Амброзія: небезпечна гостя
Необхідно наголосити на шкідливості амброзії полинолистої, контролю якої останніми роками приділяють значну увагу науковці в усіх країнах світу. Вегетування амброзії полинолистої у посівах впродовж декількох років робить ґрунт непридатним для вирощування сільськогосподарських культур. Протягом десятиліття цей бур’ян може поширитися на земельних угіддях у межах одного району.
Амброзія поглинає з 1 га води і виносить з грунту таку кількість поживних речовин, якої було б достатньо для формування 0,4–0,5 т/га зерна
Хто поселився на полі?
Орні землі внаслідок неефективних заходів з контролю забур’яненості посівів мають дуже велику потенційну засміченість. За останні 10 років потенційна засміченість орного шару (0–30 см) грунту зросла більш як на третину і становить у зоні достатнього зволоження в середньому 1,47 млрд шт./га, нестійкого — 1,71 млрд шт./га, і недостатнього — 1,14 млрд шт./ га насіння бур’янів та органів вегетативного розмноження.
Для зменшення у грунті схожості і кількості життєздатного насіння бур’янів застосовують способи «глибокого загортання» насіння у грунт і «провокації».
Під час «глибокого загортання» насіння або зовсім не проростає, або ж їх проростки гинуть, не досягаючи поверхні ґрунту, внаслідок цілковитого використання поживних речовин, що містяться у ньому, на забезпечення проростка енергією для подолання глибини оранки. Значна частина запасів насіння бур’янів за умов глибокого їх загортання у ґрунт втрачає життєздатність через 4–5 років, насіння окремих спеціалізованих бур’янів, наприклад куколів звичайного і п’янкого — через 1–2 роки. Тому для зменшення банку насіння у верхньому шарі ґрунту необхідно здійснювати глибоку відвальну оранку плугом з передплужником на глибину 30–35 см один раз у 4–5 років, яка сприятиме перегортанню верхнього шару з вмістом насіння бур’янів на дно борозни на глибину оранки, де це насіння втрачатиме життєздатність.
Насіння бур’янів із більш довгим періодом спокою рекомендовано заорювати на більш тривалий термін.
Спосіб «провокації» схожості насіння бур’янів полягає у тому, що створюються сприятливі умови для його проростання (найбільш доцільно застосовувати цей спосіб на полях, не зайнятих під вирощування культур), а після масової появи сходів бур’янів їх знищують за допомогою спеціальних заходів обробітку ґрунту, наприклад безполицевого та плоскорізного обробітків грунту, лущення, культивації, боронування. Якщо поле тривалий час не займали під посівів культур, то метод «провокації» може бути застосований кілька разів, наприклад на чистих парах за допомогою культивації і боронування. З появою сходи однорічних бур’янів знищуватимуться боронами, багаторічні (особливо осоти) тільки після появи розеток — культиваторами з подальшим прикочуванням кільчастими котками. Ефективність заходів щодо зменшення схожості насіння бур’янів істотно зростає під час поєднання способів «провокації» і різноглибинного обробітку грунту.
Для контролю життєздатних вегетативних органів розмноження бур’янів застосовують механічне їх видалення із подальшим знищенням, способи «виснаження» поживних речовин, які містяться у кореневих пагонах та кореневищах і «удушення» сходів бур’янів.
Аналіз впливу механічних обробітків грунту дає змогу виділити три групи бур’янів.
√ До першої, найбільш чисельної, належать види: осот жовтий, мишій сизий та інші.
√ Другу групу формують види, які зустрічаються рідше, що залежить від частоти обробітку ґрунту. Це хвощ польовий, осот рожевий тощо.
√ Третю становлять види, що зустрічаються частіше зі зростанням інтенсивності обробітку ґрунту: зірочник середній, лобода біла, лобода багатонасінна тощо. Сюди входять термофіли, що продукують велику кількість насіння, яке акумулюється у грунті (формується депо насіння). Під час культивації на поверхню грунту виносяться нові порції насіння, що швидко проростає. Відповідно кожне розпушування грунту сприяє подальшому забур’яненню посівів.
Спосіб «виснаження» використовують для контролю коренепаросткових і кореневищних бур’янів із глибоким заляганням кореневої системи та кореневищ. Спосіб полягає у систематичному підрізанні пагонів, що з’являються. При цьому запаси поживних речовин у кореневій системі та в кореневищах витрачатимуться на утворення нових пагонів, і надземні вегетативні органи не матимуть необхідного запасу поживних речовин для розвитку. Після того, як запаси поживних речовин будуть повністю вичерпані, коренева система та кореневища загинуть. На полях для остаточного знищення кореневих пагонів та кореневищ, які частково залишилися, але ослаблені, необхідно висівати озимі або просапні культури.
Спосіб «удушення» застосовується для знищення кореневищних та коренепаросткових бур’янів, у яких вегетативні органи розмноження знаходяться переважно в орному шарі грунту. «Удушення» є ефективним способом контролю пирію повзучого. Проростання кореневищ пирію зменшується зі збільшенням глибини їх загортання і майже повністю припиняється за умов їх загортання глибше 20 см. Чим дрібнішими будуть відрізки кореневищ, тим швидше витрачатимуться поживні речовини, що містяться у них, на утворення паростків, і тим гірше вони відростатимуть у подальшому.
Спосіб «удушення» використовується у системі зяблевого обробітку грунту або під час осіннього обробітку чорного пару. При цьому спочатку рекомендовано проводити перехресне дискування поля на глибину 10–12 см, під час якого кореневища і кореневі паростки будуть подрібнені на відрізки довжиною 10–20 см, що даватимуть дружні сходи через 10–12 днів. Після їх проростання виконують глибоку оранку плугом із передплужником, який перевертатиме верхній шар ґрунту зі сходами на дно борозни. Заорані в ґрунт відрізки вегетативних органів розмноження бур’янів вдруге проростатимуть, однак проростки, не досягаючи поверхні ґрунту, гинутимуть. Позитивні результати контролю кореневищних та коренепаросткових бур’янів за допомогою способу «удушення» будуть отримані тільки у разі своєчасного й якісного проведення усіх операцій і досить глибокого заорювання проростків бур’янів.
Здійснюють вищевказані способи контролю сегетальної рослинності у посівах (посадках) культур за допомогою таких основних агротехнічних заходів обробітку ґрунту, як оранка, лущення, боронування, культивація, дискування.
Ігор СТОРЧОУС, канд. с.-г. наук
