Хвороби кукурудзи та причини їх виникнення

Хвороби кукурудзи та причини їх виникнення

Протягом вегетації і навіть за зберігання кукурудзу уражують понад 100 видів грибів та бактерій, деякі вірусні та мікоплазменні збудники хвороб, з них найбільш небезпечними на території України є 16 збудників хвороб різної етіології, які мають економічне значення.

На поширеність хвороб дуже впливають ґрунтово-кліматичні умови. Одні збудники краще пристосовані до підвищеної вологості повітря чи ґрунту, краще переносять піщані ґрунти або низькі температури, для інших більш сприятливими є нестача вологи, важкий чорнозем, теплі з частими відлигами зими.

На Поліссі та півночі лісостепових областей серед хвороб кукурудзи найбільшого значення набувають пліснявіння висіяного насіння, сходів та інші хвороби паростків. Пухирчаста сажка, хоча і зустрічається в усіх областях, але найбільш поширена і завдає максимальної шкоди в центральному Степу та південних районах Лісостепу. В інших районах вона набуває значного розвитку лише в окремі роки, коли складаються сприятливі для неї погодні умови. Летюча сажка найбільш поширена на півдні, меншою мірою в центральних областях, на півночі України зустрічається рідко. Фузаріоз качанів більш небезпечний для кукурудзи в лісостепових областях, нігроспороз та сіра гниль, навпаки, широко розповсюджені в південних областях і зовсім мало в північних. Листкові хвороби серйозного значення набувають в областях Західної України і майже не зустрічаються у степовій зоні.

Наявність інфекції на різних органах рослин визначають візуально, за загальноприйнятими методиками. Симптоми грибних хвороб проявляються у вигляді плям різного роду, нальотів (спороношення або грибниця), новоутворень (здуття, сажкова маса — соруси), гнилей, які виявляють за інкубування рослини у вологій камері. Поява нальоту міцелію свідчить про грибне походження хвороби, краплі ексудату — про її бактеріальну природу.

Кожен зі збудників хвороб має свої біологічні особливості, свій цикл розвитку, спричиняє характерні симптоми хвороби.

Для виділення стійкого до патогенів вихідного матеріалу кукурудзи і створення інфекційних фонів використовують різні методи залежно від виду збудника і особливостей патогенезу. Стійкість вихідного та селекційного матеріалу кукурудзи проти хвороб та шкідників визначають на основі чотирьох показників: за поширеністю хвороби чи шкідника (відсотком уражених рослин); за інтенсивністю ураження чи пошкодження; за типом імунності; за толерантністю (витривалістю щодо хвороби).

 

Пухирчаста сажка

Збудник хвороби — гриб Ustilago zeae (Beckm.) Unger. Хвороба поширена повсюдно, де вирощують кукурудзу: у Європі, Азії, Америці, Африці, Австралії. В Україні широко розповсюджена по всій країні, але найбільшої шкоди завдає у напівпосушливих центральних областях степової зони, особливо за вирощування сприйнятливих гібридів, уражуючи 10–25% рослин. На розвиток пухирчастої сажки передусім впливають кліматичні чинники — високі температури повітря і недостатня кількість опадів, особливо в період цвітіння качанів — наливу зерна. Висока температура і умови, коли періоди достатньої вологи чергуються з нестачею її, більш сприятливі для розвитку пухирчастої сажки, ніж умови систематичного достатнього зволоження. В роки, коли в період вегетації дощі випадають нерівномірно, пухирчастої сажки буває дуже багато, але тривалі посухи несприятливі для її розвитку.

На величину втрат урожаю впливає кількість, розмір та розташування пухирів на одній рослині. Пухирі великих розмірів спричиняють втрати урожаю близько 60% і більше, середньої величини — 25%, невеликі — 10%. Гриб уражує усі органи рослини, крім коріння: листя, стебла, міжвузля, листові піхви, качани, волоть, повітряні корені.

Рослини кукурудзи найбільш сприйнятливі до зараження сажкою від фази 4–6 листків до початку молочної стиглості, оскільки гриб — збудник хвороби — здатний уражувати тільки молоді меристематичні тканини. Перші ознаки первинного ураження хворобою проявляються на молодому листі й піхвах, починаючи з фази сходів. У фазі 5–8 пари листків уражуються листкові піхви та стебла, потім волоть, на початку цвітіння — качани.

14 429 66 1

Первинне зараження відбувається за допомогою теліоспор, які розносяться вітром з пухирів, що лишилися на полі з минулого року і були зруйновані за обробітку ґрунту.

За період вегетації рослин гриб може утворювати 3–5 генерацій. Кількість таких повторних циклів залежить від погодних умов.

Найсприятливішими для розвитку пухирчастої сажки є висока температура і періодичні посухи: в роки, коли в період вегетації дощі випадають нерівномірно, пухирчастої сажки буває дуже багато. Систематичне достатнє зволоження, як і тривалі посухи, — несприятливі для розвитку хвороби. Поширенню пухирчастої сажки сприяють також пошкодження рослин шведською мухою, стебловим кукурудзяним метеликом та іншими комахами, механічне травмування за обробки ґрунту.

Шкідливість хвороби полягає у значному недоборі урожаю внаслідок ураження різних органів рослин, безплідності качанів за умов раннього їх зараження, а також у загибелі уражених молодих рослин.

На величину втрат урожаю впливає кількість, розмір та розташування пухирів на одній рослині. Пухирі великих розмірів спричиняють втрати близько 60% і більше, середньої величини — 25%, невеликі — 10%. Щодо токсичності пухирчастої сажки, вважається, що молоді жовна зі щільною м’якоттю не отруйні, а жовна зі сформованою споровою масою такі ж отруйні, як і ріжки злаків. Тому рослини з пухирями сажки не слід використовувати для годівлі тварин ні у свіжому вигляді, ні у вигляді силосу.

14 429 65

Летюча сажка

Збудник — гриб Sphacelotheca reiliana (Kuhn) G.P.Clinton (син. Sorosporium reilianum McApl. zeae Geschele). В Україні летюча сажка поширена значно менше, ніж пухирчаста, зустрічається переважно в регіонах з достатнім зволоженням, а саме в Полтавській, Кіровоградській, Черкаській областях та у південній частині Київської області. В інших зонах вирощування кукурудзи хвороба не має значного поширення.

Характерні ознаки хвороби проявляються в період цвітіння. Гриб уражує тільки суцвіття волоті й качани, через що рослини не плодоносять.

Хвороба проявляється в період цвітіння — на волоті утворюються неприкриті чорні скупчення спор (теліоспор), що розпилюються, руйнуючи волоть частково, а іноді і повністю; качани цілком перетворюються на чорну масу спор, прикритих скороченими обгортками, які спочатку щільні, зелені, а пізніше жовтіють, всихають і передчасно (у фазі молочної стиглості) розкриваються; волоті руйнуються частково або повністю, з утворенням неприкритих чорних скупчень спор (теліоспор), що вільно розпилюються.

За зовнішнім виглядом летюча сажка відрізняється від пухирчастої тим, що у першої спорові скупчення сухі і не мають оболонки, а в другої — здуття вкрите м’ясистою, блискучою, вологою з середини оболонкою. Уражені рослини відстають у рості, часто надмірно кущаться, схильні до сильного обростання листям та до інших аномалій.

Можлива також прихована форма хвороби, за якої спори на уражених органах не утворюються, рослина відстає в рості, качани недорозвинені, або їх зовсім немає. В оптимальних умовах росту і розвитку рослин збудник летючої сажки стикається з захисними фізіолого-біохімічними бар’єрами, які йому важко здолати. Вважається, що надто пізні посіви цієї культури уражуються хворобою більше.

Ураження рослин летючою сажкою відбувається в період від початку проростання кукурудзи до появи сходів, іноді до фази двох листочків. Спори, що знаходяться на зерні чи в ґрунті, проростають одночасно з проростанням насіння, уражуючи молоді тканини паростка до виходу його на поверхню ґрунту.

На думку д-ра с.-г. наук А. І. Юрку з Молдови, ураження летючою сажкою відбувається в період від початку проростання кукурудзи до з’явлення двох листочків за допомогою спор, що є на зерні чи в ґрунті. Спори проростають одночасно з проростанням насіння, уражуючи молоді тканини проростка до виходу на поверхню ґрунту. Далі гриб розвивається всередині рослини, дифузно поширюється по тканинах вгору за точкою росту, до часу цвітіння досягає качана і волоті, перетворюючи їх на сажкове спороношення. Іноді грибниця не встигає за точкою росту стебла, і тоді уражуються тільки качани, а волоті залишаються здоровими.

Масове ураження летючою сажкою спостерігається за умов пізніх строків сівби, теплої весни, підвищеної температури і помірної вологості ґрунту в період проростання зерна, спекотного літа, і особливо за порушення сівозмін внаслідок накопичення інфекції в ґрунті. На полях, де кукурудзу вирощують беззмінно, кількість уражених рослин досягає 15% і більше, тоді як на полях із правильним чергуванням культур ступінь ураження не перевищує 0,1–0,3%.

Найкраще спори виживають в орному шарі на глибині 20–30 см.

Шкідливість полягає у недоборі зерна внаслідок ураження качанів, а також у прихованих втратах, пов’язаних із загибеллю окремих проростків, низькорослістю рослин і недорозвиненістю качанів. За сильного розвитку хвороби недобір урожаю зерна може становити 15–20%.

Однак у дослідженнях Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН зазначено, що, враховуючи достатньо високий рівень ураженості сприйнятливих стандартів, середній рівень ураженості досліджуваного матеріалу був нижчим через посухи, високі температури повітря в період інфікування рослин.

 

Фузаріоз качанів

Збудники — гриби роду Fusarium (F. moniliforme J. Sheld. та ін.). В Україні хвороба поширена в усіх зонах вирощування кукурудзи, особливо в районах надмірного зволоження. Ознаки хвороби з’являються на качанах у кінці молочної чи на початку воскової стиглості і можуть розвиватися до збирання та навіть під час зберігання. На качанах утворюються один або кілька осередків густого нальоту грибниці блідо-рожевого або білого кольору. В центрі такого осередку зернівки майже цілком зруйновані, стають брудно-бурими, легко кришаться і ламаються. Далі від центру — зернівки незруйновані, тільки з нальотом грибниці на поверхні, а ще далі — зерна з початковим ступенем ураження, в яких грибниця не помітна неозброєним оком.

Поширюються гриби спорами — конідіями, що утворюються на грибниці. Качани найбільш сприйнятливі до фузаріозу, диплодіозу і сірої гнилі в фазі молочної стиглості. За ураження в більш ранньому віці розвиток хвороби пригнічується, тому що в зернівках кукурудзи проходять інтенсивні обмінні реакції. Вважається, що деякі збудники фузаріозу містять токсичні речовини (утворюють у зерні мікотоксини), які здатні спричиняти хвороби худоби за згодовування їй ураженого зерна.

14 429 66 2

Ураження качанів відбувається за допомогою спор, що розносяться комахами, вітром та дощем з уражених вегетативних органів кукурудзи та рослинних решток. Уражуються насамперед травмовані качани: пошкоджені комахами або уражені біллю.

Фузаріозні гриби розвиваються в широкому діапазоні температур +3...+30 °С (оптимум +20...+22°С). Чинники, що сприяють поширенню хвороби, — підвищена температура і вологість. Сильний розвиток фузаріозу качанів спостерігається у роки з підвищеною кількістю опадів у період достигання. Спалахи чисельності шкідників (кукурудзяного метелика, тощо) також сприяють поширенню фузаріозних хвороб кукурудзи. Джерелами інфекції є рослинні рештки (обгортки качанів, стерня), ґрунт та уражене насіння кукурудзи.

Шкідливість хвороби дуже висока. Уражені качани мають низькі товарні якості, під час збирання швидко руйнуються пліснявими грибами. Насіння кукурудзи із сильним ступенем ураженості фузаріозом втрачає схожість, а насіння з неушкодженим зародком дає слабкі паростки, які звичайно гинуть, не досягнувши поверхні ґрунту. Гриб F. moniliforme не має токсичних властивостей, але встановлено, що інші види збудників фузаріозу качанів утворюють в зерні мікотоксини (діацетоксисцирфенол, Т-2 зеараленон, та інші), які можуть спричиняти у тварин токсикози, що проявляються у важкому ураженні печінки і часто призводять до загибелі.

 

Червона гниль качанів

Збудник — гриб Fusarium graminearum Schwabe, сумчаста стадія Gibberella zeae (Schwein.) Petch. Хвороба поширена в зонах вирощування кукурудзи з помірним кліматом. Перші ознаки хвороби спостерігаються у фазі молочно-воскової стиглості насіння. На качанах, починаючи з верхівки, з’являється наліт грибниці, який нерідко поширюється на більшу частину качана. Уражене зерно набуває червоноцегляного кольору, стає крихким, з пустотами, які заповнені щільним шаром грибниці.

На поверхні такого зерна за підвищеної вологості утворюється яскраво-рожевий наліт спороношення гриба. Уражене зерно з неушкодженим зародком може давати проростки, але вони чорніють між первинними та вторинними корінцями і незабаром гинуть.

Збудник хвороби має добре розвинену грибницю, на якій формується конідіальне спороношення.

Джерелами інфекції є рештки кукурудзи, які зимують у полі, і в яких до весни визрівають плодові тіла з аскоспорами. Ці спори переносяться повітряними потоками на стебла та качани рослин, спричиняючи зараження. Влітку поширення хвороби відбувається також за допомогою конідіального спороношення. Міцелій і конідії зберігають життєздатність у ґрунті протягом року, аскоспори у перитеціях — понад два роки. Тривала волога погода і помірна температура в період достигання качанів сприяють розвитку хвороби, особливо в роки зі значними опадами в другій половині літа та восени.

 

Нігроспороз кукурудзи

Збудник — Nigrospora oryzae (Berk. & Broome) Petch.). Хвороба розповсюджена у південних областях України, де в окремі роки ураженість качанів досягає 10−12 %, та в інших країнах, особливо за вирощування кукурудзи в умовах зрошення.

Збудник уражує сходи і дорослі рослини. Нижня частина стебельця буріє, пом’якшується, рослини вилягають, загнивають. У наступні періоди вегетації кукурудзи першими симптомами нігроспороза є розмочалювання ніжки і нижньої частини стрижня качана та накопичення в основі стрижня і на зернівках чорних спор патогену. Надалі на качанах і репродуктивних бруньках в листкових піхвах утворюється рясний, чорний наліт гриба. За сильного розвитку хвороби качани недорозвинені і легкі. Зернівки у качанах недорозвинені, тьмяного, злегка сіруватого кольору.

Сходи уражуються за несприятливих весняних умов (стрімкі коливання температури, заморозки, посуха, пошкодження іншими хворобами). Найбільший розвиток хвороби спостерігається на пізніх посівах кукурудзи, на ділянках з низьким рівнем агротехніки, рослинах з механічними пошкодженнями, а також за запізнення зі збиранням. Оптимальна температура для росту гриба +20…+25 °С, але гриб здатен переносити широкий діапазон температурних коливань (від 3 °С до 40 °С). Інкубаційний період за зараження качанів у фазі цвітіння триває 4–5 діб, а у фазі молочної стиглості 5–7 діб.

Найбільш критичною для зараження є фаза дозрівання качанів. Швидке розповсюдження гриба по стрижню качана негативно впливає на зернівки. Конідії можуть залишатись життєздатними протягом року у місцях їх накопичення на качанах, стрижнях, обгортках, які слугують джерелом інфекції на наступний рік. Часто гриб зберігається в кулісних посівах, а також на рослинних рештках у стадії міцелію і спор на поверхні ґрунту.

Найбільш економічно ефективним методом боротьби з пухирчастою і летючою сажками та з фузаріозними хворобами є створення і використання у виробництві стійких гібридів кукурудзи.

Останніми роками до Державного реєстру сортів поширених в Україні занесено ряд гібридів селекції Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН стійких до хвороб — простий ранньостиглий, зі швидкою віддачею вологи та високим вмістом крохмалю Зоряний (ФАО 190), прості середньостиглі високоврожайні гібриди нової генерації зі швидкою віддачею вологи та стійкістю до стресових чинників: Світанок (ФАО 250), Мавка (ФАО 270), ремонтантний гібрид інтенсивного типу з відмінною адаптацією до зовнішніх умов Серпанок (ФАО 270), екологічно пластичний гібрид з високими показниками врожайності та швидким початковим ростом Пам’ять Чупікова (ФАО 290) та середньостиглі високоврожайні гібриди: простий Дарунок, Донор (ФАО 310) та трилінійний Гопак (ФАО 300).

 

Лариса ЧЕРНОБАЙд-р с.-г. наук, 
завідувачка лабораторії селекції та насінництва кукурудзи
Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН

svidome

 22 жовтня 2020
В Національному банку України переглянули свій прогноз врожаю зернових у бік зниження через посуху – до 67 млн тонн замість 72 млн тонн.
В Національному банку України переглянули свій прогноз врожаю зернових у бік зниження через посуху – до 67 млн тонн замість 72 млн тонн.
22 жовтня 2020
 22 жовтня 2020
На станцію «Київ-Ліски» прибув перший контейнерний поїзд за новим маршрутом: Китай-Казахстан-Росія-Білорусь-Україна.
На станцію «Київ-Ліски» прибув перший контейнерний поїзд за новим маршрутом: Китай-Казахстан-Росія-Білорусь-Україна.
22 жовтня 2020
 22 жовтня 2020
Українські пасічники подали заявки на дотації на утримання бджолосімей на загальну суму 240 мільйонів гривень, що у два рази більше, ніж очікував уряд.
Українські пасічники подали заявки на дотації на утримання бджолосімей на загальну суму 240 мільйонів гривень, що у два рази більше, ніж очікував уряд.
22 жовтня 2020
 22 жовтня 2020
Уряд затвердив Порядок сертифікації органічного виробництва та/або обігу органічної продукції. Таке рішення запроваджує в Україні власну систему сертифікації органічного виробництва.
Уряд затвердив Порядок сертифікації органічного виробництва та/або обігу органічної продукції. Таке рішення запроваджує в Україні власну систему сертифікації органічного виробництва.
22 жовтня 2020
 22 жовтня 2020
Станом на 1 жовтня 2020 року запаси зернових в Україні становлять 15,43 млн тонн, що на 32% або 7,33 млн тонн менше минулорічних (22,76 млн тонн).
Станом на 1 жовтня 2020 року запаси зернових в Україні становлять 15,43 млн тонн, що на 32% або 7,33 млн тонн менше минулорічних (22,76 млн тонн).
22 жовтня 2020
 22 жовтня 2020
В Україні поточного року врожай зимових сортів яблук сягне близько 400 тис. тонн.
В Україні поточного року врожай зимових сортів яблук сягне близько 400 тис. тонн.
22 жовтня 2020

Please publish modules in offcanvas position.