Молібден
Молібден бере участь у синтезі амінокислот і білків, регулює процес трансформації азоту в рослині. Він відіграє важливу роль у фіксації молекулярного азоту з атмосфери бульбочковими та вільноіснуючими азотфіксуючими бактеріями. Молібден входить до складу нітроредуктази і бере участь у відновленні нітратів до нітритів та нітрогенази - ферменту, що відповідає за зв'язування азоту атмосфери при біологічній фіксації. За нестачі цього елементу бульбочки на коренях бобових розвиваються слабше, знижуються обсяги азотфіксації.
Крім того, молібден активізує проходження окислювально-відновлювальних процесів у рослинах, бере участь у вуглеводному, азотному і фосфорному обмінах, синтезі вітамінів і хлорофілу, підвищує інтенсивність фотосинтезу.
Внесення молібдену під небобові культури сприяє кращому засвоєнню азоту з добрив і ґрунту, зменшує втрати азоту внаслідок вимивання нітратів і процесу денітрифікації.
Поліпшення азотного живлення, своєю чергою, збільшує обсяги засвоєного азоту і фосфору, поліпшує живлення рослин кальцієм, покращує засвоєння заліза. Підвищує вміст білка в зерні та сіні бобових трав, вітамінів і цукрів у овочах тощо.
Найбільш чутливі до нестачі молібдену бобові культури, деякі з родини хрестоцвітих (особливо ріпак і гірчиця), цукрові буряки. Позитивно реагують на внесення цього елементу пшениця, кукурудза, овес, гречка, льон, картопля, помідори.
Зовнішні ознаки нестачі молібдену в рослинах подібні до азотного голодування. Спочатку проявляються блідо-зелені плями між жилками листка, листки світло-зеленого кольору, потім вони буріють і відмирають. Послаблюється ріст рослини, затримується цвітіння. У разі великої нестачі молібдену точка росту відмирає. Симптоми дефіциту можуть виявлятися уже на сім'ядолях, а пізніше на інших органах.
В озимих зернових молібден інтенсифікує процес фотосинтезу за нижчих температур повітря і слабшій сонячній інсоляції. Впливає на утворення та стабільність хлорофілу. Підвищує стійкість до холоду, нестачі вологи. Ознаками нестачі молібдену є сповільнення росту, деформація листкової пластинки, поява некротичних плям, пожовтіння листя.
Перешкоджають засвоєнню молібдену високий вміст у ґрунті іонів Мn, Fе, Сu, SO4, NO3, висока кислотність ґрунту. Сприяють - кислотність у межах рН 6,8-8,5 та оптимальний вміст іонів Р, Са. Частково піддається процесові реутилізації зі старих органів рослин.
Молібдену рослинам потрібно менше, ніж бору, марганцю, цинку чи міді. Підвищує доступність молібдену фосфор.
Особливо ефективним є застосування молібдену на кислих ґрунтах, піщаних, з високим вмістом задіза, бідних на фосфор, інтенсивно удобрених мінеральними добривами.
Кобальт
Кобальт позитивно впливає на проходження багатьох фізіологічних процесів, що відбуваються у ґрунті. Він активізує роботу багатьох ферментів, зокрема нітратредуктази, дуже важливої для азотного живлення бобових культур, через що вони мають підвищену потребу у кобальті. Він є складовою вітаміну В12, якого багато в бульбочках на коренях бобових рослин.
Кобальт впливає на синтез хлорофілу, нагромадження вуглеводів і жирів у рослинах, підвищує інтенсивність дихання, стимулює біосинтез нуклеїнових кислот і аскорбінової кислоти. Бере активну участь у реакціях окислення та відновлення, позитивно впливає на дихання та енергетичний обмін. Кобальт позитивно діє на розмноження бульбочкових бактерій, особливо на нейтральних ґрунтах.
Найбільше його концентрується в генеративних органах, а також у бульбочках бульбочкових бактерій.
Застосовувати кобальтові добрива рекомендується під бобові культури, цукрові буряки, ячмінь, жито, льон, гречку та пшеницю.
Кобальтові добрива треба застосовувати, якщо вміст рухомого кобальту менш як 2-3 мг/кг грунту.
Зовнішні ознаки нестачі кобальту подібні до азотного голодування. При дефіциті кобальту в рослинах розвивається хлороз.
Йод
Роль йоду для життєдіяльності рослин чітко не встановлена. Відомо, що він входить до складу вільних амінокислот і білків. Йод потрібний для організму людини, де він забезпечує нормальне функціонування щитовидної залози. Тому ним обробляють посіви для отримання корисної для людини продукції. Зокрема, плантації суниці обробляють йодидом калію (КJ) у фазі цвітіння, завдяки цьому вміст йоду в плодах зростає у 3-5 разів.
Хлор
Хлор дуже поширений у природі і легко доступний рослинам. Біологічна роль цього елементу для рослин виявлена порівняно нещодавно. Хлор підтримує в клітинах необхідний тургор, забезпечує їх нейтральний електричний заряд. Відомо, що хлор стимулює фотосинтетичне фосфорилювання. Іон хлору необхідний при поділі клітини листя і стебла.
Як компонент калійних і складних добрив у достатній кількості вноситься в ґрунт. Тому на практиці важливіше знати реакцію рослини на шкідливий вплив хлору.
Культури дуже вразливі до хлору: тютюн, порічки, аґрус, малина, суниця, ожина, кісточкові дерева (особливо черешня), ранні овочі, квасоля, огірок, перець, цибуля, салат, хміль, тепличні культури, квіти, декоративні рослини. За надлишку хлору у рослин уповільнюється ріст, спостерігається загальний хлороз, верхівки листя бронзовіють і скручуються.
Культури середньо вразливі до хлору: картопля, соняшник, соя, плодові дерева (зерняткові), смородина, помідори, цвітна капуста, горох, часник, цикорій, льон, виноград.
З-поміж культурних рослин у присутності хлору, краще ніж без нього, ростуть шпинат, гречка, цукрові буряки.
Нікель
Нікель є складовою двох ферментів - уреази і бактеріальної гідрогенази. Уреаза дуже поширена і каталізує розклад сечовини в рослинах на NH3 і СO2. Вона має особливе значення у випадку застосування карбаміду як добрива. Нікель є важливим у житті бобових рослин, позаяк під час азотфіксації в їхніх коренях утворюються уреїди, а при їх розпаді - сечовина. Надлишок сечовини діє на рослини токсично, тому вони потребують активної уреази та нікелю.
За відсутності нікелю в бульбочках бобових рослин пригнічується гідрогеназа, що призводить до зниження ефективності азотфіксації.
У природних умовах дефіцит нікелю зустрічається рідко.
Титан
Активізує процеси метаболізму у рослинах. Прискорює ріст та розвиток, позитивно впливає на морфологічну будову рослин, збільшує вміст хлорофілу в листках, підвищує стійкість до ураження рослин грибковими та бактеріальними хворобами. Інтенсифікує фотосинтез і засвоєння елементів живлення.
Фізіологічне значення Молібдену і Кобальту як основних мікроелементів
Mo
|
Необхідний рослині для утилізації азоту і його фіксації в бобових Rhizobium bacteria
|
Дефіцит проявляється на кислих піщаних, опідзолиних або вапнякових ґрунтах;
легше засвоюється рослиною при підвищенні рн і вмісті вапна |
Дефіцит Мо схожий на дефіцит N, тобто рослини погано ростуть і листя світло-зеленого кольору.
старі листки стають хлорозними й потім симптоми з'являються по краю листка; жовті крапки на листах у цитрусових - типовий прояв дефіциту Мо |
Зазвичай необхідний для пасовищ і бобових; злаків rаssіса, цукрових буряків, томатів
|
Co
|
Компонент вітаміну В12, необхідного для фіксації азоту в бобових рослин і у тварин
|
Рівень Со низький на сильно лужних, кислих вулканічних, вапняних і торф'яних ґрунтах
|
Поганий ріст може бути виправлений застосуванням амонійного або нітратного азоту;
недостатній рівень Со на пасовищах призводить до хвороб худоби |
Квасоля, горох, конюшина, люцерна
|
Коротка характеристика мікроелементів
Молібден (Mo)
- Необхідний для утилізації Азоту атмосфери та його фіксації бобовими культурами.
- Покращує кальцієвий режим живлення у бобових культур.
- Сприяє збільшенню вмісту хлорофілу, вуглеводів, каротину, аскорбінової кислоти та білкових речовин.
Візуальні ознаки дефіциту
- Поганий ріст та розвиток рослин, хлоротичне забарвлення (дещо схоже на дефіцит Азоту).
- Хлороз старих листків, особливо на кінцівках.
- На листках цитрусових з’являються характерні жовті крапки.
Культури, особливо чутливі до нестачі Молібдену
- Зернові колосові
- Бобові
- Цукрові буряки
- Томати
- Капуста
- Люцерна
Кобальт (Со)
- Компонент вітаміну В12, що необхідний для фіксації атмосферного азоту бобовими культурами
- Входячи до складу вітаміну В12, сприяє накопиченню хлорофілу в листках рослин
- Бере участь у реакціях окислення-відновлення, а також у синтезі нуклеїнових кислот
Візуальні ознаки дефіциту
- Поганий ріст та розвиток рослин (можна виправити внесенням азотних добрив).
- Недостатній рівень Кобальта на пасовищах може призвести до захворювань сільськогосподарських тварин.
Культури, особливо чутливі до нестачі Кобальту
- Горох
- Квасоля
- Люцерна
- Конюшина