Добрива
За даними Держстату України, на добрива припадає 11,6% усіх витрат на вирощування врожаю, подібну за розміром частку «тягне на себе» пальне для техніки. За даними порталу agravery.com, забезпеченість вітчизняних агропідприємств міндобривами на кінець серпня сягала 48% від потреби, з них фосфорними — 47%.
Ми є сучасниками глобального перерозподілу національного ринку мінеральних добрив. Якщо ще донедавна на ньому майже безроздільно панували виробники з Росії, то внаслідок запровадження антидемпінгових обмежень проти російських добрив їх частка падає, і вони поступаються місцем українській продукції та виробам з інших країн. Разом з тим, частина російських добрив тепер надходить до України через Білорусь і Молдову.
Найбільшу частку вітчизняного виробництва азотних міндобрив консолідовано на заводах групи Ostchem — попри відкрите Антимонопольним комітетом України розслідування щодо неї.
Для проведення літньо-осінніх польових робіт 2018 року агропідприємства замовили 731,9 тис. т поживних речовин мінеральних добрив, в тому числі 383,3 азоту, 194,4 фосфору та 154,2 тис. т калію поживних речовин, або у середньому 39 кг/га посівів.
Як добре відомо, монополізація ринку призводить до зростання вартості продукції. В Україні воно ще й підганяється збільшенням світових цін на добрива та наявністю на ринку цілих ланцюжків посередників. Наприклад, якщо ціну аміаку виробництва Одеського припортового заводу на вересень було заявлено на рівні 8800 грн/т із ПДВ на умовах FOB, то пропозиції товару з доставкою по Україні вже надійшли у межах 9500-9700 грн/т, СРТ. Виробництво на ОПЗ обіцяють запустити вже в середині вересня.
Друга важлива для аграріїв новина полягає у тому, що компанія «Укрхімтрансаміак» на місяць раніше, ніж торік, розпочала продаж аміаку споживачам через роздавальні станції аміакопроводу «Тольятті-Одеса».
Середня ціна на карбамід черкаського виробництва зросла до 10 500-10 700 грн/т, СРТ, бег. Аміачну селітру поки що можна купити по 9 500 грн/т, СРТ. Нітроамофоска з Росії або Білорусі зросла в ціні до 13 400-13 600 грн/т.
За інформацією аграрного ресурсу agravery.com, торік українські виробники забезпечували лише 35% національної потреби в карбамідно-аміачній суміші, а імпорт до України цього добрива мав таку географічну структуру:
- Росія — 39%;
- Єгипет — 10%;
- Білорусь і Литва — по 4%;
- Румунія, Болгарія та Польща — по 3%.
На вітчизняному ринку селітри національних і російських виробників останнім часом суттєво посувають агрохіміки з Польщі, Литви, Грузії, Казахстану та Узбекистану.
Спільною проблемою для усіх виробників міндобрив є нестача в «Укрзалізниці» залізничних вагонів для вивезення продукції, що здатна призвести до зупинки цілих заводів.
Засоби захисту рослин
На початок поточного року частка іноземної продукції на ринку ЗЗР перевищувала 90%. Навесні основні заводи-виробники ЗЗР в Китаї почали зупинятися внаслідок урядових перевірок дотримання природоохоронного законодавства. Тоді ж вітчизняні експерти прогнозували колапс вітчизняного ринку ЗЗР. Проте протягом року сталося диво — брак китайських ЗЗР було компенсовано розширенням виробництва генеричних препаратів в Україні.
Цього року вітчизняні експортери агропродукції зустрілися з проблемою дуже низьких норм залишків агрохімікатів у харчових продуктах, які встановлюють супермаркети в європейських містах. В ході інтерв’ю авторові влітку цього року в Києві експерт із захисту рослин з Нідерландів Петер ван Аркель назвав це явище «диктатом супермаркетів». З його слів, «супермаркети створили власні стандарти залишкової токсичності продуктів, жорсткіші навіть за закони Євросоюзу. Насправді це вже власне законодавство, вимоги якого зростають, і це викликає легку лють в аграріїв». Ці вимоги, підкреслив експерт, висуваються і до української агропродукції.
На цьому фоні зростає інтерес агровиробників до природних ЗЗР. Біологічними засобами захисту рослин в Україні вже обробляють до 500 тис. га зернових полів та близько 40 тис. га овочів.
Обсяг українського ринку ЗЗР зростає щороку на 8-9%. Пік купівельної активності аграріїв припадає на ринку на лютий-квітень. Більше 90% із загального обсягу ринку гербіцидів на зернових припадає на кукурудзу та озиму пшеницю.
За різними оцінками, частка фальсифікату на українському ринку ЗЗР сягає 60% у стаціонарній роздрібній торгівлі та 90% у базарній.
Пальне
На пальне в Україні припадає від 8 до 12% собівартості агропродукції. За даними українських медіа, нині для проведення осінніх польових робіт агропідприємствам потрібно близько 400 тис. т дизельного пального та бензину. Основними постачальниками до України є Білорусь (40%), Росія (36%) та Литва (10%).
Проблема браку в «Укрзалізниці» рухомого складу для вивезення готової продукції характерна також і для ринку пального.
Станом на 1 вересня середні роздрібні ціни на паливо становили:
- дизельне пальне — 28-31 грн/л;
- бензин А-80 — 25 грн/л;
- бензин А-92 — 30 грн/л.
Коментарі
Олександр ЧУБУК, власник ФГ «Чайка-2» (Згурівський р-н, Київщина)
— Мушу сказати, що ситуація із добривами та ЗЗР на ринку не дуже змінилася порівняно з минулими роками. Дефіциту зараз немає жодного, обирай що треба — лише гроші давай! А ось тут і проблема виникає: курс долара США за рік піднявся, тож виросли ціни буквально на всі витратні матеріали — на добрива, ЗЗР, пальне. До того ж ціни бувають просто нестабільними, це вже, напевно, більше залежить від дилерів-посередників.
Щодо органічних добрив, то нині майже ніхто з колег-фермерів їх не вносить.
Молочнотоварних ферм у нас на Згурівщині практично не залишилося, тож вся солома, пожнивні рештки тепер у полі. Під дією азотних мінеральних добрив вони стають органікою. Ми також вносимо по них спеціальні препарати — біодеструктори, які перетворюють стерню на засвоювану для рослин органіку. Отже, гній вносимо тепер лише на поле, де плануємо сіяти овочеві культури. Крім того, наші фермери сіють різні сидерати — гірчицю, редьку тощо, а потім їх заорюють у ґрунт для збагачення його органікою.
Засобів захисту нині на ринку також цілком достатньо. Купуємо генерики українського виробництва, вони тепер стали не гіршими за оригінальні іноземні препарати. Звичайно, що попало не беремо, купуємо продукцію лише в перевірених дилерів. Мене буквально засипають СМС-повідомленнями з пропозиціями придбати той чи інший препарат, але я вже не реагую на це, ми працюємо лише з багаторічними партнерами.
Зазвичай проводимо сівбу озимих у середині вересня — для нашої зони це оптимальні строки, і зараз мене найбільше турбує відсутність дощів.
Юрій КУЛИК, головний агроном ТОВ «Агросетон» (Бузький р-н, Львівщина)
— У червні спостерігалось підвищення цін на фосфорно-калійні добрива, а наприкінці липня та на початку серпня ми відчули дефіцит їх на ринку. Середня ціна на комплексні тукосуміші 7:14:27, з якими ми працюємо, в третій декаді червня становила 10 700 грн/т, у першій декаді липня вони виросли до 11 600 грн/т. Внаслідок цього в перерахунку на 1 га витратна частина для нас збільшилась на 225 грн тільки за основним живленням під посів озимих культур. На кінець серпня ціна таких добрив сягнула межі 15 000 грн/т, а традиційна діамофоска 10:26:26 вже пропонувалася по 16 000 грн/т.
Оскільки ми засіваємо майже 1300 га площ, це зростання ціни означає для нашого господарства серйозні додаткові витрати. Таку тенденцію я спостерігаю на ринку вже кілька років. У разі купівлі мінеральних добрив дистрибуція вимагає 100-відсоткової оплати, на відміну від ринку насіння та засобів захисту рослин — там можна домовитись про відтермінування оплати чи кредитування.
З огляду на зростання ціни на добрива, ми завжди намагаємось закупити їх для озимого ріпаку та пшениці заздалегідь, адже різниця у ціні суттєво впливає на рівень рентабельності вирощування кожної культури, а мінеральні добрива формують понад 30 % структури витрат.
На деяких площах після збирання озимої та ярої пшениці ми працюємо карбамідом із нормою 20 кг/га через обприскування під посів озимого ріпаку. Ціна на карбамід із 10 600 грн/т у лютому цього року зросла до 11 600 грн/т в серпні. Висловлю думку аграріїв про те, що через такі стрибки ціни на азотні добрива на майбутній сезон, ймовірно, прийдеться переглядати систему підживлення посівів.
Через відсутність тваринництва в нашому господарстві ми не використовуємо органічних добрив на наших полях. Але в майбутньому розглядаємо посів сидератів після зернових культур під посів ярини. Цей захід має зменшити витрати на посівну за позицією мінеральних добрив.
Озимий ріпак — це культура, яка потребує восени застосування заходів захисту. Використовуємо лише ті препарати, які щороку показують свою ефективність у роботі. Для ґрунтового захисту традиційно користуюся «Султаном» у нормі 2 л/га в баковій суміші із «Каліфом». Цього року також спробуємо використати «Ріпіус» компанії «Франдеса» у нормі 2 л/га. Звичайно, різниця в ціні цих препаратів становить 172 грн/га на користь білоруського, але мене більше хвилює ефективність застосування.
Сьогодні на ринку вдосталь продуктів, які можна вносити на різних фазах розвитку культур, тому проблеми з вибором в нас немає. Якщо, наприклад, чомусь не вдалося провести ґрунтовий обробіток по озимому ріпаку, ми можемо зробити обприскування по сходах. Торік у такій ситуації я використовував бакову суміш препарату «Сальса» з «Бутізаном» 2 л/га.
Скажу щодо фальсифікацій ЗЗР. Насправді такого поняття взагалі не існує у моїй роботі. По-перше, фірма-дистриб’ютор бореться за кожного клієнта. По-друге, представники кожної хімічної компанії активно працюють над просуванням своїх препаратів на ринку, тому в разі підозри щодо будь-якої партії продукції вони оперативно реагують на телефонні повідомлення від агрономів. Зараз застосування фальсифікату може дуже дорого коштувати — аж до загибелі культури та післядії на наступні посіви.
А сьогодні за номером партії препарату можна визначити весь його шлях від терміну виготовлення до поставки.
Хочу зазначити, що з минулого року дизельне пальне виросло в ціні в середньому на 3-5 грн/л, що, звичайно, відбивається на собівартості вирощування культур.
Традиційно ми висіваємо озимий ріпак на площі 1300 га та озиму пшеницю на 700 га. Дотримання термінів посіву гарантує вдалу зимівлю цих культур у нашому регіоні. Тому я сівбу ріпаку розпочав 5 серпня, і до 30 числа місяця ми її закінчили, а це впливає на терміни обприскування та підживлення посівів навесні.
Погодні умови в нас зараз майже ідеальні для посіву озимого ріпаку — маю на увазі чергування сонячних днів, сприятливих для сівби, та помірних дощів у серпні, які впливають на сходи та відмінну роботу гербіцидів. Перші посіви озимого ріпаку, які починали сіяти 5 серпня, вже сформували 2-3 листочки, по них ми провели обробіток препаратом «Фюзілад Форте» у нормі 1,3 л/га проти падалиці зернових. Найближчим часом планую обробити ці посіви регуляторами росту та внести мікроелементи.
Для озимої пшениці з 4 вересня розпочинаємо підготовку ґрунту з внесенням мінеральних добрив, відсіятися маємо намір до 10 вересня.
На моє переконання, нинішні коливання ринкових цін на пальне, добрива та ЗЗР відіб’ються на цінах зерна майбутнього врожаю.
Роман ЦИЗЬ, керівник ФГ «П’ятидні» (Володимир-Волинський р-н, Волинь)
— Знаючи про тенденцію сезонного зростання цін на матеріальні ресурси, ми закупили все для проведення осінніх польових робіт заздалегідь. Я переконався, що це єдина можливість хоч якось зберегти кошти господарства. Бо зараз зростання цін на ринку просто пригнічує — помітно, що продавці відчувають, що агроформування потроху стають на ноги, і хочуть на цьому собі заробити.
Ми в господарстві використовуємо мінеральні добрива вітчизняного виробництва та білоруські. Російські мене не цікавлять. І без них на ринку зараз можна купити все необхідне.
Органічні майже не використовуємо — просто подрібнюємо та заорюємо пожнивні рештки, і цього вистачає.
Так само немає наразі дефіциту й на засоби захисту — якщо якогось потрібного препарату відразу не знайдеш, можна легко замінити його аналогом.
Мене особисто не хвилює проблема фальсифікації ЗЗР, тому що ми багато років працюємо лише з перевіреними партнерами.
Зараз на ринку чимало фірм-одноденок, створених під посівну для того, щоб швидко «збити» гроші. Тому слід купувати препарати в тих, кого давно знаєш і кому довіряєш.
А от погода осінній посівній нині не сприяє. Цього літа ми мали велику нерівномірність опадів: за норми 70 мм на місяць випадало то 20, а то й усі 90 мм. В результаті в жнива наші комбайни по тижню не могли заїхати в поле через зливи, а тепер настільки сухо, що не можемо підготувати поле під сівбу — плуги просто вилізають із грунту.
Володимир ЯРОШЕНКО, голова СФГ «Ярошенко» (Семенівський р-н, Полтавщина)
— Через глобальні кліматичні зміни ми тепер практично не маємо паузи між жнивами та початком осінніх польових робіт. Майже того самого дня, як завершаються збиральні роботи на полі, тоді ж і починається підготовка поля до сівби озимих, щоб не втратити ґрунтової вологи. Адже брак вологи в ґрунті в Україні, крім західних областей, спостерігається вже чотири роки.
Господарство моє сертифіковане на вирощування органічної агропродукції, зокрема тієї, яка використовується у виробництві дитячого та дієтичного харчування. Тому й добрива доводиться застосовувати лише природного походження вітчизняного виробництва. Середня ціна необхідних для мене органічних добрив зараз лежить у межах 20 тис. грн/т. Дефіциту їх на ринку немає жодного, можна придбати все необхідне. Є гроші — буде все!
На доповнення до органічних добрив застосовую на своїх полях сівбу сидератів, зокрема гречки — вона добре збагачує ґрунт.
Пальне також з весни подорожчало, нещодавно купив 1120 л дизелю за 30 тис. грн. Добре, хоч на ринку воно вільно є.
Для захисту рослин використовую засоби органічного біозахисту. 15 років тому, коли створив своє господарство, ці препарати були на ринку у великому дефіциті. Тепер у продажу є все необхідне, причому українського виробництва. Але, знов-таки, бактеріальні препарати біозахисту працюють лише в температурному діапазоні 18-25 градусів і за наявності вологи, та ще й погода має бути під час обробки хмарною.
Волога конче потрібна також для роботи групи рослинних препаратів захисту на основі екстрактів ромашки, календули, мухомора тощо — їх на ринку нині також вдосталь. До речі, вони значно дешевші за засоби «класичної» агрохімії: наприклад, протруєння однієї тонни насіння пшениці перед сівбою коштує лише 150 грн.
Сергій ПОНОМАРЬОВ, спеціально для газети "Агробізнес Сьогодні"
