Насамперед важливо обрати оптимальні строки висіву сої. Для цієї теплолюбної культури надзвичайно добре враховувати показники температури ґрунту на глибині висіву насіння. Як свідчить досвід, цей показник не має бути нижчим 12°С, а краще 14–15°С. При цьому у посівному горизонті повинно бути достатньо вологи. В цьому разі сходи з’являться впродовж 7–8 днів. До того ж дуже бажано не висівати сою у тому разі, коли існує висока ймовірність приморозків, оскільки це може вже на старті розвитку позбавити нас значної частини врожаю.
Соя належить до тих культур, які краще посіяти пізніше, аніж раніше. Так само її насіння не варто заганяти на велику глибину, заклавши його в горизонті від 3 до 5 см від поверхні. Інакше існуватиме суттєвий ризик взагалі не отримати сходів за несприятливих кліматичних умов або одержати їх зрідженими, враженими ризоктонією та збудниками інших хвороб.
Вельми рекомендованим агротехнічним заходом після висіву сої є прикочування ґрунту, аби зберегти надзвичайно важливу для цієї культури вологу. Якщо поверхня ґрунту є сухою на 4–5 см вглиб, може бути доцільніше не висівати поки що насіння взагалі. Відсоток схожості його буде занадто низьким, і про нормальну врожайність не буде й мови.
Соя належить до тих культур, для яких одним із ключових факторів подальшого нормального розвитку є якісна передпосівна обробка посівного матеріалу. Як мінімум, необхідно використати по-справжньому ефективний інокулянт, котрий дасть змогу вчасно зафіксувати необхідну кількість азоту. Також обов’язковим є використання доброго фунгіцидно-інсектицидного протруйника, оскільки насіння сої є ласим «шматочком» для багатьох видів шкідників та збудників захворювань.
Передпосівна обробка насіння та припосівне мінеральне живлення для сої — це основа основ. Цілком доцільною може бути відмова від основного та передпосівного внесення мінеральних добрив (залежно від ступеню інтенсивності технології), однак на старті насіння має отримати певні важливі елементи живлення.
Визначальним стартовим мікроелементом для сої є молібден, який безпосередньо впливає на формування міцної розгалуженої кореневої системи. Відповідно, однією із найпоширеніших речовин для передпосівної обробки насіння є молібденово-кислий амоній у кількості до 50 г/ц. З не меншою вдячністю майбутні сходи рослин реагують на бор у поєднанні з молібденом та кобальтом.
Відмінний ефект забезпечує так звана подвійна інокуляція, за якої першу обробку посівного матеріалу провадять за три місяці перед сівбою, наносячи молібденово-кислий амоній, нітрат кобальту та борну кислоту. А вже безпосередньо перед висівом насіння застосовуються біологічні інокулянти.
Однак можна піти простішим (хоча, ймовірно, більш витратним шляхом), застосувавши для передпосівної обробки сої спеціалізований комплекс елементів живлення.
Незважаючи на спроможність культури фіксувати атмосферний азот, однак безпосередньо під час висіву або ж проведення передпосівної обробки потребує стартового внесення азоту в кількості від 30 до 40 кг діючої речовини. Це дасть змогу забезпечити рослині стабільне азотне живлення на початкових фазах розвитку та росту. Проте в цьому разі важливо не «передати куті меду», оскільки у разі забезпечення великих норм азоту бульбочкові бактерії стають «ледачими» і перестають забезпечувати рослину азотом. Це може спричинити додаткові фінансові витрати, адже незаплановано доведеться забезпечувати рослину азотом впродовж усього росту та розвитку, що підвищує собівартість вирощування. Оптимально дати цю обмежену кількість азоту у формі азотно-фосфорно або ж азотно-сірчаних добрив.
Акцентуємо увагу і на тому, що успішне вирощування сої істотно залежить від такого фактору, як правильний вибір сорту та норми висіву. Це окрема тема, однак наголосимо на тому, що обов’язково за визначення норми висіву слід враховувати так званий показник Crop Heat Units, себто від отримання рослинами достатньої кількості тепла впродовж усього періоду вегетації. Інакше сума ефективних температур, яка розраховується шляхом підсумовування температур повітря впродовж періоду, не опускається нижче +10°С.
Кожен сорт сої має конкретне значення Crop Heat Units, яке він повинен одержати, починаючи з появи сходів до цілковитого дозрівання. Зазвичай ця інформація є відомою для усіх поширених в Україні сортів цієї культури. В крайньому разі її можна дізнатися самостійно на сайті виробника чи проконсультуватися із продавцем.
Наголосимо також і на тому, що хоча сою і можна нормально висівати зерновими сівалками, втім, її відсоток схожості буде далеким від ідеального. Оптимально з цією метою використовувати сівалку точного висіву із міжряддями шириною від 35 до 50 см. Хоча в кожному господарстві існують власні грунтово-кліматичні умови, так само як і технологія вирощування культури. Якщо мова йде про зону недостатнього зволоження, і розрахунок на порівняно невисоку врожайність із мінімальними інвестиціями, то цілком прийнятним буде застосування суцільного висіву насіння сої.
Починати сівбу сої у більшості випадків слід із пізньостиглих сортів, а завершувати ультраранніми скоростиглими. Зі зменшенням ширини міжрядь зростає норма висіву на 10–20%. Однак якщо умови для вирощування цієї культури в регіоні є оптимальними, то доцільніше висівати її із таким розрахунком, аби збирати поступово — у міру дозрівання. Спочатку ранні сорти, потім середньостиглі, а наприкінці пізньостиглі. Це дасть змогу спокійно розпланувати збиральну кампанію та післязбиральну доробку врожаю.
Кількість бобів на рослинах сої значним чином залежить від довжини світлового дня і забезпеченості вологою у період їх утворення. Коли складаються посушливі спекотні умови, то частина бобів абортується. Тому важливо правильно визначити середину вегетації та змістити її за допомогою часу сівби на той період, коли існує вірогідність випадання опадів у регіоні. Звісно, це далебі не завжди є можливим, що і стає нерідко причиною відмови агровиробників від вирощування цієї культури.
Ще одна визначальна особливість сої — її залежність від своєчасних позакореневих підживлень, зокрема, від такого ключового мікроелемента, як бор. Найчастіше їх планують у три етапи внесення.
Перше здійснюють у фазі 2–3 трійчатих листків. На цьому етапі вегетації рослини сої є дуже чутливими до забезпечення фосфором, оскільки відносно ще низька температура грунту погіршує фосфорне живлення кореневої системи і негативно впливає на її розвиток. Також важливе внесення таких елементів, як молібден та бор: перший стимулює розвиток бульбочкових бактерій, другий сприяє якіснішому опиленню нижнього ярусу квіток. Посіви сої буде незайвим у цій фазі розвитку підтримати антистресантами та стимуляторами росту.
Друге листове підживлення провадиться у фазі бутонізації (середній ярус цвітіння). Основними елементами, необхідними для рослини у цей період, також є бор та молібден (або хоча б бор), які будуть сприяти покращенню цвітіння та опилення. Також досить важливо за відсутності проведення листової діагностики на забезпеченість рослин елементами живлення додати комплексне добриво з мікроелементами для запобігання виникненню можливого дефіциту окремих елементів. У крайньому разі посівам не завадить традиційне листове внесення сульфату магнію.
І, нарешті, третя листова обробка посівів сої виконується у фазі масового цвітіння (верхній ярус цвітіння). У цей період додатково вноситься бор із молібденом та за можливістю комплексне добриво з мікроелементами. Вони потрібні для покращення процесу цвітіння, а комплексне добриво з мікроелементами — для зменшення відсотку абортації зав’язі.
У будь-якому разі, як ми наголошували на початку матеріалу, навіть за бюджетної технології вирощування сої обов’язковою є якісна передпосівна обробка насіння (інокулянт, фунгіцидно-інсектицидний протруйник, мікродобриво) та принаймні дворазове внесення бору — краще у поєднанні із молібденом.
Василь ЧЕРКАС, спеціально для Агробізнесу Сьогодні