На сьогодні потенціал такої високомаржинальної культури, як соя реалізується далеко не повністю. Незрідка можна почути думку, що під сою не обов’язково вносити добрива, і досить буде самої інокуляції. Причиною цього, зазвичай, є нестабільна ситуація з опадами. Проте сільгоспвиробники повинні бути зацікавленими в реалізації потенціалу сої, адже додаткові вкладення після отримання якісного врожаю окупляться в кілька разів. Особливо з нинішніми цінами на вирощений урожай.

Соя — культура, що займає провідні позиції в аграріїв, її вирощуванням займаються численні господарства в Україні.

Шкідливість хвороб сої можна звести до невідчутного економічного рівня запровадженням інтегрованого захисту культури, який базується на науково-обґрунтованому управлінні фітосанітарним станом соєвих полів за максимального використання природних регульованих факторів агроценозу посівів.

Соя належить до найбільш цінних білково-олійних культур світового землеробства. В її насінні міститься близько 40% білка і 20% жирів. Завдяки великому народногосподарському значенню посівні площі під нею в Україні збільшуються. Вагомим резервом збільшення виробництва сої є застосування нових регуляторів росту рослин і біопестицидів.

Сім’ядольний бактеріоз, або бактеріоз насіння і сходів сої поширене у всіх районах вирощування сої, але більшу шкідливість виявляє у Лісостепу. У фазі сходів хвороба проявляється на сім’ядолях проростків у вигляді світло-жовтих, світло-бурих або темно-коричневих масляних плям і виразок різної форми і розмірів. Більшість уражених проростків гине.

Останні роки попит на сою незмінно високий. Ця культура коштує набагато дорожче пшениці. Потреба в сої і продуктах її переробки збільшується з кожним роком.

КОРЧАГІН Павло Олександрович, керівник східного регіону