Який сорт кращий?
Найбільш радикальним, екологічно безпечним та економічно вигідним методом захисту ячменю озимого від хвороб є вирощування сортів із груповою стійкістю проти найнебезпечніших хвороб: Абориген, Барвистий, Герлах, Дев’ятий вал, Добриня 3, Достойний, Каліпсо, КВС Скала, Майбріт, Марісса, Пасо, Сіндерелла, Хайді, Ханнелоре, Хоббіт тощо, які в більшості випадків не потребують обробки посівів фунгіцидами, або кратність їх стає мінімальною. Враховуючи ці обставини, в кожному господарстві доцільно вирощувати не менше 2-3 сортів, що різняться за генетичною ознакою стійкості до хвороб, високою адаптивністю до умов вирощування, за типом інтенсивності формування урожаю, строками достигання, кращих за зимо- та морозостійкістю і формування цінного та сильного зерна.
Поряд із виведенням та впровадженням у виробництво стійких сортів і гібридів ячменю не менш важливим завданням є збереження якомога довше їх стійкості та одночасно підвищення хворобостійкості в процесі онтогенезу. Методи збереження хворобостійкості сортів різнобічні, але головна увага має бути спрямована на запобігання формуванню нових рас і біотипів у фітопатогенів. На стійких сортах, як правило, повільно в польовій популяції гриба накопичуються нові вірулентні біотипи і раси, які долають стійкість до хвороби, і у такий спосіб подовжуються строки сортозаміни.
Вирощування стійких сортів до хвороб і шкідників суттєво зменшує витрати на протруєння насіння, обприскування рослин інсектицидами і фунгіцидами, сприяє оздоровленню зовнішнього середовища від забруднення.
Якість насіння впливає на результат
Сівбу ячменю озимого проводять насінням, яке відповідає вимогам ДСТУ. Для цього використовують очищене, високоякісне, кондиційне насіння, яке ретельно очищене від домішок та щуплого зерна, вологістю не вище 14%, схожістю не менше 92%, із силою росту 80%. Насіння озимого ячменю має довший, ніж інші зернові культури, післязбиральний період достигання, тому перед сівбою його слід прогріти на сонці.
Обов’язкове проведення фітопатологічної експертизи насіннєвого матеріалу ячменю озимого, за результатами якої слід приймати рішення стосовно методів та способів його оздоровлення.
Протруювання як метод захисту насіння
Проти хвороб (сажки, плямистості, септоріозу, ринхоспоріозу, фузаріозу колоса, кореневих гнилів, бактеріозів), джерелом інфекції яких є насіння, ефективним заходом є його протруювання. Його проводять з використанням фунгіцидів-протруйників. Протруювання насіння — це економічно вигідний і безпечний спосіб оздоровлення насіння. Суть його полягає у здатності контактних протруйників ефективно знезаражувати як поверхню насіння, так і захищати його в ґрунті проти ґрунтової інфекції.
Системні препарати ефективні проти зовнішньої і внутрішньої інфекцій. Вони здатні проникати через оболонку насіння і знищувати внутрішню. Під час проростання насіння вони проникають у кореневу систему паростків і у тканини рослин, завдяки чому сходи рослин стають токсичними для збудників хвороб, залежно від діючої речовини того чи іншого протруйника, протягом перших 20-50 днів розвитку.
Вибір препарата здійснюється на основі фітоекспертизи насіння, апробації насіннєвих посівів ячменю озимого. Для протруєння використовують один із дозволених протруйників на основі діючих речовин: азоксістробіну + тебуконазолу + флудіоксонілу, т.к.с.; беномілу, з.п.; дифеноконазолу + металаксилу-М, тн; дифеноконазолу + ципроконазолу, тн; іпконазолу + імазалілу, м.е.; карбендазиму, к.с.; карбоксину + тираму, в.с.к, манкоцебу, з.п.; металаксилу + тебуконазолу, тн; протіоконазолу + тебуконазолу, т.к.с.; протіоконазолу + тебуконазолу + флуопіраму, тн; прохлоразу + тритіконазолу + азоксистробіну, к.с.; тираму, к.с.; тираму + карбендазиму, тн; тебуконазолу, тн; тебуконазолу + дифеноконазолу, к.с.; тебуконазолу + імазалілу; тебуконазолу + прохлоразу, е.н; тебуконазолу + тіабендазолу + флутріафолу, тн та інші.
Проти комплексу шкідливих організмів (сажкові хвороби, кореневі гнилі, септоріоз, плямистості, снігова пліснява, пліснявіння насіння; хлібні жужелиці, злакові мухи, цикади, попелиці, підгризаючі совки, дротяники тощо) передпосівну обробку насіння виконують комбінованими інсектофунгіцидними протруйниками на основі діючих речовин: дифеноконазолу + флудіоксонілу + тіаметосаму, тн; імідаклоприду + клотіанідину + протіоконазолу + тебуконазолу, тн; імідаклоприду + тебуконазолу, тн; карбоксину + епоксиконазолу + імідаклоприду + ацетаміприду, тн; седаксану + флудіоксонілу + тебуконазолу + тіаметоксаму, тн; флудіоксонілу + тіметоксаму + тубуконзолу, тн.
Для знезараження насіння ячменю від зовнішньої і внутрішньої інфекцій можна застосовувати також біопрепарати фунгіцидної дії: Агат 25-К, па (40 г/т); Псевдобактерін-2, в.р. (1,0 л/т); Планриз БТ, в.с. (1-2 л/т); Спектрал, р. (160 мл/100 кг); Спектрал Дуо, р. (160 мл/100 кг); Фіто Доктор (Спорофіт), п., (0,4-0,6 кг/т); Фітоцид, р. (0,5-1,5 л/т); Мікосан Н, 3% в.р.к. (7 л/т), Сабрекс, п. (125 г/100 кг), Сім Дерма, п. (100-300 г/т); Триходерма Бленд Bio-Green Microzyme TR, кс (50 мл/т).
Якісне проведення протруєння насіння ячменю мінімізує шкідливий вплив протруйника на довкілля за рахунок низьких норм внесення діючої речовини, із високою токсичністю для збудників хвороб, при цьому врожайність ячменю зростає на 5-10% і більше.
Під час протруєння насіння слід суворо дотримуватися рекомендованих норм витрати препаратів. Використання понадрекомендованої норми призводить до зниження енергії проростання і схожості насіння, а надмірне заниження їх сприяє виникненню резистентності — стійкості в окремих фітопатогенів до діючої речовини фунгіциду та суттєво знижує ефективність процедури.
У виборі препарату для протруювання необхідно враховувати спектр його дії, очікуване ураження хворобами, сортові особливості, погодні умови, реакцію рослин на нього тощо.
У зв’язку із глобальним потеплінням, високою ймовірністю посух, необхідністю переходу до адаптивного рослинництва рекомендується вирощувати посухостійкі сорті, протруювати насіння у комплексі з обробкою їх мікроелементами, рекомендованими регуляторами росту рослин, біопрепаратами, що суттєво підсилює адаптивні властивості рослин. Комплексна обробка насіння ячменю біопрепаратами, мікроелементами і регуляторами росту рослин сприяє розвитку більш потужної кореневої системи, що забезпечує ефективне засвоєння елементів живлення, поглибленню вузла кущення, підвищує морозо- і зимостійкість рослин, останні виявляють вищу стійкість до хвороб.
Проти хвороб (лінійна іржа злаків, борошниста роса, фузаріозна, офіобольозна коренева гниль, очкова плямистість, септоріоз, ринхоспоріоз), збудники яких поширюються через рослинні рештки, ефективними профілактичними заходами є дотримання чергування культур у сівозмінах, вибір кращого попередника, проведення якісного основного і передпосівного обробітку ґрунту для зароблення і знищення решток, строки сівби, норми висіву насіння, глибина їх загортання тощо.
Під час вибору попередника необхідно враховувати цілі використання врожаю ячменю озимого. Посіви ячменю пивоварного призначення краще розміщувати після просапних культур: у цьому випадку вони дають не тільки високий урожай, але й зерно високої якості. Для продовольчих цілей і на корм худобі кращими попередниками є чисті і зайняті пари, зернобобові, кукурудза на зелений корм та силос, за яких у зерні ячменю буде підвищений вміст білкових речовин. У короткоротаційних сівозмінах добрим попередником ячменю озимого є соя (із насиченням 33 або 50%), за умов вирощування ранньостиглих сортів.
У зоні Степу основним критерієм цінності попередника є запаси доступної вологи, які залишаються у ґрунті. За умов застосування інтегрованого захисту посівів ячменю озимого задовільним попередником є озима пшениця після багаторічних трав (за умов систематичного контролю за розвитком кореневих гнилей, фузаріозу і септоріозу колоса). За використання кукурудзи як попередника слід систематично контролювати в посівах ячменю розвиток фузаріозу колоса, особливо у вологі роки.
Головне завдання обробітку ґрунту — накопичення і збереження вологи в ньому, знищення бур’янів. Основний обробіток ґрунту залежить від попередника і природних умов. Перед сівбою проводять культивацію на глибину загортання насіння. Слід пам’ятати, що ячмінь озимий негативно реагує на переущільнення ґрунту, перезволоження і нестачу кисню.
Іван МАРКОВ, канд. біолог. наук, професор НуБіП України