Передусім необхідно визначити обсяги і структуру посівних площ озимих культур та обрати технологію, за якою вони мають вирощуватися. Сівозміна є заходом, що майже без додаткових матеріальних витрат сприяє підвищенню урожайності польових культур за розміщення відповідно до їхніх біологічних вимог на 20–25%. Значення сівозміни є комплексним і включає вплив на кількість ґрунтової вологи, циркуляцію та доступність поживних речовин, температуру ґрунту, розвиток корисних мікроорганізмів, утворення рістрегулювальних речовин, які містяться у рослинних рештках, фізичну структуру ґрунту. Попередник має вплив на якість створення насіннєвого ложа для наступної культури, наявність шкідників, бур’янів та збудників хвороб.
Досліджуючи рівень урожаю пшениці озимої, залежно від попередників у короткоротаційних сівозмінах, за різного насичення сівозмін соєю, використовували три системи удобрення: без застосування мінеральних добрив та побічної продукції попередника, мінеральну та органо-мінеральну. За мінеральної системи удобрення вносили добрива в кількості, розрахованій для п’ятипільних короткоротаційних сівозмін, видаляючи побічну продукцію попередників. За органо-мінеральної використовували норми добрив як у мінеральній системі, залишаючи побічну продукцію попередників. На зелене добриво у зайнятому пару навесні сіяли гречку, а з 2009 р. в якості парозаймальної культури почали використовувати цукрову кукурудзу, яка, окрім зеленої маси, що зароблялася у ґрунт, забезпечувала й основну продукцію — качани з зерном молочної стиглості.
Урожайність пшениці озимої залежно від системи удобрення та попередників за різного насичення сівозмін соєю, 2007–2018 рр.
П.П.* — побічна продукція попередника
За результатами досліджень, проведених ІСГС НААН впродовж 2007–2018 рр., встановлено, що у разі вирощування пшениці озимої після чорного та сидерального пару у зернопаропросапній сівозміні з насиченням соєю 20% застосування органо-мінеральної та мінеральної систем удобрення підвищувало урожайність цієї культури на 0,46 та 0,52 т/га, або на 9,3 та 10,7% відповідно, порівняно з варіантом без добрив.
Пшениця озима у зернопросапній сівозміні з насиченням соєю до 40% після попередника соя формувала значно нижчий урожай, ніж після пару. Проте після сої зростання врожаю від застосування добрив було більшим, ніж у зернопаропросапній. Мінеральні та добрива в комплексі з побічною продукцією попередника забезпечували істотне збільшення урожайності пшениці озимої — відповідно, 0,87 т/га (23,8%) та 0,98 т/га (26,8%) відносно варіанту без добрив.
Пшениця озима у зернопросапній сівозміні з насиченням соєю до 60% після попередника соя формувала значно нижчий урожай, ніж після чорного та сидерального пару у зернопаропросапній сівозміні. У зернопросапній сівозміні з насиченням соєю до 60% у варіанті без добрив озима пшениця формувала найнижчу урожайність — 3,55 т/га. У разі застосування мінеральної та органо-мінеральної систем удобрення рівень врожаю пшениці озимої становив 4,22 та 4,31 т/га, що на 0,67 та 0,77 т/га перевищувало показник варіанту без добрив.
Таким чином, вища урожайність пшениці озимої формувалася під час вирощування культури по чорному та сидеральному пару за всіма системами удобрення, а застосування мінеральної та органо-мінеральної систем удобрення сприяло значному зростанню врожаю відносно варіантів без добрив.
Юрій МАЩЕНКО, заступник директора з науково-інноваційної
діяльності та розвитку експериментальної бази, завідувач
науково-технологічного відділу збереження родючості ґрунтів
та контролю якості продукції ІСГС НААН, канд. с.-г. наук,
експерт-дорадник з питань рослинництва
Олег ГАЙДЕНКО, вчений секретар, завідувач
науково-технологічного відділу селекції, насінництва і
трансферу інновацій ІСГС НААН, канд. техн. наук, с. н. с.,
експерт-дорадник із питань механізації сільського
господарства та економіки сільськогосподарського виробництва
Анна ТКАЧ, молодший науковий співробітник
лабораторії землеробства ІСГС НААН