soniashnyk

Просу - гідну увагу!

/ Агрономія Сьогодні / Понеділок, 28 листопада 2011 16:41

А. В. БЄЛЄНІХІНА, аспірантка,

В.М. КОСТРОМІТІН, доктор с.-г. наук, професор
altЗ глибокої давнини, ще з бронзового віку, для народів Азії і Європи, в тому числі і народів, проживаючих на території сучасної України, просо було важливим джерелом виробництва харчових продуктів. У структурі світового виробництва зерна просо займає шосте місце після кукурудзи, рису, пшениці, ячменю, сорго. Це обумовлюється насамперед особливостями культури - найбільшим коефіцієнтом розмноження, високим біологічним потенціалом продуктивності навіть при строгому самозапиленні, посухостійкістю, солевитривалістю, стійкістю до хвороб, слабкою реакцією на строки сівби.
 
Просо є однією з основних круп’яних культур України, цінність якої визначається практично безвідходним використанням продуктів переробки в харчовій, кормовій, фармацевтичній, мікробіологічній, промисловій галузях виробництва, а також можливістю вирощування у післяжнивних та післяукісних посівах і як страхова культура для пересіву озимих.
 
Серед основних круп’яних культур просо найбільш поширене. Воно цінне своїм пшоном, яке відзначається високими харчовими якостями. У складі пшона вміст білка становить 12%, 81% крохмалю, 3,5% жиру, 1-2% клітковини. Зерно багате на мінеральні речовини, мікроелементи, вітаміни В1, В2, В5, В6, С, каротиноїди та інші фізіологічно активні елементи. Використовується як страхова культура для пересіву загиблої озимини та іноді ярих.
 
Із пшона виробляють борошно, з якої випікають млинці, печиво виготовляють лапшу, а із суміші з пшеничним готують смачний хліб, який довго не черствіє. Із зерна виробляють також крохмаль, солоди, спирт.
 
Просо має також і кормове значення. З цією метою використовується зерно, продукти його переробки, а також зелена маса, солома, полова та сіно. Зерно - обов’язковий компонент комбікормів для різних видів птиці, худоби. Зелена маса за кормовою цінністю переважає зелену масу кукурудзи, могару, сорго, суданки. В 1кг її міститься близько 3,5% сирого протеїну, 0,7-1,5 сирого жиру, 2,1 золи, 4,8-6,9% клітковини, 40-60 мг каротину, 0,2-0,4 корм. од., 17-25 г. перетравного протеїну.
 

 
Просяна солома містить в 1 кг 0,40 корм. од., 24 г перетравного протеїну, 400 г БЕР, 20 г жиру, 6,4 г кальцію, 0,9 г фосфору, 10 мг каротину тощо.
 
У наш час такій цінній круп’яній культурі приділяється недостатня увага, про що свідчать дуже незначні посівні площі. Хоча просо характеризується високою посухостійкістю, що є досить позитивним при поступових змінах клімату в останнє десятиріччя. Також воно забезпечує досить стабільні врожаї у нашій зоні не залежно від погодних умов на відміну від гречки.
 
altЗа останні роки в Україні площі посіву проса значно зменшилися з 377 тис. га (2004 рік) до 92 тис. га (2007) і 148 тис. га (2008 р). Обсяг виробництва зменшився до 94,6-115 тис. т. В оптимальній структурі валового збору зерна в масштабах України має займати 0,7-1,3%, при споживанні тільки продовольчого зерна на рівні 120 тис.т.
 
Суттєве збільшення урожайності і валових зборів зерна круп’яних культур, в тому числі проса, є актуальним завданням не тільки в Україні, але і всьому світі, де є загроза продовольчої кризи, вирішення якої частково здійснюватиметься споживанням відносно дешевих круп експортером яких може бути наша держава. Вирішити цю проблему можливо шляхом впровадження у виробництво сортів проса із стабільно високим рівнем врожайності і показниками якості зерна і крупи з дотриманням сучасної сортової технології вирощування з урахуванням всіх грунтово-кліматичних умов зони і потреб сорту.
 
В Інституті рослинництва імені В.Я. Юр’єва НААНУ селекцією та вирощуванням проса займаються майже 100 років. Відповідні досліди розпочато ще в 1926-му. Нами було проведено аналіз даних вирощування проса в лабораторії рослинництва і сортовивчення на основі лабораторних звітів.
 
За цей період районовані 16 сортів проса, при цьому 11 з них створено у 1930-1996 роках, а вже у ХХІ ст. за 9 років до поширення рекомендовано 5 нових селекційних розробок, що свідчить про результативність цілеспрямованої роботи селекціонерів. До державного реєстру сортів рослин, рекомендованих для поширення в Україні на 2011 рік, занесені 7 сортів проса селекції Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр’єва НААНУ, 4 з яких (Константинівське, Вітрило, Ювілейне, Козацьке) занесені за період 2006-2010 років. Два сорти (Королівське і Світанкове) торік передано до Державного сортовипробування у 2010 році.
 
Особливої уваги заслуговує сорт Харківське 57, який був створений Станіславом Константиновим разом зі співавторами вперше в нашій державі методом експериментального мутагенезу і характеризується високою потенційною урожайністю (4,0-4,5 т/га), стійкістю до вилягання  та осипання зерна, високими технологічними показниками якості зерна і крупи. Сорт до 2010 року був національним стандартом України і наразі займає 10-15% посівних площ під цією культурою.
 
За даними Держкомстату в Харківському районі торік площі з-під проса займали 4,61 тис .га, де вирощувалося 11 сортів. Третє місце за площами посіву серед них належить сорту Харківському 57, після нових сортів Слобожанське і Константинівське. Широкий перелік нових сучасних сортів вимагає створення й удосконалення технологій вирощування.
 
За останні роки в умовах східної частини Лісостепу України стали очевидними зміни клімату. Період 1996-2008 років характеризується значними показниками збільшення температури повітря: на 1,4-4,5оС майже у всі місяці року, дефіцитом вологи (на 25,3 мм) у серпні, що негативно позначилось на зволоженості ґрунту і в майбутньому - на наливі зерна. Слід зазначити, що на фоні підвищення температури відмічалася зміна режиму зволоження ґрунту. Так, опади в літній період частіше випадали у вигляді злив і граду, які також здебільшого були непродуктивними.
 
Зміни в кліматі останніми десятиріччями вимагають від нових сортів розширення меж адаптивності до умов вирощування. На більшій частині Східного Лісостепу України впродовж вегетаційного періоду часто спостерігаються посухи та високі температури. Правильний підбір сортів проса та сучасних технологій вирощування значною мірою може зменшити вплив несприятливих факторів середовища.
 
Природно, що рівень урожайності проса та його сталість великою мірою залежить від умов вирощування і насамперед від волого- та теплозабезпеченості посівів, від достатнього вмісту поживних речовин у ґрунті.
 
altПросо економніше витрачає воду, ніж інші зернові культури, його транспіраційний коефіцієнт варіює у межах 226-277 одиниць, ячменю - 382-505, вівса - 430-480, пшениці - 415-519. Посів проса площею 1 га витрачає в середньому 1,8-2,7 м3 води загодину.
 
Відносна його посухостійкість зумовлена добре розвиненими водопровідними тканинами коренів і стебел, дрібними продихами листків, здатністю задовільно витримувати тимчасове зневоднення тканин.
 
Для накопичення поживних речовин у ґрунті і покращення агрофону, а в кінцевому результаті для підвищення витривалості рослин до дії негативних абіотичних факторів, основну увагу слід приділити сівозміні та удобренню ріллі. На прикладі багаторічного витриманого стаціонару (36 років) вченими Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр’єва НААНУ визначено провідну роль сівозміни в підвищенні родючості ґрунту, рівень якої становить 75% і лише 25% родючості забезпечується за рахунок добрив.
 
Одним із важливих елементів інтенсивної технології вирощування проса є правильне розміщення його в сівозмінах, що зумовлено високою чутливістю на перших стадіях розвитку до засміченості бур’янами, наявністю у ґрунті поживних речовин.
 
Наступною проблемою сьогодення є значні зміни в структурах сівозмін. Зовсім зникли багаторічні трави, які є одним з найкращих попередників, значно зменшилися посіви буряків цукрових, але зросли площі сої, тому перелік попередників із часом виробники змушені переглядати.
 
Багатьма дослідженнями в Україні встановлено, що попередники по-різному впливають на засміченість ґрунту насінням бур'янів. Найбільш засмічені поля після ярих зернових і значно менше - після озимих зернових та просапних культур. За даними Ерастівської дослідної станції ВНДІ кукурудзи, кількість бур'янів у посівах проса після озимої пшениці становила 35, після ярих колосових культур - 63 на 1 м2.
 
У багатьох господарствах Лісостепу природна забур’яненість посівів проса нерідко досягає 50-100 шт./м2, іноді і більше. Такий рівень засміченості знижує урожай проса в 3-5 разів. Особливо шкідливо впливають на врожайність його найбільш поширені однорічні злакові бур’яни ( куряче просо, мишій сизий, лобода, редька дика), а також багаторічні ( осот).
 
Значний вплив попередників на просо проявляється і через запаси продуктивної вологи, які залишаються у ґрунті після них. Дослідами ВНДІ кукурудзи (Ерастівська дослідна станція) встановлено, що в середньому за три роки запас продуктивної вологи в ґрунті після кукурудзи становив 1646 м3/га, після сої - 1559, ячменю - 1321 м3/га.
 
Торік нами вивчалося питання забезпечення вологою рослин проса протягом вегетації після найбільш розповсюджених попередників - сої і цукрових буряків. Забезпечення вологою було майже на одному рівні, коливання були не значні.
 
Для проса важливе значення має запас продуктивної вологи в окремі періоди вегетації. Добрі запаси вологи в 0-10 см шарі ґрунту сягають 10 мм/га, в 0-30 см шарі ґрунту - 60 мм/га, в 0-100 см шарі ґрунту - 130-160 мм/га.
 
Аналізуючи запаси продуктивної вологи в ґрунті за весь період вегетації проса, можна сказати, що загалом вони були недостатніми. У критичні фази розвитку спостерігалась ґрунтова посуха. При посіві та у фазу сходів важливу роль відіграє запас вологи в 0-10 см шарі ґрунту. Так, у період посіву в ґрунті відзначалась достатня кількість вологи по попередниках буряки цукрові і соя. Вони накопичили однакову кількість вологи, вміст якої становив 17,5 мм (рис. 1), тому сходи з’явилися дружно через 8-10 днів. У фазі сходів-кущіння запас вологи в ґрунті помітно зменшився, і були майже на рівні норми по попереднику цукрові буряки - до 12,8 та 7,8 мм по попереднику соя при нормі 10 мм у 0-10 см шарі ґрунту. Це дало змогу отримати сходи, які в середньому по просу булив межах 86%.
 

Також читайте: Як краще сіяти просо?

 


 
У фазі повного кущіння запас вологи в ґрунті у попередника соя і цукрові буряки в орному 0-30 см становили 32,7 мм та 43,9 мм відповідно при нормі 60 мм, що призвело до слабого розвитку і часткової загибелі, оскільки спостерігалися сильні вітри, а рослини були слабо укоріненні і вилягли. Коефіцієнт кущення сянав від 1,1 до 1,6.
 
У фазі вихід в трубку спостерігається найменша кількість вологи за весь період вегетації по обох попередниках. Але просо здатне витримувати тимчасову засуху (1-1,5 місяця). При появі сприятливих умов рослини відновлюють життєдіяльність і дають значні прирости. В цю фазу кількість вологи була на рівні 9,9 мм за попередником буряки цукрові і 10,6 мм - соя.

alt

У фазі викидання волоті і цвітіння у шарі ґрунту 30 см були незадовільні запаси вологи на рівні 11,3 і 13 мм. Проте коренева система проса може забезпечити рослини за рахунок більш глибоких шарів ґрунту, де запаси становлять по буряках цукрових 57,2 мм і сої - 72,7 мм при нормі 130 мм.
 
У фазі наливу зерна кількість вологи не значно зросла до рівня 74,7 мм і 77,3 мм відповідно до вище названих попередників.
 
Найбільш високі витрати вологи і найбільша чутливість до її нестачі відмічаються за 10-15 днів перед викиданням волоті і до масового цвітіння. Значна кількість вологи витрачається у період формування зерна.( І. Я. Яшовський 1987р). Тому можна зробити висновок, що рослини проса в 2010 році були недостатньо забезпеченні вологою особливо в критичні періоди.
 
В посушливому 2010 році під впливом і взаємодії вище названих умов таких як погодні, запаси продуктивної вологи в ґрунті, структура врожайності, екотипічна належність сорту сформувалися така врожайність в середньому по досліду по попереднику соя 3,15 т/га і буряки цукрові - 2,76 т/га. Виділилися такі сорти за попередником соя Вітрило - 3,48 т/га, Харківське - 57-3,20 т/га, Ювілейне - 3,28 т/га, а по попереднику буряки цукрові - сорти Вітрило урожайністю 3,01 т/га і Харківське 57 - 2,99 т/га, якщо виділяти енергозберігаючу технологію при дії тільки сівозмінного фону й адаптивних факторів сорту. Вона має таку схему: попередник соя, сорт Харківське 57, яке формує найбільшу конкурентоспроможну урожайність на фоні без добрив рядковий спосіб сівби (міжряддя 15 см) - 2,90 т/га, а по попереднику буряки цукрові - 2,67 т/га.
 
Якщо розглянути засушливий 2010 рік, то гречка не сформувала врожаю, а просо в середньому у досліді забезпечило 2,80 т/га. Ми бачимо, що останнє дає більш стабільну врожайність, ніж гречка в різних погодних умовах року.
 
В наш час у технологіях вирощування сільськогосподарських культур гарантією формування високого і стабільного врожаю є сорт до 25%. Надзвичайно важливе значення у сучасній технології набувають конкурентоспроможні за рівнем урожайності та якості зерна сорти, які за інтенсивністю й адаптивністю повинні відповідати конкретним умовам вирощування. Набуває актуальності питання ідентифікації екотипів адаптивності з метою отримання найбільш високих урожаїв зерна як у сприятливі, так і забезпечення стабільних урожаїв при посушливих умовах.
 
В результаті тривалих багаторічних досліджень у лабораторії рослинництва і сортовивчення Інституту рослинництва імені В.Я, Юр’єва НААНУ для ідентифікації приналежності до екотипів адаптивності тих чи інших сортів чи гібридів зернових культур різного географічного походження Костромітіним В.М. були визначені чотири типи наливу зерна, які в подальшому і стали основою для розроблення моделей (рис. 1).
 
alt
 
При вивченні цього питання була взята схема зерноутворення й виділення фаз наливу зерна, розроблена Кулєшовим М.М. і удосконалена в наступні роки Строною І.Г. та Костромітіним В.М. Дослідники розділили весь процес утворення зерна злаків на три етапи: формування, налив та стиглість. Етапи зерноутворення діляться на фази розвитку: передмолочний, молочний та тістоподібний стан, воскову і повну стиглість. Зерно в різні етапи та фази свого розвитку характеризується певною будовою та рівнем вологості. Вологість зерна - основний показник визначення його стану і фази розвитку. Так, при вологості зерна до 70% - фаза передмолочного стану (формування зерна), 69-50% - фаза молочного стану, 49-35% - фаза тістоподібного стану, 34-20% - фаза воскової стиглості, 19-18% - повна стиглість.
 
Метод засновано на основі взаємозв’язку між специфікою росту, накопичення рослиною сухих речовин зерном в окремі фази. Після побудови графіка, за особливістю динаміки наливання зерна, визначають до якого екотипу відноситься той чи інший сорт або гібрид.
 
Особливості накопичення вегетативної маси і наливу зерна за періодами проходження фенофаз у сортів різних екотипів
Перший тип наливання зерна (Степовий екотип) - найбільш придатний для вирощування в умовах зони Степу України і здатний добре переносити повітряну та ґрунтову посухи. Накопичує основну масу сухих речовин у насінині на початку наливання зерна (передмолочна фаза при вологості зерна 85-70%)
 
Другий тип наливання зерна (Лісостеповий екотип) – найкраще себе проявляє в умовах зони Лісостепу України і може переносити тривалі посухи. Накопичує основну масу сухих речовин у насінині у фазі молочної стиглості зерна при вологості зерна 69-50%.
 
Третій тип наливання зерна (Поліський екотип) - найбільш придатний для вирощування в умовах зони Лісостепу України. Формує високу продуктивність у вологих та перезволожених умовах. Накопичує основну масу сухих речовин у насінині у тістоподібній фазі наливання зерна при вологості зерна 49-35%.
 
Четвертий тип наливання зерна (адаптований до всіх зон вирощування екотип) може формувати високу продуктивність у будь-яких погодних та кліматичних умовах вирощування, а також здатний пристосовуватися до них. Рівномірно накопичує сухі речовини в насінині протягом всієї фази наливання зерна. Як правило, ці сорти відносяться до високо інтенсивної групи.
 
Дослідження показали, що сорти Харківське 57, Вітрило, які вивчались, мають чітку приналежність до Лісостепового екотипу, оскільки максимальна кількість пластичних речовин у зерні накопичувалась у фазі молочного стану, тобто сорти спроможні витримувати тривалі посухи і придатні для вирощування в умовах зони Лісостепу.
 
Так, у сорту Константинівське максимальне накопичення пластичних речовин відбувається у фазі формування зерна і молочного стану. Така тенденція спостерігається по попередниках цукрові буряки і соя, що говорить про те, що сорт можна вирощувати як у Лісостеповій зоні України, так і в Степовій.
 
Сорт Ювілейне можна віднести до Поліського екотипу, оскільки відмічено максимальний приріст маси 1000 зерен, який у фазі тістоподібного стану формує високу продуктивність у зволожених умовах.
 
Багаторічними дослідженнями вирощування проса встановлено, що основним напрямом підвищення ефективності землеробства в сучасних умовах є комплексний підхід до розробки науково обґрунтованих сівозмін у поєднанні з раціональною системою добрив і збереженням ґрунтової родючості.
 
Визначення динаміки накопичення сухих речовин у зерні проса проводилось на окремих сортах по попередниках буряки цукрові та соя в 2010 році (Рис. 2).

alt

Мінеральне живлення є одним із важливих чинників, які визначають процеси росту і розвитку рослин. Під впливом добрив змінюється мікроклімат у посівах, фізіологічні особливості рослин, їх стійкість до шкідливих організмів. Добрива посилюють ураження хворобами, тому обґрунтування їх застосування є дуже важливою складовою технологій вирощування.
 
Режим живлення - один з вирішальних факторів, що визначають рівень урожайності проса. Активна реакція цієї культури на добрива зумовлена особливостями її кореневої системи. Для нормального росту і розвитку рослинам потрібен достатній запас легкозасвоюваних поживних речовин.
 
Розробляючи систему удобрення проса, слід брати до уваги, що на формування 1 ц зерна і відповідної вегетативної маси рослини виносять з ґрунту залежно від багатьох факторів у середньому близько 3-3,2 кг азоту, 1,3-1,5 фосфору, 2,5-3,4 калію та 1-1,3 кг кальцію. У живленні проса суттєву роль відіграють також мікроелементи (магній, залізо, бор, марганець, цинк, мідь, молібден). Вони у складі різних ферментів рослини сприяють синтезу вуглеводів, білків, вітамінів, інших життєво важливих органічних сполук.
 
Найбільш активне засвоєння поживних речовин відбувається за порівняно короткий строк: від кущіння до цвітіння, а в цей період - у фазі стеблування, коли відбувається посилений ріст і формування генеративних органів, у рослину надходить близько 70% азоту, 60% фосфору і практично весь калій.
 
Забезпечення посівів елементами живлення сприяє більш ощадливому витрачанню води, підвищенню їх стійкості до несприятливих факторів і ураження хворобами, створює умови для реалізації генетично зумовленої потенційної продуктивності. Просо чутливе до мінеральних та органічних добрив, внесених безпосередньо під нього, а також під попередники.
 
Ефективність добрив, внесених під просо, великою мірою зумовлюють грунтово-кліматичні фактори, а також загальний рівень культури землеробства.
 
Удобрюють просо переважно мінеральними добривами, а гній вносять під попередники. Безпосередньо вносити гній під просо недоцільно, позаяк у складі гною, особливо свіжого, є багато насіння бур'янів. Крім того, просо добре використовує післядію гною. Мінеральні фосфорно-калійні добрива рекомендується вносити під основний обробіток ґрунту у таких дозах: Лісостепу - по 40-60 кг/га фосфору і калію.
 
В 2009-2010 роках у наших дослідах вивчався вплив органічних і мінеральних добрив на врожайність сучасних сортів проса. Відмічена тенденція у сортів проса до збільшення урожайності залежно від використання добрив. Урожайність суттєво підвищувалася, починаючи з використання фону післядії 30 т/га гною на 0,36-0,51 т/га залежно від попередника. При додатковому внесенні мінеральних добрив у дозі N30P30K30 прибавка становила 0,53-0,58 т/га. Найбільшу прибавку від застосування добрив отримано на фоні післядія гною і мінеральні добрива в дозі N60P60K60 0,64-0,69 т/га. При цьому чимале збільшення урожайності - 0,78 т/га на цьому фоні отримано по сорту Вітрило, а за попередником буряки цукрові - по сорту Харківське 57-0,92 т/га.
 
alt
 
На рис 3. видно, що найбільш вагомий вплив на врожайність сортів проса в 2009-2010 роках мали такі фактори, як сорт - 48%, тому в наш час пропонуються сортові технології. На другому місці - фони живлення (39%) від урожаю. Вплив року і попередника на рівні 8 і 5% відповідно.
 
Економічна ефективність вирощування проса на різних фонах мінерального живлення по попередниках розраховувалась за біржовими цінами 2010 року. До виробничих витрат відносились оплата праці, механізовані роботи, вартість палива і мастильних матеріалів, мінеральних добрив, пестицидів, насіння, відрахування на амортизацію, поточний ремонт, загальновиробничі витрати та інші. Вартість товарного зерна розраховувалась за цінами, що склалися на біржі на початку 1 листопада 2010 року, - 1300 грн/т.
 
Аналізуючи отримані дані розрахунків економічної ефективності вирощування проса за попередниками буряки цукрові і соя, при рядковому способі сівби можна сказати, що найбільший рівень рентабельності отримано при вирощуванні сорту Харківське 57 на фоні післядія гною - 182,7% і 155% прибуток становить від 2457-2848 грн/га. У сорту Вітрило найбільший рівень рентабельності отриманий по попередниках буряки цукрові та соя на фоні післядія гною 30 т/га - 166,9% та 146,8%, прибуток сягає 2327-2601 грн/га.
 
На рис.4 зображено розподіл витрат при вирощуванні проса. Найбільший відсоток витрат при вирощуванні проса припадає на вартість добрив і більша її частина на мінеральні, тому слід особливу увагу в наш час приділяти органічним добривам, тому що їх післядія і ефект ще протягом декількох років даватиме підвищення урожайності.

alt

Отже, сучасні сорти проса формують стабільну врожайність незалежно від погодних умов. А в умовах зміни клімату на більш посушливий є перспективною культурою у нашій зоні. Просо було і залишається у структурі посівних площ, але технології застаріли і вимагають оновлення. 

 

 03 квітня 2020
Останні кілька років українських пасічників вважають найбільшими конкурентами на ринку меду в Європі.
Останні кілька років українських пасічників вважають найбільшими конкурентами на ринку меду в Європі.
03 квітня 2020
 03 квітня 2020
Під час карантину в Україні споживання м'яса птиці збільшилось на 20%.
Під час карантину в Україні споживання м'яса птиці збільшилось на 20%.
03 квітня 2020
 03 квітня 2020
Артишок – це перспективна нішева культура для ринку України, але поки ніхто з вітчизняних виробників не ризикує серйозно взятися за його вирощування.
Артишок – це перспективна нішева культура для ринку України, але поки ніхто з вітчизняних виробників не ризикує серйозно взятися за його вирощування.
03 квітня 2020
 03 квітня 2020
В Україні у січні-лютому поточного року сонячні, вітрові та електростанції на біомасі збільшили обсяг виробництва електроенергії у 2,68 рази – до 1,184 млрд кВт-год порівняно з аналогічним періодом 2019 року.
В Україні у січні-лютому поточного року сонячні, вітрові та електростанції на біомасі збільшили обсяг виробництва електроенергії у 2,68 рази – до 1,184 млрд кВт-год порівняно з аналогічним періодом 2019 року.
03 квітня 2020
 02 квітня 2020
Рішенням Кабміну внесено зміни до постанови КМУ №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», які розширюють перелік дозволеної під час карантину господарської діяльності.
Рішенням Кабміну внесено зміни до постанови КМУ №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», які розширюють перелік дозволеної під час карантину господарської діяльності.
02 квітня 2020
 02 квітня 2020
Прибутковість виробництва молока в Україні в січні-березні 2020 року збільшилася майже на 17% у порівнянні з аналогічним періодом минулого року.
Прибутковість виробництва молока в Україні в січні-березні 2020 року збільшилася майже на 17% у порівнянні з аналогічним періодом минулого року.
02 квітня 2020

Please publish modules in offcanvas position.