Значення правильної підготовки до сівби озимих зернових переоцінити неможливо, адже саме зараз закладається основа врожаю наступного року. Як усе врахувати? Які фактори успіху не пропустити? Зрозуміло, що найкраще звернутися за порадою до досвідченого фахівця.

Упродовж останніх декількох років ми чимало поїздили південними та східними регіонами України, готуючи матеріали про досвід різних господарств у вирощуванні сільгоспкультур. І насамперед — про озиму пшеницю, котра є справдешньою рятівницею для багатьох фермерів. Якщо вибрати правильну технологію, ця культура спроможна витягнути економіку господарства, навіть у періоди найжорсткішої посухи.

Система захисту культури восени повинна включати контроль не тільки хвороб і бур’янів, а й обмеження чисельності шкідників. Останні загрожують культурі впродовж усього її періоду росту й розвитку. Не винятком є й осінь.

Найбільш поширеними хворобами зернових в осінньо-зимовий період є: борошниста роса, розвиток хвороби якої відбувається за температури від 0 градусів і відносної вологості повітря 50-100%; септоріоз, який може поширюватись за температури 9 градусів; бура листкова іржа, яка більше уражує посіви озимої пшениці в південних регіонах; гельмінтоспоріозні плямистості ячменю (темно-бура, сітчаста, смугаста, облямівкова), збудники яких розвиваються за температури від 6 градусів; кореневі гнилі.

Застосування заходів із контролю бур’янів у посівах пшениці озимої восени є одним із головних факторів, який відіграє вирішальну роль для формування майбутнього врожаю культури.

Попередження втрат врожаю пшениці від вірусних захворювань є важким завданням. Прямі способи знищення вірусів відсутні, взаємини між рослинами-господарями, вірусами і їх переносниками надзвичайно складні і постійно змінюються під впливом різних факторів.

Урожайність парової пшениці озимої залежно від системи основного обробітку ґрунту та удобрення.

Віруси, що уражують зернові культури, представлені різноманітними видами, які різко відрізняються між собою за способами поширення в агробіоценозах і пристосованості до виживання у природних осередках. Крім того, вони характеризуються високою шкідливістю.

Із зернових культур до умов вирощування найвимогливіша озима пшениця. Недопустимо сіяти озиму пшеницю після стернових (пшениця, жито, ячмінь). Вони знижують урожай культури, погіршують фітосанітарний стан посівів.

Протруювання насіння пшениці на перший погляд не є конче необхідною процедурою, і тисячі господарств нею періодично чи постійно нехтують. Причини бувають різні: від банальної нестачі коштів до переконаності, що наявний на полях агрофон є достатньо здоровим для того, аби обійтися без дорогої хімії.