В. О. МАКСИМОВИЧ, менеджер з маркетингу напряму розвитку
ЗЗР на сої, цукрових буряках і олійних культурах
Серед шкідників солодких коренів виділяють дві основні групи — шкідників сходів і шкідників післясходового періоду вегетації цукрових буряків. Умовний термін «сходи цукрових буряків» обмежується періодом вегетації рослин від початку їх появи на поверхні ґрунту і до линяння кореня, що настає у фазі 2-ї пари і завершується у фазі 3-ї пари справжніх листків (Саблук та ін., 2005). У цей період росту й розвитку рослини культури найбільш уразливі і доступні для багатьох видів фітофагів, які при надмірному розмноженні можуть завдавати чималої шкоди.
В Україні сходи цукрових буряків пошкоджують близько 40 фітофагів, але істотних збитків посівам цієї культури зазвичай завдає набагато менше шкідливих комах. Серед шкідників сходів — кілька видів довгоносиків, бурякові блішки, щитоноски, бурякова крихітка, личинки кількох видів коваликів, жуки й личинки піщаного мідляка, мертвоїди, личинки пластинчастовусих жуків тощо. До шкідників післясходового періоду вегетації цукрових буряків (після линяння кореня) можна віднести кілька спеціалізованих видів: попелиці (листкова і коренева), клопи, цикадкові, бурякова мінуюча міль, мухи й інші, а також шкідники з родини лускокрилих (підгризаючі і листогризучі совки, вогнівки), бурякова нематода, окремі представники ряду прямокрилих, мурашки тощо.
Коротко розглянемо загальну біологію і характер пошкодження звичайних представників названих груп.
Довгоносик звичайний буряковий (Bothynoderes punctiventris Germ.) дає одне покоління у рік. Імаго зимує в ґрунті на глибині 10-40 см на торішніх рештках цукрових буряків. Яйця відкладають у ґрунті на глибині 0,3-0,9 см біля рослин культури. Жуки пошкоджують сходи: з’їдають сім’ядолі, надземну частину підсім’ядольного коліна і перші пари листків. Дуже пошкоджені рослини гинуть. Личинки об’їдають корінці, вигризають м’якуш коренеплодів, від чого рослини в’януть і засихають навіть при достатній вологості ґрунту. Шкодять жуки у квітні-травні, личинки — у травні-серпні (Саблук та ін., 2005).
Довгоносик сірий буряковий (Tanymecus palliatus F.) має схожий життєвий цикл зі звичайним, але імаго виходять із ґрунту на 10-15 днів пізніше від останнього. Вихід імаго навесні починається після прогріву ґрунту на глибині до 20 см до +4...4,8 °С і дуже розтягнутий у часі. Жуки об’їдають на сходах вилочку і перші листки, дуже часто знищують проростки, які ще не з’явилися на поверхні ґрунту. Личинки живляться коренями осоту, берізки, рідше — інших рослин.
Серед інших видів бурякових довгоносиків в Україні відомі також:
- чорний буряковий довгоносик (Psalidium maxillosum F.)
- східний буряковий довгоносик (Bothynoderes foveicollis Gebl.)
- смугастий буряковий довгоносик (Chromoderus fasciatus Moll.)
- білуватий буряковий довгоносик (Chromoderus declivis Ol.).
Характер пошкоджень рослин буряку цими видами зовні дуже схожий.
Бурякова і лободова щитоноски (Cassida spp. L.). Імаго зимує у підстилці лісосмуг, по краях полів. Яйця відкладають на верхній і нижній боки листків культури.
Жуки згризають м’якуш листків зверху, а личинки — знизу, залишаючи епідерму і скелетні жилки. Після підсихання шкірочка розривається, і в листку утворюються отвори різного розміру й форми. Основна кормова рослина для жуків і личинок щитоноски бурякової — лобода біла, з якої жуки і личинки переселяються на буряки, а для щитоноски лободової — буряки й рідше лобода.
Крихітка бурякова (Atomaria linearis Steph.). Жук розвивається в одному поколінні. Зимують імаго на полях з-під буряків і бурякових висадків, основна маса — у верхньому шарі ґрунту, на глибині до 10 см, та на поверхні під рослинними рештками. Навесні жуки з’являються на поверхні ґрунту дуже рано, їх розносять по полю потоки талої води.
Жуки пошкоджують сходи — корінці й підземну частину стебла, вигризаючи з них ямки різного розміру. Рідше вони пошкоджують сім’ядолі, виїдаючи дрібні отвори. Пошкоджені рослини відстають у рості, гниють, що призводить до зрідження посівів.
Ковалики і їхні личинки (Elateridae). Зимують личинки (дротяники) першого, другого і третього років життя у ґрунті на глибині 35-45 см.
Цукрові буряки пошкоджують лише личинки (дротяники), які підгризають або перегризають підземні частини рослин — стебельця і корінці молодих сходів, і вгризаються у насіння. Такі ураження викликають загибель рослин й істотне зрідження посівів, особливо при сівбі малою нормою висіву. Пошкодження цими шкідниками коренеплодів може викликати їх загнивання (Бублик, Васечко, Васильєв, 1999); (Роїк, 2001); (Саблук та ін., 2005).
Піщаний мідляк (Opatrum sabulosum L.). Жуки об’їдають листки і сім’ядолі, особливо коли рослини втрачають тургор під час сухої жаркої погоди. Личинки мідляків (дротяники несправжні), так само як личинки коваликів в’їдаються у підземні частини молодих рослин цукрових буряків та інших культур.
Блішки бурякові (Chetocnema spp.). Жуки вигризають паренхіму зверху листка у вигляді круглих віконець, залишаючи шкіру. При більших пошкодженнях ці отвори зливаються, від чого сім’ядолі і перші листки засихають, а якщо пошкоджена і точка росту, то рослина гине. Блішки шкодять бурякам від появи сходів до утворення двох-трьох пар листків, і влітку, коли відроджуються жуки нового покоління. Найбільшої шкоди бурякам жуки завдають навесні в ясну й суху погоду при поступовому підвищенні температури.
Пластинчатовусі (Scarabaeidae). Цукровим бурякам шкодять лише личинки (хрущів). Вони об’їдають дрібні корінці і вигризають великі ямки на коренеплодах, а після перегризання центрального кореня вся рослина швидко в’яне без попереднього пожовтіння листків. Найбільш шкодочинні личинки останнього (третього) віку.
Крім того, до пластинчатовусів належить кравчик, або головач (Lethrus apterus Laxm.), жуки якого зрізають сходи буряків, знищуючи набагато більше рослин, ніж треба для живлення жука або личинок (Бублик, Васечко, Васильєв, 1999); (Роїк, 2001); (Саблук та ін., 2005).
Попелиця коренева бурякова (Pemphigus fusciicjmis Koch). Самки і личинки різного віку живуть колоніями на мичкуватих корінцях буряків (цукрових, столових, кормових) і їхніх насінників, з яких висмоктують соки, внаслідок чого корінці відмирають. При достатніх запасах у ґрунті води відростають нові корінці, якщо ж стоїть жарка і суха погода, рослини в’януть і засихають. Пошкодження частіше проявляються вогнищами, переважно на крайових смугах.
Попелиця листкова бурякова (Aphis fabae Scop.). За рахунок розмноження шляхом партеногенезу самки за літо дають 8-10 поколінь.
Дорослі (безкрилі і крилаті) самки й личинки висмоктують соки з листків і стебел (насінників) буряків, заселяючи колоніями переважно нижню частину листка і верхівки стебел. Унаслідок пошкодження листок скручується, стає зморшкуватим, жовтіє і засихає. Якщо пошкоджуються стебла, припиняється їх ріст і розвиток, а коли рослини дуже заселені — вони передчасно засихають. Крім того, шкідник сприяє поширенню вірусних хвороб рослин.
Навіть часткове пошкодження листків буряків і стебел призводить до зниження врожаю коренеплодів і насіння, зменшує вміст цукру і якість насіння.
Муха бурякова мінуюча (Pegomyia hyosciami Panz.). Шкодять личинки одразу після відродження — в’їдаються у м’якуш листків, якими живляться протягом усього розвитку. В одному листку може жити кілька личинок, і кожна з них прокладає під верхньою шкірочкою листка ходи (міни), які поступово розширюються і можуть охоплювати всю листову пластинку.
Верхня шкірочка пухириться, стає жовтувато-білою, після підсихання розкривається і засихає. Від істотного пошкодження листки відстають у розвитку.
Личинки живляться, крім буряків, листками лободи, дурману, блекоти, шпинату й інших рослин (Бублик, Васечко, Васильєв, 1999); (Роїк, 2001); (Саблук та ін., 2005).
Совки листогризучі. Гусениці об’їдають листки: молодших віків (1-2) виїдають у листку цукрових буряків отвори, старших (3-5) — грубо скелетують листову пластинку. Гусениці живуть переважно на верхніх частинах рослини, ховаючись у тінь або поверхневий шар ґрунту тільки в спеку. При високих температурах і низькій вологості в серпні-вересні гусениці капустяної совки можуть сильно вигризати м’якуш коренеплоду.
Совки підгризаючі. Гусениці пошкоджують рослини біля самої землі, часто зовсім відокремлюючи листкову розетку на коренеплоді. Крім того, гусениці підгризають черешки листків, через це листки в’януть, звисають або падають на землю. На відміну від листогризучих совок, гусениці підгризаючих совок пошкоджують рослини переважно вночі.
Нематода бурякова (Heterodera shahtii) та ін. Вирощування цукрових буряків потребує обов’язкового дотримання всіх елементів технології. Водночас ця культура дуже вибаглива до сівозміни, адже термін повернення на попереднє місце має важливе значення для її успішного вирощування. Порушення науково обґрунтованого чергування цукрових буряків у сівозміні, зростання частки олійних культур можуть призвести до суттєвого зменшення продуктивності цукрових коренів і пошкодження їх хворобами. Нинішнє зосередження посівів цукрових буряків навколо цукрових заводів, хаотичне розміщення їх у сівозміні, недотримання технологій вирощування спровокували зростання рівня пошкоджуваності спеціалізованими шкідниками і хворобами. Велике занепокоєння викликає випадання рослин цукрових буряків, спричинене поширенням на бурякових плантаціях різних нематодозів.
Цукрові буряки уражує велика кількість видів нематод, серед яких найнебезпечніші бурякова (Heterodera schachtii Schmidt), стеблова (Ditylenchus dipsaci Kuchn.), галові (Meloidogyne spp.) та лонгідоруси (Longidorus spp.). Втрати врожаю солодких коренів при високій щільності популяції бурякової нематоди можуть сягати 65 % і більше. Шкідливість інших видів фітопаразитичних нематод — пратиленхів (Pratylenchus spp.), гелікотиленхів (Helicotylenchus spp.), паратиленхів (Paratylenchus spp.) — дещо менша, однак їхнє комплексне живлення на коренях пригнічує розвиток рослин і призводить до втрат 37 % біомаси цієї культури. Одна з найпроблематичніших хвороб на посівах цукрових буряків — гетеродероз, збудником якого є бурякова цистоутворююча нематода (Heterodera schachtii Schmidt). Вона поширена в Європі від Іспанії до Фінляндії і від Ірландії до Болгарії, трапляється також у Туреччині, Ізраїлі, у східних і західних штатах США, Канаді, Австралії та Південній Африці (загалом у понад 40 країнах світу). В Україні поширена в усіх бурякосійних областях. Високе насичення гетеродерозом помічено в господарствах, які належать цукровим заводам і дрібним фермерам. Бурякова нематода за вегетаційний період розвивається у двох поколіннях і здатна паразитувати на рослинах із 25 сімей класу дводольних. Крім цукрових буряків, вона також уражує ріпак, редьку, гірчицю, капусту, а серед бур’янів її кращі господарі — представники сімейств лободових і хрестоцвітих.
Самець дуже маленький (0,8-1 мм), прозорий, спереду у нього горбик у вигляді голочки (шипик), у центрі якої ротовий отвір. Самка лимоноподібна, завдовжки 0,8-1,3 мм, спочатку жовтувато-білого, потім бурого кольору; шипики дещо менші, навколо рота (при збільшеному розгляді) часто можна помітити скупчення бурякового соку. Самки містяться під шкіркою кореня, а коли вона лопається, переходять на поверхню буряка, де їх знаходять самці, які живуть у ґрунті. Коли починають розвиватися численні яйця, то всі внутрішні органи самиць атрофуються, і їхнє тіло буквально перетворюється на «мішок», наповнений яйцями і личинками. Видовжені тонкі личинки розвиваються всередині тіла матері, а покинувши його, живуть якийсь час вільно в ґрунті. Розповзаючись ґрунтовою поверхнею, личинки пробурюють корінець уподобаної рослини, проколюючи шипиком його шкірку, і проникають усередину, живлячись соками рослини, потім стають нерухомими, линяють і набирають пляшкоподібної форми. Через кілька днів личинки перетворюються на дорослих самців і самок. Самка відкладає не всі яйця: частина їх залишається у тілі матері, потім її кутикула утворює цисту, де яйця можуть зберігати свою життєздатність до шести років. Імовірно, розвивається від чотирьох до семи поколінь у рік, причому самки останнього покоління (наприкінці літа) оточують себе оболонкою, утворюючи цисту, і зимують у ґрунті.
Поріг шкодочинності нематод — це наявність 5-7 цист/см³ ґрунту. За результатами багаторічних обстежень встановлено, що переважна більшість бурякосійних господарств має середній рівень зараження (близько 600 личинок + яєць у 100 см³ ґрунту), що може спричинити 30 % втрат урожаю. В окремих господарствах чисельність нематоди сягає надзвичайно високого рівня (до 7000 личинок + яєць у 100 см³ ґрунту) (Іоніцой, Ременюк, 2012). Фіксували навіть повну загибель коренеплодів цукрових буряків. Найчисельніші вогнища гетеродерозу виявляли в Черкаській, Вінницькій, Хмельницькій, Сумській, Харківській, Чернігівській областях.
Через незнання симптоматики гетеродерозу і методів його визначення неможливо встановити причини цієї хвороби, яка за ознаками дуже схожа з грибними й вірусними захворюваннями. Водночас зовнішні симптоми ураження цукрових буряків нематодою виразно проявляються на фоні високого рівня ґрунтового зараження (понад 300 личинок + яєць у 100 см³ ґрунту), коли переважна більшість рослин відстає у рості й розвитку, бурякове листя стає блідо-зеленим. Уражені рослини зазвичай ростуть осередками, в результаті чого на полі утворюються «лисини» (в кінці червня-на початку липня). Виснажені і прив’ялі рослини частіше й сильніше уражуються паразитичними грибами.
Через півтора-два місяці вегетації в осередках з інтенсивним зараженням у нижній частині і з боків коренеплоду, що зростає, формується характерна при ураженні нематодою «борода» з численних бічних корінців, які утворюються в місці харчування нематод. На бічних корінцях теж у великій кількості сидять молоді білі самки і зрілі коричневі цисти. Тільки у посушливі періоди і в жаркі години дня у вогнищах зараження спостерігається в’янення рослин, яке до ранку минає. Найсильніший прояв захворювання — повне випадання рослин. При низькому (1-100 личинок + яєць у 100 см³ ґрунту) і середнього (101-300 личинок + яєць у 100 см³ ґрунту) рівнів її чисельності хворі рослини зовні не відрізняються від здорових.
У посівах цукрових буряків шкідливість бурякової нематоди залежить насамперед від рівня її допосівної наявності в ґрунті. Встановлено, що в умовах Лісостепу зниження урожайності цукрових буряків починається при початковій зараженості ґрунту нематодою на рівні 160-180 личинок + яєць у 100 см³ ґрунту. Економічний поріг шкодочинності, при якому доцільно застосовувати хімічні і біологічні засоби захисту, становить 200 личинок + яєць у 100 см³ ґрунту.
Основна діагностика виявлення нематоди ґрунтується на відбиранні проб на полях, де виявлено зовнішні ознаки ураження чи прогнозується таке ураження. Однак її кількість залежить від тривалості вирощування пошкоджуваних культур на одному полі, фази розвитку рослин і погодних умов. Зразки ґрунту для аналізу на вміст нематоди відбирають із глибини 0-30 см, але тут міститься приблизно 35 % нематод, а інші — у набагато глибших шарах ґрунту (близько 50 % — у шарі 30–60 см, а 15 % ще глибше). Діагностику нематод ускладнюють їхні мікроскопічні розміри і швидке розмноження.
На жаль, на світовому ринку засобів захисту рослин сьогодні існує не так багато нематицидів, які можуть якісно і не дуже дорого побороти проблему розвитку нематод на цукрових буряках. Йдеться лише про комплексний підхід — про боротьбу за допомогою нематицидів та селекцію на стійкість. У компанії «Сингента» з‘явилися два нові нематодостійкі гібриди цукрових буряків — Аттак і Лаудата.
У багатьох провідних насіннєвих компаній, які нині представляють на ринку насіння цукрових буряків, є варіант обробки Форс Магна. Це ефективне рішення компанії «Сингента» для інсектицидного захисту насіння і молодої рослини цукрових буряків від широкого комплексу ґрунтових шкідників та шкідників сходів.
Форс Магна — це комбінація двох найефективніших препаратів — Круїзер 350 FS, т. к. с. (тіаметоксам) та Форс 200 FS, т. к. с. (тефлутрин), що застосовується для дражування насіння цукрових буряків. Обидві діючі речовини вносяться у нормах 15 г д. р. тіаметоксаму та 6 г д. р. тефлутрину на одну посівну одиницю дражованого насіння. Форс Магна забезпечує стабільну контактно-системну дію на ґрунтових і наземних шкідників сходів. Тіаметоксам захищає сходи від пошкодження наземними шкідниками, поширюючись у тканинах молодої рослини. Форс Магна створює оптимальне співвідношення концентрації діючої речовини у воді і ґрунті за рахунок зв’язування з ним. Це дозволяє тіаметоксаму одночасно утримуватися в кореневій зоні і бути легкодоступним у всіх частинах рослини. Так Форс Магна ефективно й надовго захищає паростки і сходи культури від пошкодження всіма видами шкідників. Цей механізм найефективніший при високій чисельності ґрунтових і наземних шкідників. Тефлутрин належить до локально-трансламінарних піретроїдів з яскраво вираженою активною газовою фазою. Ця діюча речовина, розподіляючись у ґрунті у вигляді газової фази, відлякує і знищує ґрунтових шкідників ще до того, як вони спробують вкусити насіння, що проростає.
Тефлутрин у складі Форс Магна великою мірою зв’язується з ґрунтом, який контактує з обробленим насінням, і довгий час виділяється у вигляді газової фази. Остання утворюється на відстані 2,5 см довкола насінини, що забезпечує тривалий і ефективний захист від ґрунтових шкідників. Пари тефлутрину при потраплянні шкідників у зону їхньої дії протягом кількох хвилин проникають крізь покривні тканини й органи дихання комахи. Від цього у неї пригнічується харчова активність, порушується робота нервової системи, настає параліч. Шкідники гинуть ще до того моменту, як устигають завдати шкоди молодій рослині. Спектр контрольованих шкідників композиції Форс Магна: дротяники, бурякова крихітка, листкова бурякова попелиця, бурякова муха, бурякові блішки та інші.
Для досягнення найкращого результату дуже важливо дати рослині максимально використати ґрунтову вологу і розчинені поживні речовини. Збереження й розвиток дрібних капілярних корінців безпосередньо пов’язані з активним живленням рослини. Тіаметоксам, один зі складників Форс Магна, позитивно впливає на розвиток кореневої системи молодих рослин цукрових буряків. Це явище отримало назву «ефект життєвої сили» (Vigor Effect). Його суть у тому, що підвищуються енергія проростання обробленого насіння, густота стояння рослин, збільшується маса коренів, краще і швидше розвивається листовий апарат, рослина стає розвиненішою і зеленішою, підвищується стресостійкість. Серія виробничих дослідів, проведених у 2008-2010 роках, наочно показала, що прибавка врожаю становить щонайменше 30 ц/га, а це набагато перевищує додаткові витрати на придбання насіння, оброблене Форс Магна.
Інсектицид Форс® 1,5 G — своєрідний гранульований піретроїд з унікальними особливостями на ринку синтетичних інсектицидів. Цей високотехнологічний продукт для якісного внесення потребує спеціальних аплікаторів, які встановлюються на сівалку і дозволяють гранульований піретроїд класти просто в рядок, на потрібну глибину поряд із насіниною. Форс® 1,5 G повинен бути саме тут — чому так? Справа в тому, що в ґрунті він утворює так звану газову фазу, тобто захисну хмару навколо насінини діаметром до 3 см. Шкідники, досягаючи її, гинуть ще до того, як у них з‘являється можливість вкусити пророслу насінину. Якщо гранули інсектициду лежатимуть не в рядку і не поряд з насінням, а, наприклад, їх розкидати по полю, то частина насіння буде менш захищеною, що при великій чисельності ґрунтових шкідників може спричинити істотні втрати урожаю. Ще одна особливість Форс® 1,5 G — те, що він нерозчинний у воді, завдяки чому його не вимивають опади, і він до 30-40 днів зберігає свою активність.
На цукрових буряках Форс® 1,5 G вноситься у рядки одночасно з посівом, при цьому реєстраційна норма становить 4,5-6,0 кг/га. Однак багато хто з господарників, які вирощують цукрові буряки, при великій чисельності ґрунтових шкідників радять збільшувати норму внесення до 5-6 кг/га. Інсектицид завдяки своїм властивостям здатний контролювати майже всіх ґрунтових шкідників, крім хіба що нематод. Ще він відлякує птахів, не пускаючи їх викопувати і пошкоджувати насіння.
Для захисту посівів цукрових буряків від комплексу наземних шкідників компанія «Сингента» рекомендує застосовувати Карате® Зеон, Нурел® Д та Енжіо®. Препарати ефективно знищують імаго майже всіх основних видів шкідників солодких коренів: довгоносиків, блішок, мідляків, коваликів, крихітку, хрущів, попелиць, щитоносок та ін. Карате® Зеон має потужний нокдаун-ефект, і це дозволяє швидко «збити» шкідників із листової поверхні цукрових буряків у період їх масового заселення. Крім того, формуляція Карате Зеон — це мікрокапсули, тож препарат, на відміну від інших піретроїдів, здатний довше зберігатися на поверхні листків та ефективно діяти навіть за високих температур.
Інсектицид Нурел® Д сьогодні — один із найкращих препаратів, особливо проти всіх видів довгоносиків. А коли спостерігаються масові міграції цих шкідників від поля до поля, іноді, щоб надовго їх зупинити, достатньо навіть крайових обробок препаратом Нурел® Д. Інсектицид має контактну, фумігантну і локально-системну дії. Остання означає, що він здатний розподілятися всередині листка і перешкоджати розвитку личинок і дорослих особин у міжклітинному просторі, але не спроможний поширюватися по всій рослині, тобто не має справжнього системного ефекту. Початковий інсектицидний ефект спостерігається під час потрапляння всередину комахи. Дощ, який може випасти через 2 години, вже не впливає на ефективність препарату. За температури понад +20 °C дія препарату проявляється через парову фазу, фумігантна активність дозволяє успішно знищувати прихованих шкідників.
Енжіо® завдяки вмісту неонікотиноїду тіаметоксам — найбільш системний препарат серед багатьох інсектицидів на ринку України. Він проникає не тільки крізь оброблену листову поверхню, але й може рухатися до листків, які наростають, не залишаючи жодних шансів жодному шкіднику цукрових буряків.
