Великої шкоди смородині завдають численні хвороби різної етіології. Вони істотно знижують як продуктивність рослин, так і якість вирощеної продукції. Частина хворих рослин через кілька років гине. Щоб запобігти поширенню і розвитку захворювань на смородині, слід вміти розрізняти їх діагностичні ознаки, знати біоекологічні особливості розвитку їх збудників, джерела зберігання інфекції, що дозволить швидко і якісно провести безпечні, ефективні профілактичні заходи, особливо восени.
Борошниста роса проявляється на молодих листках, ягодах і пагонах у вигляді білого, спочатку павутинного, а пізніше борошнистого нальоту. На смородині переважає листкова форма хвороби. Наліт спочатку утворюється на нижньому боці пластинки у вигляді окремих плям, і тільки у разі інтенсивного розвитку він охоплює повністю листок з обох боків. Вони стають гофрованими, крихкими, темніють і засихають. На ягодах борошниста роса частіше трапляється на червоній смородині у вигляді окремих плям із білим нальотом. Уражені ягоди засихають і обпадають.
Борошниста роса
Збудником хвороби є гриб Sphaerotheca mors-uvae Berk et Curt, який уражує також аґрус. Для зараження рослин патогеном оптимальними умовами є температура 17–20ºС і вологість повітря 90–100%. Залежно від погодних умов, збудник хвороби формує до 10 і більше генерацій конідіального спороношення.
Варто зауважити!
Борошниста роса є надзвичайно шкідливим захворюванням. У хворих рослин суттєво зростає недобір урожаю ягід, зменшується приріст пагонів. Через інтенсивний розвиток хвороби урожайність скорочується до 50%, приріст пагонів зменшується у 1,2–1,5 разів, різко знижується стійкість рослин до низьких температур.
Сумкоспори в клейстотеціях дозрівають навесні, і від них відбувається первинне зараження рослин.
Джерело інфекції — уражені рослини, обпалі уражені листки і ягоди, на яких зберігаються клейстотеції гриба, а на уражених пагонах — грибниця. Первинно рослини заражаються від сумкоспор, а вторинно — від конідій.
Антракноз поширений у районах із достатнім зволоженням. Найхарактерніша ознака його — утворення на листках дрібних, діаметром до 1 мм, бурих, кутастих, неправильної форми плям. У центрі них формуються подушечки — конідіальне ложе гриба, які закладаються спочатку під епідермісом. Часто плями зливаються, охоплюють значну частину пластинки і надають листкам коричневого забарвлення. Уражені листки засихають і обпадають. Спочатку уражуються нижні, а потім середнього і верхнього ярусів. На черешках листків, плодоніжках і пагонах хвороба проявляється у вигляді видовжених вдавлених бурих плям і виразок. На ягодах — у вигляді поверхневих дрібних малопомітних темних плям та крапок.
Антракноз
Збудником хвороби є гриб Depranopeziza ribis v. Hohn. (анаморфа: Gloeosporidiella ribis Pers, який має дві форми: f.nigra і f.rubri. Перша уражує смородину чорну, друга — червону (порічки).
Конідії гриба поширюються переважно краплинами дощу і комахами. Інкубаційний розвиток захворювання за температури 15–20ºС триває 8–12 днів. За вегетацію рослин гриб утворює дві генерації конідіального спороношення. Посилюється розвиток антракнозу у роки з великою кількістю опадів.
Джерело інфекції — опалі уражені листки і ягоди, на яких гриб зберігається у вигляді конідіального ложе (строми).
Шкідливість хвороби виявляється у передчасному обпаданні листків, відмиранні молодих пагонів, зниженні продуктивності і зимостійкості рослин. Через інтенсивний розвиток хвороби урожай ягід зменшується на 30–75% в поточному і 50–80% у наступному роках, до 50% уражених гілок відмирає протягом зими.
Загальний вигляд куща смородини за сильного ураження антракнозом
Септоріоз (біла плямистість) виявляється скрізь, але найбільшої шкоди завдає у лісостеповій зоні країни. На листках з’являються округлі або кутасті невеликі, діаметром до 1–3 мм, бурі плями з темно-бурою облямівкою. Пізніше вони розростаються, часто зливаються, центр їх стає білим або світло-сірим. На ураженій тканині з верхнього боку пластинки формуються чорні крапки — пікніди гриба. Уражені листки передчасно обпадають. На пагонах утворюються некротичні смуги або поздовжні плями з антоціановою темно-бурою облямівкою. Уражена тканина розвивається у вигляді поздовжніх тріщин. У місцях ураження формуються пікніди гриба. На ягодах ознаки хвороби з’являються перед початком їх достигання дрібні коричневі плями, часто зі склероціальноподібними шкірками. Пізніше вони злегка вдавлюються, стають більшими і покриваються чорними пікнідами.
Збудником хвороби є гриб Mycosphaerella ribis Kleb. (анаморфа: Septoria ribis Desm.), який протягом вегетації розвивається у пікнідіальній стадії.
Септоріоз
Пікноспори і сумкоспори гриба проростають лише в крапельній волозі. Розвиток хвороби на смородині відбувається за температури 6-33ºС (оптимум 18–22ºС) і вологості повітря 80% та вище. Інкубаційний період хвороби триває близько 9 діб. Джерело інфекції — уражені пагони рослин та опалі уражені листки, на яких зберігаються псевдотеції гриба.
Відмерлі листки в результаті ураження септоріозом
Шкідливість септоріозу полягає у зменшенні асиміляційної поверхні листків і передчасному їх обпаданні, зниженні продуктивності рослин, погіршенні якості ягід, слабкому приросту однорічних пагонів. У разі інтенсивного ураження смородини урожай ягід знижується на 40–50% і більше.
У підвищенні стійкості чорної смородини до септоріозу має велике значення використання різнотканьової стійкості гілок. Вирощені з добре розвинених здорових верхівкових живців рослини мають підвищену стійкість до хвороби протягом 3–4 років і збільшують урожайність на 5–10%.
Проявлення септоріозу на листках дуже сприйнятливого до хвороби сорту смородини
Стовпчаста іржа смородини поширена скрізь. Інтенсивно проявляється хвороба на листках смородини у вигляді хлоротичних, жовтуватих, нерівномірно розміщених плям із верхнього боку пластинки (ецій) і оранжевих пустул (уредіній) з нижнього. Уредінії можуть покривати всю поверхню листка і надавати іржавого забарвлення пластинці. Пізніше в місцях уражень з’являються жовто-коричневі або коричневі рогоподібні вирости, які складаються із теліоспор, що зрослися у стовпчики. Уражені листки буріють, некротизуються і обпадають.
Збудником хвороби є дводомний іржастий гриб Cronartium ribicola Fisch., який розвивається за повним циклом. На смородині та аґрусі формує уредінії і телії, на проміжних живителях — веймутовій сосні (Pinus strobus L.) і сибірському кедрі (Pinus ribirica Moryr) — спермогоніальну та еціальну стадії.
Стовбчаста іржа (нижня сторона пластинки)
Стовпчаста іржа є причиною значного зниження урожайності смородини. Захворювання викликає передчасний листопад. Уже в середині літа кущі втрачають до 25% листя, а до осені сильно уражені рослини майже повністю оголюються. Від цього зменшується приріст пагонів на 25–40% і знижується урожайність на 30–65%, погіршується його якість. Інтенсивно уражені рослини часто вимерзають.
Бокальчаста іржа. Розвиток хвороби на смородині спостерігається у першій половині літа. Ознаки її проявляються на молодих листках, черешках, пагонах, зав’язі, нестиглих ягодах смородини у вигляді яскраво-оранжевих стром із бокалоподібними еціями. На стромах, які формуються на листках, спочатку розвиваються чорні спермогонії із спермаціями у вигляді чорних крапок, а потім — еціальна стадія. Уражені листки жовтіють, некротизуються і масово опадають, молоді пагони скривлюються і засихають, уражені ягоди осипаються.
Збудником хвороби є дводомний іржастий гриб Puccinia caricina DC, який на смородині формує спермогоніальну та еціальну стадії.
Масовому розвитку хвороби на смородині сприяє тепла і волога погода у період цвітіння-утворення зав’язі, коли інтенсивно переносяться базидіоспори гриба на смородину.
Бокальчаста іржа (нижня сторона пластинки)
Джерело інфекції — уражені рослинні рештки осок, на яких гриб зберігається у формі теліоспор.
Шкідливість хвороби виявляється у передчасному опаданні ураженого листя, різко знижується врожай ягід смородини. За сильного ураження бокальчастою іржею урожай ягід знижується до 50% і більше, передчасно обпадає 40–80% листя, квіток і зав’язі.
Відмерлі (некротизовані) листки в результаті ураження бокальчастою іржею
Вертицильозне в’янення. Хвороба проявляється на смородині у вигляді оголення та відмирання пагонів куща під час вегетації рослин. Хворі кущі відстають у рості, листки бліднішають і поступово в’януть, залишаючись на деякий час висіти на гілках, пізніше обпадають. Спочатку в’януть у нижній частині куща, потім середній і верхній. Найдовше на оголених пагонах зберігаються верхівкові розеткові листки, які пізніше також в’януть, відмирають, а пагони всихають. На зрізах уражених гілок і пагонів добре помітні бурі або темно-бурі уражені судини.
Збудником хвороби є мітоспоровий гриб Verticillium albo — atrum Reinke et Berth., який за способом живлення відноситься до поліфагів. Патоген уражує багато видів рослин, які належать до 38 сімейств, у тому числі: люпин, горох, квасолю, люцерну, томати, баклажани, перець.
Гриб проникає у рослину, як правило, через механічні пошкодження кореневої системи. Причиною в’янення рослин, з одного боку, є порушення водопостачання у результаті закупорювання провідних пучків грибницею патогена, а з іншого — виділення грибом токсинів, які отруюють тканини рослини.
У вологу погоду в місцях уражень гриб формує конідіальне спороношення, а також хламідоспори, які добре зберігаються у ґрунті протягом декількох років. Оптимальні умови для росту і розвитку гриба: температура — 23–25ºС і вологість ґрунту — 60–65%.
Мікросклероції гриба в ґрунті можуть зберігатися до 10 років. Хвороба часто викликає загибель кущів до 25%, а саджанців у ягідному розпліднику до 40%.
Молочний блиск проявляється на листках смородини, які втрачають хлорофіл і набувають білувате забарвлення із блискучим, молочним, перламутровим або сріблястим полиском. Листкові пластинки стають крихкими, засихають і відмирають. Ураження може спостерігатися як на окремих гілках, так і на всьому кущі. Кора на гілочках швидко старіє, істотно зменшується приріст пагонів. Деревина спочатку стає світло-коричневої, а потім темною. Хвороба зазвичай спостерігається на ослаблених старих кущах із механічними пошкодженнями.
Збудником є базидіальний гриб Stereum purpureum Fr. За способом живлення він належить до поліфагія, може тривалий час зберігатися в уражених рослинних рештках. Крім смородини, уражує велику кількість видів плодових культур і чагарникових порід.
Гриб іноді утворює базидіальну стадію у вигляді плодових тіл навколо відмерлих кущів смородини. Базидіоспори проростають тільки у разі попадання на ранки рослин і за наявності в них вологи.
Першопричиною хвороби є часткове підмерзання кущів або окремих пагонів, що спричиняє водне і мінеральне голодування пагонів та листків, а поселення і розвиток гриба є вторинне явище, що призводить до передчасного припинення плодоношення і повної загибелі кущів смородини. Причиною молочного блиску може дефіцит у ґрунті вапна, а також поганий дренаж.
Облямівка жилок поширена повсюди. На молодих листках смородини, що розпускаються весною, з’являються світло-жовті облямівки жилок, які обмежені однією стороною пластинки листя і утворюють папоротевий малюнок. Пізніше з’являються також блідо-жовті смуги, що просвічуються вздовж жилок пластинок листя. Іноді розвиток хвороби супроводжується крапчастістю пластинок, їх зморшкуватістю і деформацією. Уражені рослини недорозвинуті, ріст пагонів і плодоношення на них припиняється.
Збудником хвороби є вірус Gooseberry vein banding virus (GVBaV), який передається садивним матеріалом, під час щеплення, напівперсистентним способом різними видами попелиць. Основним переносником є попелиця Aphis glossulariae Scop. Джерело інфекції — уражені рослини, в соку яких зберігається вірус.
Махровість (риверсія) смородини. Головною ознакою хвороби є безплідність квіткових бруньок. Під дією збудника її відбувається зміна форми листка смородини: листкова пластинка із п’ятилопатевої перетворюється на трилопатеву. Крім того, на уражених рослинах листки дуже дрібні, з великими рідкими зубчиками, з грубими темно-зеленими блискучими жилками. Бічні бруньки уражених рослин утворюють не квіткові китиці, а вегетативні загущені пагони. У хворих рослин квітки прозорі, без опушення, чашечка, віночок і тичинки перетворюються у вузенькі фіолетові пелюстки. Рильце розвивається у вигляді нитки, маточка розростається, зав’язь стає верхньою. Махрові квітки не зав’язують плодів. Квіткові китиці перетворюються у зелений пагін типу «стовбура» — з кількома лусочками замість квіток.
Збудником хвороби є вірус Blaskcurrant reversion virus (BRV), який поширюється садивним матеріалом, експериментально — щепленням. Насінням і пилком вірус не передається. Переносить інфекцію від рослини до рослини смородиновий бруньковий кліщ (Cecidophyopsis ribis Westwood), що зимує у бруньках, в результаті чого вони стають здутими, округлими, галовими. Вірус передається персистентно всіма стадіями розвитку кліща. Імаго залишається вірофобним протягом 25 днів після тригодинного живлення у бруньках хворої рослини. Найбільш інтенсивно вірус передається у кінці весни–на початку літа, коли кліщі переміщуються зі старих галів у бруньки нових приростів. Активна міграція їх відбувається за температури 13–14ºС.
Іван МАРКОВ, канд. біолог. наук,
професор НУБіП України