На коренеплодах хвороба проявляється у вигляді сухої гнилі, переважно під час їх зберігання у сховищах. На поверхні коренеплоду утворюються сірі, злегка вдавлені плями. Тканина під ними суха, часто трухлява, коричневого (на відміну від чорної гнилі) кольору. Через швидкий розвиток гнилі в трухлявій тканині можуть утворюватися пустоти, поверхня яких вкривається тріщинами, через які виступає слабкий білий наліт грибниці патогена. За зберігання коренеплодів у сховищах із надмірно високою вологістю гриб формує густий білий наліт поверхневої грибниці.
Збудником хвороби є гриб Leptosphaeria rostrupii Lind., який у циклі свого розвитку формує спори (пікнідіальну і сумчасту стадії). Ураження рослин може відбуватися від пікноспор і сумкоспор гриба.
У період вегетації рослин гриб формує кілька генерацій пікнідіального спороношення, спричиняючи нові ділянки зараження. Потрапляючи на головку коренеплоду, гриб спричиняє загнивання його верхівки.
Зараження коренеплодів під час вегетації рослин відбувається також через уражені черешки. Грибниця патогена дифузно проникає у його головку і викликає суху гниль. Такий спосіб ураження спостерігається у вологі роки у другій половині вегетації рослин. Ураження коренеплодів у ґрунті відбувається за наявності на їх поверхні механічних пошкоджень, викликаних знаряддями догляду за рослинами та шкідниками (особливо озимою совкою). У разі появи механічних пошкоджень зараження рослин відбувається у ґрунті від сумкоспор гриба.
За використання уражених коренеплодів як маточників (особливо з ураженою головкою) вони часто не проростають або з них формуються недорозвинуті, інтенсивно уражені рослини. Більшість хворих рослин в’яне ще до утворення на них суцвіть. Вони є первинними осередками інфекції фомозу, від яких можуть масово заражатися насінники.
Основним джерелом інфекції є маточні хворі коренеплоди, заражене насіння і уражені рештки, на яких спори гриба залишаються життєздатними до 2–3 років у ґрунті. Масовий розвиток хвороби на насінниках відбувається за високої вологості. У сховищах гниль коренеплодів прогресує тим швидше, чим вища в ньому температура. Коренеплоди недорозвинуті або перезрілі також уражуються фомозом сильніше, ніж ті, які зібрані завчасно.
Шкідливість хвороби полягає у випаданні сходів, насінників, в результаті відмирання уражених рослин у полі, зниженні врожаю насіння і погіршенні його посівних якостей, загниванні до 50% і більше коренеплодів у сховищах.
Захисні заходи
Найбільш радикальним заходом проти фомозу є вирощування сортів і гібридів моркви з високою польовою стійкістю: Арго F1, Білбо F1, Болеро F1, Веста F1, Гармонія F1, Кармен, Карнавал, Маша F1, Отелло F1, Перун F1, Регульська, Темпо F1, Флайові та ін.
Дотримання правильної сівозміни. Кращими попередниками моркви є зернові і зернобобові культури, зайнятий пар, рання картопля, огірок, цибуля. Повертати моркву на попереднє місце рекомендується не раніше, ніж через 5–6 років, що суттєво знижує запас інфекції патогена в ґрунті.
Морква добре росте на легких, добре аерованих окультурених ґрунтах. За наявності в орному шарі ґрунту не менш як 17% кисню, коренеплоди моркви формуються з міцними покровами і майже не уражуються сухою гниллю. На більш важких ґрунтах підвищення вмісту кисню можна досягати за рахунок рихлень міжрядь.
Під час вирощування моркви потрібно дотримуватися збалансованого живлення рослин. Мінеральні добрива слід вносити в збалансованих нормах згідно з даними агрохімічного аналізу ґрунту. Слід пам’ятати, що лежкість коренеплодів моркви більшою мірою залежить від агротехніки їх вирощування. Фосфорні і особливо калійні добрива підвищують стійкість коренеплодів до збудника сухої гнилі.
Надлишок азотних добрив, навпаки, підвищує їх сприйнятливість до хвороби. Для зниження ураження коренеплодів сухою гниллю та іншими хворобами кислі ґрунти слід вапнувати на основі результатів агрохімічного аналізу ґрунту.
Для посіву використовувати лише каліброване насіння, зібране зі здорових рослин. Якісний кондиційний калібрований посівний матеріал можна отримати шляхом розділення насіння за фракціями за питомої ваги в 3–5% розчині кухонної солі або 2% розчині аміачної селітри.
Проти зовнішньої та внутрішньої інфекцій використовують термічне або хімічне знезараження насіння. Виконують його в сушильній шафі за температури 50–52ºС протягом 2-х діб. Для хімічного знезараження насіння моркви застосовують протруйники на основі діючої речовини: боскаліду, тн (Іншур Профі, 100–200 мл/100 кг насіння); металаксилу-М, тн (Апрон XL 359 ES, 100 мл/100 кг насіння); флудіоксонілу, тн. (Максим 480 FS, 100 мл/100 кг насіння).
Насіння моркви можна знезаражувати також біопрепаратами: Агат 25-К, па. (7–9 г/кг); Фітоцид, р. (250 мл/100 кг насіння).
Своєчасне закриття вологи, якісний передпосівний обробіток ґрунту, сівба насіння й садіння маточних коренеплодів в оптимальні строки гарантує отримання дружніх сходів моркви суттєво підвищує стійкість рослин до хвороб. Лежкість коренеплодів буде тривалішою, якщо вологість ґрунту протягом вегетації рослин була в межах 80% від повної вологоємкості.
У разі прогнозу розвитку фомозу та інших хвороб товарні посіви і насінники обприскують одним із дозволених фунгіцидів на основі діючої речовини: тебуконазолу + трифлоксістробіну, в.г (Натіво 75WG, 0,3–0,35 л/га), тебуконазолу + флуопіраму, к. с. (Луна Експіріенс 400 SC, 0,35–0,75 л/га); боскаліду, в. г. (Сігнум, 0,75–1,25 кг/га). За необхідності обприскування посівів моркви повторюють через 15–20 днів.
Своєчасне збирання коренеплодів забезпечує їх тривалу лежкість під час зберігання. Збирають моркву, як правило, коли починається фізіологічне відмирання листків, і добре зміцнилися шкірні покриви коренеплоду. Температура ґрунту під час їх збирання повинна бути близько 5ºС, за вищої коренеплоди погано зберігаються, сильно уражуються сухою та іншими гнилями. Слід взяти до уваги, що коренеплоди ранньостиглих сортів і гібридів моркви гірше зберігаються, ніж середньо- і пізньостиглих.
Під час збирання, транспортування і закладання коренеплодів на зберігання їх слід оберігати від травмування, підв’ялення, цим самим унеможливлювати їх ураження сухою гниллю під час зберігання. Проти хвороби ефективним заходом є також пересипання товарних коренеплодів перед закладанням їх на зберігання порошком вапна чи крейди із розрахунку 1,5–2,0 кг/ц коренеплодів, особливо у випадку, коли вони не будуть перешаровані вологим (40–50%) піском або торфом.
Ретельне очищення, провітрювання, білення, просушування і дезінфекція сховищ. Пісок, який був використаний торік для перешарування коренеплодів моркви, необхідно видаляти зі сховища, тому що в ньому можуть зберігатися спори збудника хвороби.
Зберігати коренеплоди слід за температури 0–1ºС і відносної вологості 88–90%. Варто дотримуватися, щоб температура в сховищах була постійною і не коливалася. У разі виявлення осередків гнилі хворі коренеплоди видаляють, а місця засипають сумішшю піску з порошком вапна чи крейди.
Ретельне відбирання на насінники лише здорових коренеплодів. Маточні коренеплоди з ознаками ураження фомозом та іншими гнилями слід вибраковувати як перед закладанням на їх зберігання, так і після зберігання перед висаджуванням у ґрунт. Перед закладанням маточних коренеплодів на постійне зберігання їх рекомендується обробити шляхом разового занурення у 5% суспензію препарату на основі діючої речовини бенлату, з. п. (Фундазол, 2,0 кг/т).
Раннє садіння маточних коренеплодів з оптимальною густотою 70–72 тис. рослин/га. Дотримання просторової ізоляції не менш ніж 1 км між полями товарної і насіннєвої моркви та іншими селеровими культурами. Протягом вегетації насінників не менш ніж два фітопрочищення під час апробації насінників. В’ялі або відмерлі рослини з ознаками ураження фомозу та інших захворювань необхідно викопати з ґрунту і видалити з поля.
У разі прогнозу розвитку фомозу, альтернаріозу та інших хвороб профілактичні обприскування насінників дозволеними фунгіцидами.
Для зменшення зараження насіння фомозом рекомендується десикація насінників моркви у період початку повної стиглості насіння у зонтиках другого порядку за вологості загальної маси насіння не більше 50% препаратами на основі діючої речовини: диквату, р. к. (Реглон Супер 150 SL, 2,5–3,0 л/га та аналоги).
Своєчасне збирання, ретельне очищення, просушування і зберігання насіння. Приорювання післязбиральних решток моркви для прискорення їх мінералізації і зниження запасу інфекції у ґрунті.
Іван МАРКОВ, канд. біолог. наук, професор НУБіП України
