Зернобобові культури традиційно займають особливе місце в зерновому і кормовому балансі країни, забезпечуючи диверсифікацію та страхування сільськогосподарських посівів на випадок виникнення і дії окремих ризиків внаслідок несприятливих погодно-кліматичних умов року.
Згідно з останніми даними Світової організації із сільського господарства і продовольства ООН (FAO), зернобобові є важливими сільськогосподарськими культурами з цілого ряду причин. Вони багаті натуральними речовинами і характеризуються високим вмістом білка, що робить їх ідеальним його джерелом, особливо в регіонах, де м’ясо та молочні продукти недоступні фізично або економічно. При цьому в них мало жирів, і вони багаті на розчинну клітковину, споживання якої сприяє зниженню холестерину та допомагає контролювати рівень цукру в крові.
Безпосередньо до групи зернових бобових культур відносять горох, сочевицю, квасолю, сою, нут та інші. Вони відзначаються досить високим вмістом білка серед зернових культур, за що цінуються у всьому світі.
З усього переліку зернобобових культур найбільш відомими нішевими їх продуктами на вітчизняному аграрному ринку є передусім сочевиця, квасоля, нут. До нішевих також можна віднести і горох, попри те, що посівні площі під ним останніми роками різко зросли.
Ці культури, як ніякі інші, виявляють високу стійкість до зміни кон’юнктури ринку, залишаючись одним із важливих стратегічних резервів зернової галузі сільського господарства.
Вітчизняний ринок нішевих зернобобових культур цього року значною мірою представлений горохом і квасолею, посівні площі яких у сукупності становлять 89% від загального їх підсумку (діагр. 1).
Цього року зернобобові культури посіяли на площі 502,7 тис. га, що сягає 155,1% від показника минулого року, в тому числі горох на 410,6 тис. га, або 171,4% до 2016 р., а квасолю на 42,8 тис. га, що, відповідно, становить 118,7%. Найбільші посівні площі зернобобових культур зосереджено в Запорізькій (65,4 тис. га), Одеській (56,2 тис. га), Харківській (52,3 тис. га) Миколаївській (31,9 тис. га) і Вінницькій (31,3 тис. га) областях. Ці ж регіони найбільше сіють гороху.
На регіональному рівні нині досить значний приріст посівних площ під зернобобовими культурами, що є вдвічі більшим від показника 2016 р., спостерігається передусім у господарствах Донецької, Вінницької і Херсонської областей.
При цьому, якщо розглядати окремі зернобобові культури, то в основному їх сіють у сільськогосподарських підприємствах, у тому числі 96,3% гороху, тоді як квасолі лише 24,5%, а решту 75,5% — у господарствах населення.
Починаючи з 2000 р., посівні площі під зернобобовими культурами із року в рік суттєво коливалися. Теж саме стосується і питомої ваги гороху в структурі посівних площі усіх зернобобових культур (діагр. 2).
Посівні площі другої за значенням нішевої зернобобової культури — квасолі переважають у Хмельницькій (5,2 тис. га), Вінницькій (4,4 тис. га), Івано-Франківській (4,2 тис. га), Тернопільській (4,2 тис. га), Харківській (3,7 тис. га) і Черкаській (3,6 тис. га) областях. Зовсім незначні площі під цією культурою у Херсонській, Миколаївській, Луганській і Дніпропетровській областях.
На решту зернобобових культур, які здебільшого представлені викою, люпином солодким, нутом і сочевицею, припадає близько 49,3 тис. га. Ці культури найбільше сіють у Чернігівській (11 тис. га), Одеській (5,8 тис. га), Житомирській (5,0 тис. га) і Харківській (4,7 тис. га) областях.
У порівнянні зі всіма зерновими культурами частка зернобобових за вказаний період зросла із 3% у 2000 р. до 3,4% в 2017 р.
В цілому зернобобові залишаються важливим джерелом харчового білка та цінною культурою у сівозміні. Тому цілком закономірним є повернення аграрія до них, адже вони вигідні не лише з економічної чи продовольчої точок зору, але й з агрономічної у структурі сівозміни.
Експортний потенціал
нішевих зернобобових культур
Одним із вагомих чинників тенденції зростання в Україні посівних площ під нішевими зернобобовими культурами став світовий попит, що зростає на них, та висока прибутковість їх вирощування.
Світове виробництво бобових культур оцінюється різними аналітиками й експертами аграрного ринку приблизно у 75 млн т на рік. Найбільшими виробниками їх є Індія (24% від світового обсягу виробництва), а також Канада та М’янма (по 7% від світового виробництва, відповідно, кожна).
Водночас, у міжнародній торгівлі ємність ринку окремих нішевих бобових культур (включаючи нут, квасолю та інші) за обсягом їх експорту в 2016 р. становила майже 1 млн т на суму 1,26 млрд дол. США (табл. 1). Найбільшим експортерами у вартісному вимірі були такі країни, як Кенія (частка 11,8% до підсумку), Марокко (11,6%), США (10,2%), Нідерланди (9,6%) та Гватемала (8,0%). Ці країни разом займають у торгівлі 67,1% усього світового ринку цієї продукцією в абсолютному вимірі та 78,3% за його вартістю.
Тому експортний потенціал ринку нішевих бобових культур представляє значний інтерес для вітчизняного агробізнесу.
Певною особливістю цього ринку є той факт, що окремі країни, як наприклад Кенія і Нідерланди, частка яких в абсолютному експорті окремих нішевих бобових культур становила, відповідно, 4,2% і 3,8%, отримали 11,8% і 9,6% від усіх надходжень у вартісному вимірі. Тоді як, скажімо, Франція від продажу на світовому ринку 16,7% від загального обсягу цих культур отримала лише 7,3% доходу у вартості світового експорту. У цьому випадку відіграє структура експорту окремих нішевих бобових культур, ціни на які суттєво відрізняються. Адже середня ціна 1 т експорту нішевих бобових культур з Кенії і Нідерландів сягає, відповідно, 3477,8 дол. та 3161,2 дол. проти 543,2 дол. із Франції.
В цілому економічним підґрунтям для суттєвого збільшення виробництва нішевих зернобобових культур є порівняно краща цінова кон’юнктура світового агропродовольчого ринку. Ціни на нішеві зернобобові культури за останні роки зростали і залишаються досить високими порівняно з такими традиційними зерновими культурами, як, наприклад, пшениця, де навпаки фіксувалося їх зниження.
Інший аспект цього питання полягає в економічній ефективності їх вирощування. Минулого року середній рівень рентабельності виробництва гороху в Україні становив 76,8%, що на 13,8% більше порівняно із соняшником, а для інших зернових і зернобобових культур його показник сягав 41,1%.
Таким чином, зазначені фактори зумовили підвищений інтерес вітчизняних аграріїв для розширення посівних площ під нішевими зернобобовими культурами. Однак безпосередньо саме кон’юнктура світового аграрного ринку визначальним чином впливає на ціни, а отже, стимулює розширення посівних площ під цими культурами.
Аналіз даних митної статистики свідчить, що за 6 місяців 2017 р. Україна експортувала за товарною позицією 713000000 «Овочі бобові, сушені, лущені, очищені або неочищені від насіннєвої оболонки, подрібнені або неподрібнені» (таку назву у вітчизняному класифікаторі товарів УКТЗЕД має товарна позиція, куди в тому числі входять і нішеві зернобобові культури — прим. автора) їх на суму близько 61,5 млн дол. США, тоді як в цілому за 2016 р. — на 117,7 млн дол. (табл. 2).
Серед найбільших за обсягом валютних надходжень від експорту товарних позицій окремо слід виділити 713100000 «горох (Pisum sativum)» на суму 56,9 млн дол., 713330000 «квасоля звичайна, включаючи білу дрібну квасолю (Phaseolus vulgaris)» на 3,1 млн дол., а також 713200000 «турецький горох (нут)» на 547,1 тис. дол. і 713400000 «сочевиця» на 458,9 тис. дол.
Експорт квасолі усіх її видів з України в 2016–2017 маркетинговому році досить суттєво зріс, у порівнянні з попередніми роками. Якщо в 2014 р. квасолі усіх видів було експортовано близько 23 т, то уже в 2015 р. — 463,3 т, а в 2016 р. — 11211,1 т. За 6 місяців 2017 р. її експорт сягав 5424,4 тис. т. Понад 80% поставок припадало на країни ЄС, ОАЕ, Єгипет, Білорусь, Молдову, Туреччину, Філіппіни.
Турецький горох (нут) вітчизняного виробництва експортується здебільшого в такі країни, як Молдова, Литва, Туреччину, Ізраїль, Йорданію і Саудівську Аравію.
Сочевиця як зернобобова культура також цікава передусім тим, що користується стабільним попитом на світовому агропродовольчому ринку. Вітчизняну сочевицю минуло року купували Польща, Чехія, Угорщина, Німеччина, Ізраїль, Бангладеш, Єгипет, Ірак. Окрім зазначеного, експортні ціни на неї поряд із нутом є одними з найвищих серед усіх нішевих зернобобових культур (діагр. 3).
Як видно із діагр. 3, середні експортні ціни на основні види нішевих зернобобових культур є значно вищими, порівняно з пшеницею. При цьому, наприклад, на турецький горох, що у нас більш відомий як нут, у січні-липні 2017 р. середня вартість його експорту виявилися найвищою — 797,7 дол. за 1 тонну, а сочевиці і квасолі звичайної, відповідно, 637 дол. і 573,1 дол.
Загалом вирощування нішевих зернобобових культур є одним із найбільш перспективних напрямів розвитку малого і середнього агробізнесу. Якщо у виробництві традиційних зернових культур йому доволі складно конкурувати на рівних із великими сільськогосподарськими підприємствами і холдингами, то у вирощуванні нішевих зернобобових культур цілком реально її витримати. Окрім зазначеного, нішеві зернобобові культури дозволяють за певних умов дотримання технології виробництва одержати набагато вищий дохід з одиниці земельних угідь та вищу прибутковість вирощування, навіть порівняно з окремими високоліквідними зерновими й олійними культурами.
Нішеві зернобобові культури є важливим стратегічним експортним резервом зернової галузі країни. За умов його ефективного використання цілком реально забезпечити диверсифікацію вітчизняного аграрного експорту та суттєво збільшити експортні валютні надходження, а також знизити залежність від кон’юнктури світового агропродовольчого ринку і ризики цінової його волативності.
