Важливо, щоб до настання мінусових температур рослини ріпаку пройшли адаптацію. У цей період вони активно накопичують високоенергетичні речовини, включаючи розчинний цукор, які потім відтікають у кореневу шийку, точку росту, корінь. Стійкість біоколоїдів, які забезпечують морозостійкість ріпаку, забезпечується за рахунок захисних речовин — цукрів, амінокислот, пентозанів та інших сполук із низькою точкою замерзання.
Процес адаптації продовжується і за мінусових температур 5 … –7°С. В результаті відтоку вільної води з клітин у рослин підвищується стійкість до низьких температур. Як показує досвід, сходи ріпаку, які не пройшли фаз загартування або пройшли неповною мірою щодо вимог температури і строків проходження, гинуть під час морозів від –10 до –12°С, що спостерігається у разі пізніх строків сівби.
Гарантуйте ріпаку нормальні умови
Для ріпаку в осінній період важливо забезпечити нормальний ріст і розвиток рослин. Це насамперед необхідно провести захисні заходи проти забур’яненості посівів. Адже втрати врожаю від забур’яненості площ становлять 15–20%, а на зріджених посівах сягають 30–50%.
Осіннє застосування гербіцидів на озимому ріпаку має бути спрямоване передусім на контроль багаторічних та бур’янів, що зимують. Якщо площа засмічена злаковими бур’янами, то обов’язково провести з ними боротьбу саме восени, бо це може суттєво знизити продуктивність культури. Для цього необхідно внести зареєстровані на ріпаку грамініциди.
На сьогодні багато господарників віддають перевагу препарату Галера Супер як високоефективному післясходовому гербіциду системної дії проти багаторічних і однорічних дводольних бур’янів на посівах ріпаку. Візуальний ефект застосування спостерігається на 3–5 день, а повна загибель бур’янів настає через 2–4 тижні залежно від погодних умов. Препарат найефективніше знищує молоді рослини бур’янів, тобто у фазі до 2–6 справжніх листків. Ефективність його не знижується навіть після опадів, якщо вони пройшли через 1,5–2 години після внесення.
Завдаючи прямої шкоди посівам, бур’яни протягом вегетації є ще й кормовою базою у ланці трофічних зв’язків ряду шкідників (хрестоцвітих блішок, ріпакового квіткоїда, капустяних мух, біланів, озимої совки). Вони сприяють поширенню хвороб, погіршують якість продукції, ускладнюють збирання врожаю та його переробку.
На озимому ріпаку основними хворобами є альтернаріоз, некроз кореневої шийки, або фомоз, борошниста роса, несправжня борошниста роса, чорна ніжка. Хвороби інтенсивно розвиваються на ослаблених рослинах.
Невід’ємним елементом у технології вирощування ріпаку є використання фунгіцидів та ретардантів. Особливо це важливо в осінній період, коли потрібно не лише захистити рослини від фітопатогенних мікроорганізмів, а й забезпечити нормальний розвиток рослин. Такий подвійний ефект робить застосування цих препаратів на посівах ріпаку надзвичайно актуальним для підвищення його врожайності.
На сьогодні виробники пропонують достатню кількість фунгіцидів, які можуть ефективно контролювати більшість хвороб у період вегетації ріпаку (табл. 1). Вони мають різні властивості та спектри дії.
Серед дозволених до використання фунгіцидів є як однокомпонентні (Містік, Фолікур, Оріус, Карамба), двокомпонентні (Амістар Екстра, Тілмор, Пропульс, Замір, Аканто Плюс, Піктор) і навіть трикомпонентні препарати (Ютака). Двокомпонентні (Альтерно, Амістар Екстра, Аканто Плюс, Евіто, Піктор) завдяки стробілуриновій групі, що входить до їх складу, володіють цінними властивостями — стимулювати обмінні процеси та зменшувати енергетичні втрати. Також у разі їх застосування відбувається ефект озеленення, що зупиняє старіння, подовжує життєдіяльність рослин та накопичення врожаю. Ці препарати посилюють фотосинтез і ростові процеси в рослинах, підвищують засвоєння та споживання азоту і стійкість до несприятливих погодних умов.
За нашими дослідженнями, використання таких фунгіцидів, як Амістар Екстра, Імпакт Т та Ридоміл Голд МЦ, що містять різні активні інгредієнти, знижувало ураження рослин ріпаку альтернаріозом протягом вегетації у середньому на 60–65% і сприяло підвищенню урожайності на 15–20%.
Без ретардантів на ріпаку — ніяк
Надзвичайно важливим є те, що велика частина фунгіцидів, які рекомендується застосовувати для захисту від хвороб, має явно виражені ретардантні властивості, тобто властивості морфорегуляції. Використання їх базується на властивостях перерозподілу потоку поживних речовин у бік збільшення не до верхньої точки росту, а до кореня. Тим самим низхідні потоки сокоруху покращують живлення нижніх бруньок та кореня. Таким чином, рослина міняє форму габітусу шляхом більшої детермінації стебла, кількості пагонів, стручків, потужнішого кореня та діаметра стебла. Завдяки застосуванню фунгіцидів-ретардантів можна збільшити утворення бічних пагонів і стручків на рослині, продукуючи ріст репродуктивних органів на одиниці площі.
Доведено, що після застосування ретардантів у рослинах ріпаку починають відбуватися певні зміни. Вони уповільнюють ріст надземної частини, завдяки чому формується компактна розетка з невеликих, але міцних листків. При цьому утворюються вкорочені і потовщені стебла, перерозподіляються пластичні речовини між стеблом і репродуктивними органами, інтенсивніше формуються структурні елементи, які визначають урожай. Коренева система перетвориться з яскраво вираженої стрижневої у комбіновану, з великою кількістю коренів другого-третього порядків і з багатьма кореневими волосками. Коренева шийка потовщується і практично не виступає над поверхнею ґрунту, в надземній точці росту провокується закладка додаткових плодоносних стебел. У підсумку стимулюється розвиток кореневої системи і накопичення поживних речовин у коренях, що сприяє підвищеній холодостійкості рослин та ранньому початку відновлення вегетації навесні.
Найбільш поширеними фунгіцидами з ретардантними властивостями є препарати на основі триазолів: тебуконазолу (Фолікур, Тілмор, Оріус, Замір), метконазолу (Карамба) та пропіконазолу (Аканто Плюс).
Фунгіциди для захисту ріпаку від хвороб
Коли варто вносити ретарданти
Як правило, в осінній період ретарданти на посівах озимого ріпаку вносять, коли рослини перебувають у фазі 3–5 листків. Проводити обробку рекомендується за температури не нижче 15°С.
Фахівці радять застосовувати ретарданти восени залежно від стану посівів. Так, якщо ріпак перебуває у стадії чотирьох розвинутих справжніх листків, із кореневою шийкою 4 мм, з нормальним зеленим кольором листків, які майже сходяться у рядках, ніяких обробок на таких посівах проводити не потрібно. Якщо на рослині понад чотири листки, діаметр кореневої шийки —більше 5 мм, колір великого листя темно-зелений і спостерігається змикання рядків, такі посіви слід обробляти ретардантами для затримки росту стебла.
На посівах, де рослини мають менше чотирьох листків, діаметр кореневої шийки — менше 4 мм, листя освітлене до червоно-фіолетового кольору, і змикання рядів не відбувається до середини жовтня, необхідно вносити підтримувальну дозу азотних добрив. Під час сприятливої погоди можна провести позакореневе підживлення 8–10% розчином сечовини з нормою витрати 20–30 кг д. р./га азоту з додаванням створених спеціально для хрестоцвітих культур комплексних мікродобрив, що дає добрий ефект на посівах цих культур. Таке підживлення можна проводити і на полях, де ріпак висіяний по поганих попередниках у пізні терміни.
Ретарданти, як і багато регуляторів росту, добре діють у ясну сонячну погоду під час активного росту рослин. У похмуру дощову і холодну погоду їх застосовувати недоцільно.
Норма витрати препаратів також залежить від сонячної інсоляції та температури повітря. В осінній період норма витрати фунгіцидів із ретардартними властивостями (Фолікур, Карамба та ін.), як правило, на 50% нижча, ніж навесні. У разі, якщо інтенсивність освітлення висока, а нічні температури низькі, її можна дещо знизити (наприклад, на 0,1 л на кожні 50 м над рівнем моря), а у регіонах, де часто бувають тумани і низька інтенсивність освітлення, норму витрати слід підвищувати до верхнього допустимого рівня.
Валентина СЕРГІЄНКО, канд. с.-г. наук,
Інститут захисту рослин НААН
