Надої від пальм зростають
Якщо зіставити нашу державу з, приміром, країнами об’єднаної Європи у плані виробництва та споживання молокопродуктів - порівняння буде не на нашу користь. У багатьох країнах світу обсяги їх виробництва зростають, адже на них є попит. Можна констатувати, що там молоко громадяни дійсно відносять до найцінніших харчових продуктів, за що голосують своїми грошима.
- Якщо, - каже президент Союзу виробників харчової промисловості України Олег Юхновський, - проаналізувати з дев’яностих років минулого століття, то щорічно на десять-п’ятнадцять мільйонів тонн у світі збільшується виробництво молочних продуктів.
Серед світових лідерів виробництва - економічно розвинуті держави, такі як країни Євросоюзу, Сполучені Штати, Китай, Росія, Пакистан.
З точки зору експорту молокопродуктів найбільшу частину посідають Нова Зеландія, Австралія.
Якщо говорити про агросектор, то останні, принаймні, десять років в розвинутих країнах спостерігається зміщення в бік тваринництва. В структурі сільгоспвиробництва світу саме продукція тваринництва сягає майже 75 відсотків і ця тенденція постійно посилюється.
Щодо нашого внутрішнього ринку, ситуація там з точністю до навпаки. Останні два десятиліття триває спад виробництва молочної продукції, вирізається поголів’я, зокрема – дійна череда на 2-3 відсотки щорічно. Якщо відійти від абстрактних відсотків і перевести це в площину реальних показників, то на перше липня порівняно з поголів’ям, наявним на цю дату в минулому році, маємо скорочення на 297 корів у день.
А завтра худоба з’їсть мільярди
За інформацією голови правління асоціації "Укрмолпром" Василя БОНДАРЕНКА, поголів’я великої рогатої худоби за минулий рік зменшилося на 101 тисячу голів, цьогоріч негативна тенденція зберігається. Безумовно, основна проблема полягає, насамперед, у невисокій платоспроможності наших громадян. Й так високі ціни на молокопродукцію стають для споживача просто не підйомними, бо гроші люди витрачають на комунальні платежі й таке інше. Тому десь на 30-40 відсотків за деякими видами продукції знизилася реалізація.
Як завжди уряд панацеєю від бід для галузі вбачає різноманітні програми. Одна з діючих розрахована до 2015 року. Друга програма до 2020 року планує стабілізувати ситуацію у молочній галузі. Проте експерти нарікають, що й за три, й за п’ять років поголів’я збільшити різко не вдасться, тому щоце довготерміновий процес: будівництво ферм, закупка худоби тощо затягне на 10-12 років окупності. З огляду на тривалий час, за який можна отримати дивіденди, інвестори більше коштів воліють спрямовувати у розвиток птахівництва, свинарства, де вкладені гривні повертаються з процентами значно швидше. Що ж до державних програм розвитку галузі – вони ситуацію мало рятують, адже коштів на їх фінансування у держбюджеті майже завжди не вистачає.
Причому грошей треба немало. За підрахунками, щоб довести дійну череду до чотирьох мільйонів голів, потрібно близько тридцяти мільярдів доларів. Таких коштів звідкілясь чекати галузі – марна справа. Про що говорити, коли торік у першому кварталі у державі не знайшлося фінансів на виплату дотацій селянам за продане на переробку молоко. Цьогоріч навіть з уст глави уряду звучали запевнення, що селяни мають отримувати по 30-35 копійок доплати за кілограм проданого на переробку молока. Наміри навіть у постановах Кабміну зафіксували, та механізм, яким чином підтримка відбуватиметься, так і не окреслили. Потім рішення про використання коштів узагалі переграли.
Структура виробництва така: сорок відсотків молока ми закуповуємо від господарств — юридичних осіб і шістдесят відсотків — від хазяйств населення. Звідси – і різниця в цінах. Вони у великотоварних підприємствах значно вищі, тому що там помітно краща якість. Закупівля молока по два-три літри з двору, значно затратніша для переробників, а якість його нижча. Заводи змушені додатково витрачатися на дороге обладнання, так звані бактофуги, які очищають це молоко. Потім його двічі пастеризують й таким чином доводять до того, щоб воно за якістю відповідало нашим стандартам.
Тим часом
Виробники сирого молока озброюються автоматами
Протистояння між виробниками сирого молока і переробниками не припиняється – господарства стверджують, що заводи мало платять за сировину. Ті ж, у свою чергу, переконують: виробники молока мають більш ніж достатню рентабельність.
Свій шлях збуту молока вирішило торувати товариство з додатковою відповідальністю "Терезине", що на Київщині. Там, неподалік від ферми, де утримується дійна череда, просто встановили чеські автомати - так звані молокобари - й реалізують свіже непастеризоване молоко. Пропонується продукт за доступною, як для столичного регіону, ціною -7 гривень за літр.
Заступник директора з виробництва товариства Олександр ПАЗІНІЧ на попит не скаржиться. Каже, що у будні дні через один автомат купують по 150-180 літрів молока і 200-250 - у вихідні. Працюють вони вже близько двох місяців, тож випробування, можна вважати, пройшли успішно. Але значно більший попит на якісне молоко за прийнятною ціною, впевнені у господарстві, буде у містах. Тому мають намір такі автомати встановити у Білій Церкві та Києві, передусім у супермаркетах, де б молокобари були захищені від вуличних вандалів.
–Чи відомо, - цікавлюся, - де саме у столиці автомати реалізуватимуть молоко?
- Вже домовилися з «Сільпо», іншими великими магазинами, – каже Олександр Пазініч.
- А чи не боїтеся ви, що магазини ваше молоко в автоматах розбавлятимуть водою?
- А вони не зможуть. Сюди нічого не можна додати. Дивіться – там ферма, доїльний зал – через дорогу. Непастеризоване молоко охолоджується й надходить з доїльного залу в бочечки на 200 або 400 літрів (є автомати на 200 літрів, є – на 400). Там воно додатково охолоджується і тільки після цього бочка опломбовується й перевозиться до апарату. Людина взагалі немає ніякого контакту з молоком. Ні доярки, ні зоотехніки, ніхто. Все йде через доїльні апарати, потім – трубопровід, бочка. Звісно, насамперед робиться аналіз. На прикріпленому на молокобарі аркуші паперу споживач знайде інформацію про жирність, білок, густину…
-То ви просуваєте нову для України послугу?
- Так. Ви напевне бачили по телевізору, вже не один рік у Сполучених Штатах люди відмовляються пити пастеризоване молоко, тому що воно під час цього процесу втрачає багато поживних властивостей. Зовсім інше, ніж те, що йде від корови. У них давно вже практикуються подібні послуги. Звісно, такий чеський автомат коштує недешево. Натомість, ми виграємо під час реалізації молока. Навіть з Білої Церкви, яка звідси за два з половиною кілометри, покупці до нас щодня навідуються. А у суботу-неділю, коли з Києва їдуть кияни і повертаються назад - то вони до нас заїжджають, затарюються й прямують собі далі. Й місцеві приходять купувати – бо знають: якість. Хоча у селищі люди корів тримають, молоко на базарі продають. Розповідали, з нашого молока споживачі виготовляють певні види сирів, які з іншого, менш якісного, зробити не можна.
- Ви кредити братимете, щоб встановити двадцять-тридцять автоматів в торговельних мережах чи, може, самі супермаркети профінансують установку молокобарів?
- Навіщо кредити?! – аж обурився співрозмовник. – Хіба наше господарство схоже на одне із найбідніших в Україні?.. Вистачить і власних грошей, щоб придбати певну кількість автоматів.
- Цікаво, що ви робите з молоком, яке залишається в апараті? Бочечка 200-літрова, а молока купують по 150 літрів у день…
- Знаєте, майже не залишається. Ми, коли заливали перші рази, пробували, скільки візьмуть. Бачимо, десь 150 літрів. Тож стільки і ллємо, не більше. Коли переходитимемо на точки у супермаркетах – також вивчатимемо споживчі можливості і так само заливатимемо. Будь-який продукт, що виходить на ринок – він певний час вивчається. Не тільки менеджерами, а й споживачами. Коли сподобається, будуть пити – заливатимемо по 400 літрів.
- Найближчим часом з`являться у Києві… Це коли – найближчим часом?
-Уже є контракти з постачальниками, для нас виготовляються автомати.
- А ви не думали, що торговельні мережі зацікавляться й самі купуватимуть для себе такі автомати?
- Припустимо, магазин придбає автомат, де братиме молоко?
- У вас…
-У жодному разі. Бо коли супермаркет купуватиме у нас молоко, тоді ми не нестимемо відповідальності, що він зробить по дорозі до магазину. Розумієте, у чому справа? Ви ж щойно мені говорили, що наші умільці можуть зробити усе! Робавлять на 30 процентів водою – нам це не потрібно. Навіщо своїм іміджем ризикувати?!