Собівартість необхідної кількості кормів тим вища, чим більша частка кормового буряку у раціоні. Так, за кількості останнього в раціоні дійних корів 25 кг/добу собівартість кормів на період 230 днів є найвищою. За сінажно-силосного малоконцентратного типу годівлі маємо найнижчу собівартість необхідної кількості кормів, порівняно з силосно-коренеплідним та силосно-сінажним напівконцентратним типами годівлі ВРХ.
З аналізу отриманих даних можна зробити висновок: чим більша частка буряку і менша сінажу у раціоні, тим менша посівна площа під кормовими культурами. Це пояснюється виходом цих видів кормів з одиниці площі.
Посівна площа з урахуванням страхфонду (15% кормів) для забезпечення необхідної кількості кормів на період з 1 вересня по 15 квітня (230 днів), га
Організувати зелений конвеєр
Зелена свіжа трава — це природній фізіологічний основний корм жуйних тварин. За інтенсивного ведення сільського господарства і галузі тваринництва зокрема в сучасних умовах у силу різних причин такий спосіб утримання є просто неможливим.
Різні фактори призводять до необхідності використання орних земель для виробництва кормів. Зелені корми були і залишаються найбільш повноцінними у годівлі жуйних тварин, проте те, що стосується економіки й організації виробництва, свідчить про необхідність переходу тваринницьких комплексів на цілорічну годівлю збалансованими раціонами, що складаються із консервованих кормів високої якості, а зелену масу варто використовувати як сезонну вітамінну підкормку, що сприяє оздоровленню тварин.
Головна проблема, котра виникає під час літньої годівлі ВРХ зеленими кормами в приміщенні, — це безперебійність їх надходження за незмінного рівня поживності. Тривалість використання одного компоненту зеленого конвеєру становить приблизно 15–20 днів, що обумовлено фізіологічним старінням рослин, збільшенням у їх складі клітковини та різким зниженням загальної поживності. Виникає необхідність починати збирання не в оптимальні строки, що забезпечують максимальний вихід кормів за поживністю, як це робиться у разі заготівлі консервованих кормів, а за 7–10 днів до цього та використовувати їх ще протягом такого ж періоду після настання оптимальних строків. Це веде до значно меншого виходу корму як за поживністю, так і фізичною масою.
Графічна схема зеленого конвеєра для годівлі ВРХ у зоні північного Степу без зрошення тривалістю 135 днів
Другий чинник, який ускладнює організацію годівлі зеленими кормами під час згодовування їх у годівницях, полягає у тому, що польові кормові культури зеленого конвеєру, змінюючи одна одну у часі, суттєво відрізняються за своїми характеристиками, такими як хімічний склад, обводненість (вміст сухої речовини), вмістом енергії тощо. Виникає необхідність балансування кожного виду зеленого корму, що надходять протягом нетривалого періоду. Різка ж зміна кормів призводить до порушень рубцевого травлення, зниження апетиту і поїдання раціону, та, як наслідок — скорочення продуктивності. Тому вирощування кормових культур у сумішках — це захід, який викликаний необхідністю балансування основного корму за поживністю, а не як такий, що провокує збільшення урожайності.
Проте запровадження літньої годівлі зеленою масою навіть за зниження показників економічної ефективності є вимушеним заходом, якщо рівень якості основних консервованих кормів у господарстві не дозволяє виключити з раціонів коренеплоди. Період використання їх без наявності спеціальних сховищ становить 4–5 місяців.
У разі планування надходження зеленої маси і підбору необхідних кормових культур першочерговою вимогою є відповідність їх ґрунтово-кліматичним умовам зони розташування господарства. Тому запровадження пожнивних та поукісних посівів у системі зеленого конвеєру в зоні Степу без зрошення є недоцільним і необґрунтованим. Використання озимих форм капустяних культур (ріпак, свиріпа, перко), які дають змогу розпочати годівлю зеленою масою у найбільш ранній весняний період, також не може гарантувати стабільного отримання необхідної кількості зелених кормів.
Корми у травні
З 5 по 15 травня використовується озима сумішка пшениці і вики мохнатої. Впровадження у систему зеленого конвеєра цих двох озимих сумішок із бобовим компонентом дозволяє забезпечити худобу збалансованими зеленими кормами у ранньовесняний період тривалістю 30 днів, коли запаси коренеплодів вичерпані, а багаторічні трави ще не вступили у фазу укісної стиглості.
Використання багаторічних трав у системі зеленого конвеєра завдяки багатоукісності, високій урожайності і найнижчий собівартості зеленої маси повинно бути основою під час планування літньої годівлі зеленими кормами. Багаторічні трави на зелений корм висівати необхідно у сумішці. Зелена маса з посівів люцерни у чистому вигляді не придатна для годівлі жуйних тварин, позаяк містить велику кількість надлишкового протеїну за невеликого вмісту легкоперетравних вуглеводів. У разі використання такого корму як основного під час літньої годівлі його просто нічим збалансувати. У рубці корів утворюється велика кількість аміаку і масляної кислоти, спостерігається депресія травлення, що згодом призводить до виникнення метаболічних хвороб. Вирощування люцерни в сумішці зі злаковим компонентом — стоколосом безостим та еспарцетом піщаним дозволяє збільшити у зеленій масі вміст легкоперетравних вуглеводів і, таким чином, покращити цукро-протеїнове співвідношення. Крім цього, дані наукових досліджень свідчать, що урожайність такої трикомпонентної сумішки суттєво вища, ніж в одновидових посівах цих трав.
До культур, що можуть забезпечити стабільне надходження зелених кормів у зоні Степу без зрошення, відносяться:
• озиме жито в сумішці з викою мохнатою;
• озима пшениця із викою,
• багаторічні трави (сумішка люцерна + еспарцет + стоколос безостий) двох укосів і одного підкосу;
• яра сумішка овес + горох;
• сумішки кукурудзи гібридів різних груп стиглості і високорослих пізньостиглих сортів сої, висіяних у три строки, та використання частини площі такої сумішки останнього строку сівби до настання фази воскової стиглості.
Добра отавність люцерни і стоколосу дозволяє застосовувати на посівах цієї сумішки систему підкосів, яка забезпечує надходження молодої зеленої маси у різний час і при цьому збільшується період її використання. Рано на весні поле з багаторічними травами, призначене на використання у зеленому конвеєрі, ділять на 3 ділянки з урахуванням урожайності, попередньо провівши огляд стану рослин після перезимівлі, підрахунку густоти рослин і щільності стеблестою (кущистості). Починають використовувати зелену масу з першої ділянки за висоти травостою 25 см — головна умова, щоб косарка могла зібрати стеблестій. Через 10–12 днів після підкошування на першій ділянці травостій багаторічних трав починають підкошувати на другій ділянці за висоти рослин 30–40 см. Потім перший укіс проводять на третій ділянці і використовують її впродовж 12–15 днів до початку цвітіння. Після цього застосовують зелену масу другого підкосу з першої ділянки, а потім із другої. Другий укіс отримують спочатку з третьої, а тоді з першої і другої ділянок.
Для закриття так званого «вікна» у часі надходження зеленої маси, що утворюється між використанням багаторічних трав першого укосу і сумішкою кукурудзи з соєю першого строку сівби, ми пропонуємо яру сумішку вівса з горохом, яка відзначається високим вмістом енергії, засвоєного протеїну і цукру. Скошувати її на зелений корм можна впродовж 15 днів без зниження кормової цінності, на відміну від сумішки ячменю із горохом, у якій відбувається швидке старіння злакового компоненту, внаслідок чого тривалість її використання не може бути більшою за 7–8 днів.
Найменшу кормову площу, яка становить 98,5 га, отримано все ж таки за силосно-сінажного типу годівлі з часткою кормового буряку у складі раціону 19 кг/добу. Це відбулося за рахунок виключення із раціону дійних корів сіна, вихід якого з одиниці площі є найнижчим серед усіх видів кормів.
Різниця у кормовій площі між силосно-сінажним напівконцентратним типом годівлі і сінажно-силосним малоконцентратним становить 18,2 га на користь першого з них. Проте за вирощування такої високорентабельної культури, як соняшник на площі 18,2 га, виробничих витратах 4,5 тис. грн/га, урожайності 2,0 т/га і реалізаційної ціни навіть 4,0 тис. грн/т величина чистого прибутку становитиме 63,7 тис. грн. Тоді як собівартість необхідної кількості кормів менша за сінажно-силосного типу годівлі на 94 тис. грн, ніж за силосно-сінажного.
Крім того, такий показник як витрати праці за сінажно-силосного типу годівлі є меншим на 9558 люд.-год, ніж за силосно-сінажного, що еквівалентно річній витраті робочого часу 4,6 працівників у разі п’ятиденного робочого тижня і восьмигодинної зміни.
Максим ПОДЛЄСНИЙ, агроном
Сергій ЧИПЛЯКА, начальник виробничо-господарського відділу
ІСГС НААН, агроном, селекціонер, експерт-дорадник з питань рослинництва
Олег ГАЙДЕНКО, вчений секретар, завідувач науково-технологічного
відділу селекції, насінництва і трансферу інновацій ІСГС НААН,
к. т. н., с. н. с., експерт-дорадник з питань механізації сільського
господарства та економіки сільськогосподарського виробництва