Чорна ніжка
Хвороба проявляється переважно на розсаді різних видів капусти у вигляді потемніння кореневої шийки або прикореневої частини стебла.
Інфікована тканина стає водянистою, згодом буріє і загниває, коренева шийка стає тоненькою, у місцях ураження утворюються перехвати.
На пізніх сортах хвороба може спалахнути восени у вигляді відгнивання черешків листків качана і його трухлявості. Під час зберігання уражених качанів гниль може прогресувати і взимку.
Розвитку сприяє: беззмінне використання ґрунту в парниках і теплицях, у разі кислої реакції ґрунтового розчину; поливання розсади холодною водою, що є причиною температурного стресу для рослин; надмірного зволоження ґрунту; поганої вентиляції парників і теплиць; підживлення рослин високими дозами азотних добрив, загущеного посіву, пошкодження рослин капустяною мухою. А також за сівби непротруєним насінням та частого повернення культури на попереднє поле.
Захисні заходи. Заміна ґрунту в теплицях або його дезінфекція, протруєння насіння, правильний режим вирощування розсади, впровадження касетного способу її вирощування.
Кила
Хвороба проявляється на коренях розсади та дорослих рослинах у вигляді наростів різної величини і форми з гладенькою поверхнею. Нарости утворюються внаслідок гіпертрофії уражених клітин.
Джерелом інфекції є спочилі спори гриба в ґрунті, які зберігають життєздатність до шести-семи років.
Шкідливість: хвора розсада стає непридатною для використання, оскільки рослини поганого вкорінюються, вони сильно пригнічені, качан формується не повністю, а іноді взагалі відсутній.
Недобір урожаю білокачанної капусти становить 25-50% і більше.
Захисні заходи. Вирощування стійких сортів і гібридів, дезінфекція ґрунту, ретельна фітоекспертиза розсади перед її висаджуванням у відкритий ґрунт, вапнування кислих ґрунтів, підживлення рослин.
Несправжня борошниста роса (пероноспороз)
Більш інтенсивно уражується розсада капусти, менше — насінники, качани під час їх зберігання. Особливо сильно уражується перестояна, загущена розсада внаслідок незадовільного провітрювання приміщень.
На насінниках уражуються листки, стебла, квітконіжки і стручки, частіше за все у вигляді темних або бурих плям різної величини, на яких виявляється сіруватий наліт. У хворих рослин затримується розвиток стручків, що часто призводить до їх безплідності.
Сприяють розвитку захворювання висока вологість повітря (80-100%), дощова прохолодна погода (8-16оС), випадання рясних рос і тривале їх перебування на рослинах, загущені посіви, надмірне азотне живлення рослин.
Основне джерело інфекції — уражені з осені рослини ріпаку озимого, інших озимих капустяних культур та заражене насіння, в якому зимує грибниця патогена. Додатковим джерелом інфекції є уражені рослинні рештки, в яких зберігаються ооспори гриба.
Шкідливість хвороби полягає у випаданні розсади, недорозвиненні насінників, загниванні качанів під час зберігання, значному недоборі насіння і погіршенні його якості.
Захисні заходи. Вирощування стійких сортів і гібридів капусти, дотримання сівозміни і просторової ізоляції між посівами капустяних культур, між товарними посівами і насінниками, протруєння насіння.
Фомоз
Уражена фомозом тканина прикореневої частини стебла, головного і бічних коренів суха, трухлява, світло-сірого кольору, пізніше плями перетворюються у сухі виразки. Їх поверхня вкрита чорними крапками — пікнідами гриба.
Уражені рослини втрачають тургор, в’януть, стебла всихають, стають трухлявими і гинуть.
Такі рослини відстають у рості, мають хлоротичне забарвлення, часто гинуть і випадають. На стеблах і стручках насінників вони сірі або чорні.
У насінні патоген залишається життєздатним протягом кількох років.
Зараження і розвиток найшвидше відбуваються за відносної вологості повітря 100% та наявності краплинної вологи на рослинах. У діапазоні температур 15-24°С вдень і 11-18°С вночі розвиток хвороби протікає швидко. За температури 25°С інкубаційний період розвитку хвороби становить 5-6 днів, а за 9-10°С він розтягується до 23 днів.
Основне джерело інфекції — уражені рослини озимого ріпаку, заражене насіння капустяних культур, у яких гриб зберігається грибницею, уражені рештки з пікнідами і перитеціями, в яких патоген життєздатний до 2-3 років.
Захисні заходи. Всі заходи, що проводяться на капусті проти несправжньої борошнистої роси, є ефективними і проти фомозу.
Чорна плямистість (альтернаріоз)
Проявляється хвороба на молодих і дорослих рослинах капустяних культур, але найбільше шкоди вона завдає на насінниках у період їх дозрівання.
На сім’ядолях і листках капусти з’являються темні, округлі, зональні плями діаметром до 1 см із пухким сажковим нальотом, а також чорні некротичні чорні смуги.
У разі інтенсивного розвитку хвороби рослини гинуть.
На стеблах і стручках плями видовжені або еліпсоподібні, різних розмірів, іноді у вигляді виразок, поверхня яких покривається сірувато-сажковим або сірувато-чорним бархатним нальотом.
Утворюється так званий «тризуб» — характерний симптом альтернаріозу.
Заражене насіння щупле, тьмяне, втрачає частково схожість.
Масово конідії грибів поширюються під час збирання врожаю ріпаку озимого та ярого, при цьому вони розносяться вітром на відстань до 2 км і більше від поля, де вирощувався ріпак, спричиняючи нові ураження на капусті та інших капустяних культурах.
Основне джерело інфекції — уражені маточні рослини капусти, рештки і насіння капустяних культур, у яких патогени зберігаються у вигляді грибниці, конідій і сумкоспор.
Втрата схожості інфікованого насіння інколи досягає 60-70%.
Захисні заходи. Всі заходи, що проводяться на капусті проти несправжньої борошнистої роси, є ефективними і проти альтернаріозу.
Фузаріозне в’янення (жовтяниця)
Хвороба характеризується ураженням судинної системи капустяних культур і спричиняє її закупорення, в результаті чого молоді рослини гинуть, а дорослі слабо розвиваються, листки в них жовті, часто в’януть і відпадають.
В уражених рослин качани, як правило, недорозвинені, часто криві, в’ялі, згодом загнивають, починаючи з верхівки.
Захворювання розвивається за температури повітря 12-18°С і посилюється через дефіцит у ґрунті калію. Цей процес є більш інтенсивним на перезволожених кислих ґрунтах, а також у разі вирощування капусти після картоплі, льону, соняшнику, ріпаку.
Джерелом інфекції є заражений ґрунт, у якому хламідоспори і мікросклероції гриба можуть зберігатися до 11 років. Додатковим джерелом інфекції є уражене насіння, в якому зберігається грибниця патогена.
Захисні заходи. Всі заходи, які проводяться на капусті проти кили, є ефективними і проти фузаріозного в’янення.
Біла гниль
Поширена на всіх капустяних культурах, але найбільш шкідлива під час зберігання качанів капусти і маточних рослин.
Біла гниль проявляється у вигляді загнивання і ослизнення зовнішніх листків качана. Уражена тканина рослин за високої вологості покривається рясним білим ватоподібним нальотом, на якому згодом формуються чорні плоскі тверді склероції збудника хвороби гриба.
Оптимальна вологість для проростання сумкоспор патогена 92-100%.
Джерелом інфекції є склероції гриба на рослинних рештках у ґрунті, і склероції у вигляді домішок, які висіваються в ґрунт разом із насінням. Додатковим джерелом є заражене насіння, в якому зберігається грибниця патогена.
Під час зберігання капусти і коренеплодів втрати врожаю можуть сягати 60-80% і більше.
Сіра гниль
Зовнішні ознаки проявляються на листках і качанах у вигляді мокрої гнилі.
Переважна більшість капустяних культур уражується у період їх зберігання.
Уражена тканина качана покривається сірим пухким нальотом, який на дотик завжди порошить у вигляді цівки сірого диму. Згодом на ураженій поверхні з’являються дрібні чорні склероції.
Джерелом інфекції є склероції патогена на уражених рештках у ґрунті, які зберігають свою життєздатність декілька років, засмічений посівний матеріал склероціями гриба і заражене насіння, в якому зберігається грибниця. Оптимальні умови для розвитку хвороби — вологий ґрунт і температура в межах 19-26°С.
Шкідливість сірої гнилі виявляється у зниженні товарних якостей качанів і технологічних якостей насіння. Недобір урожаю насіння сягає до 20% і більше.
Захисні заходи. Проти білої і сірої гнилей ефективними заходами є дотримання сівозміни, збалансоване живлення рослин, обприскування рослин дозволеними фунгіцидами або опудрення качанів перед закладанням на зберігання крейдою, дотримуватися правильного режиму їх зберігання.
Судинний бактеріоз
Хвороба проявляється на рослинах першого року і насінниках.
Найбільш шкідлива на цвітній капусті та насінниках білокачанної капусти.
Перші ознаки можна виявити на рослинах через 2-3 тижні після висаджування розсади в ґрунт.
Рослини в’януть, краї листків жовтіють, жилки темніють, згодом уражені рослини відмирають.
Масове ураження спостерігається восени. Рослини залишаються недорозвинені, качани на них інколи не зав’язуються, іноді рослини гинуть. Більшість уражених маточників до весни згнивають.
Найхарактернішою ознакою хвороби є потемніння або почорніння судинних пучків у вигляді крапок або кіл на поперечних зрізах черешків листків і стебел.
Переносниками можуть бути також ріпаковий пильщик, капустяна муха, клопи тощо.
Джерело інфекції — неперегнилі уражені рештки. Насінням бактерії не передаються. Найбільш інтенсивний розвиток хвороби спостерігається на вологих кислих суглинкових ґрунтах (рН 5,2-5,8) за температури ґрунту 19-25°С.
Сприяють розвитку хвороби надмірне азотне живлення рослин.
Слизовий бактеріоз
Широко поширена на капустяних культурах першого і другого року вирощування і є причиною масового випадання насінників.
У суху погоду тканина їх підсихає, стає тонкою і прозорою. За підвищеної вологості листки ослизнюються і загнивають. Пізніше гниль поширюється всередину качана, утворюючи в ньому порожнини, які часто заповнені слизом.
Уражений качан в’яне і повністю згниває, перетворюючись у смердючу слизову масу.
Під час вегетації рослин бактерії можуть поширюватися капустяної мухою, клопами, іншими шкідниками капусти, а також шматочками ураженої тканини за допомогою вітру, крапель дощу.
Інтенсивний розвиток слизового бактеріозу відбувається під час вегетації після висадки уражених качанів в полі.
Низькі температури в межах 1-2°С суттєво уповільнюють процеси гниття качанів.
Захисні заходи. Проти бактеріозів капусти ефективними заходами є вирощування стійких сортів і гібридів, дотримання сівозміни; збалансоване живлення рослин, протруєння насіння, своєчасне знищення шкідників — переносників бактеріальної інфекції.
Чорна кільцева плямистість
Захворювання виявляють на всіх видах капустяних культур, у тому числі і на капусті. Проявляється на листках у вигляді дрібних, чорних, некротичних, кільцеподібних плям.
Збудник хвороби — вірус мозаїки турнепсу Turnip mosaic virus (TMV), який передається інокуляцією соку. Насінням не передається, переносниками є персикова та інші види попелиці.
За дуже раннього ураження рослини відстають у рості й розвитку, качани капусти дрібні, недорозвинуті суцвіття цвітної капусти.
Захисні заходи. Збирання рослин на насінники тільки на здорових ділянках, дотримання просторової ізоляції між товарними і насінницькими посівами капустяних культур, систематична боротьба з попелицями — переносниками вірусної інфекції.
Іван МАРКОВ, канд. біолог. наук,
професор НУБіП України