Оптимізація азотного живлення сої — світовий досвід

Оптимізація азотного живлення сої — світовий досвід

/ Агрономія Сьогодні / Четвер, 09 липня 2020 14:47

Тільки за правильного застосування азотних добрив можна уникнути таких негативних наслідків, як зниження фітосанітарної стійкості рослин проти хвороб і шкідників, погіршення властивостей ґрунту та якості врожаю.

У дослідах, проведених в сільськогосподарській академії ім. Тимірязєва, асиміляційна поверхня сої збільшувалася за внесення азотних добрив у 2–4 рази, вміст хлорофілу в листках і накопичення біомаси — у 2–3 рази, врожайність насіння — на 43–60%. Проте одне з найскладніших і найсуперечливіших питань у технології вирощування сої — це внесення азотних добрив. Забезпечення сої азотом має для виробників складну проблему. Удобренню цієї культури азотом часто приділяють недостатню увагу, бо прибавка врожаю може бути досить незначною. Складність прогнозування рівня врожайності сої від унесення азоту пов’язана з багатьма чинниками. Це і властивість азотних добрив пригнічувати азотфіксацію, непостійна кількість доступного азоту в ґрунті, вологість ґрунту та погодні умови. Тому розглядати внесення азоту потрібно з врахуванням азотфіксації. А вона, на жаль, у виробничих умовах не завжди перебігає так, як було це заплановано.

До 80% загального споживання азоту бобові забезпечують біологічною фіксацією його з повітря бульбочковими бактеріями, які розвиваються на їхній кореневій системі, утворюючи симбіоз. За таких умов унесення азотних добрив зазвичай малоефективне, але разом із тим на бідних ґрунтах і за відставання рослин у рості або за відсутності бульбочок допускається внесення азотних добрив.

У штаті Іллінойс (США) в польовому досліді з поверхневим унесенням азоту не спостережено підвищення врожайності сої, а за дуже високих норм азоту спостерігалося навіть її зниження, а також пригнічення розвитку бульбочок і зменшення висоти рослин. Засвоєння азотних добрив істотно залежить від ґрунтових умов. Так, у США найбільший ефект від унесення азотних добрив спостережено на підзолистих ґрунтах із відносно низькою родючістю, за підвищеної кількості опадів, а також у районах із підвищеною вологістю ґрунту в літній період.

У дослідах, проведених в університеті штату Арканзас (США), вивчався вплив різних норм азоту на врожайність двох ізоліній сої: одна була здатна утворювати бульбочки, друга не мала такої здатності. Застосування азотних добрив підвищувало врожайність насіння та вегетативної маси сої. Лінія, що утворювала бульбочки, на ділянках без азоту та за малих його норм значно перевищувала лінію, що не утворювала бульбочки, за всіма показниками продуктивності за внесення азоту в нормі до 112 кг/га. Лінія, яка не утворювала бульбочки, за збільшення норм азотних добрив також збільшувала врожайність, навіть за дуже високих норм азоту (224 кг/га) врожайність обох ліній була майже однаковою.

12 427 36

У Румунії азотні добрива під сою рекомендується вносити дуже обережно, враховуючи її здатність фіксувати за допомогою бульбочкових бактерій азот повітря. Азот уносять тільки в деяких випадках, наприклад, на бідних засвоюваним азотом ґрунтах як «стартове» добриво (N15–32) до утворення на коренях бульбочок. На підзолистих ґрунтах рекомендується вносити N48 одночасно з 4–5 т/га вапна, в умовах зрошення — N40–80 для одержання високих урожаїв сої, коли бульбочкові бактерії не можуть повністю забезпечити потребу рослин в азоті.

«Стартові» норми азоту вносять під сою в Угорщині, Італії, Франції для задоволення потреби культури в цьому елементі живлення до початку активності азотфіксувальних бактерій. Соя слабо реагує на азотне добриво на чорноземах. Азот знижує інтенсивність росту кореневої системи та формування бульбочок.

У Франції й Італії під час сівби сої вносять N30, в умовах холодної та вологої весни — додатково N30–50, тому що вищі норми знижують ефективність інокуляції. На ділянках, де сою вирощують уперше, інокуляція є обов’язковою. В Італії, якщо через чотири-п’ять тижнів після сходів на коренях сої не утворюються бульбочки, застосовують N100–120.

Ефективними є невеликі дози азотних добрив, що не викликають помітного пригнічення бульбочкових бактерій. За роздрібного застосування азоту під сою коефіцієнт його використання з добрив підвищується до 80%, або на 20% проти допосівного внесення. Знизити негативну дію азотних добрив на рівень азотфіксації можна сполученням їх із фосфорними добривами. Високі норми азотних добрив практично повністю пригнічують симбіоз сої з бульбочковими бактеріями, але врожай сої збільшується завдяки повному задоволенню потреб рослин у мінеральному азоті. За відсутності умов для активної життєдіяльності бульбочкових бактерій (пересихання ґрунту, висока кислотність, брак тепла, переущільнення) роль азотних добрив зростає і вносити їх потрібно у підвищених нормах. У дослідах із вивчення впливу різних норм азоту (без інокуляції насіння) на врожайність сої найефективнішою була норма 120 кг/га д. р. (підвищення врожайності сої становило 24,3%).

Щоб унеможливити негативний вплив азотних добрив на життєдіяльність бульбочкових бактерій, деякі американські дослідники рекомендують уносити азотні добрива у два строки: у фазу сходів, коли накопичується вегетативна маса, і в період формування бобів, коли потреба в азоті у рослин є максимальною, а фіксація атмосферного азоту зменшується та вичерпуються його ґрунтові запаси.

В Україні одним із найбільших виробників сої є Український аграрний холдинг, де впроваджено американський тип рослинництва, бо в сівозміні тільки дві культури — кукурудза та соя. Технологія вирощування сої передбачає обов’язкову інокуляцію насіння та внесення стартової норми N20. Врожайність залежно від ґрунто-кліматичних умов коливається від 2,8 до 4 т/га, а вміст білка становить близько 40%.

Отже, встановлено, що невелика «стартова» доза азоту (25–30 кг/га) знижує симбіотичну азотфіксацію на 10–15%, середні дози (45–60 кг/га) — на 50–70%, а дози азоту більш як 80 кг/га практично повністю пригнічують симбіоз зернобобових культур.

Щоправда, існує й інша думка — рослини, під які азот до сівби не вносили (стартові дози), утворюють бульбочки на коренях незабаром після сходів і переходять на симбіотрофне живлення. Встановлено, що до початку активної фіксації атмосферного азоту рослини споживають близько 20–25 кг/га азоту. Така його кількість практично завжди міститься в кореневмісному шарі ґрунтів, і рослини зрідка відчувають азотне голодування в перші фази росту. Якщо умови для симбіотичної фіксації азоту оптимальні, то внесення азоту до сівби може затримувати утворення бульбочок на 7–10 днів. Рослини добре ростуть унаслідок високої азотфіксувальної активності бульбочок, наздоганяють, а іноді й випереджають у наростанні біомаси посіви, під які вносили азотні добрива. Після збирання врожаю бульбочки в ґрунті є життєздатними протягом 3–5 років.

12 427 37

На нашу думку, до початку активної азотфіксації рослини сої, як і гороху, потребують мінерального азотного живлення, яке може бути достатнім тільки на родючих ґрунтах. Норму внесення азоту слід диференціювати залежно від родючості ґрунту: якщо в період сівби запаси нітратного азоту в орному шарі менше за 30 мг/кг ґрунту, то потрібно вносити 20–30 кг/га д. р. Потреба у вищих нормах (40–60 кг/га д. р.) азотних добрив виникає в сої на малородючих ґрунтах з умістом у них гумусу менше ніж 2%. Середні й високі норми зв’язаного азоту знижують ефективність функціонування симбіотичної системи й не завжди сприяють росту врожаю, а в деяких випадках призводять до його зниження. Проте застосування низьких «стартових» доз може запобігти азотному голодуванню рослин сої внаслідок поліпшення раннього розвитку коренів і листків, а це, своєю чергою, стимулює наступне формування й фіксацію азоту з повітря. Адже дефіцит азоту особливо проявляється в рослин сої на початку вегетації, бо бульбочки формуються дуже повільно, й для початку симбіозу першої бульбочки може бути потрібно близько 20–25 днів. Починаючи з цвітіння, джерелом азотного живлення стає азотфіксація. Високі темпи азотфіксації на початку репродуктивної фази підтримуються посиленням активності одиниці маси бульбочок, а пізніше — збільшенням маси. В період від початку плодоутворення до наливання насіння в рослини сої надходить 55–60% загальної кількості азоту, фіксованого за вегетацію. Тому ріст бобів і наливання насіння здійснюються в основному прямим використанням фіксованого азоту, а не реутилізацією раніше нагромадженого азоту та зниженням його вмісту у вегетативних органах.

Доцільність підживлення сої азотними добривами. Проведені досліди з підживленням свідчать, що соя має велику потребу в додатковому внесенні добрив у період формування бобів, бо азотисті сполуки в ґрунті, починаючи із серпня, різко зменшується, частина їх вимивається, частина денітрифікується, крива наявності в ґрунті рухливих сполук фосфору в липні-серпні теж знижується до нуля, і соя як пізня культура в період формування бобів виявляється в несприятливих умовах азотного й фосфорного живлення. Кореневе підживлення в цей період важко виконувати через неминуче пошкодження коренів і листків. Тому останнім часом широко вивчається позакореневе підживлення сої.

Упродовж вегетації слід проводити візуальний контроль за станом рослин сої та бульбочок. З ростом і розвитком сої будуть розвиватися й азотфіксувальні бульбочки на коренях рослин. Ви зможете їх побачити вже через 2–3 тижні після появи сходів. У цей час бульбочки активно ростуть і тільки починають засвоювати азот для своїх господарів. Для цього потрібно викопати, а не виривати рослину з ґрунту, замочити коріння у відрі з водою й акуратно видалити залишки ґрунту. Бульбочки починають шукати зі стрижневого кореня. Також оцінюють загальну масу бульбочок, а не тільки їх кількість; колір поперечного розрізу бульбочок. Визначити потребу азотного підживлення можна за розвитком бульбочок на кореневій системі: якщо їх мало (менше як 5 на одну рослину) і вони біло-кремового кольору всередині, є потреба в підживленні; якщо бульбочок багато, вони великі з рожевим м’якушем — азотфіксація відбувається активно, і підживлення необов’язкове. Якщо бульбочки зеленого, коричневого або чорного кольору, це вказує на те, що вони неактивні або паразитичні.

Тільки у разі незадовільного стану бульбочок у більш ніж на 30% усіх рослин і жовтуватого відтінку в забарвленні рослин слід провести 1–2 підживлення азотом (N30–45) у фазу бутонізації чи цвітіння до початку наливання перших бобів. Однак не слід забувати, що цим ми подовжуємо вегетаційний період як мінімум на 8–10 днів.

Проведення підживлення однозначно підвищить урожайність культури, але слід зазначити, що є і суттєві ризики від такого агрозаходу: опік листків (безпечніше використовувати карбамід, ніж розчини КАС); газоподібні втрати азоту (якщо після поверхневого внесення карбаміду добриво зостається на поверхні ґрунту, можуть відбуватися газоподібні втрати азоту у вигляді аміаку. Ризик газоподібних втрат азоту можна мінімізувати, застосувавши карбамід, оброблений інгібітором уреази; посушлива погода після підживлення (якщо після підживлення встановлюється посушлива погода, поверхнево внесений азот може не поступити в кореневмісному шар ґрунту); пошкодження рослин у процесі проведення підживлення.Звичайно ж має свої особливості система удобрення сої за її вирощування на зрошенні — вона добре реагує на підживлення азотом, навіть зовні не проявляючи ознак його дефіциту. В США було вивчено пізнє підживлення сої азотними добривами (Lamond and Wesley, 2001). Зазначені дослідження проводили в умовах зрошення. Підживлювали на початку утворення бобів двома нормами азоту — 22 і 45 кг/га у вигляді карбамідно-аміачної суміші (КАС), аміачної селітри, карбаміду й карбаміду з інгібітором уреази. Підживлення азотом підвищувало врожайність сої в більшості варіантів — прибавка врожайності становила від 0,40 до 0,67 т/га (5–10%). Унесення високої дози КАС (45 кг/га) призводило до сильних опіків листків. Проте, за даними Інституту кормів та сільського господарства Поділля НААН України, проведення позакореневих підживлень карбамідом і КАС у різні фази росту й розвитку рослин сої позитивно впливало на формування врожайності. Так, найвища врожайність насіння сої сформувалася за проведення двох позакореневих підживлень КАС у фазу бутонізації й утворення зелених бобів.

 

Анатолій ЮНИК, канд. с.-г. наук, доцент кафедри рослинництва
Національного університету біоресурсів і природокористування України
Володимир МОКРІЄНКО, керівник відділу по роботі з ключовими клієнтами
ТОВ «РАЖТ Семенс-Україна», канд. с.-г. наук, доцент кафедри
рослинництва Національного університету біоресурсів і природокористування України
Вадим ПІРДА, директор з виробництва Українського аграрного холдингу

svidome

 24 листопада 2020
Законопроєкт передбачає створення організацій водокористувачів для утримання та модернізації існуючих об’єктів меліоративної інфраструктури і забезпечення водокористувачів водою.
Законопроєкт передбачає створення організацій водокористувачів для утримання та модернізації існуючих об’єктів меліоративної інфраструктури і забезпечення водокористувачів водою.
24 листопада 2020
 24 листопада 2020
Станом на 1 листопада 2020 року запаси зернових і зернобобових культур в Україні становили 20,4 млн тонн, що на 10,2 млн тонн менше показника на аналогічну дату роком раніше.
Станом на 1 листопада 2020 року запаси зернових і зернобобових культур в Україні становили 20,4 млн тонн, що на 10,2 млн тонн менше показника на аналогічну дату роком раніше.
24 листопада 2020
 24 листопада 2020
Згідно із законодавством, ринок землі набирає чинності з 1 липня 2021 року, але зробити це не реалістично.
Згідно із законодавством, ринок землі набирає чинності з 1 липня 2021 року, але зробити це не реалістично.
24 листопада 2020
 24 листопада 2020
Основними продуктами глибокої переробки кукурудзи в Україні є крохмаль і його похідні. При цьому у виробництві крохмалю в останні роки сформувалася позитивна динаміка.
Основними продуктами глибокої переробки кукурудзи в Україні є крохмаль і його похідні. При цьому у виробництві крохмалю в останні роки сформувалася позитивна динаміка.
24 листопада 2020
 24 листопада 2020
Минулого тижня фермерське господарство «Гадз» (с. Трибухівці, Тернопільська область) відправило першу партію яблук у Великобританію.
Минулого тижня фермерське господарство «Гадз» (с. Трибухівці, Тернопільська область) відправило першу партію яблук у Великобританію.
24 листопада 2020
 24 листопада 2020
10 груп сільгоспвиробників півдня України отримають гранти від канадського проєкту UHBDP. 15 тис. канадських доларів – таку підтримку отримають групи виробників овочів, ягід, фруктів, меду з Одеської, Миколаївської, Херсонської та Запорізької областей. 
10 груп сільгоспвиробників півдня України отримають гранти від канадського проєкту UHBDP. 15 тис. канадських доларів – таку підтримку отримають групи виробників овочів, ягід, фруктів, меду з Одеської, Миколаївської, Херсонської та Запорізької областей. 
24 листопада 2020

Please publish modules in offcanvas position.