Збільшення продуктивності українських ланів
/
Агрономія Сьогодні
/
Четвер, 07 липня 2011 15:23
Іван ШУВАР, доктор с.-г. наук, професор, Львівський НАУ
Екологічний стан земель сільськогосподарського призначення, що розглядається як вирішальний фактор одержання високоякісної сільськогосподарської сировини, кормів і харчових продуктів, є незадовільним через інтенсивний характер їх господарського використання й антропогенно-техногенного навантаження прогресуючою ерозією, підвищеної кислотності, засолення, перезволоження, радіаційного забруднення і розвитку інших негативних процесів. Традиційні технології аграрного виробництва спрямовані на збільшення валових зборів і залишають поза увагою якість урожаю та безпеку його подальшого використання.
Концепція сталого розвитку агроекосистем в Україні на період до 2025 року, затверджена Мінагропродом, лише започатковує нове ставлення до довкілля у господарській практиці, зокрема до агроекосистем, які цілісно поєднують природні й антропогенні елементи. Тому на державному рівні доцільно здійснити інвентаризацію земель та упорядкування територіальної структури землекористування, у межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць із виділенням зон для виробництва екологічно чистої продукції; державну реєстрацію господарств-виробників екологічно чистої сільськогосподарської продукції, визначення загальних для всіх товаровиробників принципів екологізації агровиробництва; регламентацію вимог до екологічно чистої продукції і впровадження екологічної сертифікації.
В аграрному секторі України значний вплив на формування рівня і якості врожаю сільськогосподарських культур мають як природна родючість грунту, так і кількість, співвідношення та строки використання добрив (перш за все, азоту, фосфору, калію, кальцію, магнію та окремих мікроелементів), засобів захисту рослин, технологія збирання і зберігання продукції. Значення основних поживних елементів у житті рослин, симптоми їх дефіциту і надлишку у грунтi, а також поширення у природі і наявність на ринку добрив наведено у табл. 1.
Таблиця 1. Коротка характеристика основних поживних елементів
Ґрунт є найважливішою складовою екосистем, а його родючість залежить, насамперед, від вмісту і складу гумусу, кількості, надходження і трансформації органічної речовини. На початок 80-х років XX ст. втрати гумусу компенсувалися за рахунок внесення на кожен гектар до 6 т органічних добрив. Однак на початку ХХІ ст. зменшення норм внесення органічних добрив призвело до збільшення дефіциту гумусу майже у п’ятеро, а щорічні втрати його становлять 600-700 кг/га. Стабілізації розвитку землеробства сприяє перетворення сучасної агроекосистеми в адаптивну, тобто стійку й сталу. Сталі екосистеми можливі лише за умови стабілізації вмісту гумусу в ґрунті за рахунок внесення необхідної кількості органічних добрив, оптимізації співвідношення між просапними та суцільної сівби культурами, мінімізації обробітку, вапнування, гіпсування ґрунтів та захисту їх від ерозії.
Розвиток та ефективне функціонування систем землеробства вимагає максимального наближення сіяних агроценозів до природних. Цю важливу функцію біологізації землеробства значною мірою здатні забезпечувати культури проміжного вирощування на корм і сидерат (табл. 2).
Проміжними називають культури, які вирощують у проміжку часу, вільному від вирощування основної (головної) культури сівозміни. Такі культури повинні мати короткий період вегетації, швидке наростання зеленої маси і не впливати негативно (не виснажувати грунт на поживні речовини, вологу, швидко звільняти поле) на ріст і розвиток основної культури.
Таблиця 2. Проміжні посіви та їх вплив на процеси біологізації агроекосистеми
Сільськогосподарські культури мають різну тривалість вегетації. Одні з них веґетують з весни до літа або осені, інші - з осені до літа.
Велике значення для поширення проміжних посівів мають тривалість післязбирального періоду, тепло, світло, опади та відношення рослин до них.
У землеробстві вегетаційний період року сільськогосподарські культури ще не повністю використовують. Так, в Україні озимі й ранні ярі зернові культури під час розвитку використовують лише 45-60%, однорічні трави на зелений корм - 30-35% тривалості вегетаційного періоду, а суми активних температур - відповідно 60-65 і 30-50%, суми річних опадів - 55-65 і 45-50%.
Багаторічні дослідження і виробнича практика показали, що однорічні кормові культури можна вирощувати в тих районах, де післязбиральний період становить 60-80 днів із сумою активних температур не менше 1000оС і опадів 150 мм. Початок цього періоду збігається із середньою датою збирання попередників, кінець для теплолюбних культур - із настанням перших осінніх приморозків, для холодостійких - зі зниженням температури повітря нижче 5оС.
У зоні Полісся, західних та північних районах Лісостепу України тривалість періоду вирощування для післяжнивних посівів становить 95-100 днів, для післяукісних - 105-130. Найкоротший період вегетації (50-55 днів) мають суріпиця яра та гірчиця біла. Для інших зазначених вище культур він становить 65-75 днів.
Сума ефективних температур за цей час досягає 1500-2000°С, а кількість опадів за червень-вересень у середньому впродовж багатьох років становить 160-190 мм і більше. В окремі роки безморозний період у районах Полісся, Лісостепу і у західних областях України досягає 185-200 днів.
При вирощуванні проміжних післяжнивних культур вирішальне значення має правильний підбір культур і сортів, який відповідав би ґрунтово-кліматичним умовам: рослини з коротким вегетаційним періодом, невибагливі до тепла, вологи, маловимогливі до світла, а також стійкі до ранніх приморозків.
За вирощування послідовно двох культур впродовж вегетаційного періоду одна з них буде основною, інша - проміжною. Основні культури займають поле в основний вегетаційний період і важливе місце в сівозміні.
Проміжні культури вирощують у літньо-осінній і ранньовесняний періоди між двома основними культурами сівозміни. Залежно від біологічних особливостей культур проміжні посіви ділять на озимі і ярі.
Ярі проміжні посіви залежно від попередників і способів вирощування поділяються на післяжнивні, післяукісні та підсівні.
Післяжнивні культури висівають слідом за збиранням озимих і ранніх ярих зернових, ранніх картоплі, капусти, а післяукісні - після однорічних сумішок весняних строків сівби, які до осінніх приморозків дають другий урожай зеленої маси.
Підсівні культури висівають навесні під покрив основних озимих і ярих. Після збирання покривних культур підсівні інтенсивно ростуть, а в кінці літа та наступної весни дають урожай.
Озимі проміжні культури сіють наприкінці літа. Вони ростуть і розвиваються восени й рано навесні, а в кінці квітня-травні дають урожай зеленої маси.
За двох урожаїв за рік з однієї площі грунт значно довше, ніж за одного, перебуває під покривом рослин, які синтезують надземну й підземну органічну масу. Близько половини її у вигляді коренів і стерньових решток залишається у грунтi й розкладається на поживні речовини. Під проміжними посівами бобових грунт збагачується азотом, який фіксують з повітря бульбочкові бактерії. Люпин, гречка, гірчиця біла використовують з ґрунту важкорозчинні фосфорні добрива. Тому два врожаї за рік хоч і виносять з ґрунту більше поживних речовин, ніж один, але за правильного розподілу добрив підвищують урожай наступної культури сівозміни і родючість ґрунту.
Вирощування двох урожаїв за рік забезпечує раціональніше використання техніки, робочої сили, осушених і зрошених земель та одержання додаткової продукції при менших витратах праці та коштів.
Як показали багаторічні дослідження кафедри землеробства Львівського національного аграрного університету, проміжні посіви сприяють високій урожайності і значно збільшують вихід продукції.
Так, кормова конвеєрна сівозміна без проміжних культур за дві ротації забезпечила 88,7 ц/га кормових одиниць, а насичена на 20-60% проміжними посівами - 98,5-111 ц, або на 11-24,9% більше. Кормова зерно-трав’яна з кукурудзою сівозміна з проміжними посівами підвищила вихід продукції на 14,9-25,9%, а польова зерно-трав’яна з цукровими буряками - на 10,6-20,8%.
Отже, в умовах України за винятком Карпат, тривалість післязбирального періоду і сума активних температур сприятливі для вирощування однорічних кормових культур у післяукісних, підсівних і озимих проміжних посівах.
Післяукісні посіви
Їх розміщують після основних однорічних і багаторічних трав, зібраних на корм, перед основними посівами ярих культур. Вони використовують умови літньо-осіннього періоду і є важливим джерелом одержання зеленої маси восени.
Післяукісні проміжні посіви, як правило, продуктивніші, ніж післяжнивні, позаяк тривалість післяукісного періоду більша. Це дає можливість продуктивніше використати орні землі, одержувати два врожаї за рік з однієї площі.
В Україні тривалість післяукісного періоду після однорічних трав на зелений корм становить 70-130 днів. Однорічні кормові культури укісної стиглості досягають на 50-80-й день після сівби. Отже, тривалість післяукісного періоду, за винятком Карпат, цілком сприятлива для вирощування однорічних кормових культур післяукісно.
Підбір культур. Післяукісно вирощують ярі культури - овес, ячмінь, кукурудзу, гірчицю білу, ярий ріпак, соняшник та їх сумішки з горохом, викою, люпином і кормовими бобами. Особливо ефективний овес у сумішках із горохом і викою. Вони швидко ростуть і дають високий урожай зеленої маси, збалансованої за перетравним протеїном та іншими поживними речовинами. Крім того, сумішки з бобовими компонентами є добрими попередниками для наступних післяукісних культур.
За умов достатнього й помірного зволоження багаторічні трави часто зріджуються. Тому їх збирають лише один раз. Після першого укосу площу іноді використовують для післяукісного вирощування кормових культур. Культури для післяукісних посівів повинні бути високоврожайні, скоростиглі, а сорти їх районовані зоні.
У післяукісних посівах найбільш поширена кукурудза. Це тому, що насіння її можна загортати на 10-12 см, де грунт краще зволожений, для проростання воно потребує вдвічі-тричі менше вологи, ніж насіння інших культур. Рослини кукурудзи мають міцну глибоко проникну в грунт кореневу систему, яка засвоює вологу з нижчих шарів, не використану головною культурою. Отже, кукурудза за одних і тих же запасів вологи в грунтi може забезпечити вищий урожай, ніж інші культури.
Перспективними для післяукісних посівів в умовах достатнього зволоження є сумішки гороху з райграсом однорічним і гірчицею білою. Вони дають досить високий урожай за малих витрат посівного матеріалу. Традиційні однорічні сумішки бобових культур із вівсом через ураження останнього іржею, низький урожай і велику норму висіву насіння мало перспективні для післяукісних посівів.
Цінні для пізніх післяукісних посівів швидкорослі, маловимогливі до тепла, стійкі проти приморозків високоврожайні культури - гірчиця біла, ярий ріпак, кормова капуста, редька олійна, турнепс, райграс однорічний, горох посівний, пелюшка, люпин, серадела.
Особливості технології вирощування. Післяукісні культури потребують вологи, тому їх розміщують насамперед у низинах і на ділянках, які навіть у посушливу пору забезпечують рослини вологою. Кращими є удобрені попередники, що рано звільняють площу, зокрема однорічні сумішки з бобовими компонентами ранньовесняних строків сівби.
Своєчасний і правильний обробіток грунту під післяукісні посіви має велике значення для одержання високих й сталих урожаїв зеленої маси. Тому грунт починають готувати слідом за збиранням основної культури. Якщо сумішки збирають у системі зеленого конвеєра, поле обробляють загінками в міру звільнення його від культури.
Спосіб обробітку під післяукісні посіви залежить від ґрунтово-кліматичних умов, вологості й забур’яненості грунту та попередника.
За умов достатнього зволоження (західні області країни) основний обробіток грунту під післяукісні посіви включає: оранку на глибину 14-16 см, у перезволожених районах Передкарпаття - на 2-4 см глибше з одночасним боронуванням і коткуванням площі. У посушливих умовах площу орють на 12-14 см або лущать лемішними лущильниками, а потім боронують і коткують.
В останні роки практикують мінімізацію обробітку грунту під післяукісні посіви, застосовуючи комбіновані агрегати з плуга, зубової або дискової борін і секції котків. Це забезпечує вищий на 15-20% урожай порівняно з прийнятим обробітком окремими знаряддями.
Під обробіток грунту вносять на запланований урожай повні мінеральні добрива (1,5-2 ц/га аміачної селітри, 2-3 суперфосфату і 1,5-2 ц/га калійної солі).
Сівба післяукісних культур залежить від строків збирання попередника. Не можна допускати розриву між збиранням попередника і сівбою наступної культури, позаяк втрачається волога з ґрунту, сонячна радіація і скорочується тривалість періоду для вегетації післяукісних посівів, а з цим одночасно погіршуються світлові та теплові умови для росту й розвитку рослин.
Численні дослідження, проведені в нашій країні і за кордоном, свідчать, що чим пізніше висівають післяукісні культури, тим менша їх висота і нижчий урожай зеленої маси. Так, у дослідах Інституту землеробства і тваринництва західного регіону НААН України в середньому за два роки урожай зеленої маси кукурудзи після вико-вівсяної сумішки, зібраної на початку бутонізації вики, становив 514 ц/га, а на 20 днів пізніше, під час масового цвітіння, - 316 ц/га. Тому слідом за збиранням попередника площу орють, боронують, а за наявності брил - культивують або дискують і коткують.
Найпізніший строк сівби теплолюбних культур (кукурудза, суданська трава) - 10-20 липня, холодостійких (горох, люпин, кормові боби, овес, ячмінь, соняшник) - до серпня, а гірчиці білої і редьки олійної - до половини серпня.
Норму висіву насіння у післяукісних посівах збільшують порівняно з весняними на 10-15%. Слідом за сівбою площу коткують для ущільнення грунту і підтягування вологи з нижнього шару у верхній, що сприяє дружному проростанню насіння.
Широкорядні посіви, зокрема кукурудзи, після сходів 1-2 рази боронують, пізніше 2-3 рази розпушують грунт у міжряддях.
Продовження у наступному номері.
Іван ШУВАР, доктор с.-г. наук, професор, Львівський НАУ
Екологічний стан земель сільськогосподарського призначення, що розглядається як вирішальний фактор одержання високоякісної сільськогосподарської сировини, кормів і харчових продуктів, є незадовільним через інтенсивний характер їх господарського використання й антропогенно-техногенного навантаження прогресуючою ерозією, підвищеної кислотності, засолення, перезволоження, радіаційного забруднення і розвитку інших негативних процесів. Традиційні технології аграрного виробництва спрямовані на збільшення валових зборів і залишають поза увагою якість урожаю та безпеку його подальшого використання.
Схожі матеріали (за тегом)
20 квітня 2024
Команда шеф-кухаря та ідеолога проєкту Cult Food Євгена Клопотенка презентувала оновлений збірник рекомендованих рецептур для харчування дітей у закладах освіти, який розроблено на підтримку Стратегії реформи системи шкільного харчування, яка реалізується за ініціативи першої леді Олени Зеленської.
Команда шеф-кухаря та ідеолога проєкту Cult Food Євгена Клопотенка презентувала оновлений збірник рекомендованих рецептур для харчування дітей у закладах освіти, який розроблено на підтримку Стратегії реформи системи шкільного харчування, яка реалізується за ініціативи першої леді Олени Зеленської.
20 квітня 2024
19 квітня 2024
Станом на 19 квітня ціни на какао встановили новий рекорд, сягнувши історичного максимуму в понад 11 тисяч доларів США за тонну.
Станом на 19 квітня ціни на какао встановили новий рекорд, сягнувши історичного максимуму в понад 11 тисяч доларів США за тонну.
19 квітня 2024
19 квітня 2024
На поточному тижні на ринок України надійшли перші партії тепличного томату з місцевих комбінатів.
На поточному тижні на ринок України надійшли перші партії тепличного томату з місцевих комбінатів.
19 квітня 2024
19 квітня 2024
Асоціація портів України «Укрпорт» звернулася до прем’єр-міністра Дениса Шмигаля щодо ситуації з перевезенням вантажів Дунаєм.
Асоціація портів України «Укрпорт» звернулася до прем’єр-міністра Дениса Шмигаля щодо ситуації з перевезенням вантажів Дунаєм.
19 квітня 2024
19 квітня 2024
Станом на 19 квітня на контрольованій Україною території вже засіяно 2 млн 053,4 тис. га зернових та зернобобових культур.
Станом на 19 квітня на контрольованій Україною території вже засіяно 2 млн 053,4 тис. га зернових та зернобобових культур.
19 квітня 2024
19 квітня 2024
Оскільки повномасштабна війна в Україні триває, сільськогосподарська компанія Corteva Agriscience за підтримки Міністерства аграрної політики та продовольства України впроваджує ініціативу з перевірки ґрунтів у постраждалих регіонах країни на наявність токсичних металів в наслідок бомбових, ракетних або артилерійських вибухів.
Оскільки повномасштабна війна в Україні триває, сільськогосподарська компанія Corteva Agriscience за підтримки Міністерства аграрної політики та продовольства України впроваджує ініціативу з перевірки ґрунтів у постраждалих регіонах країни на наявність токсичних металів в наслідок бомбових, ракетних або артилерійських вибухів.
19 квітня 2024
