Несправжня борошниста роса (пероноспороз) є найбільш поширеним і шкідливим захворюванням на цибулі, особливо в районах із великою кількістю атмосферних опадів. Значної шкоди вона завдає насінникам цибулі.
Основні ознаки: проявляється у вигляді дифузного і місцевого ураження рослин. У разі місцевого на листках і квіткових стрілках з’являються блідо-зелені або жовтувато-брудні розпливчасті овальні плями, які пізніше покриваються сіро-фіолетовим нальотом. У місцях ураження листки загинаються, жовтіють і відмирають, а стрілки ламаються. Пізніше уражена тканина заселяється різними сапрофітними грибами у вигляді чорної плісняви.
Дифузна форма ураження цибулі несправжньою борошнистою росою
Збудником хвороби є нижчий гриб Peronospora destructor Casp, який у циклі свого розвитку формує конідіальне спороношення й ооспори.
Рясне конідіальне спороношення утворюється рано вранці, коли випадають рясні роси. Оптимальна температура для утворення конідій — 10–15°С. Поширюються вони повітряними течіями і краплинами дощу, а проростають ростковими гіфами, які проникають у рослину через продихи.
Оптимальна вологість повітря для проростання конідій 99–100%, температура — 13°С. Конідії гриба зберігають життєздатність у вологому повітрі протягом кількох днів, у посуху — гинуть через 1,5–2,0 години.
Уражені стрілки цибулі несправжньою борошнистою росою
Основне джерело інфекції — уражені цибулини, в шийці яких зберігається грибниця, і уражені рослини багаторічної цибулі. Під час висаджування навесні уражених цибулин грибниця патогена поширюється у листки, а на їх поверхні утворює конідіальне спороношення. Додатковим джерелом є уражені рештки, в яких зберігаються ооспори гриба.
Шкідливість її виявляється у передчасному відмиранні листків, що призводить до недорозвиненості цибулин і зниження валового збору врожаю. Інколи від хвороби гине до 15–20% і більше рослин. Насіння чорнушки з уражених рослин щупле або зовсім не утворюється.
Зовнішній вид уражених рослин несправжньою борошнистою росою в суху погоду
Захисні заходи. Дотримання сівозміни, термічне знезараження посадкових цибулин, профілактичні обприскуванням рослин фунгіцидами, вирощування стійких сортів і гібридів.
Шийкова гниль поширена повсюдно, де вирощують цибулю. Хвороба проявляється переважно під час зберігання цибулин, але може бути шкідливою і в період вегетації рослин.
Основні ознаки: виявляються біля шийки цибулини у вигляді розм’якшення тканини та утворення вм’ятини. З часом розм’якшення і побуріння тканини поширюється вглиб цибулини. Після зняття сухих лусочок у місцях плям або на розрізі цибулини уражена тканина водяниста, буро-жовтувата, немовби варена.
Формування склероціїв Botrytis allii на поверхні ураженої цибулини
Збудником хвороби є мітоспоровий гриб Botrytis allii Munn. Сірий наліт на ураженій поверхні являє собою поверхневу грибницю і конідіальне спороношення гриба.
Шийкову гниль можуть викликати також мітоспорові гриби Botrytis byssoidea Walk і Botrytis sguamosa Walker, які розвиваються переважно на суцвіттях насінників.
Шийкова гниль
Ураження цибулин відбувається ще в полі, перед збиранням. Гриби, що викликають шийкову гниль, здатні уражувати фізіологічно ослаблені тканини, поселятися спочатку на нижньому листку, який починає відмирати, звідки поступово по міжклітинниках і клітинах ураженої тканини переміщаються в шийку цибулини.
Під час зберігання цибулі хвороба починає швидко прогресувати і за півтора-два місяці може повністю охопити гниллю всю цибулину. Уражені цибулини зсихаються, істотно знижується їх маса.
У разі висаджування уражених цибулин у ґрунт листки набувають жовтого забарвлення, вони в’януть, гниють і засихають. На насінниках стрілки надломлюються, а насіння недорозвивається і має низьку схожість. Оскільки первинне зараження грибами відбувається у полі в передзбиральний період проникненням інфекції через шийку цибулини, тому стан шийки, зрілість цибулини до періоду збирання має вирішальне значення у стійкості або сприйнятливості культури до цієї хвороби.
Загальний вигляд ураженої цибулини шийковою гниллю (поздовжній зріз)
За несприятливих умов зберігання втрати цибулі від хвороби сягають 50% і більше. Сильніше уражується цибуля, вирощена на заплаві, а слабкіше — на супіщаному ґрунті.
Джерело інфекції. Основним джерелом інфекції є склероції грибів, які зберігаються в ґрунті, сховищах, уражені цибулини і насіння. Значну роль у повторному поширенні інфекції відіграють кліщі, які пошкоджують цибулю. Гриб добре розвивається за температури від 3 до 33°С, а зараження цибулин у межах 15–20 °C.
Захисні заходи: дотримання сівозміни і просторової ізоляції між товарними посівами та насінниками, недопущення механічного пошкодження цибулин, збирання цибулі лише в суху погоду, дотримання оптимальних умов під час зберігання цибулі у сховищах.
Сажка поширена в зоні Полісся і північній частині Лісостепу України. В останні роки інтенсивно розвивається на рослинах у разі вирощування цибулі-ріпки з насіння чорнушки.
Основні ознаки: виявляється хвороба на листках, піхвах і лусках у вигляді поздовжніх вузьких тьмяно-свинцево-сірих подовжніх смуг під епідермісом, що роздувся. Уражена тканина підсихає, темніє, епідерміс розривається, і з подовжніх тріщин висипається чорна маса спор.
Більшість уражених сходів гинуть у віці 3–4 тижнів, але деякі утворюють цибулини, на поверхні яких видно ділянки лусочок, уражених сажкою. Іноді уражуються і більш дорослі рослини, на яких хвороба виявляється тільки на поверхневих м’ясистих лусочках або між сухими поверхневими лусочками цибулини. Хворі рослини часто гинуть, частина залишається спотвореними.
Сажка цибулі (поздовжній зріз ураженої рослини)
Збудником захворювання є гриб Urocystis cepulae Frost (син. Tuburcinia cepulae (Frost) Liro), який зберігається у ґрунті, на уражених рештках рослин у вигляді теліоспор, які в масі утворюють чорний порошок.
Інкубаційний період розвитку хвороби становить 4–5 днів. Найбільш інтенсивне зараження рослин відбувається протягом 3–5 днів після початку проростання насіння за температури 10–25°С. Розвиток хвороби підсилюється за умов глибокого загортання насіння у ґрунт.
Спороношення Urocystis cepulae між лусочками ураженої цибулини
Основне джерело інфекції — заспорений ґрунт спорокупками теліоспор гриба. За несприятливих умов теліоспори і грибниця патогена можуть зберігатися в ґрунті більш ніж 20 років. Додатковим джерелом інфекції можуть бути заражені насіннєві цибулини і насіння. Шкідливість хвороби виявляється у випаданні сходів, що суттєво зріджує густоту рослин. Уражені молоді цибулини в період зберігання швидко загнивають.
Захисні заходи. Дотримання сівозміни, сівба здоровим протруєним насінням у ранні строки, садіння насінників лише здоровими цибулинами.
Іржа дуже поширена на всіх видах культурної цибулі. Її спричиняють гриби з роду Puccinia: P. porri Wint., P. allii Rud. i Melapsora allii-populina Kleb.
Основні ознаки. Симптоми прояву хвороби різні залежно від збудника. У разі ураження Р. роrrі на листках цибулі утворюються спочатку округлі плями з яскраво забарвленими жовтими або оранжевими еціями, а потім бурі уредінії. Наприкінці вегетації формуються темні телії. Уражені листки жовтіють, некротизуються і повністю відмирають. Патоген зберігається теліоспорами
У разі ураження Р. аllіі на листках формуються лише бурі уредінії і чорні телії (еціостадія не формується).
Гриб М. allіі-populina є дводомним паразитом. Основним господарем-живителем для нього є різні види тополі, а цибуля є проміжним господарем. На листках цибулі гриб формує спермогоніальну та еціальну стадії у вигляді жовтих плям з оранжевим спороношенням.. Уредінії і телії гриб формує на листках основного господаря-живителя — тополі (Populus nigra, P. italica та ін.).
Основне джерело інфекції — уражені рештки, на яких зберігаються теліоспори грибів, і уредініогрибниця у тканині багаторічної цибулі. Теліоспори весною проростають та уражують цибулю. Шкідливість хвороби полягає у погіршенні товарних якостей зеленої цибулі. Крім того, передчасне відмирання листків зменшує нагромадження пластичних речовин, внаслідок чого цибулини недорозвиваються.
Захисні заходи, які проводяться на цибулі проти несправжньої борошнистої роси і шийкової гнилі, є ефективними і проти іржі.
Біла гниль денця. Під час зберігання цибулі проявляється на окремих цибулинах у вигляді обводнення і загнивання денця, на якому також з’являється білий пухкий наліт з чорними склероціями гриба. Особливо інтенсивно біла гниль денця розвивається під час зберігання цибулі у вологому приміщенні. Гниль цибулин завжди розпочинається з денця. Згодом хворі цибулини повністю згнивають
Основні ознаки хвороби проявляються на цибулі під час вегетації і зберігання. У польових умовах перші ознаки проявляються на рослинах у вигляді пожовтіння кінчиків листків, яке поступово поширюється донизу. Листки жовтіють і пізніше відмирають. Хворі рослини швидко в’януть і гинуть. На коренях і лусочках молодих цибулин утворюється білий пухкий наліт, який пізніше покривається дуже дрібними склероціями у вигляді чорних дернинок. Уражені цибулини стають водянистими і загнивають.
Гниль денця цибулі
Збудником хвороби є мітоспоровий гриб Sclerotium cepivorum Berk.
У своєму циклі розвитку патоген розвиває грибницю і формує склероції у вигляді чорних дрібних дернинок. Частіше білою гниллю денця уражуються рослини, пошкоджені цибулевою мухою.
Оптимальна температура для проростання склероціїв гриба знаходиться у межах 20–24°С. Сильніше біла гниль денця розвивається на менш зволожених ґрунтах.
Джерелом інфекції є склероції гриба на уражених рештках, насіннєвих цибулинах, у ґрунті, інфекція може передаватися насінням. Склероції патогена в ґрунті зберігають життєздатність протягом кількох років. Навесні вони проростають з утворенням грибниці, гіфи якої і викликають первинне зараження рослин.
Шкідливість хвороби полягає у зрідженні посівів сіянки, цибулі-ріпки, насінників, інтенсивному загниванні цибулин під час зберігання, що призводить до значних втрат вирощеної продукції.
Захисні заходи, які проводяться на цибулі проти шийкової гнилі, є ефективні й проти білої гнилі денця.
Біла гниль (склеротініоз) поширена повсюдно, особливо небезпечна в роки з великою кількістю опадів. Виявляється на цибулинах як під час вегетації, так і в сховищах під час зберігання. У полі біла гниль розвивається поволі, але в сховищах вона швидко прогресує. Проявляється у вигляді білого пухкого ватоподібного нальоту, який покриває поверхню цибулини, або виявляється між лусочками У хворих цибулин лусочки розм’якшуються, стають водянистими.
Білу гриль цибулі викликає гриб Sclerotinia sclerotiorum (Mont.) de Bary, який належить до поліфагів — уражує понад 360 видів одно- та дводольних культурних і дикорослих рослин, у тому числі гречку, горох, квасолю, сою, соняшник, ріпак, буряк, капусту, цибулю, моркву та ін.
Біла гниль цибулі
Джерелом інфекції є склероції гриба на рослинних рештках у ґрунті, які зберігають життєздатність до 7–10 років. Додатковим джерелом є заражене насіння, у якому зберігається грибниця. За умов теплої вологої зими, без різких перепадів температури склероції проростають, формуючи нову грибницю.
Грибниця патогена, яка міститься у верхніх шарах ґрунту, також може спричиняти ураження коренів, цибулин, листків, розташованих на поверхні ґрунту. Хвороба інтенсивно розвивається у дощову погоду і високу вологість повітря. Найбільш сильно білою гниллю уражуються підв’ялені, погано визрілі або підмерзлі цибулини, а також з механічними пошкодженнями.
Захисні заходи, які проводяться на цибулі проти гнилі денця, є ефективні й проти білої гнилі.
Мокра бактеріальна гниль поширена на цибулі першого року вирощування, особливо під час зберігання цибулин. Завдає значної шкоди і насінникам. Первинне зараження відбувається ще в полі. Частіше уражується цибуля-ріпка, може й часник. Під час зберігання уражених цибулин мокра гниль поширюється на сусідні цибулини і викликає їх загнивання. Осередки бактеріальної гнилі здатні швидко розростатися і викликати загнивання майже всієї партії цибулин, що зберігаються.
Основні ознаки. Навколо стеблового кінця ураженої цибулини утворюється велика, світла або трохи рожевувата пляма. Тканина на її місці розм’якшується, стає водянистою. У таких цибулин перший зовнішній шар соковитих лусочок здоровий, а наступні два набувають жовто-бурого забарвлення. Уражена цибулина розм’якшується, ослизнюється, має неприємний запах.
Збудниками хвороби є бактерії Erwinia carotovora subsp. carotovora (Jones) Bergey тощо. Окрім цибулі, бактерія уражує картоплю, люпин, кормові боби, тютюн, махорку, буряк, соняшник, моркву, капусту, часник та інші культури.
Мокра бактеріальна гниль
Бактерії проникають у рослини ще в полі через різні механічні пошкодження. Розвиток мокрої гнилі починається із розчинення пектинових речовин міжклітинників, що призводить до розпаду лусок цибулини на окремі клітини, які в масі утворюють слизисту кашу. Оселяються бактерії на цибулинах, пошкоджених механічно і комахами, а також уражених гниллю денця, шийковою та білою гнилями. Процес розвитку мокрої гнилі відбувається швидко за наявності надлишку вологи в повітрі і підвищеної температури у місцях зберігання.
Джерелом інфекції є неперегнилі уражені рештки, закладені на зберігання заражені ще в полі цибулини.
Маса, що гниє, під сухими лусочками ураженої цибулини мокрою бактеріальною гниллю
Шкідливість хвороби полягає у загниванні цибулин і головок часнику та значних втрат урожаю. Висаджені уражені цибулини не проростають. У разі дотримання правильного температурного режиму у сухих сховищах мокра гниль хоч і виникає, проте розвивається повільно і не спричинює великих втрат.
Захисні заходи. Закладання на зберігання лише здорових, добре просушених цибулин після ретельного перебирання і сортування; зберігати цибулини вологістю 80–85% і за температури 1–3°С. У разі виникнення осередків бактеріальної гнилі під час зберігання слід перебрати і видалити гнилі цибулини, знищити післязбиральні рештки.
Мозаїка проявляється на цибулі різного віку у вигляді світло-жовтих поздовжніх смуг і ліній на листках. Інкубаційний період розвитку хвороби — 10–14 діб. Джерело інфекції — уражені цибулини, в соку яких зберігається вірус. Насінням він не передається і не зберігається у ґрунті.
Основні ознаки. Листки стають хлоротичними, в’януть і засихають. На насінниках суцвіття здеформовані, квітконіжки в них різної довжини, віночки часто зрослопелюсткові, а тичинки і маточки перероджуються у видовжені листочки. Іноді замість квіток формуються дрібні цибулинки. Квітконосні стрілки часто зігнуті, з поздовжніми мозаїчними смугами. В уражених мозаїкою рослин цибулини подовжені, недозрілі, не переходять у період спокою і восени проростають. Схожість насіння низька, а проростки слаборозвинені.
Збудником хвороби є вірус космополіт — поліфаг Cucumber mosaic virus (CMV), який уражує також люпин, тютюн, огірок, томати, всі види гарбузових та інші культури. Вірус передається у природі більш ніж 80 видами попелиць.
Шкідливість хвороби полягає у погіршенні асиміляційної діяльності листків, зменшенні нагромадження пластичних речовин і зниженні врожаю цибулин та насіння. Іноді врожай цибулі скорочується на 15–20%, насіння — на 50–60%.
Жовта смугастість, або карликовість проявляється на листках у вигляді яскраво-жовтих смуг і ліній. Уражені листки набувають ланцетної форми, вони сплюснуті, деформовані, кінці їх звисають до поверхні ґрунту. Квіткові стрілки у хворих рослин карликові, висота їх не досягає 30 см. Деформація суцвіть у хворих рослин не спостерігається.
Збудником хвороби є вірус Onion yellow dwarf virus (OYDV), який уражує цибулю-ріпку, цибулю-порей і деякі види нарцисів.
Поширюється різними видами попелиць, може передаватися контактно-механічним шляхом. Інкубаційний період розвитку хвороби, залежно від температури навколишнього середовища і рослини живителя, триває 7–14 діб.
Основне джерело інфекції — уражені цибулини та багаторічні види цибуль, що зимують, у соку яких зберігається вірус. Патоген не зберігається у ґрунті і не передається насінням.
Шкідливість жовтої смугастості надзвичайно велика. Урожай цибулі першого року вирощування може знижуватися на 20–25%, а на насінниках недобір насіння іноді становить 75% і більше. Схожість зібраного із хворих рослин насіння дуже низька.
Захисні заходи. Проведення у фазі сходів та в період вегетації на насінниках 2–3 фітопрочищення із видаленням уражених рослин разом з їхніми цибулинами; дотримання просторової ізоляції між товарними і насіннєвими ділянками; обприскування насінників інсектицидами проти попелиць, кліщів та інших переносників вірусної інфекції.
Іван МАРКОВ, канд. біолог. наук, професор НУБіП України
