Землеробство України увійшло в період кардинальних змін, доказом цього є запровадження новітніх технологій, зокрема нульового обробітку ґрунту, або «прямої» сівби в попередньо необроблений грунт, та поява генетично модифікованих польових культур. Безпосередня сівба, ноу-тілл — це спосіб сівби без попереднього обробітку в стерню або післяжнивні рештки рослин. Нульовий обробіток передбачає повну відмову від суцільного спушування скиби за винятком операції із підготовки насіннєвого ложа одночасно з сівбою спеціальними сівалками прямої дії.
Система нульового обробітку ґрунту в сівозміні у світовій практиці отримала назву no-till, що в перекладі з англійської означає «не орати». Це комплекс організаційних, агротехнічних, меліоративних, екологічних, соціальних та економічних заходів, спрямованих на стійкий розвиток галузі землеробства, підвищення урожайності сільськогосподарських культур і родючості ґрунту, захист його від ерозії, тобто заходів, покликаних відповідати природовідновленню і відповідності законам природи. Відсутність системи механічного обробітку ґрунту зумовлює зміну підходів до всіх інших складових ланок системи землеробства — системи удобрення, насінництва, сівозмін, організації території, структури посівних площ тощо.
Перехід до технології no-till передбачає зовсім іншу філософію землеробства, сутність якої полягає в узгодженні технології вирощування польових культур із закономірностями ґрунтотворного процесу певного типу ґрунту. З кожним роком родючість землі повинна підвищуватися, при цьому врожай наступних культур зростає за рахунок новоутвореної ґрунтової родючості, а не від внесення добрив чи інших технологічних заходів, тобто працює агроекосистема, яка постійно змінюється і самовідновлюється.
Головна суть нульової технології — постійний рослинний покрив; мінімальний механічний вплив на ґрунт; адаптовані сівозміни. Означені принципи деталізуються у такий спосіб: відмова від полицевої оранки, культивації, боронування тощо; від внесення органічних добрив, замість них використовуються рослинні рештки основних, пожнивних і покривних культур, заборона спалювання рослинних решток; внесення мінеральних добрив і засобів захисту одночасно із сівбою польових культур або знаряддями, що не руйнують ґрунт; використання спеціальних сівалок тощо.
Одним із базових наукових положень за нульового обробітку є обов’язкове залишення усіх рослинних решток на поверхні і рівномірне їх розміщення на полі. Щоб рослинні рештки виконували свою роль, їх необхідно ретельно подрібнювати. Управління рослинними рештками в системі землеробства no-till виконується механічними та біологічними заходами. Знаряддями механічного впливу на рослинні рештки є різні комбайни, обладнані подрібнювачами, та спеціальні причіпні подрібнювачі, наприклад вітчизняного виробництва ПН-4,0, ПР-2,6 і закордонного — Schulte S150, Schulte 5026, Wil-Rich-4,57, KUHN BNG, LAND PRIDE RC5515 тощо. Суть біологічного методу управління рослинними рештками полягає у регулюванні швидкості їх біологічного розкладу. Прискорення процесу розкладання соломи досягається за допомогою різноманітних біологічних препаратів, до складу яких входять целюлозо- і лігнінорозкладаючі, азотофіксуючі, фосформобілізуючі та інші мікроорганізми.
В Україні вперше прямий висів випробовували в Миронівському інституті пшениці імені В. М. Ремесла у 1978 році на основі стерньової сівалки 20-SXBI чехословацького виробництва. Її було сконструйовано на основі поширеного нині дискового сошника, коли потужний дисковий ніж прорізує у ґрунті щілину для нього, а за ним встановлюється прикочувальний пристрій.
Згодом сівалка прямого висіву пройшла випробування в Українському науково-дослідному інституті прогнозування та випробування техніки і технологій для сільськогосподарського виробництва імені Л. Погорілого. В обох випадках випробування були успішними, але ця технологія подальшого розвитку і поширення не мала.
Останнім часом нульовий обробіток ґрунту у світі поширюється, загальна площа наближається до 100 млн га, але переважно в шести країнах: США, Бразилії, Аргентині, Канаді, Австралії і Парагваї. Зростає інтерес до нульового обробітку в Азії і Африці. Тільки в Європі темпи впровадження цього способу залишаються мінімальними, за винятком Іспанії та Італії, де його застосовують на площі близько 300 і 100 тис. га відповідно.
У Франції і Великій Британії, де польові досліди з випробування нульового способу ведуться із 70-х років минулого століття переважно позитивними результатами, у виробничій практиці його фактично ігнорують. Причин називається чимало — невеликий розмір ферм, несприятливі (холодні і вологі) ґрунтово-кліматичні умови (переважно в північних країнах), значні субсидії фермерам, що не заохочують їх до інновацій, відсутність ефекту на перших етапах впровадження, чималі витрати на техніку і засоби захисту рослин, і, нарешті, просто стереотипи мислення і консерватизм. Позначається і перевиробництво сільгосподарської продукції у західних європейських країнах, що також не стимулює впровадження нових технологій.
У Латинській Америці нульовий обробіток сприймається із позитивної точки зору, а негативні моменти майже не згадуються. Постійний рослинний покрив (мульча) на поверхні ґрунту розглядається як нова стратегія боротьби з бур’янами. Широкого застосування набули знаряддя для підрізування однорічних бур’янів без порушення мульчі. Агрономічні, економічні, соціальні й екологічні переваги нової технології вважаються беззаперечними. За «нульової» технології необхідна менша кількість паливомастильних матеріалів, часу і машинно-тракторних агрегатів для виконання робіт (навіть небагаті фермери спроможні впроваджувати цю технологію). Краще складається водно-повітряний режим ґрунту, зростає вміст органічної речовини, суттєво знижується ерозія. За даними інформаційного центру з консервативного обробітку, що діє при Іллінойському університеті США, за 15 років безперервного нульового обробітку (з 1982 по 1997 роки) площа еродованих земель на американському континенті зменшилася на 42%.
У США особливо наголошуються переваги нульового обробітку в секвестрації вуглецю. За 150 років інтенсивного землеробства в країні було втрачено до 50% запасу органічного вуглецю ґрунту, а викиди СО2 в атмосферу зросли на 30%. Згідно з розрахунками відомого американського вченого R. Lal., з початком механізованого обробітку ґрунту декілька сотень років тому і прискоренням окиснення органічного вуглецю тільки у США втрачено 4 млрд т, а у світі — 78 млрд т вуглецю. Це суттєвий чинник потепління клімату на планеті.
Нині в європейських країнах, навпаки, іде майже повне ігнорування системи no-till, основною причиною якого є бурʼяни, хвороби, підвищення витрат на їх зниження; та особливо негативне ставлення до хімізації агровиробництва, зниження врожаю, що не виправдовувує витрати. У країнах Європи під нульовим обробітком налічується лише 1,1 млн га.
Використовують три системи основного обробітку ґрунту — традиційну плужну, мінімальну і нульову з різними регіональними модифікаціями. Плужна система явно переважає, дві інші поширені на невеликих площах. З кінця 90-х років прихильність європейських фермерів дещо змінюється на користь мінімального і нульового обробітків через загострення проблеми деградації ґрунтів — втрата гумусу, погіршення агрофізичних властивостей, розвиток ерозії тощо.
З аналізу поширення системи no-till у світі можна зробити парадоксальні висновки. З одного боку, ми маємо вражаючі результати, яких досягли країни Південної Америки, за короткий час перетворивши застаріле відстале землеробство на сучасну високотехнологічну і продуктивну галузь, а з іншого — майже повне ігнорування цієї технології у Європі, у тому числі, такими розвиненими країнами, як Франція, Німеччина, Велика Британія.
Олександр ЦИЛЮРИК, доктор. с.-г. наук
Дніпровський державний аграрно-економічний університет
