В осінній період створюються передумови формування майбутнього урожаю озимої пшениці.
Експериментально встановлено, що задовільні фітосанітарні умови у посівах озимих восени, зимою і весною зберігаються тоді, коли частка колосових культур у структурі їх попередників не перевищує 15%. У цьому випадку різко обмежується шкідливість хлібного туруна, злакових кліщів і нематод, а також кореневих гнилей, фузаріозу колоса, великої групи багаторічних, озимих і зимуючих бур'янів. Насичення сівозміни колосовими до 60-70% різко погіршує фітосанітарний стан посівів, виникає необхідність в інтенсивному застосуванні пестицидів, особливо проти хлібного туруна, кореневих гнилей, плямистостей, багатьох бур'янів.
Під час вибору найбільш прийнятного для цієї ситуації типу основного обробітку грунту необхідно враховувати цілу низку факторів: грунтово-кліматичні умови та зволоження, кількість продуктивної вологи в орному шарі і характер погоди у період проведення обробітку, стан розмноження й розвитку основних видів потенційних шкідників і хвороб, а також рівень забур'яненості кожного окремого поля.
Осінь - відповідальний період для захисту майбутнього врожаю від шкідників, хвороб і бур'янів. У цей період важливо якомога повніше реалізувати всі можливості для формування основ фітосанітарного благополуччя посівів озимих зернових. Враховуючи той фактор, що збільшення використання стерньових попередників під озимину, порушення оптимальних строків сівби, системи обробітку грунту, а також недостатнє удобрення полів призводять до різкого погіршення фітосанітарної ситуації, що у подальшому сприяє недобору урожаю від шкідливих організмів.
Проростання є однією з найбільш критичних стадій у розвитку рослин. Цілий комплекс організмів, зокрема, бактерії, гриби, шкідники, нематоди можуть негативно впливати на ріст і розвиток молодої рослини, особливо за несприятливих погодних умов. Ці мікроорганізми можуть зберігатися безпосередньо на насінині або у грунті. За таких умов слід відмітити ефективність застосування протруєння насіння. Завдяки протруєнню насіння відкривається можливість цільового нанесення невеликої кількості препарату як найближче до цих об’єктів. Тому протруєння можна вважати й екологічно найбільш прийнятним способом хімічного захисту, що відповідає критеріям охорони навколишнього середовища.
В Україні зареєстровано широкий асортимент протруйників насіння. Нові системні препарати широкого спектра дії або комбіновані, до складу яких входять дві-три діючих речовини, забезпечують надійний захист. Аналіз спектра дії препаратів показує, що всі вони рекомендовані проти твердої сажки. На основі лише контактних діючих речовин у сучасному асортименті представлено два: гуазатин та флудиоксаніл. Всі інші - системні або контактно-системні на основі беномілу, імазалілу, карбендазіму, карбоксину, тіабендазолу, фуберідазолу і триазолів (диніконазол, дифеноконазол, тритіконазолу, тебуконазол, тетраконазол, триадіменол, ципроконазол).
Знезараження посівного матеріалу і захист сходів від хвороб має велике значення у формуванні потенціалу майбутнього врожаю. Для протруєння насіння озимої пшениці зі зволоженням або водними суспензіями (10 л/т) проти сажкових хвороб, кореневих гнилей, плямистостей листя, пліснявіння насіння, снігової плісені, септоріозу, піренофорозу найкраще використовувати диніконазол (1,7 л/т), дифеноконазол+ципроконазол (1,0 л/т), карбендазим+тирам (3,0 л/т), карбоксин+триадименол+тебуконазол (1,0 л/т), протіоконазол+тебуконазол (0,2 л/т), тебуконазол (0,5 л/т), триадименол+імазаліл+фуберидазол (2,0 л/т), тритіконазол (0,2 л/т), флудиоксоніл (1,5 л/т).
Висока ефективність протруєння забезпечується насамперед за дотримання рекомендованих норм витрати препарату. Дослідами Інституту захисту рослин НААН України встановлено, що зменшення норми витрати препарату на 10-15% призводить до значного зниження його ефективності, а проти окремих патогенів ефективність втрачається повністю.
Для підвищення ефективності протруйників, зменшення можливого забруднення довкілля і поліпшення санітарно-гігієнічних умов працюючих слід застосовувати плівкоутворювачі - натрієву сіль, карбоксиметилцелюлози, полівініловий спирт, СМАН, танол, рідкі комплексні добрива тощо.
Під час підготовки до протруєння слід ретельно очистити зерно від пилу і битого зерна. Відомо, що дрібні частинки пилу і роздроблені частинки зерна мають величезну сумарну поверхню. Внаслідок цього значна кількість протруйника витрачається на покриття цієї поверхні, а не для знезараження зерна. Істотно знижується ефективність протруєння ячменю і вівса за використання для сівби оголеного від колосових лусочок зерна. Таке зерно зв’язує велику кількість препарату, а решта насіння не отримує необхідної його кількості.
Слід зазначити, що ранній захист посівів від насіннєвої, грунтової інфекції забезпечує гарантований урожай озимих зернових культур. Проте високої ефективності протруєння можна досягти лише за умов поєднання цього заходу з високим рівнем агротехніки.
Відповідно до держстандарту елітне і суперелітне насіння не повинно нести у собі інфекцію сажкових хвороб. Однак через відсутність належного контролю - фітоекспертизи насіння, є випадки, коли навіть елітні сорти насіння уражені сажкою.
Стан насіннєвого фонду контролюють спеціалісти служби захисту рослин. Проведена ними діагностика і дані ІЗР НААН України дозволяють визначити видовий склад патогенного комплексу, оцінити ступінь інфікованості зерна. Як свідчать результати досліджень, на насінні присутня значна кількість грибів роду Fusarium, Alternaria, Penicillium, Bipolaris, Drechslera та інші. Нерідко на одній насінині зустрічається два і більше видів грибів. За таких умов насіннєвий матеріал повинен бути знезаражений, тобто протруєний.
Аналіз посівного матеріалу необхідно проводити для того, щоб підібрати ефективний протруйник для кожної партії, враховуючи при цьому ще й наявність грунтової інфекції.
Важливими умовами оптимізації ефективності хімічного захисту посівів і зменшення небезпеки для довкілля є дотримання технологій застосування пестицидів, норм витрати робочої рідини і препаратів, правил приготування робочої рідини й обробки посівів. Працюючи з пестицидами, слід суворо дотримуватися правил безпеки, які забезпечують збереження навколишнього середовища від забруднення залишками хімічних засобів захисту рослин.
Різноманітність грунтово-кліматичних умов, особливості технології вирощування озимої пшениці, істотна різниця у рівнях насичення сівозмін зерновими культурами визначають видовий склад шкідливих організмів та ступінь їх шкодочинності в зональному аспекті. Це слід враховувати при підготовці робочих варіантів систем захисту. Вчасне і повне звільнення посівів озимої пшениці від конкуренції з бур’янами за життєвий простір, світло, вологу, елементи живлення є основою одержання високих урожаїв зерна.
На орних землях в останні роки масово відмічені багаторічні кореневищні та коренепаросткові види бур’янів. Вони є пристосованіші до умов довкілля, більш шкодочинні щодо культурних рослин, та, як правило, стійкіші до гербіцидів із різних класів хімічних сполук. У зв’язку з цим асортимент гербіцидів має формуватися з урахуванням грунтово-кліматичних умов кожного конкретного регіону, ситуації, що склалася у сільськогосподарському виробництві.
Системи способів контролю і їх поєднання мають зональні особливості і в кожному конкретному випадку залежать від того, на знищення яких бур'янів вони спрямовані.
Критичний період для контролю бур’янів - це, як правило, ранній період росту культури, починаючи від появи проростків або сходів, коли бур’яни здатні конкурувати з нею за поживні речовини. Тому обмежувати шкодочинність бур’янів потрібно на ранніх етапах розвитку озимої пшениці. Серед біологічних груп бур’янів найбільшої шкоди в посівах озимої пшениці завдають коренепаросткові (осот рожевий (Cirsium arvense L.), осот жовтий (Sonchus arvensis L.)) та зимуючі бур’яни (кучерявець Софії (Descurainia sophia L.), жовтозілля весняне (Senecio vernalis Waldst. & Kit), злинка канадська (Erigeron canadensis L.), латук дикий (Lactuca serriola (L.) Torn.), мак дикий (Papaver rhoeas L.), підмаренник чіпкий (Galium aparine L.), сухоребрик Лозеліїв (Sisymbrium loeselii L.), талабан польовий (Thlaspi arvense L.), ромашка непахуча (Tripleurospermum inodorum (L.) Sch. Bip.), сокирки польові (Consolida arvensis L.), жовтушник розчепірений (Erysimum repandum L.), кривоцвіт польовий (Lycopsis arvensis L.), фіалка польова (Viola arvensis Murr.)), сходи яких з’являються вже восени. Розвиток їх збігається із періодом розвитку культурних рослин. Восени бур’яни формують розетки з прилеглими до землі листками і добре розвинену кореневу систему, що забезпечує їм сприятливу перезимівлю. У північній підзоні Степу та в Степу на чорноземах звичайних найбільш поширені грицики звичайні, талабан польовий, кучерявець Софії, сухоребрик Лозеліїв. Досвід показує, що за вмілого застосування гербіцидів ці бур’яни досить легко знищити саме на посівах озимої пшениці.
Часто, особливо по непарових попередниках, на посівах озимої пшениці складаються такі умови, що вони значною мірою забур’янюються в осінній період. Причому, якщо сходи ярих бур’янів узимку гинуть, то озимі, зимуючі та коренепаросткові, якщо їх не знищити, успішно розвиватимуться протягом усієї вегетації, завдаючи шкоду культурним рослинам.
У зв’язку з цим посіви озимої пшениці необхідно ще з осені обстежити на засміченість бур’янами, і у разі потреби восени застосувати гербіциди.
Вітчизняні та зарубіжні дослідники відмічають, що в умовах теплої, вологої та тривалої осені, якщо складаються хороші умови для проростання бур’янів, осіння обробка гербіцидами посівів озимої пшениці не поступається за ефективністю весняній.
Багаторічні дані по порівняльній оцінці ефективності осіннього і весняного внесення гербіцидів однозначно підтверджують більш високу доцільність внесення гербіцидів саме в осінній період. З огляду на те, що на деяких посівах зустрічається метлюг звичайний, на цих площах необхідно передбачити внесення гербіцидів чибакових сумішей гербіцидів, що містять протизлаковий компонент. Ефективні проти злакових бур’янів, а також проти дводольних бур’янів гербіциди, на основі наступних діючих речовин: дикамби + хлорсульфурон, ізопротурон + дифлюфенікан, пендиметалін + ізопротурон, йодсульфурон-метил натрій, йодсульфурон-метил натрій + мезосульфурон-метил + дифлюфенікан; суміші гербіцидів на основі метрибузину, піноксадену і феноксапроп-п-етилу, просульфокарбу з гербіцидами на основі сульфонілсечовини.
За технічною ефективністю проти однорічних злакових і дводольних видів бур’янів бакові суміші гербіцидів на основі метрибузину із сульфонілсечовинами в багатьох дослідах білоруських дослідників були рівноцінні комбінованим гербіцидам грунтово-ростової дії (пендиметалін + ізопротурон і їхні аналоги). Висока ефективність проти комплексу однорічних бур’янів була також отримана в посівах озимих зернових культур від внесення бакової суміші гербіцидів просульфокарбу із триасульфуроном + дикамбою, піноксадену із сульфонілсечовинними гербіцидами.
Слід зазначити, що гербіциди, котрі містять у своєму складі лише метри бузин, недостатньо ефективні проти підмаренника чіпкого. При наявності в посівах підмаренника чіпкого варто використовувати бакові суміші гербіцидів на основі метрибузину із гербіцидами групи сульфонілсечовини: триасульфуроном + дикамбою, дикамбою + хлорсульфуроном та іншими. Норми витрати гербіцидів у сумішах мінімальні з рекомендованих «Переліком пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні», у разі сильної засміченості можуть застосовуватися і максимальні. Ефективне також використання препаратів на основі композицій амідосульфурону + йодсульфурон-метилу натрію + антидот (мефенпірдиетил).
Розширення посівних площ озимого ріпаку, який є одним із найкращих попередників озимої пшениці, потребує у більшості випадків обов’язкового знищення падалиці відразу після сходів, оскільки ріпак має потужніший стартовий розвиток, ніж пшениця. В зв’язку з цим потрібно передбачити внесення гербіцидів чи бакових сумішей гербіцидів, ефективних проти падалиці ріпаку. В осінній період за температури +50С можливе застосування гербіцидів на основі діючих речовин: ізопротурон + дифлюфенікан; пендиметалин + ізопротурон; йодосульфурон-метилнатрій, йодосульфурон-метилнатрій + мезосульфурон-метил + дифлюфенікан; метрибузин + сульфонілсечовина (норми витрати мінімальні з рекомендованих чи близькі до максимальних при перерослих рослинах ріпаку). Ці препарати можуть використовуватися за два тижні до перших заморозків, ефективність також виявляється за температури +50С. Однак кожний із вищевказаних препаратів ефективний проти падалиці ріпаку у певну стадію його росту. При наявності перерослого ріпаку їхня ефективність знижується, у цьому випадку кращим є застосування препаратів, що містять дикамбу чи групу 2,4-Д, 2М-4Х (їх варто вносити за температури 120С і вище в будь-якій фазі розвитку ріпаку), у тому числі й у весняний період. Однак, застосовані в осінній період, ці гербіциди можуть негативно впливати на озиму пшеницю, знижуючи її зимостійкість.
За температури повітря 12-140С і вище в період обробки при засміченості посівів озимої пшениці падалицею ріпаку можливе застосування бакових сумішей гербіцидів групи сульфонілсечовини із гербіцидами групи 2,4-Д і 2М-4Х (мінімальні норми внесення з рекомендованих).
Таким чином, ефективність хімічного контролю залежить не тільки від самого препарату, але і від правильного його використання (відповідність спектру дії гербіциду видовому складу засміченості, терміну застосування, погодним умовам, стану і фазі культури, якості внесення), що також необхідно враховувати. Від обробки восени варто відмовитися там, де внесення гербіцидів уже недоцільно через низькі температури, або фаза культури не відповідає рекомендованому терміну застосування гербіцидів, що часто спостерігається за пізніх термінів сівби озимих.
За осіннього внесення гербіцидів у рекомендований термін у посівах озимих зернових культур можливий весняний підсів конюшини або злакових трав на полях після триасульфурону + дикамби, дикамби + хлорсульфурону, пендиметаліну + ізопротурону. У випадку пересівання чи ущільнення, в результаті поганої перезимівлі, навесні після вищевказаних гербіцидів можна висівати ярові зернові культури (крім вівса і проса).
Після застосування препаратів на основі метрибузинуі їхніх бакових сумішей з сульфонілсечовинами не рекомендується весняний підсів конюшини чи злакових трав. У випадку пересівання або ущільнення можна висівати ярові зернові культури (крім вівса і проса), горох, люпин, кукурудзу. Існують обмеження використання гербіцидів, що містять метсульфурон-метил. Після їхнього використання не потрібно висівати буряки, овочеві культури, при рН ґрунту вище 7,5 - гречку і соняшник. Пересівання може проводитися тільки яровими зерновими культурами. Якщо восени внесені гербіциди ґрунтової дії, то боронування навесні не проводиться.
У випадку, якщо погодні умови осені на значній території України будуть дуже несприятливими для сівби, росту й розвитку озимої пшениці - сходи навіть на деяких парах, а особливо на непарових попередниках, будуть одержані нерівномірні, зріджені, на багатьох площах посіви озимої пшениці під час закінчення осінньої вегетації перебуватимуть у фазі шилець. За такого стану посівів озимої пшениці складуться дуже сприятливі умови для розвитку бур’янів на посівах озимої пшениці.
Тому ранньої весни, у разі, коли посіви пшениці відстають у розвитку або посіви її зріджені й не можуть конкурувати з бур’янами, що вже ростуть, слід провести обробку гербіцидом, не чекаючи фази кущення.
Таким чином, хімічний захист озимини восени - важлива складова системи догляду за посівами, передумова успішної перезимівлі і формування потенціалу продуктивності озимого клину.
