На ділянці, удобреному гноєм, доцільно розміщувати середньо- і пізньостиглу капусту, огірки, кабачки, гарбузи, селеру, цибулю-порей, томати, які дуже добре реагують на нього в перший рік його використання.
Ранньостиглі культури — рання кольорова і білокачанна капуста, а також зелень не встигають використовувати «свіжий» гній, тому їх сіють (висаджують) на другий рік після внесення. Не переносять великих доз гною (понад 60 т/га) морква, петрушка та інші коренеплідні овочеві рослини.
Поряд з органічними добривами під картоплю й овочеві культури використовують також мінеральні. Під полицеву оранку вносять зазвичай суперфосфат і калійні добрива. Універсальними для застосування є суперфосфати. Найкраща форма — подвійний суперфосфат. Їх застосовують як основне добриво (під оранку), а також для кореневих і позакореневих підживлень. Суперфосфати використовують на всіх ґрунтах і під всі культури.
Якщо площа під овочевими культурами незначна, і створювати сівозміну недоцільно, то бажано їх розміщувати по кращих попередниках.
Будь-яка овочева культура найкраще росте, розвивається та формує високу продуктивність на тих полях, де вона ніколи (або давно) не вирощувалася. Безумовно, також відмінним попередником для усіх овочевих культур є чистий пар.
Багаторічні трави, озимі на зелений корм і зерно, напівпарові попередники — ранньостигла капуста, рання картопля — в овочевих сівозмінах сприяють підвищенню урожайності наступної культури, оскільки різко знижують засміченість полів однорічними і багаторічними бур’янами.
В овочівництві обробляють ґрунт відразу після збирання попередника, починаючи зі своєчасного лущення стерні, яке полегшує оранку і поліпшує її якість, запобігає забур’яненості й висушуванню ґрунту. Руйнуючи ґрунтову кірку, лущення покращує умови життєдіяльності мікроорганізмів і прискорює розкладання рослинних решток.
Воно також сприяє знищенню падалиці, завдяки чому гинуть шкідники й збудники хвороб рослин, життєвий цикл яких пов’язаний із верхнім шаром ґрунту або стернею. Проведений впоперек схилу агроприйом збільшує вбирання води ґрунтом та забезпечує широкий вибір строків і способів основного обробітку на зяб.
Агротехнічним вимогам лущення стерні після зернових колосових на еродованих землях краще відповідають важкі протиерозійні культиватори (КПЕ-3,8, КПП-3,9, КПЕ-6Н, КТК-8, КТС-10). Вони забезпечують повне підрізання багаторічних бур’янів і залишають не загорнутими 60–70% післяжнивних решток, які мульчують ґрунт і в 3–5 разів знижують еродуючу силу дощу та запобігають утворенню кірки. Внаслідок цього зменшується небезпека змиву ґрунту і втрата води від стоку.
Основними завданнями обробітку ґрунту під овочеві культури є:
√ створення сприятливої структури землі,
√ накопичення вологи, одержаної від осінньо-зимових опадів та її збереження,
√ поліпшення водно-повітряного та поживного режимів ґрунту,
√ знищення бур’янів, шкідників і хвороб, що, зрештою, поліпшує умови для росту і розвитку рослин та підвищує їх урожайність.
Глибина і кількість лущень залежить від забур’яненості поля. У разі засміченості переважно однорічними бур’янами ґрунт обробляють дисковими лущильниками на глибину 6–8 см. На полях, де багато осоту та інших коренепаросткових бур’янів, ефективне дворазове різноглибинне лущення: перше — на 6–8 см дисковими знаряддями, друге — на глибину 10–12 см культиваторами-плоскорізами та комбінованими агрегатами з плоскорізальними робочими органами КР-4,5 АКШ-5,6. Завдяки незначній ширині захвату лап, оптимальному куту злому та оснащенню голчастими або ротаційними пристроями, вони забезпечують якісне підрізання багаторічників і розпушування поверхні ґрунту. На дуже засмічених полях, з метою економії палива, повторні лущення стерні доцільно замінити внесенням гербіцидів групи 2,4-Д або Раундапу.
Після стерньових попередників, у разі вирощування овочів, коли вся солома залишається на полі, та після просапних високостеблових (кукурудза, сорго) культур, післяжнивні рештки яких довго мінералізуються у ґрунті, якість лущення краща під час застосування тандемних дискових борін типу БДН-2400 «Паллада», «Містраль» чи ДМТ-6 «Деметра». Вони особливо ефективні на переущільнених сухих ґрунтах.
Іноді лущення ґрунту проводять лемішними лущильниками (ППЛ-10–25 та ін) або мілку полицеву оранку на глибину 14–16 см (ПН-4–35 тощо) За потреби виконують експлуатаційне планування ділянки (П-4 та ін.), після чого вносять мінеральні чи органічні добрива, гній.
Найкращим основним обробітком ґрунту під овочі є глибока полицева оранка чи обробіток комбінованими агрегатами, які включають тандемні дискові та чизельні секції у складі агрегату.
Ґрунти з глибоким гумусним горизонтом обробляють плугами з передплужниками на 28–32 см, а слабородючі — на всю глибину гумусного шару. Щороку глибину оранки необхідно змінювати в ту чи іншу сторону, на 2–3 см, щоб не утворювалась ґрунтова підошва, та не вивертався на поверхню засмічений насінням бур’янів шар ґрунту. У міру окультурення нечорноземних ґрунтів глибину оранки теж доводять до 28–32 см. На ущільнених за зиму чи запливших ґрунтах навесні зяб доцільно обробити важкими культиваторами (КР-4,5, КШН-5,6) мілкіше за осінній обробіток на 4–5 см.
Глибина зяблевої оранки на дерново-підзолистих ґрунтах із неглибоким орним шаром не повинна перевищувати товщину гумусового горизонту. Орний шар слід збільшувати поступово, застосовуючи ґрунтопоглиблювачі та вносячи органічні й мінеральні добрива, а за потреби вапнування.
На ґрунтах, які піддаються ерозії у технології вирощування овочів, перевагу має чизелювання, яке краще проводити фронтальними плугами-чизелями різних модифікацій (ПЧ-2,5, ПЧ-4,5, ПЧ-6, ПЧ-10.01, АЧП-3, ПКЧ-(4+1)-50М, Chip, STF-5–250 та ін.) або чизельними культиваторами Conser Till Plow, Horsch Tiger MT, Cultiplow Gold у режимі недорізування скиби по ширині захвату знаряддя. Чизельний обробіток ґрунту забезпечує накопичення додаткової кількості (190–230 м3/га) продуктивної вологи, а також вирішує проблему підвищення ефективності використання органічних і мінеральних добрив. За рахунок сепарації і перемішування мінеральні добрива локалізуються на глибині 10–20 см, що дає змогу збагатити елементами живлення зону максимального розміщення кореневої системи та шари ґрунту з більш сталим зволоженням, а також зменшити втрати поживних речовин від ерозії і денітрифікації.
На полях, попередньо необроблених з осені на зяб, обробіток ґрунту під овочі необхідно мінімізувати до глибини 12–16 см з метою збереження вологи. За наявності великої кількості рослинних решток попередника, зокрема після кукурудзи, доцільно провести їх подрібнення роторними знаряддями активної дії типу КВФ-2,8, КФ-5,4, FAMAROL U332/2. Після цього найбільш раціональним агрозаходом буде використання протиерозійних, чизельних та важких культиваторів із робочими органами підвищеної жорсткості.
Рано навесні обробіток починають із вирівнювання поля та закриття вологи.
Важливим способом збереження вологи в орному шарі є закриття вологи (ранньовесняне боронування). Як відомо, грунт рано навесні містить найбільшу кількість води, яку необхідно зберегти для вирощування овочів. Тому навесні за фізичної його стиглості поверхню боронують, щоб перешкодити надходженню води капілярами з нижніх до верхніх шарів і зменшити її випаровування. Боронування проводять під кутом до напрямку основного осіннього обробітку вибірково у міру просихання верхніх шарів ґрунту на окремих ділянках поля, адже передчасний обробіток ґрунту навесні призводить до залипання робочих органів ґрунтообробних знарядь, замазування поверхні ріллі, а запізнілий спричиняє засихання ґрунту й утворення великих грудок. Для проведення боронування краще використовувати широкозахватні машино-тракторні агрегати на гусеничному ходу чи спарених шинах коліс, після проходу яких не утворюються глибокі колії, і менше ущільнюється ґрунт. Серед знарядь краще використовувати важкі зубові або пружинні борони типу БП-8, БП-24, СТ-15, FlexiCoil, Magnum та ін.
Вибір знаряддя для боронування передусім залежить від стану поверхні поля, щільності й вологості ґрунту. На розпушених структурних і легких ґрунтах перший весняний обробіток проводять за допомогою легких борін або шлейфів, а на важких, глинистих, запливаючих використовують важкі зубові борони. Нещільну поверхню ріллі з виразною гребенистістю краще спочатку обробити шлейф-боронами, які вирівнюють його, розпушують і утворюють дрібніші грудочки, одночасно злегка ущільнюючи його.
Зволікання із боронуванням призводить до втрати великої кількості води, величина її випаровування може досягати в сонячну і вітряну погоду до 80–100 т/га щоденно, тому закриття вологи є терміновою весняною роботою. Неякісно проведене боронування у майбутньому погіршує якість наступних обробітків та сівби ярих культур. На вирівняних полях після стерньових попередників, оброблених з осені важкими дисковими боронами або безполицевими знаряддями, проводити ранньовесняне боронування недоцільно.
Від особливостей овочевих культур, які планують вирощувати на полі, будуть залежати строки проведення передпосівного обробітку ґрунту. Головною метою передпосівної культивації під овочі є створення сприятливих умов для загортання насіння, появи дружніх сходів чи висадки розсади. Стандартними знаряддями для передпосівного обробітку ґрунту є культиватори з підрізувальними лапами. За допомогою їх можна досягти рівномірного і неглибокого розпушування ґрунту, знищити сходи та розетки багаторічних коренепаросткових та кореневищних бур’янів. На важких і зволожених ґрунтах, де потрібна глибша культивація, для передпосівного обробітку ефективнішими є культиватори з розпушувальними лапами. Передпосівну культивацію під культури, які висівають рано (редиска, цибуля, морква, кріп тощо) виконують на глибину загортання насіння. Якщо поле добре обробили восени, ці культури можна висівати без культивації після боронування у два сліди.
В технології вирощування ранніх овочів (рання кольорова і білокачанна капуста, горох, зелень) ґрунт культивують один раз, а у випадку вирощування пізніх теплолюбивих овочевих культур (кукурудза цукрова, пізньостигла капуста, огірки, кабачки, гарбузи, томати) застосовують, як правило, дві культивації: першу на більшу глибину (10–12 см) і приблизно в ті самі строки, що й під ранні ярі культури, а другу — перед сівбою на глибину висіву насіння (6–8 см). Після кожної культивації під ранні і пізні культури ґрунт боронують. У районах достатнього зволоження на малоструктурних ґрунтах, які запливають, передпосівну культивацію проводять на глибину 8–10 см, а в районах надмірного зволоження, де він навесні дуже ущільнюється, глибину передпосівного обробітку доводять до 14 см і більше, використовуючи для цього, крім культиваторів, ще й чизелі.
НАЙКРАЩІ ПОПЕРЕДНИКИ
√ для томатів, перцю і баклажанів: пшениця озима, багаторічні трави (люцерна, еспарцет), огірки;
√ для цибулі: огірки, капуста;
√ для огірків: багаторічні трави, томати, перець, баклажани, картопля;
√ для капусти: томати, цибуля, огірки;
√ для столових коренеплодів: огірки, ранні овочеві (рання картопля).
Для передпосівної культивації більш досконалими є культиватори зі стрілчастими лапами на S-подібних пружинних стояках типу КБМ-10,8ПС, КБМ-9,6ПС-4Д й інші, які забезпечують кращі показники роботи порівняно зі старими просапними культиваторами на жорстких стояках (КПС-4; КПГ-4). Вони, зокрема, сприяють зменшенню гребенистості поля, зниженню втрат вологи та більш рівномірному обробітку ріллі, що, зрештою, позначається на урожаях польових культур. За необхідності перед сівбою ґрунт старанно вирівнюють волокушами і шлейфами, а потім ущільнюють котками, щоб забезпечити загортання насіння на відповідну глибину і появу дружніх сходів.
За якісного основного обробітку на чистих від бур’янів полях іноді ранні овочеві культури та горох можна висівати відразу після ранньовесняного боронування і шлейфування без передпосівної культивації. За сухої теплої погоди не можна допускати розриву в часі між передпосівною підготовкою ґрунту і сівбою.
Серед прийомів передпосівного обробітку ґрунту досить важливе місце належить коткуванню, яке застосовують для вирівнювання поверхні ріллі. В посушливих умовах Степу цей агроприйом важливий тим, що сприяє надходженню вологи з його нижніх горизонтів у верхні, при цьому ґрунт ущільнюється.
Передпосівне коткування ґрунту дає змогу якісно провести сівбу, особливо дрібнонасінних овочевих культур (цибуля, редиска, морква, петрушка та ін.), насіння яких висівають неглибоко. Але частіше всього на практиці використовують післяпосівне коткування для покращення контакту насіння із ґрунтом, підтягування вологи з нижчих шарів у верхні до нього, вирівнювання поверхні ріллі тощо. В умовах перезволоженості верхнього шару ґрунту бажано обмежити прикочування посівів овочевих культур важкими кільчато-зубовими котками. Адже за різкого підвищення температури повітря у післяпосівний період і відсутності опадів на таких полях утворюється тверда ґрунтова кірка, яка травмує кореневу систему рослин. Тому коткування краще виконувати у разі пересихання верхнього шару ґрунту.
Таким чином, найкращими попередниками для овочевих культур є пари, зернові колосові, зернобобові культури та багаторічні трави, які найбільшою мірою забезпечують найсприятливіші умови зволоження, фітосанітарного стану, поживного режиму ґрунту тощо. В овочівництві необхідно дотримуватися системи обробітку ґрунту, яка б забезпечувала створення глибокого орного шару з високою його біологічною активністю, сприяла нагромадженню вологи і поживних речовин, забезпечувала загортання рослинних решток і добрив, знищувала бур’яни. Весняний передпосівний обробіток ґрунту під овочеві культури повинен бути своєчасним і створювати оптимальний водно-повітряний, тепловий і поживний режими ґрунту, забезпечувати високу якість обробітку, максимальне знищення бур’янів, надійний протиерозійний захист та вирівняність посівного ложа для якісного загортання дрібного насіння на необхідну глибину.
Олександр ЦИЛЮРИК, доктор с.-г. наук
Дніпровський державний аграрно-економічний університет
