В біологічному плані яра м’яка пшениця, як правило, дає вищий урожай зерна порівняно з твердою в умовах дефіциту ґрунтової вологи, колос легше вимолочується і вимагає більш стислих строків збирання. Вона більшою мірою уражується бурою іржею, але значно стійкіша до ураження летючою сажкою. Маса 1000 насінин у неї менша, ніж у твердої (32…38 г). За розміром і консистенцією зерно твердої пшениці велике, видовжене, скловидне. Вага 1000 зернин у районованих сортів становить 40…47 г.
Тверда пшениця використовує значно більше поживних речовин із ґрунту, що забезпечує одержання зерна з більшим вмістом білка. Вона краще витримує повітряну посуху, стійка проти пошкодження гессенською мухою та ураження бурою листковою іржею. На відміну від м’якої, тверда пшениця характеризується меншою схильністю до кущіння, відносно слабким розвитком вузлових коренів, більш потужною вегетативною масою та подовженим вегетаційним періодом. Ця культура більш стійка до осипання і більш трудомістка до обмолоту, особливо в посушливі роки.
В південних районах при наявності поживних речовин у ґрунті та при достатку, а іноді й надлишку тепла в період вегетації, фактор вологозабезпечення визначає майбутні врожаї ярої пшениці.
Теплий клімат Степу України із його родючими ґрунтами сприяє отриманню високобілкового зерна. Врожайність ярої пшениці тут залежатиме, головним чином, від рівня вологозабезпечення, тому гарантом отримання високих урожаїв при вирощуванні цієї культури в південному регіоні є застосування прийомів, направлених на накопичення та збереження вологи.
Попередники
Підбір попередника для ярої пшениці є особливо актуальним, у зв’язку з підвищеною потребою цієї культури до поживних речовин і чистоти ґрунту від бур’янів. Добрими попередниками є озима пшениця і озиме жито, хоча оцінка озимих як попередника для ярої пшениці залежить перш за все від фону, по якому вони йдуть. Озимі по занятому неудобреному пару не можуть слугувати добрим попередником, і, навпаки, якщо під озиму пшеницю або жито внесені добрива, то по них можна сіяти яру пшеницю — вона доволі добре реагує на післядію добрив.
Оптимальними попередниками є також кукурудза на силос, горох, баштанні; недоцільно вирощувати яру пшеницю по культурах, що сильно висушують ґрунт — сорго, суданка, соняшник, безпокривна люцерна.
У дослідах Миколаївської ДСДС встановлено рівноцінність таких попередників, як озимий ячмінь, кукурудза на зерно і соняшник, які забезпечили врожай ярої пшениці на рівні 3,0 т/ га, що було менше на 0,6 т/ га порівняно з вирощуванням по чорному пару.
Підготовка ґрунту
Підготовка ґрунту під яру пшеницю залежить від попередника, стану ґрунту та засміченості поля в конкретному господарстві і передбачає максимальне очищення ґрунту від бур’янів та накопичення вологи. Після збирання колосових поле лущать на глибину 6…8 см, а після кукурудзи та соняшнику обробляють важкими дисковими боронами на глибину 10…12 см.
За наявності коренепаросткових бур’янів практикують додатковий обробіток на глибину 10…12 і 12…14 см. При цьому краще підрізають корені бур’янів при збереженні вологи лемішні лущильники без полиць або культиватори-плоскорізи. На ерозійно небезпечних полях застосовують комплекс ґрунтозахисних знарядь (голчасті борони, культиватори-плоскорізи, плоскорізи-глибокорозпушувачі), які залишають на полі стерню. Передпосівний обробіток включає ранньовесняне боронування при настанні фізичної стиглості ґрунту і культивацію впоперек оранки на глибину загортання насіння (6…8 см).
Сівба
Строки посіву ярої пшениці повинні бути максимально ранніми, тому що культура вибаглива до режиму зволоження протягом усього періоду вегетації. Сівбу зазвичай починають, як тільки відбулося фізичне достигання ґрунту, за температури посівного шару 2…3 ºС. Цю операцію необхідно провести протягом першого тижня після настання фізичної стиглості ґрунту. При цьому культура краще використовує весняну вологу, а швидкий ріст рослин сприяє пригніченню бур’янів та меншому пошкодженню шведською мухою. Зважаючи на особливість зерна твердої ярої пшениці (поволі набухає і вимагає великої кількості води для проростання), висівати її треба першочергово.
Збільшує врожайність, поліпшує якість зерна одночасно з протруюванням передпосівна обробка насіння регуляторами росту рослин. При застосуванні суміші фунгіцидів із рістрегуляторами норму витрати робочого розчину слід збільшити до 15 л/ т.
Важливе значення в отриманні високого врожаю має визначення та дотримання оптимальних норм висіву насіння. Найвищий урожай на добре підготовлених площах пшениця формує за норми висіву 4,5 млн шт./га кондиційного насіння. Але при запізненні з посівом норму висіву доцільно збільшувати до 5,0–5,5 млн шт./ га, на що краще реагує тверда пшениця.
Глибина загортання насіння за ранніх строків сівби (лютий-березень), коли посівний шар ґрунту добре забезпечений вологою, становить 4…6 см, за пізніших (квітень) — 6…8 см. При швидкому пересиханні ґрунту подальше збільшення глибини загортання насіння можливе до 8…10 см. Але в цьому випадку розрахункову норму висіву доцільно збільшити до 20% для компенсації зниження польової схожості насіння.
Добрива
У формуванні врожаю ярої пшениці суттєве значення відіграють добрива. При визначенні доз та співвідношень основних елементів живлення необхідно передусім враховувати агрохімічні показники ґрунту конкретного поля, попередники, післядію добрив у сівозміні та заплановану врожайність.
Яра пшениця має більш короткий вегетаційний період, ніж озима, і тому відрізняється високою інтенсивністю споживання мінеральних елементів. У зоні Степу найбільш раціональним є внесення азотно-фосфорних добрив, причому отримання якісного зерна можливе тільки при внесенні не нижче 40 кг д. р./га.
За даними досліджень Миколаївської ДСДС, найвищий рівень урожайності більшості сортів ярої м’якої і твердої пшениці 3,3–3,5 т/ га досягається за внесення N60P60 (приріст врожаю 15–18% до неудобреного фону). Вищі дози добрив, особливо азотних (N90P60, N90P90) забезпечують рівень урожайності 3,6–4,0 т/ га (приріст врожаю 22–28% до неудобреного фону) і найбільш якісне зерно із вмістом білка 14,3–15,9%. Тверда яра пшениця порівняно із м’якою краще реагувала на підвищення дози добрив.
При посіві ярої пшениці після багаторічних бобових трав, зернобобових та по зайнятих парах потреба в азотних добривах знижується на 25–30%. Якщо не було можливості внести рекомендовану дозу мінерального добрива під основний обробіток ґрунту, то доцільно застосовувати їх в рядки при посіві. При цьому краще внести амофос 20–30 кг/га. Варто зазначити, що більш ефективними є азотні добрива. Навіть при пересіві озимих, де з осені вони були внесені, виникає потреба у їх повторному внесенні, тому що волога сприяє перерозподілу азоту у нижчі шари ґрунту.
Проведення азотних підживлень є дієвим заходом у підвищенні якості зерна, але в умовах південного Степу воно ефективне лише за наявності у ґрунті доступної вологи. Забезпеченість рослин азотом та доцільність проведення позакореневих підживлень можна перевірити за допомогою тканинної діагностики. Якщо потреба пшениці в азоті висока, але при цьому застосовують невеликі дози азотних добрив (20–30 кг/га), то увесь внесений азот витрачається на додатковий урожай, а білок в зерні не змінюється. У степових районах отримання високоякісного зерна ярої пшениці можливе лише при внесенні азотних добрив не нижче 40 кг/га д. р. перед посівом та позакореневому підживленні дозою не нижче 30 кг/га д. р.
При внесенні основного мінерального добрива в степових умовах України варто звертати увагу на співвідношення мінеральних елементів — у таких співвідношеннях, де азоту в 1,5…2 разів більше, ніж фосфору, показники якості зерна пшениці різко покращуються.
Захист посівів від шкодочинних організмів
Яра пшениця потребує інтенсивних заходів захисту рослин, оскільки потенційні втрати її врожайності від бур’янів, хвороб і шкідників становлять у середньому 30%. У ранній період вегетації особливо небезпечною є шведська муха. Наголошуємо ще раз, що посів у ранні строки зменшує вірогідність ураження рослин: шведська муха зазвичай з’являється в кінці квітня або в перших числах травня, економічний поріг шкодочинності — наявність у посівах 6…10% уражених стебел. В деяких господарствах поле ярої пшениці заздалегідь обробляють інсектицидами, його запах довго зберігається та відлякує комах.
В кінці червня з мірою дозрівання зерна небезпечним шкідником ярої пшениці є жук-кузька. На посівах внаслідок пізніших строків дозрівання концентрується практично вся маса жуків із полів, де урожай уже зібрали. Дорослі особини виїдають м’які зерна та вибивають з колоса тверді, більш стиглі. При чисельності в посіві 4…5 та більше жуків на 1 м² проводиться обробка інсектицидами.
Найбільш розповсюдженими хворобами ярої пшениці є кореневі гнилі, тверда та летюча сажка, борошниста роса. Заходи боротьби виконуються комплексно із застосуванням фунгіцидів. Обприскування починають при появі перших ознак хвороби, а повторно обробляють посіви за потреби.
Система захисту ярої пшениці від шкідливих організмів має бути спрямованою не тільки на збереження врожаю, але й на дотримання екологічних і санітарно-гігієнічних норм. Тому особливої уваги потребує еколого-економічне обґрунтування застосування пестицидів. Доцільність внесення інсектицидів на посівах ярої пшениці визначають за результатами обліків чисельності тих чи інших шкідників та економічних порогів їх шкодочинності.
Лариса АНДРІЙЧЕНКО, канд. с.-г. наук
Миколаївська ДСДС ІЗЗ НААН України