В сільському господарстві України нині «крутяться» великі гроші. Ні, навіть так: величезні гроші. Ясна річ, від цього пирога мають бажання відкусити свою частку усі, причому як легальними, так і нелегальними способами. Спокус не бракує, і одна з найпоширеніших — створити регіональну фірму-одноденку, яка «заганятиме» зі знижкою насіння та ЗЗР відомих брендів. Тобто паперові мішки, марковані гучними назвами виробників, сортів і гібридів.
Не відстають від таких ділків і деякі нібито перевірені дистриб’ютори, спритні менеджери яких, часто без відома власників, пропонують довірливим клієнтам «те, що треба». Знову ж таки зі знижкою та запевненнями у стилі «ну, ви ж мене не перший день знаєте!».
Органічно доповнюють цей ланцюжок підозріливі особи, котрі пропонують власникам невеликих господарств «надлишки насіння», нібито отримані від тамтешніх працівників…
До чого це призводить? Декілька років тому спілкувався із групою фермерів на Дні поля, який проводив відомий всеукраїнський дистриб’ютор насіння та засобів захисту рослин. Причому дистриб’ютор, ключовим принципом роботи якого є порядність. Довелося вислухати купу нарікань від аграріїв і на продавця, і на виробників насіння. Суть більшості претензій зводилася до того, що усі шахраї: і виробники, і продавці. З’ясувалося, що реальні результати врожайності і стійкості гібридів, а також дія препаратів, виявилися відмінними від паспортних характеристик.
Та при цьому також виявилося, що лише незначна частка насіння та ЗЗР купувалися в офіційного дистриб’ютора. Левова частка його була добута у сумнівних продавців, звичайно ж, із певними знижками. Однак мої співрозмовники не розбирали ані правих, ані винуватих, покладаючи провину на всіх. До того ж вони зійшлися на думці, що немає сенсу купувати офіційну сертифіковану продукцію (мовляв, все одно обдурять!) і слід продовжувати брати задешево…
Ясна річ, що такий підхід не приведе ні до чого доброго. Страждають у такому разі всі: і виробники, і продавці, і фермери. Виграють лишень шахраї, які продовжуватимуть пхати сміття у паперових мішках, видаючи за якісне брендове насіння.
Що робити? Є підозра, що державні органи навряд чи покладуть край цьому неподобству у найближчому майбутньому. Єдиний вихід, на мою думку, купувати рівно стільки сертифікованого насіння в офіційного дистриб’ютора, скільки можемо собі дозволити. Далі — дотримуватися технології і витискати з нього максимум. Решту площ засівати бюджетними брендами, скажімо, вітчизняними.
Ця проблема багатогранна, і подолати її можна лише за допомогою комплексних рішень. Зокрема, витримуючи рекомендовану виробником технологію вирощування конкретних сортів та гібридів. Якщо ми кидаємо у виснажений попередниками грунт 100 кг NPK і стільки ж селітри, то навряд чи стабільно братимемо 130 ц/га із гібриду кукурудзи інтенсивного типу. Понад те, ці посіви характеризуватимуться нижчою стійкістю проти стресів, що нівелює сильні сторони гібриду.
Це саме можна сказати і про відмову від більшої частини хімічних обробок з метою економії. Більшість високоврожайних гібридів апріорі розраховані на посилену турботу з боку агронома. Немає коштів на ЗЗР — обираємо менш врожайні, але бюджетні і витривалі гібриди. Однак, знову ж таки, беремо їх у сертифікованих офіційних продавців. Нехай менше, але точно їх.
Якщо звернемося до реального досвіду західних фермерів, то побачимо, що вони не гадають щодо сортів, гібридів та технології їх вирощування. У більшості випадків цю роботу за них виконують консультанти дистриб’юторів або спеціалізованих компаній, які провадять потрібні розрахунки, виходячи із конкретних грунтово-кліматичних умов і головне — фінансових можливостей фермерів. Тобто ви виділяєте конкретну суму на насіння, ЗЗР і добрива, а ми розраховуємо, що і в якій кількості ви можете посіяти, як краще обробити і підживити, щоб бути в «плюсі». Коштують їх послуги недорого, і ними користується більша частина фермерів як у Європі, так і в США.
Ринок таких послуг зростає і в Україні, і їх надає вже чимало офіційних дистриб’юторів. Тому із фальсифікатом, мабуть, ліпше боротися за допомогою науки та підбору правильної технології. Під гаслом «краще менше, але якісніше». Тоді і з’являться кошти на те, аби без жодних перепон із часом взятися до повноцінної інтенсивної технології.
Ігор ПАВЛЮК, спеціально для газети "Агробізнес Сьогодні"