…-15°С, за наявності снігового покриву — до -25…-30°С. Існують дані наукових досліджень, які свідчать про здатність озимого ріпаку витримувати доволі низькі від’ємні температури за умови снігового покриву до -30...-35°С.
-
Рослини, які не сформували розетку, мають слаборозвинену кореневу систему та можуть загинути за температури повітря -10°С.
-
Рослини ріпаку з недорозвиненою розеткою, що становить 4-5 листків (мінімально можливий розвиток) і слабкою кореневою системою (головний стрижень — 7-9 см), можуть загинути при -8…-12°С.
-
Ріпак озимий, що сформував розетку з шести листків, переносить мінусові температури на рівні кореневої шийки до -16…-17°С.
-
Рослини ріпаку, що сформували восени розетку з 6-8 листків, але були ушкоджені під час зимівлі, з відновленням весняної вегетації регенерують та швидко відновлюють надземну частину.
-
Зимо- та морозостійкість озимого ріпаку потрібно розглядати комплексно (розвиток рослин і погодні умови). Рослини ріпаку під час відходу в зиму мають пройти процес загартування, який відбувається у два етапи. Під впливом поступового зниження температури повітря вдень до +10°С, а вночі до 0...-1°С в рослинах нагромаджуються цукри та інші сполуки зі зниженими температурами замерзання. Далі настає повне припинення росту рослин. Друга фаза — за умов поступового зниження температури повітря нижче 0°С. Це супроводжується дальшим зневодненням тканин і підвищенням концентрації клітинного соку, що знижує точку замерзання.
Існують дві групи причин загибелі рослин озимого ріпаку взимку:
-
Клімато-фізіологічні. Немає умов загартування рослин внаслідок дії низьких температур і вітру, за відсутності снігового покриву, вимокання і випрівання рослин, крижаної кірки тощо. Негативний вплив цих чинників майже не регулюється.
-
Агротехнічно-фізіологічні. Вплив добору гібридів, строків сівби, якості підготовки ґрунту, норми висіву, глибини загортання насіння, внесення добрив, розвитку хвороб, поширення шкідників тощо.
За наявності вологи у ґрунті сходи озимого ріпаку з’являються на 4-6-ту добу, через 8-10 діб утворюється перша пара справжніх листків, а ще через 10-12 діб — листкова розетка. Осінній період вегетації триває 75-90 днів, а потім настає період зимового спокою — 130-145 днів. За оптимального строку сівби до настання періоду зимового спокою рослини утворюють потужну розетку з 6-8 листків завдовжки 35-45 см.
Гірше зимують рослини пізніх строків сівби: вони не встигають утворити потужну розетку листків довжиною до 25-30 см. Такі рослини не нагромаджують достатньої кількості розчинних вуглеводів, потрібних для доброго загартування.
Слід відзначити, що й ранні строки сівби не сприяють добрій перезимівлі рослин, хоча достатньо часу для нагромадження цукрів. Проте у перерослих рослин у корінні та кореневій шийці перед відходом у зиму цукрів завжди буде менше, ніж у тих, що були висіяні в оптимальні строки. Це відбувається тому, що значна частина цукрів у вигляді поживних речовин витрачається на утворення потужнішої вегетативної маси листя.
Ранній строк сівби ріпаку сприяє диференціації його органів та підвищує здатність до регенерації. Чим більше часу для закладання квіткових та пазушних бруньок, що утворюються на верхівці кореневої шийки (конусі наростання), тим краще складаються передумови для процесу формування урожаю. 70% потенціалу майбутнього врожаю озимого ріпаку визначаються під час його розвитку до настання зимового спокою (5 діб із температурою нижче +2°С).
Мінімізація ризиків
Аби зменшити ризики вимерзання, слід використовувати для вирощування найбільш морозо-та зимостійкі сорти й гібриди озимого ріпаку.
Від чого залежить зимостійкість ріпаку?
Вирішальними чинниками зимостійкості ріпаку є суворе дотримання агрономічних вимог, з одного боку, і добрі погодні умови (належна кількість опадів та повільне зниження температури) — з іншого. Варто додати й оптимальне забезпечення рослин поживними речовинами. За таких умов відбувається інтенсивне нагромадження цукрів та розчинних амінокислот у клітинах рослин, підвищується концентрація клітинного соку та вміст сухої речовини.
Сніговий покрив зменшує дію низьких температур на рослини. Проте у низинах рослини ріпаку можуть задихатися або випрівати. Загибель рослин під снігом, вкритим льодом, відбувається здебільшого тому, що внаслідок підсиленого дихання витрачаються нагромаджені вуглеводи, а вони через нестачу світла й кисню не поновлюються.
До значних пошкоджень і навіть повної загибелі рослин у зимовий та ранньовесняний періоди можуть призвести:
-
неповний розвиток (2-3 листка) або, навпаки, надмірний — понад 10-12 листків;
-
втрата рослинами тургору;
-
пошкодження хворобами та шкідниками;
-
дефіцит елементів живлення;
-
поперемінне підвищення та зниження температур під час стану спокою;
-
високе розташування точки росту над ґрунтом (вище 2,5 см);
На висоту розташування точки росту впливають:
-
генетичні особливості сорту чи гібрида. Наприклад, напівкарликові гібриди компанії DuPont Pioneer, об’єднані під торговою маркою MAXIMUS® — PR44D06, PR45D03, PR45D05 і PX100CL (Clearfield®), відрізняються від звичайних високорослими гібридами ріпаку, низькою точкою росту та слабкою розеткою листя;
-
густота посівів (зумовлена нормою висіву насіння);
-
глибина загортання насіння;
-
затінення культури бур’янами;
-
незадовільне загортання рослинних решток («солом’яні гнізда»), що призводять до витягування гіпокотиля;
-
осідання ґрунту, якщо між основним та передпосівним обробітком не було розриву у часі та не проводилося ущільнення ґрунту до чи після сівби кільчасто-шпоровими або гладкими котками.
Визначальне чи не дуже значення мають оптимальні
строки сівби та норма висіву насіння,
які можуть різнитися для різних гібридів (сортів) озимого ріпаку
Великий вплив на перезимівлю озимого ріпаку має густота стояння рослин, яка визначається нормою висіву. Загущені посіви навіть за оптимального строку сівби не сприяють створенню умов для доброго загартування рослин.
Рослини ріпаку здатні до саморегуляції густоти стояння: слабші гинуть, проте ті, що залишилися, також не можна назвати повноцінно розвиненими, оскільки значну частину своїх сил вони витратили на боротьбу за виживання. Такі рослини йдуть у зиму ослабленими, їхня зимо-, а особливо морозостійкість значно нижчі, ніж у рослин, які розвивалися за оптимальної густоти стояння.
Отже, найпоширенішими помилками технології вирощування ріпаку восени є:
-
перевищення норми висіву насіння;
-
надмірне азотне живлення;
-
відмова від використання ретардантів, особливо на посівах надранніх (третя декада липня) та ранніх (перша декада серпня) строків сівби;
-
ігнорування боротьби з хворобами, бур’янами та шкідниками.
Особливу увагу слід приділяти режиму живлення посівів ріпаку. Повна забезпеченість фосфатно-калійним живленням восени сприяє підвищенню зимостійкості, а надлишок азоту її знижує, позаяк високий вміст цього елемента в ґрунті сприяє підсиленому росту рослин, що призводить до втрат вуглеводів, потрібних для доброго загартування. Зазначимо, що й дефіцит азоту восени також призводить до зниження зимостійкості, особливо на пізніх термінах сівби та на полях після загортання значної кількості соломи.
Для забезпечення високої морозо- та зимостійкості рослина ріпаку перед перезимівлею повинна мати потужну розетку листя (6-8 листків), діаметр кореневої шийки має бути не менше 8-10 мм, довжина конусу наростання — не більше 2 см, довжина кореня — не менше 20 см. Важливо, щоб не було захворювань, бур’янів, а також ознак дефіциту елементів живлення. Такі посіви, навіть внаслідок надмірної загибелі, коли навесні залишається 5-10 рослин на квадратному метрі, здатні забезпечити повноцінний урожай насіння завдяки підвищеному гілкуванню (гілки 1-го та 2-го порядку), а отже, і більшій кількості стручків на одній рослині та насінин у них.
Строки сівби та норма висіву
Оптимальні строки сівби озимого ріпаку для переважної частини регіонів України — 10-20 серпня.
Важливим чинником є густота посіву, яка забезпечується оптимальною нормою висіву. Практика свідчить, що для сучасних гібридів озимого ріпаку оптимальною нормою висіву є 45-50 насінин на квадратний метр, яку за несприятливих умовах може бути підвищено на 10%.
Глибина розміщення насіння не повинна перевищувати 2-3 см.
Ріпак — доволі пластична культура щодо площі живлення, тому ширина міжрядь може бути різною: 12,5; 15; 19; 35 і навіть 45 та 70 см. До речі, саме міжряддя з шириною 45 та 70 см дає змогу використовувати міжрядний обробіток. Проте варто пам’ятати, що, збільшуючи ширину міжряддя до 45 см, слід використовувати менші норми висіву, тому що понад 15 рослин у рядку (340 000 рослин/га) при такому широкорядному посіві вже починають конкурувати між собою.
У посівах з оптимальною густотою до кінця осінньої вегетації рядки рослин не змикаються, що забезпечує найкращі умови для їхнього розвитку (формування листя, нагромадження цукрів та оптимальне залягання точки росту).
У посівах, де рядки рано зімкнулися, рослини внаслідок конкуренції між собою витягуються догори. Це призводить до надмірного росту стебла, втрати поживних речовин і що найнебезпечніше — до «витягування» точки росту над поверхнею ґрунту.
Один із простих методів профілактики загущення — посів із міжряддям 30-35 см (звичайними зерновими сівалками через рядок). Це не лише дає змогу забезпечити точнішу сівбу, а й сприяє швидкому розвитку рослин за пізніх строків сівби завдяки кращому прогріванню ґрунту.
Застосування ретардантів
Переростання рослин можливе на ранніх посівах за відмови від застосування ретардантів восени. Щоб зміцнити кореневу систему під час перезимівлі, слід застосовувати регулятори росту. Доволі часто навесні спостерігається масова загибель рослин ріпаку, що сформували 10 і більше листків і товсту кореневу шийку наприкінці осінньої вегетації. Водночас невеличкі рослини, що ввійшли в зиму у фазі 5-7 листків, перезимовують здебільшого без ушкоджень. Це явище можна пояснити зниженням фізіологічної стійкості перерослих рослин до дії низьких температур. Концентрація цукрів у клітинному соку перерослих рослин занизька, щоб перешкодити їхньому заморожуванню.
Тому під час сівби у ранні строки за сприятливих для росту рослин умов, а також за внесення значної кількості азотних добрив застосування регуляторів росту ретардантної дії є обов’язковим.
Ретарданти не лише стримують ріст надземної частини рослин та призупиняють переростання культури, але й додатково стимулюють розвиток кореневої системи, нагромадження цукрів та ущільнення тканин рослини. Діаметр кореневої системи та кореневої шийки збільшується вдвічі порівняно з контролем, що дає змогу рослинам поліпшити доступ до ґрунтової вологи та поживних речовин, а отже, забезпечити потрібний рівень цукрів, пентозанів, амінокислот та інших корисних речовин.
На зниження рівня зимостійкості ріпаку впливає розвиток хвороб. Збільшення площ ріпаку та соняшнику у структурі посівних площ призводить до масового розвитку таких хвороб, як фомоз та альтернаріоз. Період внесення фунгіцидів збігається з періодом застосування ретардантів. Восени фунгіциди, в тому числі й ретардантної дії, рекомендовано застосовувати у фазі 4-6 листків.
Застосування гербіцидів
З метою створення рослинам ріпаку найсприятливіших умов для входу в зиму слід усунути конкуренцію з боку бур’янів. Одна з причин витягування точки росту озимого ріпаку — конкуренція з бур’янами та падалицею стерньового попередника. Особливу увагу слід приділити правильному підживленню рослин азотними добривами. У жодному разі не можна підживлювати їх узимку. Інакше в імовірні лютневі «вікна» підживлення стимулює ріст і тим самим послаблює їхнє загартовування, що може призвести до загибелі рослин навіть при незначних морозах. Підживлення слід проводити тоді, коли минає небезпека повернення холодів.
Оптимальний строк першого ранньовесняного підживлення озимого ріпаку настає за встановлення стійкої середньодобової температури повітря +5°С та вище. На рослинах у цей період з’являються білі молоді корінці — це основна ознака початку вегетації. Першу дозу азотних добрив під озимий ріпак вносять у ранні строки після оцінки перезимівлі — 100-120 кг/га азоту. При внесенні вищих доз рекомендується застосування азоту частинами. У роки з ранньою весною в перше підживлення слід вносити 40-60 кг/га азоту, у друге (у фазі стеблування) — решту добрив із розрахунку планового урожаю. Спочатку слід підживлювати ослаблені посіви й розташовані на легких ґрунтах. Дозу азоту варто збільшити на 20-40 кг/га за слабкого розвитку рослин або за густоти стояння менше 40 шт./м². Під озимий ріпак можна використовувати всі види й форми азотних добрив. Проте при підвищенні середньодобової температури навесні понад +5°С рідкі азотні добрива доцільно вносити розведеними водою (1:2 або 1:3), щоб уникнути опіків листя та пригнічення рослин ріпаку. Застосовуючи азотні добрива у формі сульфату амонію, рекомендується вносити їх у перше підживлення. А друге слід проводити сечовиною або селітрою, щоб уникнути підвищення вмісту в насінні глюкозинолатів.
Якщо в осінній та ранньовесняний періоди вказані вище заходи було здійснено якісно та вчасно, то шанси рослин пережити несприятливі умови відчутно підвищуються.
Обстеження посівів озимого ріпаку
під час перезимівлі
Наприкінці зимового періоду актуальним питанням для значної частини сільгоспвиробників є оцінка стану посівів озимого ріпаку. Обстеження посівів дає змогу заздалегідь визначити заходи з догляду за ними навесні та вчасно ухвалити рішення про пересівання.
Монолітний метод
На основі відрощування рослин із вирубаних на полі монолітів розміром З0х30 та завтовшки 15-20 см визначають життєздатність рослин. На площі 50 га вирубують не менше двох таких монолітів, кожний з яких містить рослини двох суміжних рядків. Моноліти відбирають на полях, які найповніше характеризують стан посівів, залежно від попередників, сортового складу та розвитку рослин. Густота посіву та стан розвитку рослин у місцях взяття монолітів мають бути типовими для всього поля. Розморожують моноліти поступово. Спочатку їх встановлюють у приміщенні за температури від +5 до +10°С. Відталі рослини переносять у світле приміщення з температурою +18...+20°С. Їх поливають водою кімнатної температури, не допускаючи пересихання або перезволоження ґрунту. На 8-10-й день після встановлення монолітів у теплому приміщенні життєздатність рослин можна передбачити попередньо, а на 15-20-й — визначити остаточно. Стан посівів узимку визначають за кількістю загиблих рослин, обчислюючи цей показник так само, як зрідженість посіву.
Прискорений метод
Прискорений метод оцінки життєздатності рослин зі стрижневою кореневою системою за інтенсивністю та характером відростання меристемної тканини дає можливість визначити стан рослин за дві-три доби. Зразки відбирають із двох суміжних рядків так, щоб кількість рослин була не менше 10 рослин. Якщо в день відбору температура повітря становитиме -12...-15°С, то під час транспортування до приміщення їх слід утеплити. Вирубані зразки переносять у тепле приміщення для їхнього відтавання при кімнатній температурі. Потім корені відрізають ножицями, залишивши близько 5 см від головки кореня. На відстані 2 см від кореневої шийки зрізають листя та корені. Рослини закріплюють у вертикальному положенні окремо одну від одної, зануривши кожну в пластиковий чи інший посуд, на дно якого кладуть вату чи шар бинту, добре змочені водою. Рослини мають бути у вологому середовищі, але не залиті водою. Підготовлені зразки розміщують у місцях із температурою +24...+26°С. Аналіз та підрахунок рослинних зразків проводять через 36 годин. У живих рослин у результаті приросту меристеми з’являються паростки довжиною не менше 1,5-2 см. Рослини, які відросли на 0,5-1 см, мають знижену життєздатність. Після відновлення весняної вегетації за несприятливих умов (різке наростання температури, нестача опадів тощо) вони можуть швидко загинути. У загиблих рослин відростання не відбувається. Обчислюють відсоток загиблих рослин від загальної кількості рослин у зразку.
За нормальних умов перезимівлі моноліти або проби рослин для оцінки стану озимих відбирають у такі строки: 25 січня, 23 лютого та 10 березня. Коли ж умови перезимівлі несприятливі, проби для відрощування беруть додатково.
Цю шкалу оцінювання стану посівів озимого ріпаку та прогнозів його врожайності розраховано на посіви з оптимально розвинутими рослинами. Як свідчить практика, на посівах, де рослини вийшли з зими, навіть за благополучної їхньої перезимівлі у фазі 3-4 листків, урожай буде нижчим як мінімум на 30%.
Оцінка життєздатності рослин ріпаку
в ранньовесняний період
Навесні у полі під час відновлення вегетації зелені рослини викопують із землі з глибини 12-15 см:
-
якщо головний корінь не пошкоджено (навіть за пошкодження бічних коренів), рослини вважають живими, і спостереження продовжують упродовж 7-10 днів;
-
якщо головний корінь легко розмочалюється, рослини вважають загиблими;
-
якщо розмочалюється лише найтонша частина кореня (його кінчик), а соковиті тканини на поперечному перерізі кореня мають біле забарвлення, то такі рослини вважають живими.
Після перезимівлі стан озимого ріпаку визначається за параметрами густоти стояння. Якщо виходити з оптимальної густоти стояння рослин (45-50 шт./м²), то питання про пересівання може виникати лише за густоти, яка визначається за такими параметрами:
-
понад 40 рослин на м² — добрий стан;
-
від 20 до 40 рослин на м² за рівномірного розподілу — задовільний;
-
менше 10 рослин на м² — рішення про пересівання варто ухвалювати з урахуванням рівномірності розміщення рослин ріпаку та їх розвитку.
У деяких випадках від морозів повністю гине листкова поверхня, а навесні з кореневої шийки починається відростання зеленої маси. Тому з пересіванням ріпаку не слід поспішати. Навіть якщо у середньому при доброму розподілі на 1 квадратний метр залишилося 20 рослин, то при грамотному внесенні добрив та догляді за посівами можливе отримання врожаю понад 30 ц/га.
Під час вирощування ріпаку є певні ризики зниження урожайності як через вибагливість цієї культури щодо погодних умов, так і через порушення окремих елементів технології, що призводить до зрідження посівів, а в окремих випадках — і до повної їх загибелі. Вимерзання посівів озимого ріпаку останнім часом ставить багатьох сільгоспвиробників перед вибором: чи варто вирощувати цю культуру, яка потребує істотних витрат на технологію?
Галина РАДЗІЦЬКА, регіональний менеджер
з агрономічної підтримки
У процесі перезимівлі озимий ріпак зазнає дії негативних температур повітря і ґрунту. Відомо, що здатність рослин витримувати температуру нижче 0°С визначається їхньою морозостійкістю. Водночас існує визначення «зимостійкість» — це стійкість рослин до дії комплексу несприятливих умов у період перезимівлі.
Зимо- та морозостійкість озимого ріпаку багато у чому залежить від погодних умов, що складаються як перед відходом у зиму, так і у процесі перезимівлі. До таких чинників належать: наявність та величина снігового покриву, кількість опадів, температурний режим та його добові коливання.
Озимий ріпак — одна з найбільш холодостійких
та невибагливих до тепла рослин
- Насіння ріпаку починає проростати за температури трохи вище 0°С (+0,5...+1,5°С). Проте щоб отримати нормальні дружні сходи за 3-4 дні, рослинам потрібна температура +14...17°С.
- Сходи ріпаку легко витримують короткочасні заморозки (до -3...-5°С). Після потепління рослини поновлюють вегетацію при +2...+3°С та продовжують її вже за температури +5…+6°С.
- Коли взимку немає снігу, рослини здатні витримувати морози на рівні кореневої шийки -14…-15°С, за наявності снігового покриву — до -25…-30°С. Існують дані наукових досліджень, які свідчать про здатність озимого ріпаку витримувати доволі низькі від’ємні температури за умови снігового покриву до -30...-35°С.
- Рослини, які не сформували розетку, мають слаборозвинену кореневу систему та можуть загинути за температури повітря -10°С.
- Рослини ріпаку з недорозвиненою розеткою, що становить 4-5 листків (мінімально можливий розвиток) і слабкою кореневою системою (головний стрижень — 7-9 см), можуть загинути при -8…-12°С.
- Ріпак озимий, що сформував розетку з шести листків, переносить мінусові температури на рівні кореневої шийки до -16…-17°С.
- Рослини ріпаку, що сформували восени розетку з 6-8 листків, але були ушкоджені під час зимівлі, з відновленням весняної вегетації регенерують та швидко відновлюють надземну частину.
- Зимо- та морозостійкість озимого ріпаку потрібно розглядати комплексно (розвиток рослин і погодні умови). Рослини ріпаку під час відходу в зиму мають пройти процес загартування, який відбувається у два етапи. Під впливом поступового зниження температури повітря вдень до +10°С, а вночі до 0...-1°С в рослинах нагромаджуються цукри та інші сполуки зі зниженими температурами замерзання. Далі настає повне припинення росту рослин. Друга фаза — за умов поступового зниження температури повітря нижче 0°С. Це супроводжується дальшим зневодненням тканин і підвищенням концентрації клітинного соку, що знижує точку замерзання.
Існують дві групи причин загибелі рослин озимого ріпаку взимку:
- Клімато-фізіологічні. Немає умов загартування рослин внаслідок дії низьких температур і вітру, за відсутності снігового покриву, вимокання і випрівання рослин, крижаної кірки тощо. Негативний вплив цих чинників майже не регулюється.
- Агротехнічно-фізіологічні. Вплив добору гібридів, строків сівби, якості підготовки ґрунту, норми висіву, глибини загортання насіння, внесення добрив, розвитку хвороб, поширення шкідників тощо.
За наявності вологи у ґрунті сходи озимого ріпаку з’являються на 4-6-ту добу, через 8-10 діб утворюється перша пара справжніх листків, а ще через 10-12 діб — листкова розетка. Осінній період вегетації триває 75-90 днів, а потім настає період зимового спокою — 130-145 днів. За оптимального строку сівби до настання періоду зимового спокою рослини утворюють потужну розетку з 6-8 листків завдовжки 35-45 см.
Гірше зимують рослини пізніх строків сівби: вони не встигають утворити потужну розетку листків довжиною до 25-30 см. Такі рослини не нагромаджують достатньої кількості розчинних вуглеводів, потрібних для доброго загартування.
Слід відзначити, що й ранні строки сівби не сприяють добрій перезимівлі рослин, хоча достатньо часу для нагромадження цукрів. Проте у перерослих рослин у корінні та кореневій шийці перед відходом у зиму цукрів завжди буде менше, ніж у тих, що були висіяні в оптимальні строки. Це відбувається тому, що значна частина цукрів у вигляді поживних речовин витрачається на утворення потужнішої вегетативної маси листя.
Ранній строк сівби ріпаку сприяє диференціації його органів та підвищує здатність до регенерації. Чим більше часу для закладання квіткових та пазушних бруньок, що утворюються на верхівці кореневої шийки (конусі наростання), тим краще складаються передумови для процесу формування урожаю. 70% потенціалу майбутнього врожаю озимого ріпаку визначаються під час його розвитку до настання зимового спокою (5 діб із температурою нижче +2°С).
Мінімізація ризиків
Аби зменшити ризики вимерзання, слід використовувати для вирощування найбільш морозо-та зимостійкі сорти й гібриди озимого ріпаку.
Від чого залежить зимостійкість ріпаку?
Вирішальними чинниками зимостійкості ріпаку є суворе дотримання агрономічних вимог, з одного боку, і добрі погодні умови (належна кількість опадів та повільне зниження температури) — з іншого. Варто додати й оптимальне забезпечення рослин поживними речовинами. За таких умов відбувається інтенсивне нагромадження цукрів та розчинних амінокислот у клітинах рослин, підвищується концентрація клітинного соку та вміст сухої речовини.
Сніговий покрив зменшує дію низьких температур на рослини. Проте у низинах рослини ріпаку можуть задихатися або випрівати. Загибель рослин під снігом, вкритим льодом, відбувається здебільшого тому, що внаслідок підсиленого дихання витрачаються нагромаджені вуглеводи, а вони через нестачу світла й кисню не поновлюються.
До значних пошкоджень і навіть повної загибелі рослин у зимовий та ранньовесняний періоди можуть призвести:
- неповний розвиток (2-3 листка) або, навпаки, надмірний — понад 10-12 листків;
- втрата рослинами тургору;
- пошкодження хворобами та шкідниками;
- дефіцит елементів живлення;
- поперемінне підвищення та зниження температур під час стану спокою;
- високе розташування точки росту над ґрунтом (вище 2,5 см);
На висоту розташування точки росту впливають:
- генетичні особливості сорту чи гібрида. Наприклад, напівкарликові гібриди компанії DuPont Pioneer, об’єднані під торговою маркою MAXIMUS® — PR44D06, PR45D03, PR45D05 і PX100CL (Clearfield®), відрізняються від звичайних високорослими гібридами ріпаку, низькою точкою росту та слабкою розеткою листя;
- густота посівів (зумовлена нормою висіву насіння);
- глибина загортання насіння;
- затінення культури бур’янами;
- незадовільне загортання рослинних решток («солом’яні гнізда»), що призводять до витягування гіпокотиля;
- осідання ґрунту, якщо між основним та передпосівним обробітком не було розриву у часі та не проводилося ущільнення ґрунту до чи після сівби кільчасто-шпоровими або гладкими котками.
Визначальне чи не дуже значення мають оптимальні
строки сівби та норма висіву насіння,
які можуть різнитися для різних гібридів (сортів) озимого ріпаку
Великий вплив на перезимівлю озимого ріпаку має густота стояння рослин, яка визначається нормою висіву. Загущені посіви навіть за оптимального строку сівби не сприяють створенню умов для доброго загартування рослин.
Рослини ріпаку здатні до саморегуляції густоти стояння: слабші гинуть, проте ті, що залишилися, також не можна назвати повноцінно розвиненими, оскільки значну частину своїх сил вони витратили на боротьбу за виживання. Такі рослини йдуть у зиму ослабленими, їхня зимо-, а особливо морозостійкість значно нижчі, ніж у рослин, які розвивалися за оптимальної густоти стояння.
Отже, найпоширенішими помилками технології вирощування ріпаку восени є:
- перевищення норми висіву насіння;
- надмірне азотне живлення;
- відмова від використання ретардантів, особливо на посівах надранніх (третя декада липня) та ранніх (перша декада серпня) строків сівби;
- ігнорування боротьби з хворобами, бур’янами та шкідниками.
Особливу увагу слід приділяти режиму живлення посівів ріпаку. Повна забезпеченість фосфатно-калійним живленням восени сприяє підвищенню зимостійкості, а надлишок азоту її знижує, позаяк високий вміст цього елемента в ґрунті сприяє підсиленому росту рослин, що призводить до втрат вуглеводів, потрібних для доброго загартування. Зазначимо, що й дефіцит азоту восени також призводить до зниження зимостійкості, особливо на пізніх термінах сівби та на полях після загортання значної кількості соломи.
Для забезпечення високої морозо- та зимостійкості рослина ріпаку перед перезимівлею повинна мати потужну розетку листя (6-8 листків), діаметр кореневої шийки має бути не менше 8-10 мм, довжина конусу наростання — не більше 2 см, довжина кореня — не менше 20 см. Важливо, щоб не було захворювань, бур’янів, а також ознак дефіциту елементів живлення. Такі посіви, навіть внаслідок надмірної загибелі, коли навесні залишається 5-10 рослин на квадратному метрі, здатні забезпечити повноцінний урожай насіння завдяки підвищеному гілкуванню (гілки 1-го та 2-го порядку), а отже, і більшій кількості стручків на одній рослині та насінин у них.
Строки сівби та норма висіву
Оптимальні строки сівби озимого ріпаку для переважної частини регіонів України — 10-20 серпня.
Важливим чинником є густота посіву, яка забезпечується оптимальною нормою висіву. Практика свідчить, що для сучасних гібридів озимого ріпаку оптимальною нормою висіву є 45-50 насінин на квадратний метр, яку за несприятливих умовах може бути підвищено на 10%.
Глибина розміщення насіння не повинна перевищувати 2-3 см.
Ріпак — доволі пластична культура щодо площі живлення, тому ширина міжрядь може бути різною: 12,5; 15; 19; 35 і навіть 45 та 70 см. До речі, саме міжряддя з шириною 45 та 70 см дає змогу використовувати міжрядний обробіток. Проте варто пам’ятати, що, збільшуючи ширину міжряддя до 45 см, слід використовувати менші норми висіву, тому що понад 15 рослин у рядку (340 000 рослин/га) при такому широкорядному посіві вже починають конкурувати між собою.
У посівах з оптимальною густотою до кінця осінньої вегетації рядки рослин не змикаються, що забезпечує найкращі умови для їхнього розвитку (формування листя, нагромадження цукрів та оптимальне залягання точки росту).
У посівах, де рядки рано зімкнулися, рослини внаслідок конкуренції між собою витягуються догори. Це призводить до надмірного росту стебла, втрати поживних речовин і що найнебезпечніше — до «витягування» точки росту над поверхнею ґрунту.
Один із простих методів профілактики загущення — посів із міжряддям 30-35 см (звичайними зерновими сівалками через рядок). Це не лише дає змогу забезпечити точнішу сівбу, а й сприяє швидкому розвитку рослин за пізніх строків сівби завдяки кращому прогріванню ґрунту.
Застосування ретардантів
Переростання рослин можливе на ранніх посівах за відмови від застосування ретардантів восени. Щоб зміцнити кореневу систему під час перезимівлі, слід застосовувати регулятори росту. Доволі часто навесні спостерігається масова загибель рослин ріпаку, що сформували 10 і більше листків і товсту кореневу шийку наприкінці осінньої вегетації. Водночас невеличкі рослини, що ввійшли в зиму у фазі 5-7 листків, перезимовують здебільшого без ушкоджень. Це явище можна пояснити зниженням фізіологічної стійкості перерослих рослин до дії низьких температур. Концентрація цукрів у клітинному соку перерослих рослин занизька, щоб перешкодити їхньому заморожуванню.
Тому під час сівби у ранні строки за сприятливих для росту рослин умов, а також за внесення значної кількості азотних добрив застосування регуляторів росту ретардантної дії є обов’язковим.
Ретарданти не лише стримують ріст надземної частини рослин та призупиняють переростання культури, але й додатково стимулюють розвиток кореневої системи, нагромадження цукрів та ущільнення тканин рослини. Діаметр кореневої системи та кореневої шийки збільшується вдвічі порівняно з контролем, що дає змогу рослинам поліпшити доступ до ґрунтової вологи та поживних речовин, а отже, забезпечити потрібний рівень цукрів, пентозанів, амінокислот та інших корисних речовин.
На зниження рівня зимостійкості ріпаку впливає розвиток хвороб. Збільшення площ ріпаку та соняшнику у структурі посівних площ призводить до масового розвитку таких хвороб, як фомоз та альтернаріоз. Період внесення фунгіцидів збігається з періодом застосування ретардантів. Восени фунгіциди, в тому числі й ретардантної дії, рекомендовано застосовувати у фазі 4-6 листків.
Застосування гербіцидів
З метою створення рослинам ріпаку найсприятливіших умов для входу в зиму слід усунути конкуренцію з боку бур’янів. Одна з причин витягування точки росту озимого ріпаку — конкуренція з бур’янами та падалицею стерньового попередника. Особливу увагу слід приділити правильному підживленню рослин азотними добривами. У жодному разі не можна підживлювати їх узимку. Інакше в імовірні лютневі «вікна» підживлення стимулює ріст і тим самим послаблює їхнє загартовування, що може призвести до загибелі рослин навіть при незначних морозах. Підживлення слід проводити тоді, коли минає небезпека повернення холодів.
Оптимальний строк першого ранньовесняного підживлення озимого ріпаку настає за встановлення стійкої середньодобової температури повітря +5°С та вище. На рослинах у цей період з’являються білі молоді корінці — це основна ознака початку вегетації. Першу дозу азотних добрив під озимий ріпак вносять у ранні строки після оцінки перезимівлі — 100-120 кг/га азоту. При внесенні вищих доз рекомендується застосування азоту частинами. У роки з ранньою весною в перше підживлення слід вносити 40-60 кг/га азоту, у друге (у фазі стеблування) — решту добрив із розрахунку планового урожаю. Спочатку слід підживлювати ослаблені посіви й розташовані на легких ґрунтах. Дозу азоту варто збільшити на 20-40 кг/га за слабкого розвитку рослин або за густоти стояння менше 40 шт./м². Під озимий ріпак можна використовувати всі види й форми азотних добрив. Проте при підвищенні середньодобової температури навесні понад +5°С рідкі азотні добрива доцільно вносити розведеними водою (1:2 або 1:3), щоб уникнути опіків листя та пригнічення рослин ріпаку. Застосовуючи азотні добрива у формі сульфату амонію, рекомендується вносити їх у перше підживлення. А друге слід проводити сечовиною або селітрою, щоб уникнути підвищення вмісту в насінні глюкозинолатів.
Якщо в осінній та ранньовесняний періоди вказані вище заходи було здійснено якісно та вчасно, то шанси рослин пережити несприятливі умови відчутно підвищуються.
Обстеження посівів озимого ріпаку
під час перезимівлі
Наприкінці зимового періоду актуальним питанням для значної частини сільгоспвиробників є оцінка стану посівів озимого ріпаку. Обстеження посівів дає змогу заздалегідь визначити заходи з догляду за ними навесні та вчасно ухвалити рішення про пересівання.
Монолітний метод
На основі відрощування рослин із вирубаних на полі монолітів розміром З0х30 та завтовшки 15-20 см визначають життєздатність рослин. На площі 50 га вирубують не менше двох таких монолітів, кожний з яких містить рослини двох суміжних рядків. Моноліти відбирають на полях, які найповніше характеризують стан посівів, залежно від попередників, сортового складу та розвитку рослин. Густота посіву та стан розвитку рослин у місцях взяття монолітів мають бути типовими для всього поля. Розморожують моноліти поступово. Спочатку їх встановлюють у приміщенні за температури від +5 до +10°С. Відталі рослини переносять у світле приміщення з температурою +18...+20°С. Їх поливають водою кімнатної температури, не допускаючи пересихання або перезволоження ґрунту. На 8-10-й день після встановлення монолітів у теплому приміщенні життєздатність рослин можна передбачити попередньо, а на 15-20-й — визначити остаточно. Стан посівів узимку визначають за кількістю загиблих рослин, обчислюючи цей показник так само, як зрідженість посіву.
Прискорений метод
Прискорений метод оцінки життєздатності рослин зі стрижневою кореневою системою за інтенсивністю та характером відростання меристемної тканини дає можливість визначити стан рослин за дві-три доби. Зразки відбирають із двох суміжних рядків так, щоб кількість рослин була не менше 10 рослин. Якщо в день відбору температура повітря становитиме -12...-15°С, то під час транспортування до приміщення їх слід утеплити. Вирубані зразки переносять у тепле приміщення для їхнього відтавання при кімнатній температурі. Потім корені відрізають ножицями, залишивши близько 5 см від головки кореня. На відстані 2 см від кореневої шийки зрізають листя та корені. Рослини закріплюють у вертикальному положенні окремо одну від одної, зануривши кожну в пластиковий чи інший посуд, на дно якого кладуть вату чи шар бинту, добре змочені водою. Рослини мають бути у вологому середовищі, але не залиті водою. Підготовлені зразки розміщують у місцях із температурою +24...+26°С. Аналіз та підрахунок рослинних зразків проводять через 36 годин. У живих рослин у результаті приросту меристеми з’являються паростки довжиною не менше 1,5-2 см. Рослини, які відросли на 0,5-1 см, мають знижену життєздатність. Після відновлення весняної вегетації за несприятливих умов (різке наростання температури, нестача опадів тощо) вони можуть швидко загинути. У загиблих рослин відростання не відбувається. Обчислюють відсоток загиблих рослин від загальної кількості рослин у зразку.
За нормальних умов перезимівлі моноліти або проби рослин для оцінки стану озимих відбирають у такі строки: 25 січня, 23 лютого та 10 березня. Коли ж умови перезимівлі несприятливі, проби для відрощування беруть додатково.
Цю шкалу оцінювання стану посівів озимого ріпаку та прогнозів його врожайності розраховано на посіви з оптимально розвинутими рослинами. Як свідчить практика, на посівах, де рослини вийшли з зими, навіть за благополучної їхньої перезимівлі у фазі 3-4 листків, урожай буде нижчим як мінімум на 30%.
Оцінка життєздатності рослин ріпаку
в ранньовесняний період
Навесні у полі під час відновлення вегетації зелені рослини викопують із землі з глибини 12-15 см:
- якщо головний корінь не пошкоджено (навіть за пошкодження бічних коренів), рослини вважають живими, і спостереження продовжують упродовж 7-10 днів;
- якщо головний корінь легко розмочалюється, рослини вважають загиблими;
- якщо розмочалюється лише найтонша частина кореня (його кінчик), а соковиті тканини на поперечному перерізі кореня мають біле забарвлення, то такі рослини вважають живими.
Після перезимівлі стан озимого ріпаку визначається за параметрами густоти стояння. Якщо виходити з оптимальної густоти стояння рослин (45-50 шт./м²), то питання про пересівання може виникати лише за густоти, яка визначається за такими параметрами:
- понад 40 рослин на м² — добрий стан;
- від 20 до 40 рослин на м² за рівномірного розподілу — задовільний;
- менше 10 рослин на м² — рішення про пересівання варто ухвалювати з урахуванням рівномірності розміщення рослин ріпаку та їх розвитку.
У деяких випадках від морозів повністю гине листкова поверхня, а навесні з кореневої шийки починається відростання зеленої маси. Тому з пересіванням ріпаку не слід поспішати. Навіть якщо у середньому при доброму розподілі на 1 квадратний метр залишилося 20 рослин, то при грамотному внесенні добрив та догляді за посівами можливе отримання врожаю понад 30 ц/га.
16 квітня 2024
Станом на 14 квітня Україна відправила на експорт 36,3 тис. тонн соняшнику (близько 27 тис. тонн за цей же період у квітні 2023 року), з яких близько 25 тис. тонн було відвантажено до Нідерландів.
Станом на 14 квітня Україна відправила на експорт 36,3 тис. тонн соняшнику (близько 27 тис. тонн за цей же період у квітні 2023 року), з яких близько 25 тис. тонн було відвантажено до Нідерландів.
16 квітня 2024
16 квітня 2024
Станом на 15 квітня весняно-польові роботи на Волині перетнули умовний екватор, в області почали посів кукурудзи на зерно.
Станом на 15 квітня весняно-польові роботи на Волині перетнули умовний екватор, в області почали посів кукурудзи на зерно.
16 квітня 2024
16 квітня 2024
Польські фермери продовжують блокувати рух вантажівок по трьох пунктах пропуску – «Ягодин», «Рава-Руська» та «Угринів». Через ці три пункти польські протестувальники за минулу добу взагалі не пропускали вантажівки в бік Польщі.
Польські фермери продовжують блокувати рух вантажівок по трьох пунктах пропуску – «Ягодин», «Рава-Руська» та «Угринів». Через ці три пункти польські протестувальники за минулу добу взагалі не пропускали вантажівки в бік Польщі.
16 квітня 2024
16 квітня 2024
У 2023/24 маркетинговому році в Україні, вперше за всі роки незалежності, було перероблено 1 млн тонн насіння ріпаку, що становить 23,3% від загального врожаю української олійної у 2023 році.
У 2023/24 маркетинговому році в Україні, вперше за всі роки незалежності, було перероблено 1 млн тонн насіння ріпаку, що становить 23,3% від загального врожаю української олійної у 2023 році.
16 квітня 2024
16 квітня 2024
В Україні від початку повномасштабного російського вторгнення релокувалися майже 19 тис. компаній, із них понад 1 тис. переїхали з міста до області.
В Україні від початку повномасштабного російського вторгнення релокувалися майже 19 тис. компаній, із них понад 1 тис. переїхали з міста до області.
16 квітня 2024
16 квітня 2024
Максимум роботи – мінімум витрат. Нові телескопічні навантажувачі Case IH Farmlift 737 приступили до роботи на філіях «Бессарабська» та «Колосівський елеватор» компанії «НІБУЛОН». Оновлені навантажувачі з унікальним поєднанням ефективності та низької вартості утримання тепер допомагають лідеру зернового експорту України та найбільшому оператору елеваторних потужностей.
Максимум роботи – мінімум витрат. Нові телескопічні навантажувачі Case IH Farmlift 737 приступили до роботи на філіях «Бессарабська» та «Колосівський елеватор» компанії «НІБУЛОН». Оновлені навантажувачі з унікальним поєднанням ефективності та низької вартості утримання тепер допомагають лідеру зернового експорту України та найбільшому оператору ...
16 квітня 2024
