Норми внесення добрив

При розрахунку внесення норм добрив враховуються наступні фактори:

• урожайність культури;
• необхідний рівень якості продукту;
• родючість ґрунту (запаси поживних речовин у ґрунті);
• тип ґрунту;
• сівозміна;
• обробіток пожнивних решток.
  

Для правильного розрахунку норм та форм добрив потрібно проводити агрохімічний аналіз ґрунту.

Одним із найважливіших чинників погіршення стану ґрунту в Україні є його забруднення. Для зрошення найчастіше використовують забруднені води, навколо часто досить забруднене повітря, через не­кваліфікованість порушую­ться норми внесення добрив, у ґрунт надходять і накопичуються шкідливі речовини.

Надходження мінеральних поживних речовин у рослину залежить від зовнішніх умов та біологічних особливостей рослини, її хімічного складу, типу та розвитку кореневої системи, здатності до поглинання поживних речовин.

Для встановлення доз мінеральних і органічних добрив під сільськогосподарські проводять дослідження на одних і тих же ґрунтах у порівнянних погодних і агротехнічних умовах. Результати, отримані науковими установами в польових дослідах, у подальшому уточнюю­ться у виробництві.

Метод прямого використання результатів польових дослідів достатньо точний за умови, якщо родючість ґрунтів господарства і наукової установи, яка проводить польові досліди, однакові, але оскільки окремі поля можуть сильно відрізнятися вмістом елементів живлення, то рекомендовані дози добрив під сільськогосподарські культури коригують за допомогою поправочних коефіцієнтів з урахуванням відмінності ґрунтової родючості полів наукової установи і конкретного господарства.

Але попри високу надійність результатів польових дослідів такий спосіб вимагає витрати коштів і часу на їх проведення, територіальні обмеження (зональність) застосування добрив.

Існує велика кількість модифікацій балансових методів розрахунку норм внесення добрив. З них найбільше поширення набули:

а) розрахунок норм добрив методом елементного балансу, виходячи із запасу поживних речовин у ґрунті та господарського виносу елементів живлення сільськогосподарськими культурами;

б) розрахунок норм добрив на прибавку врожайності.

Суть методу розрахунку норм добрив за запасом елементів живлення у ґрунті полягає в тому, що дози добрив визначають за різницею між виносом елементів живлення планованим урожаєм сільськогосподарських культур (запланованої урожайністю) і можливим їх споживанням із ґрунту, тобто шляхом компенсації виносу. При цьому враховують доступність елементів живлення із ґрунту і добрив. Дози елементів живлення визначають за формулою:

Д_у = В — (П - К_п): К_у,

де: Д_у — доза елемента живлення добрива, кг/га;

В — господарський винос елемента живлення планованим урожаєм, кг/га;

П — вміст рухомих форм елемента в орному шарі ґрунту, кг/га;

К_п — коефіцієнт (частка) використання елемента рослинами з ґрунту;

К_у — коефіцієнт використання елемента рослиною із добрив.

Метод досить простий, однак точність визначення оптимальної дози елемента живлення (добрива) невисока, оскільки всі показники, які використовуються для розрахунку норм, істотно варіюють. Так, наприклад, коефіцієнти використання елементів живлення із ґрунту і добрив та їх витрати на створення одиниці продукції (кг, т) значно варіюють залежно від родючості ґрунту, сортових особливостей рослин, погодних і агротехнічних умов. Варіювання окремих параметрів може досягати 35% і більше.

Розрахунок норм внесення добрив на плановану прибавку врожаю. Суть методу полягає у тому, що частина запланованого врожаю створює­ться за рахунок елементів живлення, що містяться в ґрунті, а прибавка (додатковий урожай) формується завдяки елементам, що вносяться із добривами. Метод визначення доз добрив на збільшення врожаю дає більш надійні результати, ніж метод елементного балансу.

Серед їхніх недоліків можна виокремити залежність коефіцієнтів використання елементів живлення і витрат на одиницю врожаю від продуктивності культур, погодних умов, рівня мінерального живлення, попередників, агротехніки та інших фактів, що обумовлюють зростання і розвиток рослин.

В основу нормативного методу покладено зональні нормативи витрат елементів живлення на отримання 1 т сільськогосподарської продукції. Дози добрива (Ду, кг/га) визначають за формулою:

Д_у = Н · У_п · К,

де: Н — норма витрат добрив на одержання 1 т основної продукції, кг; У_п — планована врожайність, т/га;

К — поправочний коефіцієнт на родючість грунту.

Недолік методу полягає у тому, що в ньому не враховує­ться вплив рівня добрив, що вносилися перед цим.

Математичні — на основі виробничих функцій у системі ґрунт-рослина-добрива.

Дози добрив можна також визначити за допомогою математичних моделей, які описують кількісну функціональну залежність між урожаєм і рівнем мінерального живлення у конкретних умовах. Коефіцієнти регресії, що встановлюють кількісний зв’язок між урожайністю і дозами добрив, знаходять за результатами тривалих польових дослідів із добривами в конкретних ґрунтово-кліматичних умовах.

Істотним недоліком розрахункових методів є також і те, що не завжди враховую­ться реальні можливості отримання планованих урожаїв, хоча добре відомо, що для підвищення їх недостатньо лише внести в ґрунт необхідну кількість поживних речовин.

Із зовнішніх умов велике значення мають склад та концентрація солей ґрунтового розчину. Корені рослин спроможні поглинати поживні речовини за їх невеликої концентрації, орієнтовно від 0,03–0,05 до 0,1–0,2%. За концентрації вище 0,2% поглинальна здатність рослиною води та поживних речовин різко сповільнює­ться, що призводить до втрати тургору (млявості) рослин. Цей процес спостерігається на засолених ґрунтах.

Варто відмітити, що поглинання рослиною поживних речовин із добрива проходить не в однакових пропорціях, а залежить від того, якого конкретного іону, катіону чи аніону більше необхідно рослині відповідно до її потреб. Якщо рослина засвоює із добрива більше катіонів або аніонів, то воно буде фізіологічно кислим або фізіологічно лужним.

Балансовий метод визначення норм добрив ґрунтується на встановленні виносу елементів живлення із запланованим урожаєм і використанні їх з урахуванням коефіцієнтів із ґрунту і добрив.

Слід зазначити, що ця група методів для розрахунку перспективна насамперед в умовах достатнього зволоження і зрошення, де лімітувальним чинником в отриманні високих і стійких урожаїв є нестача елементів живлення у ґрунті, а забезпеченість господарства добривами досить висока (не менш як 150 кг/га д. р.).

Якщо використовувати цей метод, потрібно враховувати:

• винос елементів живлення з урожаєм культури;
• вміст рухомих сполук елементів живлення у ґрунті;
• коефіцієнти використання елементів живлення із ґрунту і добрив;
• масу орного шару ґрунту, для якого проводять розрахунок вмісту рухомих сполук елемента живлення.

Існує три елементи, які утворюють основні групи мінеральних добрив: калій, азот, фосфор. Саме вони істотно впливають на правильний розвиток культур.

До популярних азотних добрив відносяться: аміачна і натрієва селітра, сечовина, амофос, нітроамофос.

Середні норми внесення азотних добрив:

• аміачна селітра і сечовина — 10–25 г/м²;
• амофос, нітроамофос — 15–30 г/м²;
• натрієва і кальцієва селітра — до 70 г/м².

Із калійних добрив найчастіше застосовують хлористий калій, калійну селітру, сірчанокислий калій.

Як основне добриво використовують хлористий калій у нормі 20–40 г/м²; сірчанокислий — 10–15 г/м²; калійну селітру — 15–20 г/м².

Найпростіший спосіб не помилитися у нормах — це дотримання інструкцій, зазначених на упаковці. Точніші показники дасть лабораторне дослідження ґрунту.

З найбільш популярних органічних добрив можна виділити:

• гній;
• компост;
• пташиний послід;
• сидерати;
• тирсу;
• стружку;
• попіл.

Основне внесення добрив забезпечує живлення рослин упродовж усього періоду вегетації. До сівби вносять гній та інші органічні добрива і зазвичай переважну більшість загальної норми мінеральних добрив. Його проводять восени або навесні залежно від ґрунтово-кліматичних умов, особливостей удобрення, наявності добрив та інших причин.

Його фосфорних і калійних добрив виконують переважно восени під зяблеву оранку у постійно зволожений шар ґрунту, де розміщується основна маса коренів.

Під час сівби вносять легкозасвоювані форми елементів живлення, які необхідні рослинам на самому початку росту.

Внесення мінеральних добрив поділяється на роздрібне та періодичне. Якщо добрива вносять упродовж вегетаційного періоду, то таке внесення є роздрібним. Одночасне внесення кількох норм мінеральних добрив на 2 роки та більше називають періодичним, але воно не надто поширене. Періодичне внесення добрив доцільно застосовувати у більш посушливих районах на ґрунтах важкого гранулометричного складу, враховуючи чергування культур на полі.

Ольга ВЛАСОВА, канд. с.-г. наук
Інститут захисту рослин НААН