Сьогодні великої актуальності за нестійких кліматичних умов, зокрема за дефіциту опадів і несприятливих температурних умов, набуває інокуляція насіння сільськогосподарських культур біологічними препаратами на основі мікоризних грибів.

Невіддільним елементом сучасних природоохоронних агротехнологій і певним ресурсом підвищення продуктивності сільськогосподарських культур є застосування біологічних препаратів мікробного походження, зокрема й бактеріальних добрив.

Застосування інокулянтів дозволило практично повністю виключити використання мінеральних азотних добрив у технологіях вирощування бобових культур. Але, на відміну від добрив, потреба в щорічному внесенні яких сумнівів не викликає, з інокулянтами виникає питання — чи є необхідність проведення інокуляції насіння, якщо культура висівається на полі другий рік поспіль (монокультура) або повертається через 1-2 роки (короткоротаційні сівозміни). Саме це питання ми зараз детально розглянемо.