Чорний пар у зоні недостатнього зволоження — вагомий фактор поліпшення вологозабезпеченості рослин, який своєю дією на врожай пшениці озимої практично не поступається перед зрошенням, гарантує одержання 6–8 т/га якісного зерна та позитивно впливає на ріст і розвиток наступних культур у сівозміні.

Гречка — одна із найдавніших круп’яних культур, що вирощується в Україні. Технологія виробництва цієї культури є майже безвідходною.

Успішна перезимівля озимини, при створенні сприятливих умов для весняно-літньої вегетації рослин, є запорукою формування високопродуктивного агроценозу. Слід зазначити, що посіви пшениці озимої після виходу з зими витратили частину накопичених протягом осіннього періоду вегетації вуглеводів, є ослабленими і потребують своєчасного огляду та підживлення.

Зерновий клин України становить приблизно 15–15,5 млн га (55–57%) у структурі посівних площ, з них під ярі зернові культури щорічно відводиться 7,0–7,5 млн га.

Після відновлення весняної вегетації озимих зернових культур важливо створити для рослин сприятливі умови живлення, високі врожаї багато в чому залежать від їхньої забезпеченості доступними формами азоту.

Технологія вирощування сої полягає у цілісному комплексі послідовних операцій, спрямованих на отримання високого врожаю насіння з урахуванням біологічних особливостей рослин за фазами розвитку.

Одним з основних агротехнічних заходів у технології вирощування кукурудзи мають бути строки сівби. Від них залежать умови росту i розвитку рослин кукурудзи, повнота, дружність i своєчасність сходів, а також рівень урожаю.

Пошкоджені або загиблі посіви озимини пересівають, як правило, ярим ячменем або кукурудзою, що призводить до дефіциту продовольчого зерна. Одним із шляхів зменшення ризику його недобору є розширення площ посіву ярої пшениці новими високопродуктивними сортами, здатними конкурувати з ярим ячменем.

Зволікати з початком посіву зернових культур не слід, адже з кожним днем наростає температура, а з нею і втрати дорогоцінної вологи. З іншого боку, ранній посів може призвести в майбутньому до ушкодження, а то і загибелі сходів польових культур внаслідок пошкодження весняними заморозками, які трапляються все частіше.

Пропонуємо читачам технологію, яка складається з оптимізації умов вирощування жита озимого на всіх етапах його розвитку. Розглянемо основні положення її, за якої навіть за незначних площ посіву культури можна отримувати досить вагомий збір зерна.

Горох посівний є чутливою культурою до надмірної забур’яненості посівів, його продуктивність через шкідливість бур’янів може знижуватися до 30–50% і більше.

Неглибоке проникнення коренів, низька висота рослин, слабке затінення поверхні ґрунту і повільний ріст на початку вегетації зумовлюють високу чутливість сої до бур’янів на етапах розвитку від сходів до гілкування (40–50 днів).