Передпосівний обробіток ґрунту
Посіву ярих зернових культур завжди передує передусім якісний передпосівний обробіток ґрунту, який має бути зорієнтований на збереження вологи, заощадження енергії і попередження ерозійних процесів тощо.
Найвища якість обробітку досягається за фізичної стиглості ґрунту, яка на легких за механічним складом відмінах настає за вологості 40–70% від НВ (ГПВ), на важких — 50–65%. Для чорноземів оптимальна вологість становить 15–18% (по відношенню до абсолютно сухого ґрунту).
Боронування навесні проводять вибірково у міру підсихання полів і ділянок. Закриття вологи перш за все виконується на полях брилуватого зябу важкими зубовими або пружинними боронами БП-8, БП-24, СТ-15, FlexiCoil, Magnum та ін. Зволікання із боронуванням призводить до втрати великої кількості води, які можуть досягати 30–60 т/га щоденно.
Глибина передпосівної культивації в усіх випадках повинна відповідати глибині загортання насіння. Недотримання цієї агровимоги призводить до зависання зерна в напівсухому прошарку ґрунту і зрідженості сходів. Серед знарядь для допосівного обробітку більш досконалими є культиватори зі стрілчастими лапами на S-подібних пружинних стояках (наприклад, КБМ-10,8ПС, КБМ-9,6ПС-4Д, КБМ-14,4ПС-Д тощо).
За вирощування пізніх ярих культур (кукурудза, соняшник, сорго, соя, гречка) ґрунт переважно обробляють двічі: перший раз дисковими знаряддями або важкими культиваторами з плоскорізальними робочими органами типу КПП-3,9, КР-4,5 на 10–12 см, другий — перед сівбою на глибину загортання насіння паровими КПС-4, КПН-4, КН-7,2. На легких та середніх за гранулометричним складом ґрунтових відмінах (вміст фізичної глини менше 40%) за відсутності на полі вегетуючих рослин перший обробіток, з метою заощадження вологи, палива і коштів, можна замінити боронуванням зубовими чи пружинними боронами.
Обробіток ґрунту під час посіву ярих культур та пересіву озимини починають за оптимальної вологості ґрунту (15–18%), при цьому перевага надається широкозахватним одноопераційним чи комбінованим машинам в агрегаті з гусеничними або колісними тракторами, обладнаними радіальними шинами з низьким питомим тиском на грунт.
За достатньої вирівняності поля на добре оструктурених ґрунтах із технології вирощування пізніх ярих культур під час пересіву озимих можливе виключення проміжного обробітку, а під горох, ячмінь, овес — застосування сівалок-культиваторів прямої дії.
Строки сівби
Строки сівби залежать від біологічних особливостей культури.
Так, зокрема, до культур ранніх строків сівби відносять овес, ячмінь, пшеницю яру, горох, вику, льон, цукрові буряки, соняшник, моркву, багаторічні трави тощо. Адже їх насіння проростає за температури ґрунту від + 1 до + 6 °C вище нуля на глибині його загортання, а сходи не пошкоджуються весняними приморозками.
До культур середніх строків сівби відносять: кукурудзу, просо, сою, квасолю, сорго, гречку тощо. Температура ґрунту на глибині загортання насіння під час посіву повинна бути не меншою за + 7–10 °C, адже за нижчих температур насіння практично не проростає, а сходи їх пошкоджуються навіть незначними весняними заморозками.
У культур пізнього строку сівби (рис, тютюн, баштанні) насіння проростає за температури ґрунту на глибині його загортання у межах +12–14 °C.
Культури ранніх строків сівби краще використовують ґрунтову вологу, менше пошкоджуються шкідниками та пригнічуються бур’янами. Запізнення із сівбою часто є причиною появи недружніх і зріджених сходів, і, як результат, суттєвого зниження врожаю та погіршення його якості.
Посів польових культур повинен сприяти оптимальній густоті (стеблостою) рослин, що забезпечить високу продуктивність фотосинтезу та оптимальне насичення рослин водою, повітрям і поживними речовинами.
Сучасні технічні засоби механізації без проблем здатні забезпечити практично задану густоту посіву будь-якої культури, необхідно лише правильно встановити найбільш доцільну площу живлення.
Норми висіву
За даними наукових установ, оптимальними нормами висіву просапних ярих культур є: для соняшнику — 40–60 тис./га, кукурудзи — 40–60 тис./га, сої — 400–700 тис./га, сорго — 160–180 тис./га.
Під час встановлення норми висіву треба враховувати вологість ґрунту, забезпеченість рослин поживними речовинами, засміченість ґрунту та площу живлення, яка потрібна для нормального росту і розвитку рослин, а також якість насіння. Враховуючи зміну погодних умов, норму висіву доцільно коригувати. Меншу використовують за сівби в оптимальні строки на родючіших ґрунтах, після добре удобрених попередників і за достатнього зволоження ґрунту, в інших випадках норму збільшують.
Глибина загортання насіння
Залежить вона від його розміру, тобто чим більше насіння, тим глибше його можна загортати. Так, насіння кукурудзи можна висівати на глибину 6–8 см, пшениці ярої — 5–6 см, а дрібнонасінних культур, як льон і конюшина — на 2–3 см. На меншу глибину сіють насіння культур, які під час проростання виносять сім’ядолі на поверхню ґрунту (соя — 3–4 см, люпин — 2,0–2,5 см, квасоля — 5–7 см, цукрові буряки — 2–4 см).
Що стосується ґрунту, то на легких за механічним складом ґрунтах насіння слід висівати глибше, ніж на важких. А щоб насіння краще проростало, його необхідно розміщувати на твердому ложі, де кращий доступ вологи з нижніх шарів ґрунту. Верхній шар повинен бути розпушеним, щоб забезпечити надходження повітря до насіння і появи сходів. Дуже важливим є рівномірність насіння за глибиною, адже нерівномірне призводить до його недружнього проростання, нерівномірного розвитку рослин і достигання врожаю.
У разі сівби насіння в оптимальні строки, посів здійснюють на загальноприйняту глибину для культури, а у випадку запізнення із сівбою, та коли верхній шар ґрунту пересихає, його загортають дещо глибше.
На полях із перезволоженим верхнім шаром ґрунту після сівби слід обмежити застосування такого агроприйому, як прикочування посівів, зокрема ячменю ярого і вівса, важкими кільчато-зубовими котками. За умов різкого підвищення температури повітря у післяпосівний період і відсутності опадів на таких полях утворюється тверда ґрунтова кірка, яка травмує кореневу систему рослин.
Внесення добрив
Посів ярих зернових культур бажано поєднувати із внесенням мінеральних добрив. Зокрема, для припосівного удобрення бажано ширше використовувати повні або парні складні мінеральні добрива — N15P15K15, нітроамофоску — N16P16K16, нітрофоску — N13P13K13, амофос — N12P50, амофосфат — N16P20 та ін.
Припосівний локальний спосіб внесення мінеральних добрив є найбільш економічно вигідним та екологічно безпечним, адже він забезпечує приріст урожаю на 20–40% порівняно з розкидним у зв’язку з локалізацією внесених елементів живлення безпосередньо біля кореневої системи, що покращує позиційну доступність поживних речовин рослинам. Оптимальна глибина внесення добрив для зернових культур суцільної сівби становить 5–12 см, а для просапних — 12–20 см. Локальне внесення мінеральних добрив здійснюється за допомогою стерньових сівалок прямої сівби, зернотукових сівалок, культиваторів-рослинопідживлювачів, а також відповідних ґрунтообробних агрегатів.
Окрім макроелементів (N, P, K), під час посіву можна вносити і мікро-, зокрема, висівати оброблене насіння комплексним мікродобривом чи стимулятором росту.
Отже, весняний обробіток ґрунту повинен бути перш за все своєчасним і зорієнтованим на збереження ґрунтової вологи (особливо в степовій зоні), запобігати ерозійним процесам та виконуватись безпосередньо перед самим посівом польових культур із мінімальною кількістю технологічних операцій, що дозволяє зекономити енергетичні ресурси.
Норма висіву насіння повинна забезпечувати оптимальну науково-обґрунтовану густоту сходів, яка, своєю чергою, залежить від комплексу показників (особливостей природної зони, господарства, полів, якості посівного матеріалу тощо).
Для суттєвого підвищення урожайності польових культур у систему удобрення необхідно включати локальне припосівне внесення гранульованих мінеральних добрив за допомогою стерньових сівалок прямої сівби, зернотукових, що забезпечує безпосередній контакт кореневої системи польових культур з елементами живлення. Ширше використовувати мікродобрива у вигляді комплексонатів мікроелементів за обробки насіння тощо.
Олександр ЦИЛЮРИК, доктор с.-г. наук, професор
кафедри загального землеробства та ґрунтознавства
Дніпровського державного аграрно-економічного університету
