soniashnyk

Родючий ґрунт — основа успішного господарювання

Родючий ґрунт — основа успішного господарювання

/ Агрономія Сьогодні / Четвер, 21 травня 2020 11:37

Вплив різних систем землеробства на зміни родючості ґрунтів у короткоротаційних сівозмінах та за беззмінного вирощування сої.

Не підлягає сумніву актуальність проблеми використання побічної продукції рослинництва у підвищенні та збереженні родючості ґрунтів у сучасному землеробстві України.

В останні роки питання органічної речовини, гумусного стану ґрунтів набула світового значення. Особливу стурбованість в умовах світової економічної кризи воно викликає в Україні. В структурі орних земель чорноземні ґрунти становлять 67,7 %, найважливішою частиною органічної речовини яких є неповторний продукт еволюції природи — гумус, котрий тисячоліттями відігравав вирішальну роль у виробництві основних продуктів споживання.

Чорноземи України втратили значну частину гумусу, до того ж він виснажився, його баланс негативний. Землеробство велося і ведеться з повним порушенням закону повернення у ґрунт основних елементів живлення. Щорічні втрати гумусу внаслідок ерозійних процесів і незбалансованого внесення органічної речовини становлять близько 40 млн т (еквівалентно 1,5 млн т лише азоту). Втрата енергії, яка міститься в органічній речовині ґрунту, більш ніж уп’ятеро перевищує її відновлення за допомогою внесення органічних і мінеральних добрив. Внесення органічних добрив у 1986>1990 рр. (одинадцятій п’ятирічці) досягло 250 млн т у рік, нині зменшилося у 21 раз, мінеральних добрив скоротилося уп’ятеро, площа багаторічних бобових трав — удев’ятеро.

Таким чином, загальна кількість поживних речовин, що втрачається та не надходить до ґрунту, становить лише по азоту 4 млн т, що еквівалентно 12 млн т аміачної селітри, або майже 67 млрд куб. м газу. До речі, комунальне господарство (з населенням) використовує 32 млрд куб. м кубічних газу, з них населення споживає 22-23.

Вчені Канади ще у 80-ті роки минулого століття виявили, що через кожні 10 років уміст протеїну в зерні пшениці знижується на 1%. На основі проведених досліджень встановлено, що за 60-70 років у зернопарових сівозмінах із 30-40 % чистого пару вміст гумусу в орному шарі знизився на 50-60 %. Надмірна мінералізація призвела до накопичення нітратів на глибині 3-5 м, а також у ґрунтових водах.

Отже, постає важливе питання щодо збереження хімічного та органічного складу у ґрунті та забезпечення рослин поживними елементами для підвищення їхньої продуктивності.

Аналіз даних, отриманих після другої ротації, вказує на зниження запасів лужногідролізованого азоту в усіх досліджуваних сівозмінах та у разі беззмінного вирощування сої.

Під посівами культур у зернопаропросапній сівозміні менші втрати лужногідролізованого азоту були за мінеральної системи удобрення і становили 2,14 мг/100 г. Найбільше зниження вмісту цього елементу було на фоні без добрив і сягало 3,47 мг/100 г, при цьому внесення мінеральних добрив без вивозу побічної продукції попередника призводило до зниження показника на 2,240 мг/100 г. Використання мінеральної та органо-мінеральної систем удобрення сприяло збільшенню вмісту лужногідролізованого азоту порівняно з варіантом без добрив на 1,33 та 1,239 мг/100 г відповідно.

04 419 90

За умов вирощування культур у сівозміні з насиченням соєю до 40 % різниця за системами удобрення була майже одноковою і становила 2,61-2,63 мг/100 г ґрунту.

Насичення соєю до 60 % у зернопросапній сівозміні сприяло меншій втраті лужногідролізованого азоту лише у варіантах мінеральної системи удобрення і становило 2,43 мг/100 г ґрунту, за органо-мінеральної системи різниця за 10 років сягала 2,52 мг/100 г ґрунту, а за природного фону — 2,83 мг/100 г ґрунту.

В умовах беззмінного вирощування сої спостерігали зворотну реакцію щодо накопичення у ґрунті лужногідролізованого азоту рослинами сої. В середньому за 10 років вміст його суттєво знижувався у разі вирощування культури за мінеральної та мінеральної систем удобрення, а різниця до результатів аналізу перед закладанням дослідів становила 3,05 та 2,56 мг/100 г відповідно. У варіанті без добрив встановлено найменшу втрату лужногідролізованого азоту, яка дорівнювала 1,55 мг/100 г ґрунту.

Отже, слід відмітити, що найменші втрати та найбільший вміст його отримано за беззмінного вирощування сої на фоні без добрив.

Одним із головних чинників ефективної родючості ґрунтів є фосфатний режим. Фосфор має велике значення для живлення та розвитку рослин, він бере участь у всіх фізіологічних процесах та забезпечує ефективне використання інших елементів живлення. За хімічними властивостями цей елемент має складну природу взаємодії із різними компонентами ґрунту, що зумовлює велику кількість різних форм, реакцій, сполук і комплексів, у вигляді яких він може перебувати в ґрунті. Це значною мірою ускладнює оцінювання забезпеченості ґрунтів фосфором для живлення рослин.

З точки зору господарської спрямованості і поліпшення умов фосфатного живлення рослин треба збільшувати концентрації фосфат-іонів у ґрунтовому розчині. Цього можна досягти активним втручанням у фізико-хімічні процеси, що відбуваються у ґрунті з метою підвищення концентрації метастабільних сполук фосфору за рахунок важкорозчинних форм, або внесенням у ґрунт фосфору з органічними і мінеральними сполуками.

Вміст рухомого фосфору знижується у всіх ґрунтах області і не залежить від їх генетичного статусу, що співпадає із літературними даними. Це насамперед пов’язано зі зменшенням внесення добрив. Як відомо, для підтримання позитивного балансу фосфору і збереження родючості ґрунтів необхідне щорічне внесення близько 50 кг/га Р2О5 (фактично вноситься 3-4 кг/га).

Слід зазначити, що вміст Р2О5 знижується не стільки через повільні процеси виснаження внаслідок винесення фосфору рослинами, скільки через руйнування системи, що блокує його надходження. Це відбувається в результаті мінералізації найактивнішої частини гумусових речовин. При цьому значна частка фосфору переходить у стабільнішу, менш доступну рослинам форму. Тому увагу слід приділяти органічним добривам. Це не тільки підвищить вміст гумусу, а й підтримає у ґрунтовому розчині вищу концентрацію розчинних фосфатів.

Хімічний аналіз за вмістом фосфору у ґрунті свідчить, що від’ємний баланс цього елементу був отриманий за органо-мінеральної системи удобрення під час вирощування сої у беззмінних посівах, а різниця становила -0,03 мг/100 г ґрунту. Більший приріст фосфору був за органо-мінеральної системи удобрення у зернопаропросапній сівозміні з насиченням соєю до 20 % і сягала 6,17 мг/100 г ґрунту. У зернопросапних сівозмінах з різним насиченням соєю та за беззмінних посівів використання добрив за мінеральної системи удобрення сприяло більшому приросту вмісту фосфору у ґрунті. Так, у зернопросапній сівозміні з насиченням соєю до 40 і 60 % та беззмінному її вирощуванні різниця приросту за 10 років становила 5,31 і 5,48 та 4,36 мг/100 г ґрунту.

Отже, вирощування культур у зернопаропросапній сівозміні з насиченням соєю до 20 % за органо-мінеральної системи удобрення сприяло найбільшому накопиченню вмісту фосфору в ґрунті. Насичення сівозмін соєю від 40 до 100 % призводило до більшого значення за балансом Р2О5 на фоні мінеральної системи удобрення.

Відтворення родючості ґрунтів і запобігання їхній деградації є однією із найважливіших умов ведення конкурентоспроможного землеробства. Вже понад 10 років в Україні під сільськогосподарські культури вносяться мізерні норми мінеральних та органічних добрив, що зумовлює різко від’ємний баланс елементів живлення та органічної речовини і знижує їхній вміст у ґрунтах.

Багатостороння позитивна роль калійних добрив у виробництві високоякісних продуктів харчування і підтримці родючості ґрунтів відмічається в узагальненні Міжнародного інституту калію. Його валовий вміст у ґрунті значно перевищує частку азоту й фосфору. Саме тому застосуванню калійних добрив інколи надається другорядне значення. Проте у разі суттєвого дефіциту балансу калію у ґрунті ми успадковуємо підвищену поглинальну здатність ґрунтів, і в окремих випадках виникає необхідність істотного підвищення доз добрив для створення достатнього рівня калійного живлення рослин.

Результати досліджень свідчать, що за внесення калійних добрив у дозах, які не перевищують 80 кг/га д. р., баланс калію у ґрунті залишається від’ємним. Його баланс визначається не лише дозами внесених калійних добрив та гною, але й рівнем азотно-фосфорного удобрення та біологічними особливостями культур. За його зростання і насичення сівозміни калієлюбними культурами спостерігається зростання виносу і погіршання балансу.

04 419 92

Збільшення дефіциту калію істотно погіршує стійкість рослин до посухи, низьких температур, шкідників та хвороб і, як наслідок, урожайність сільськогосподарських культур та якість продукції. В умовах частої зміни структури посівних площ під впливом кон’юнктури ринку виключається можливість розробляти традиційні системи удобрення на ротацію сівозміни, в яких дефіцит балансу поживних речовин під одними культурами перекривався позитивним їх сальдо під іншими. Це спонукає до необхідності розробляти системи удобрення на один рік або, у кращому випадку, на ланку сівозміни і здійснювати балансові розрахунки елементів живлення й органіки під кожною культурою з тим, щоб за можливості своєчасно вносити корективи в удобрення наступних культур і, таким чином, забезпечувати їх розширене відтворення у ґрунті. У зв’язку з цим важливо встановити особливості формування балансів поживних речовин у разі застосування різних систем удобрення.

Під час визначення вмісту калію у ґрунті встановлено, що за насичення сівозмін соєю та іншими культурами по 20 % сприяло зростанню цього показника за період першої та другої ротацій за мінеральної та органо-мінеральної систем удобрення, а різниця становила 2,79 та 3,09 мг/100 г ґрунту. Позитивний баланс калію був встановлений у зернопросапній сівозміні з насиченням соєю 40 та 60 % і у беззмінних посівах сої на всіх фонах живлення. Більша різниця у зростанні вмісту К2О за дві ротації була у варіантах мінеральної системи удобрення і у зернопросапній сівозміні з насиченням соєю до 40 та 60 % і сягала 2,78 мг/100 г ґрунту, з насиченням соєю до 60 % — 4,11 мг/100 г. У разі беззмінного вирощування сої вищий показник за вмістом калію був за органо-мінеральної системи удобрення і становив 15,44 мг/10 г ґрунту, при цьому прибавка за 10 років становила 4,14 мг/100 г ґрунту.

Отже, за даними хімічного аналізу можна стверджувати, що внесення мінеральних добрив, а також їхнє поєднання із побічною продукцією попередників сприяло зростанню вмісту К2О у ґрунті. Встановлено, що насичення сівозмін соєю має позитивний вплив на накопичення калію.

Одним із більш важливих показників, що характеризують рівень та умови відтворення родючості, є вміст у ґрунті гумусу. Тому створювані організаційно-територіальні умови землекористування повинні сприяти не тільки зростанню урожайності культур, інтенсифікації виробництва, а й неухильному підвищенню родючості ґрунту, підтримці в ньому позитивного балансу гумусу та збереженню його виробничої сили.

Показники вмісту гумусу у ґрунті залежали як від набору культур у сівозмінах, так і систем удобрення в них. За дві ротації (10 років) вміст гумусу у стаціонарному досліді зріс в усіх короткоротаційних сівозмінах на 0,47 %. У зернопаропросапній сівозміні з рівномірним насиченням пшеницею озимою, кукурудзою, соняшником і соєю по 20 % найменші втрати гумусу в ґрунті за дві ротації (0,50 %) відбувалися за органо-мінеральної системи удобрення. Вирощування культур у вказаній сівозміні без добрив та мінеральної системи вмісту гумусу знижувався на 0,56 %.

За вирощування культур у зернопросапній сівозміні з насиченням соєю на 40 % за органо-мінеральної системи удобрення сприяло меншій втраті гумусу, яка за 10 років становила 0,46 %. У зернопросапній сівозміні з насиченням соєю до 60 % у варіанті без застосування добрив втрати вмісту його були меншим і сягали 0,52 %. Найменші втрати гумусу у досліді були під час беззмінного вирощування сої на фоні природної родючості ґрунту — 0,19 % за вмісту гумусу 4,43 %. За вирощування сої беззмінно за мінеральної та органо-мінеральної систем удобрення різниця за втратами вмісту гумусу після першої та другої ротацій становила 0,23 та 0,24 % відповідно.

Поряд із такими важливими агрохімічними показниками, як вміст гумусу та макроелементів (N, P, K) вирішальну роль у формуванні родючості ґрунту відіграє кислотність. Вона впливає на доступність та засвоєння рослинами поживних речовин, мінералізацію органічних речовин, життєдіяльність мікроорганізмів, коагуляцію і пептизацію колоїдів та інші фізико-хімічні процеси.

Більшою мірою, ніж інші показники, кислотність перебуває під дією сільськогосподарського виробництва. Систематичне застосування мінеральних добрив, винос урожаєм та вимивання кальцію в умовах промивного режиму, кислі атмосферні опади спричиняють підкислення ґрунтового розчину. Надмірна кислотність створює несприятливі умови для росту і розвитку рослин, знижує ефективність мінеральних добрив, стримує підвищення родючості ґрунтів. Зважаючи на економічні труднощі в Україні, які склалися із 1990 року, на сьогодні внесення органічних добрив зведене до мінімуму. Серед мінеральних добрив, основним чином, вноситься аміачна селітра, а вапнування майже не проводиться — все це в сукупності спричиняє розвиток деградаційних процесів ґрунтів, зокрема їх підкислення.

Реакція ґрунтового розчину під впливом короткоротаційних сівозмін із різним насиченням соєю (20, 40 та 60 %) та систем удобрення за період проходження першої та другої ротацій змінилася із рНKCl=5,47-5,93 до 5,28-5,83.

 

Юрій МАЩЕНКО, заступник директора з науково-інноваційної
діяльності та розвитку експериментальної бази; завідувач
науково-технологічного відділу збереження родючості
грунтів ІСГС НААН, канд. с.-г. наук
Ігор СЕМЕНЯКА, директор ІСГС НААН, завідувач лабораторії
землеробства, канд. с.-г. наук, доцент
Юлія КОРШУНОВА, завідувач вимірювальної лабораторії ІСГС НААН

17bbffa263551ac879b30ab411df2d7c

 29 травня 2020
В Україні названо п’ятірку oблacтeй-лiдepiв з виробництва ягід вiдкpитoгo ґрунту.
В Україні названо п’ятірку oблacтeй-лiдepiв з виробництва ягід вiдкpитoгo ґрунту.
29 травня 2020
 29 травня 2020
Мінекономіки просять врегулювати законодавство таким чином, щоб продукти харчування, термін придатності або продажу яких закінчився, можна було б передавати безкоштовно на корми тваринникам.
Мінекономіки просять врегулювати законодавство таким чином, щоб продукти харчування, термін придатності або продажу яких закінчився, можна було б передавати безкоштовно на корми тваринникам.
29 травня 2020
 29 травня 2020
Комітет з питань аграрної та земельної політики Верховної Ради України рекомендував ухвалити за основу законопроект № 3205-2 «Про Фонд часткового гарантування кредитів у сільському господарстві».
Комітет з питань аграрної та земельної політики Верховної Ради України рекомендував ухвалити за основу законопроект № 3205-2 «Про Фонд часткового гарантування кредитів у сільському господарстві».
29 травня 2020
 29 травня 2020
У липні-квітні 2019/20 маркетингового року Україна експортувала на зовнішні ринки 185,2 тис.т ріпакової олії на загальну суму $143,3 млн.
У липні-квітні 2019/20 маркетингового року Україна експортувала на зовнішні ринки 185,2 тис.т ріпакової олії на загальну суму $143,3 млн.
29 травня 2020
 29 травня 2020
Розораність земель в Україні є найбільшою в світі і наближається до 80% сільськогосподарських угідь.
Розораність земель в Україні є найбільшою в світі і наближається до 80% сільськогосподарських угідь.
29 травня 2020
 29 травня 2020
В Україні очікуються сезонні коливання цін на продукти харчування, але глобальних змін не передбачається. 
В Україні очікуються сезонні коливання цін на продукти харчування, але глобальних змін не передбачається. 
29 травня 2020

Please publish modules in offcanvas position.