Потужним чинником здорового фітосанітарного стану соєвого поля є дотримання сівозміни. Попри те, що соя є виносливою до вирощування на одному полі протягом декількох років культурою, її краще повертати на теж саме місце, не раніше ніж через 3–4 роки. Чим коротша ротація сої у сівозміні, тим більше необхідно в господарстві запасатися засобами захисту рослин — фунгіцидами, гербіцидами, інсектицидами тощо. Кращими попередниками сої є озимі та ярі зернові культури, кукурудза, цукрові буряки, які не мають спільних збудників хвороб і після яких різко знижується розвиток бактеріальних та інших хвороб.
Не слід розміщувати сою після бобових культур, соняшнику, льону, багаторічних трав, а також біля акацієвих насаджень, оскільки вони уражуються спільними збудниками хвороб і пошкоджуються деякими видами шкідників (акаційова вогнівка тощо). Не можна сіяти сою на полях, забур’янених багаторічними бур’янами: різними видами осотів, пирієм повзучим, берізкою польовою, хвощем польовим та іншими, які пригнічують ріст і розвиток культури, деякі з них є резерваторами бактеріальної і вірусної інфекцій.
При вирощуванні сої слід дотримуватися просторової ізоляції між культурами, що уражуються одними і тими ж самими збудниками хвороб. Розміщення сої повинно бути не ближчим, ніж 1 км від багаторічних бобових трав та інших бобових культур. Не рекомендується висівати сою поряд із зернобобовими культурами, які уражуються багатьма збудниками хвороб. Дотримання просторової ізоляції передусім запобігає спалахам аерогенної грибної, бактеріальної і вірусної інфекцій.
Соя добре росте на різних ґрунтах, крім солонців і схильних до заболочування. Слід пам’ятати, що при вапнуванні кислих ґрунтів (внесенні вапна більше ¾ від розрахункової норми за гідролітичною кислотністю) зростає ураження рослин бактеріальним в’яненням та іншими хворобами.
Рослини сої при збалансованому живленні характеризуються високою польовою стійкістю до хвороб, у тому числі і до бактеріальних. Слід зауважити, що внесення під сою фосфорно-калійних добрив суттєво підвищує стійкість рослин до багатьох грибних і бактеріальних хвороб.
Як бобова культура соя задовольняє потребу в азоті за рахунок фіксації атмосферного азоту тільки на 50–70%, а тому в початковий період потребує внесення азотних добрив. Їх у дозі 30–45 кг/га вносять під передпосівну культивацію. Надмірне живлення сої азотом сприяє розростанню вегетативних органів та інтенсивному розвитку кореневих гнилей, ураженню рослин бактеріальними хворобами. У рядки при сівбі сої вносять по 10–15 кг/га фосфору в формі молібденізованого суперфосфату. Соя для свого росту й розвитку вимагає також внесення у ґрунт мікроелементів, особливо молібдену і бору, які суттєво підвищують стійкість рослин до інфекційних захворювань.
Для кращого зв’язування атмосферного азоту бульбочковими бактеріями можна проводити передпосівний обробіток ґрунту з внесенням під сою 100–300 л водного розчину біопрепарату Філазоніт МЦ, р. (10 л/ га) із наступним загортанням.
Для сівби сої використовують відкаліброване, кондиційне, здорове, протруєне насіння. Проти виявленої зовнішньої та внутрішньої інфекцій насіння сої знезаражують відповідним протруйником на основі діючої речовини: беномілу, з. п. (Бенорад, 3,0 кг/т); металаксилу–М, тн. (Металакс FS, 2,0–2,5л/т); піраклостробіну, тн. (Стаміна, 0,25–0,5 л/ т); тіабендазолу + тебуконазолу, к. с. (Віал Траст, 0,4–0,5л/т); тираму, к. с. (ТМТД, 6,0–8,0 л/ т); флудиоксонілу + металаксилу-М, т. к. с. (Максим XL 035 FS, 1,0 л/ т); фінпронілу + піраклостробіну, тн (Стандак Топ, 1,0–2,0 л/ т); протіоконазолу, т. н. (Февер 300 FS, тн, 0,2–0,4 л/ т); флудиоксонілу + кірілаксилу, т. н. (Сферіко, тн, 1,0–1,2 л/ т). Знезараження насіння сої можна проводити біопрепаратами: Агат 25-К, па. (40 г/ т); Фітофлавін, рк (1,5–3,0 л/ т).
Якщо насіння не оброблене добривами і мікродобривами, під час його протруєння слід добавляти в робочу суспензію мікроелементи — молібденово-кислий амоній (250–450 г/ т), солі кобальту, борну кислоту — (по 250–300 г/ т), нікель (2,5 г/ т). Поєднання протруєння насіння з їх одночасним обробленням добривами, мікроелементами, біопрепаратами та регуляторами росту рослин сприяє кращій енергії проростання насіння, дружній появі сходів, імунізує проростки і молоді рослини проти бактеріальних та інших та інших хвороб сої.
Для кращої фіксації рослинами сої атмосферного азоту насіння у день сівби слід обробити одним із рекомендованих біопрепаратів — інокулянтів: Амерікас Бест Інокулянт, р. (70 мл/80–100 кг — гектарна норма висіву насіння); Амерікас Бест Інокулянт, Біостар інокулянт п. (145 г /80–100 кг); Біодобриво «Легум Фікс», п. (225–250 г/ 80–100 кг); Біомаг-соя, с. або п. (2–2,5 л/ т); Графекс, п. (50 г/ 80–100 кг); Нітродар, п. (1,8 кг/т); Нітрофікс (Glucimax), п. (120 г/ 80–100 кг); Пре Ноктін А (нітрофікс), р. (2,5–3,0 л/ т); Нітрагін (нітрофікс), р. (200 мл/ 80–100 кг); Оптімайз, в. р. (2,8 л/ т). Ризобофіт, р. (0,3–3,0 л/ 80–100 кг); Ризогумін, торфяна та рідка форма, в. р. (120–200 г/ 80–100 кг); Різолік Топ, р. (150 мл на 50 кг насіння + Премакс: 45 мл на 200 мл води); ХайКот Супер Соя, р. (2,84 л/ т); ХіСтік Соя, в. п. (4 кг/т).
При застосуванні інокулянтів треба обов’язково дотримуватись інструкції, що додається до препарату. Недодержання умов застосування мікробних препаратів може не дати бажаних результатів або навіть мати негативний вплив на розвиток рослини.
Для запобігання загибелі нанесених мікроорганізмів оброблене насіння сої слід захистити від впливу прямого сонячного проміння і зберігати його за оптимальних температур 5–25°С.
Обробка насіння сої бактеріями поліфункціональної дії зменшує поширення хвороб у посівах культури на 40–60%. Рослини сої з активною азотфіксацією менше уражуються кореневими гнилями, фузаріозним і бактеріальним в’яненням.
Сою висівають за температури ґрунту 10–12°С, що співпадає часто з фенологічним показником — цвітінням яблуні. Посів насіння сої у погано прогрітий ґрунт сприяє масовому його ураженню бактеріальним в’яненням, пліснявінням, уражені проростків фузаріозом, кореневими гнилями. При пізніх строках сівби складаються більш сприятливі умови для інтенсивного ураження рослин бактеріальним опіком та вірусними хворобами.
Глибина загортання насіння сої залежить від вологості і структури поверхневого шару ґрунту, строків і способів сівби, енергії проростання насіння та ступеня скоростиглості сорту. Слід пам’ятати, що при глибокому загортанні насіння в ґрунт формуються сприятливі умови для інтенсивного його ураження проростків сім’ядольним і пустульним бактеріозами, кореневими гнилями та іншими хворобами.
Соя, як відомо, до змикання листків у рядках, особливо в перші 25–30 днів, погано конкурує із бур’янами — резерваторами бактеріальної і вірусної інфекцій. На забур’янених посівах з появою сходів і до початку утворення першого трійчастого листка слід застосувати дозволені гербіциди або проводити післясходове боронування. При значному забур’яненні посівів доцільно провести повторне боронування через 5–6 днів після першого. На широкорядних посівах сої виконують 2–3 міжрядні розпушування. Боронування посівів сої не слід проводити рано вранці по росі, коли рослини є найбільш ламкими. Правильне застосування агротехнічних заходів дозволяє до 90% знищити бур’яни, суттєво знизити ураженість рослин кореневими гнилями, бактеріальними та іншими хворобами.
Якщо в передпосівну культивацію вносились гербіциди, кількість післяпосівних обробок скорочують або зовсім не проводять.
З метою підвищення продуктивності рослин впродовж вегетації рослин варто здійснювати позакореневі підживлення (1–4 рази) сої із використанням одного з дозволених добрив: АДОБ Макр+мікро, кр. (2,0–4,0 кг/га); Альфа Гроу, р. (0,2–8,0 л/ га); Добриво комплексне мінеральне рідке «Агросуміш», р. (20–50 л/ га); Гербігрін, п. (3 кг/га); Добрива органічні з біогенними елементами, в. р. (2 л/ га); Екозорф, р. (1 л/ га); Еколист багатокомпонентний, р. (2–5 л/ га); Еколист моно, р. (1–2 л/ га); Екорайз, р. (0,12–1,5 л/ га); Келік, р. (0,2–0,6 л/ га); Кода, в. р. (2–5 л/ га); Комплексне мікродобриво «Альтер», в. р. к. (1,0–1,5 л/ га); Комплексне мікродобриво «Наноактиватор», в. р. к. (0,03–0,05 л/ га); Комплексне мікродобриво «Агрогумат», в. р. к. (0,5–0,75 л/ га); Лифдріп, р. (2,0–4,0 л/ га); Максимум Екстра Mg, гр. (3,0 кг/га); Мікробіологічне добриво «Ембіонік», р. (1–5 л/ га); Мікродобриво НАНОГРІН, р. к. (300–600 мл/ га); Мікродобриво з комплексом біостимуляторів «Наномікс», р. (2 л/ га); Мінеральні добрива «Агросол», п. (3 кг/ га); Мінеральні добрива «Квантум», р. (3,5 л/ га); Нутрі-файт Магнум, р. (5 л/ га); Нутрі-файт ПК, р. (5 л/ га); Олігомакс, п. (1–5 кг/ га); Органо-мінеральне добриво «Віталист», р. (12,5–50 л/ га); Органо-мінеральне добриво «Сила життя», р. (0,5 л/ га); Разормін, р. (0,25–0,3 л/ га); Реаком Плюс, р. (3–5 л/ га); Реолік (В), р. (1–5 л/ га); Рідкі комплексні добрива «Омекс», р. (1–1,5 л/ га); Розалік, р. (1–5 л/ га); Розасоль, кр. п. (3–5 кг/га); Сабера Меджік, п. (5–15 кг/ га); Санні Мікс, п. (2–3 кг/га); Сібус, мг. (2–4 кг/ га); Стармакс, р. (1–5 л/ га); Флорон, р. (0,25–0,5 л/ га) і біопрепаратів: Азотофіт, р. (0,5 л/ га); Біокомплекс АТ, р., (0,3–0,5 л/ га).
У період вегетації сої необхідно постійно проводити фітосанітарний моніторинг посівів з метою виявлення найбільш небезпечних хвороб і своєчасного проведення хімічних профілактичних заходів.
Починаючи з фази бутонізації рослин, посіви сої обстежують не рідше одного разу в декаду, а починаючи з фази цвітіння — 1 раз через кожні 4–5 днів. З появою перших ознак бактеріозів або несправжньої борошнистої роси, іржі, аскохітозу, септоріозу, антракнозу та інших захворювань і сприятливому прогнозі погодних умов на найближчі дні для їх розвитку, доцільно приступати до проведення профілактичних обприскувань посівів сої необхідним фунгіцидом.
За відсутності захворювань профілактичну обробку посівів сої фунгіцидами виконують у фазі бутонізації (ВВСН 51)-початку цвітіння (ВВСН 61). На ультра- (до 80 днів) та ранньостиглих (до 100 днів) сортах сої зазвичай проводять одне обприскування рослин фунгіцидами. На сортах сої з тривалістю вегетаційного періоду понад 100 днів, особливо за умов прогнозу інтенсивного розвитку хвороб, наявності високої вологості та підвищених температур повітря, здійснюють дворазове обприскування сої фунгіцидами: перше — у фазі бутонізації-початку цвітіння і друге — в кінці цвітіння-початку формування бобів (ВВСН 67–71).
З метою кращого засвоювання рослинами атмосферного азоту протягом вегетації рекомендується проводити обприскування (1–4 рази) посівів сої біопрепаратами фунгіцидної дії.
Оброблення рослин фунгіцидами слід поєднувати з позакореневим підживленням баковою сумішшю одним із рекомендованих добрив, біопрепаратів і регуляторів росту рослин.
У вологі роки перед збиранням врожаю за вологості насіння 35–40% для призупинення розвитку на рослинах білої, сірої і склероціальної гнилей, аскохітозу, септоріозу та інших хвороб доцільно провести десикацію посівів рекомендованими десикантами.
Насіння спочатку збирають зі здорових ділянок поля. Після обмолоту його відразу очищають, калібрують і висушують до 12–14% вологості. За такої вологості під час зберігання насіння унеможливлюється його ураження пліснявінням, сірою, білою гнилями та іншими хворобами.
Після збирання урожаю сої необхідно провести своєчасний обробіток ґрунту з ретельним загортанням рослинних решток, що суттєво обмежить перезимівлю і розповсюдження багатьох фітопатогенів у наступному році.
Іван МАРКОВ, канд. біолог. наук, професор НУБіП України
