Важливо визначити роль сівозмінного фактора у формуванні врожайності зернових культур. У сівозміні з багаторічними травами урожайність озимої пшениці, в середньому, становила 3,96 т/га, а в період 2001–2017 рр. — 3,04 т/га, що на 23% менше. Вищу врожайність спостерігали за безполицевого обробітку. У сівозміні з горохом урожайність озимої пшениці, в середньому, знизилася на 1,21 т/га, або на 23–24%. Найбільше зниження було за систематичного виконання оранки (–0,86 т/га) і поверхневого обробітку (–1,5 т/га). Вищу врожайність за безполицевих обробітків можна пояснити не лише додатковим тепловим ресурсом, а й високим рівнем потенційної родючості, що формується за 35 років застосування ґрунтозахисного обробітку.
Урожайність зернових культур у динамічних рядах визначали, розраховуючи середні значення за періодами 40, 20, 10 і 5 років. Середні значення визначали, порівнюючи середні більш короткі відрізки рядів динаміки з середніми за 40 років.
У сівозміні з горохом на контролі (без внесення мінеральних добрив) середні значення врожайності пшениці озимої за 40 років стійко зростали за безполицевого і поверхневого обробітку. Аналогічну закономірність виявили у сівозміні з багаторічними травами, де загальний рівень урожайності був нижчим, але коефіцієнти варіації за безполицевого і поверхневого обробітку були нижчими порівняно із сівозміною з горохом.
Таблиця 1. Урожайність зерна пшениці озимої залежно від типу сівозміни, системи обробітку та удобрення за 1977–2017 роки (Черкаська державна с.-г. дослідна станція ННЦ «Інститут землеробства»)
Середні значення урожайності озимої пшениці за 20 років незалежно від типу сівозміни були суттєво нижчими за середні за 40 років. Але стійким було зростання врожайності за безполицевого обробітку порівняно з оранкою на фоні зниження коефіцієнтів варіації як щодо середніх за 40 років, так і щодо оранки. За останніх 5 років середні значення врожайності зросли і перевищували середню за 40 років.
Внесення добрив знижувало коефіцієнти варіації урожайності пшениці, що змінювалися у межах 21,5–25,4 і 20,6–21,4% відповідно у сівозмінах з горохом і травами. У сівозміні з горохом більш високий урожай отримали по оранці (5,38–5,88 т/га) проти 5,22–5,36 т/га за глибокого безполицевого обробітку і 5,24–5,41 т/га — за поверхневого обробітку. Внесення добрив сприяло зниженню коефіцієнтів варіації урожайності, що змінювалися у межах 21,5–25,4% і 20,6–21,4% відповідно у сівозмінах з горохом і травами.
На формування біологічного врожаю пшениці озимої впливає багато факторів, як некерованих (сонячна радіація, температура, опади й інші явища природи), так і керованих людиною (сорт, агротехніка, добрива, засоби захисту рослин від бур’янів, шкідників і хвороб, регулятори росту рослин, зрошення тощо). На основі досліджень протягом 1976–2018 рр. розроблено параметри формування стійких урожаїв пшениці озимої в умовах нестійкого зволоження Лівобережного Лісостепу України.
Формувати врожай пшениці озимої починають з осені від збирання попередника. Кращими попередниками для пшениці озимої є горох на зерно, багаторічні й однорічні трави, соя, гіршими — кукурудза на силос, стернові зернові культури, соняшник. У сприятливі роки (1978, 1993, 2016, 2018) ці попередники зумовлювали врожайність зерна пшениці на рівні 5,0–6,5 т/га. Основою формування врожаю з осені є отримання дружних сходів з густотою стояння 360–400 шт. рослин на 1 м². Щоб сходи були дружними, в шарі ґрунту 0–20 см має бути 23–34 мм продуктивної вологи за опадів 13–16 мм і сума ефективних температур понад 5 °C — 91–96 °C. За таких умов сходи з’являються на 8–9-й день.
Діаграма 1. Вплив попередників на урожайність пшениці озимої за 2016–2018 рр.
На кущистість посівів озимих культур в осінній період впливають строки сівби. Через глобальне потепління останніми роками за сівби в оптимальні строки — з 15 вересня — запаси продуктивної вологи у посівному шарі були в межах 12–15 мм, що затримувало сходи пшениці озимої на 10 і більше днів до проходження дощів. Це заважало осінньому кущінню, і рослини входили в зиму нерозкущеними. Останніми роками оптимальне кущіння 3,0 од. відзначали за ранніх та оптимальних строків сівби — 10–15 вересня. Наприклад, господарство «Продсільгоспром» (Черкаська область) сіє пшеницю озиму з 12 по 17 вересня і збирає зерна по 5–6 т/га.
Діаграма 2. Вплив строків сівби на кущистість рослин пшениці озимої за 2016–2018 рр.
Пізні строки сівби зумовлені, в основному, пізніми попередниками (соя, гречка, соняшник). На таких посівах через нестачу тепла рослини мають коефіцієнт кущіння 1,0 і входять у зиму не розкущеними. На кущистість посівів сільгоспкультур впливає глибина сівби: оптимальною є 3–4 см. Встановлено, що на час сівби пшениці озимої у товщі ґрунту 0–100 см міститься N — N03 + NH4–118 кг/га. За врожаю 5,0 т/га азоту виноситься з ґрунту 150 кг/га, тобто різниця становить 32 кг/га (150–118). Параметри рухомих форм фосфору і калію за вегетаційний період пшениці озимої наведені у Таблиці 2.
Таблиця 2. Параметри рухомих форм фосфору і калію для формування 5,0–7,0 т/га урожаю пшениці озимої, мг/кг ґрунту
Отже, для формування стабільного врожаю пшениці озимої на час входження в зиму необхідно мати такі параметри:
- вегетація рослин — 61–76 днів;
- сума ефективних температур — 250–300 °C;
- оптимальна сума опадів за період сходи — входження в зиму — 69–92 мм;
- запаси продуктивної вологи в шарі ґрунту 0–100 см — 131 мм;
- кущистість рослин — 3,0–3,5 од.
Підвищена температура в осінній період за наявності вологи у ґрунті й опадів, за оптимальних строків сівби зумовлює ріст вегетативної маси: що вона вища, то нижчим буде врожай наступного року. Оптимальна маса 100 сирих рослин в осінній період — 90–144 г. Сильно розвинені рослини з масою 100 сирих рослин 250 г і більше знижують урожайність наступного року.
Весняний період
Вирізняють раннє відновлення вегетації — в лютому чи першій декаді березня і пізнє — друга декада березня — перша декада квітня. За нашими даними, за раннього відновлення вегетації рослини до часу виходу в трубку вегетують 31–34 дні, за пізнього відновлення трубкування настає за 15–18 днів, що призводить до недобору врожаю зерна. Ефективність добрив, внесених у підживлення за раннього відновлення вегетації, висока, за пізнього — низька. Особливо це стосується добре розвинених посівів з коефіцієнтом кущення 3,0–3,5, позаяк такі посіви будуть ще більше кущитися, що негативно вплине на продуктивність рослин. І навпаки, слаборозвинені посіви з коефіцієнтом кущення 2,0–1,0 продовжуватимуть весняне кущіння, що сприятиме збільшенню врожаю і дасть значну віддачу від добрив. Оптимальна тривалість періоду відновлення вегетації — трубкування становить 31–34 дні. Середньодобова температура має бути 7,6 7,7 °C, що сприяє доброму кущінню рослин. Запаси продуктивної вологи у метровому шарі на час відновлення вегетації становлять 162–163 мм. Параметри запасів продуктивної вологи за фазами росту і розвитку рослин наведені у Таблиці 3.
Таблиця 3. Параметри запасів продуктивної вологи для формування врожаю5,0–7,0 т/га, мм
Примітка: перша цифра на урожай 5,0 т/га, друга — на формування врожаю 7,0 т/га.
Залежно від умов року, стану розвитку рослин та етапу органогенезу, наявності азоту в ґрунті й рослині, ми встановили дози азоту для підживлення рослин (табл. 4). Добре розвинені рослини рано навесні по мерзлоталому ґрунту підживлювати не слід, краще підживити їх на ІV етапі органогенезу дозою азоту 20 кг/га д. р. Посіви з коефіцієнтом кущіння 1,5–2,5 ліпше підживлювати двічі — рано навесні, а згодом у фазу трубкування, позаяк у цей період формується колос. Нестача азоту, вологи і високі температури в цей період зумовлять утворення щуплого колосу.
Таблиця 4. Встановлення дози азоту для весняного підживлення залежно від кущистості рослин та етапу органогенезу
Найбільш відповідальним за долю врожаю періодом є відновлення вегетації — колосіння. Ми встановили, що збільшення в цей період суми ефективних температур з 774 °C до 908 °C сприяє формуванню щуплого колосу і знижує врожай до 3,1 т/га (табл. 5). У сприятливі роки, коли запаси продуктивної вологи навесні у шарі ґрунту 0–100 см становлять 176 мм, а під час колосіння — 69,9 мм, сума опадів — 146 мм і сума ефективних температур — 774 °C, урожай сягав 5,6 т/га. За збільшення суми ефективних температур до 826 °C урожай зменшувався до 4,4 т/га (на 22,5%).
Таблиця 5. Вплив умов року, запасів продуктивної вологи і суми ефективних температур на врожайність пшениці озимої, т/га
Збирання урожаю
Це найбільш відповідальний період у технології вирощування пшениці озимої. Забезпечення продуктивних стебел 536–584 шт./м², кількості зерен у колосі — 30–35 шт., маси 1000 зерен 38–43 г гарантує формування стійкого врожаю пшениці озимої — 5,0–7,0 т/га. Тобто забезпечення рослин упродовж вегетації основними параметрами за фазами росту і розвитку дає змогу щороку збирати стійкі врожаї зерна пшениці озимої на рівні 5,0–7,0 т/га за високої якості продукції.
З метою впорядкування землекористування і подальшого зростання землеробства, підвищення родючості орних земель та урожайності сільськогосподарських культур, збільшення виробництва рослинницької продукції в АПК Черкаської області в період 1986–1990 рр. була проведена робота з удосконалення структури посівних площ. У результаті рекомендували до впровадження оптимальну структуру посівних площ: зернові культури — 52,3%, у т. ч. озима пшениця — 23,5%; технічні культури — 15,3%; кормові — 30,4%, у т. ч. кормові трави — 15,3%.
О. В. ДЕМИДЕНКО, д-р.с.-г. наук,
М. І. БЛАЩУК, канд. с.-г. наук,
І. С. ШАПОВАЛ, канд. с.-г. наук,
Черкаська державна сільськогосподарська
дослідна станція ННЦ «Інститут землеробства»