— Починав я із ранніх зернових. Позичив кошти, відсіявся, зібрав урожай, продав і вийшов у «нуль». Подумав, що до справи слід підійти мудріше, і переробив зерно на корми під відгодівлю свиней. Фінансовий результат — той самий, тільки мороки більше. Легше було просто продати зерно», — розповідає Олександр Пастушенко про свої перші кроки на фермерській ниві наприкінці 90-х.
Потрохи до молодого фермера приходило усвідомлення того, що поряд із вирощуванням традиційних культур варто було б зайнятися іншими перспективними напрямами виробництва: овочівництвом, садівництвом та ягідництвом. Потенційна рентабельність з гектара в цих галузях є набагато вищою, на відміну від вирощування пшениці і кукурудзи, де отримати додатковий прибуток можна передусім розширенням земельних площ господарства.
Сьогодні під альтернативними культурами в ФГ «Імпульс» перебуває понад 20 га землі. Це, окрім уже згадуваних солодких перців, також картопля і капуста, малина, суниця та яблучний садок. Усе розташовано відразу біля офісу господарства, при цьому майже половина площ знаходиться на крапельному зрошенні. Олександр Васильович із задоволенням розширив би зрошувальну мережу, однак справа впирається чи то в брак води, чи в неможливість її отримати в достатньому обсязі. До речі, на цей аспект ми радимо звернути увагу всім тим фермерам, які збираються займатися овочівництвом чи ягідництвом.
Обробіток площі під солодкий перець не відрізняється від обробітку під інші культури. Грунт обов’язково потрібно якісно зорати, поборонувати, провести передпосівну культивацію, закрити вологу. Для овочів це особливо важливо, враховуючи підвищений ризик появи шкідників та хвороб. Окрім цього, земля повинна бути добре розпушеною для нормального розвитку кореневої системи.
Мінеральне живлення під солодці перці є помітно повнішими у порівнянні з більшістю традиційних культур. Скажімо, Олександр Пастушенко з осені вносить під цю культуру до 5 ц NPK, а після появи сходів для внесення поживних речовин використовується зрошувальна система. Це цілий комплекс якісних мікродобрив із широким спектром мікроелементів. Так само для захисту солодких перців фермер радить застосовувати винятково оригінальні препарати відомих виробників.
Теоретично можна провадити прямий висів насіння у відкритий грунт. Однак якщо ви вкладаєте кошти у доволі примхливу та високовитратну культуру, то краще не ризикувати. Наприклад, у ФГ «Імпульс» вирощують розсаду у власних теплицях. До речі, якісне насіння солодких перців не дешеве — у межах 2 грн за одну насінину. Ризикувати і брати щось набагато дешевше Пастушенко не радить.
— У нашій кліматичній зоні висаджувати розсаду рекомендується після дати останніх ймовірних заморозків. Зазвичай, починаючи із 20 травня. Збирання ж урожаю припадає на самий кінець серпня, аби встигнути почати реалізацію продукції з 1 вересня. Тоді люди починають активно консервувати овочі, зокрема й перці, — радить Олександр Васильович.
Якщо все нормально складається із погодними умовами та іншими факторами, можна реально зібрати до 10 т/га продукції. Частина її відбраковується, причому не лише за споживчими характеристиками, але й візуальними — краще продається зовні красивий продукт.
Однак сьогодні кожен овочівник (так само як і садівник чи ягідник) в Україні часто зіштовхується із двома серйозними проблемами, котрі ускладнюють вирощування культур. Перша — це висока потреба в ручній праці та відповідно, гостра нестача робочих рук. Друга — труднощі зі збутом значних партій вирощеного врожаю.
— І полуницю, і малину, і перці комусь потрібно зібрати на чітко визначеній стадії стиглості. Потім акуратно повантажити. Потрібні працьовиті, надійні люди, а їх обмаль. Скільки не плати за збирання врожаю, а хтось обов’язково підведе і не прийде… Або ж працівників, у принципі, не можна набрати у достатній кількості, — нарікає фермер.
Не менші проблеми виникають із реалізацією вирощеної та зібраної продукції. Пастушенко реалізовував солодкі перці за 4 грн/кг усім охочим і за цією ж ціною здає оптовим покупцям.
— Тут ще потрібно й домовитися так, аби не отримати назад зогнилий непроданий урожай. Свого часу я пропонував свої яблука великим торговельним мережам у Києві. Мовляв, я вам їх здаю по 4 грн/кг, а ви їх реалізуєте по 5–6 грн. Вони швидко продадуться, і ми заробимо нормальні гроші. Ні, вони хочуть купити по 4 грн, а поставити ціну 20 грн. Усе, що лишиться — це мої збитки. Тому сьогодні я напряму реалізовую вирощені фрукти та овочі оптовим покупцям, які відразу за них платять. Інша річ, що заробляють вони на них незрівнянно більше: купують по 4 грн, а продати можуть і по 90 грн. Звичайний фермер стільки ніколи не отримає за власноруч вирощений урожай, — пояснює Олександр Пастушенко.
Саме тому він не вважає вирощування солодких перців якоюсь особливо прибутковою справою. Швидше, хобі. Для того щоб отримати доволі високий урожай цієї культури, причому товарного вигляду, необхідні значні капіталовкладення і багато ручної праці. Знову ж таки — купа додаткових клопотів, починаючи з організації зрошення, пошуку робочих рук, облаштування сховищ і закінчуючи реалізацією врожаю. Із пшеницею чи кукурудзою все набагато простіше.
З іншого боку, на 200 га із традиційними культурами не дуже розженешся, а тому працьовитий томашівський фермер і надалі планує розвивати напрям фруктів, ягід та овочів.
До речі, з аналогічними проблемами зіштовхнувся ще один фермер із Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, який вирощує без зрошення помідори та кавуни. Під ці культури він відводить буквально 3–6 га. За його словами, ці культури в плані рентабельності — «просто золоті», причому у доброму сенсі. Однак понад 300 т продукції йому реалізувати фізично нереально: немає збуту. Він вийшов зі становища, організувавши низку роздрібних точок на базарах і трасах неподалік господарства, проте про жодне розширення площ під помідорами та кавунами і мови не може бути.
Ігор ПАВЛЮК, спеціально для Агробізнесу Сьогодні