За даними дослідників, шкідлива ентомофауна ріпаку та гірчиці налічує від 40 до 70 видів спеціалізованих і неспеціалізованих шкідників. А втрати врожаю від пошкодження шкідниками без належного догляду можуть сягати 40% і більше, а іноді призвести й до повної його втрати, що пояснюється змінами клімату, значним збільшенням площ посіву з порушенням чергування культур у сівозміні.
Шкідники хрестоцвітих культур витіснили шкідників тих культур, площі яких за останні десятиріччя катастрофічно зменшилися, зокрема, і в Черкаській області (цукрові та кормові буряки, горох, багаторічні трави). Набули поширення шкідники, що раніше на території області не мали господарського значення (оленка волохата, ріпаковий пильщик (трач), прихованохоботники — великий ріпаковий, хрестоцвітий, стебловий, стручковий) та інші. Тому для науки й практики важливим є перехід від нераціонального масового застосування заходів захисту рослин до екологічно збалансованих, фітосанітарних технологій на базі інтегрованого захисту рослин.
За даними статистики, розселенню й зростанню чисельності фітофагів у правобережній частині Центрального Лісостепу сприяло зростання посівних площ під ріпаком на 88,6%, гірчиці — на 47,4% (рис.).
Рис. Площі посівів хрестоцвітих культур у Черкаській області
Паралельно з площами посіву в регіоні зростали рівень показника врожайності й виробництво продукції культур. Максимальну врожайність отримали 2018 року — 31,3 ц/га (ріпак) і 14,3 ц/га (гірчиця) (табл. 1).
Таблиця 1. Виробництво ріпаку та гірчиці в умовах Черкаській області, 2000–2018 рр.
Примітка: 1) ріпак — ріпак озимий і кольза
Насторожує недостатня увага до захисту посівів від шкідників, а також високі ціни на засоби захисту рослин і посівний матеріал, що є вагомим чинником зростання чисельності фітофагів. Суттєвим недоліком вирощування, зокрема насіння гірчиці, є обмежена кількість зареєстрованих ЗЗР у «Переліку пестицидів та агрохімікатів, дозволених до використання в Україні», порівнюючи з ріпаком, де представлено широкий асортимент.
Отже, погіршення фітосанітарного стану є однією з основних причин втрат урожаю ріпаку та гірчиці як наслідок заселення посівів шкідниками вегетативних органів.
Ґрунтовне дослідження проблеми
Мета наших досліджень полягала у вивченні та визначенні домінантних видів шкідників і зміни їхньої чисельності в агроценозі ріпаку та гірчиці; визначенні ефективності захисту сходів гірчиці білої від хрестоцвітої блішки.
Експериментальна частина польових досліджень із розробки адаптивних, енергоощадних технологій вирощування ріпаку ярого та гірчиці проводилась протягом 2000–2015 рр. в умовах польової сівозміни Черкаської державної сільськогосподарської дослідної станції ННЦ «Інститут землеробства НААН».
Погодні умови в роки проведення досліджень були типовими для зони нестійкого зволоження правобережної частини Центрального Лісостепу.
Облік шкідників і зміни їхньої чисельності в посівах хрестоцвітих культур проводили в основні етапи органогенезу (І, VIII, ІХ, ХІІ) за загальноприйнятими методиками.
За результатами захисних заходів, що проводились у 2014–2015 рр. у фазу сходів гірчиці білої проти хрестоцвітої блішки, визначали їхню ефективність за такою схемою:
1 — Н2О (контроль);
2 — спосіб наземного обприскування сходів гірчиці піретроїдним інсектицидом Нурел Д, 55% к. е., 0,6 л/га (циперметрин 5% + хлорпірифос 50%);
3 — спосіб комплексного використання передпосівної обробки насіння системним інсектицидним протравником Круїзер, КС (тіаметоксам, 350 г/л) із нормою витрати 4 л активного інгредієнта на 1 т насіння та наземного обприскування сходів гірчиці інсектицидом Нурел Д, 55% к. е., 0,6 л/га (циперметрин 5% + хлорпірифос 50%).
Проведеними дослідженнями визначено комплекс основних поширених шкідників у посівах ріпаку та гірчиці, у яких відповідно до технологій вирощування передбачався обов’язковий хімічний захист дозволеними до використання інсектицидами.
Щорічними (2000–2005) контрольними розкопками на залягання ґрунтових шкідників й інших біологічних об’єктів перед сівбою в середньому на 1 м² налічувалося 5–11 особин дощових черв’яків, 1–4 личинок жужелиць, по 1–2 личинок коваликів, хлібних і травневих жуків.
Розкопки і період від 2011-го до 2015 років свідчать про деяке збільшення (в 1,3–1,5 раза) личинок жужелиць, личинок коваликів, хлібних і травневих жуків. Спостерігалося також суттєве зменшення (у 2–2,5 раза) чисельності дощових черв’яків (2–5 особин/м²), що є негативним наслідком ведення сільськогосподарського виробництва. Позаяк дощовий черв’як є представником виду геобіонтів, які сприяють багатьом важливим функціям екосистеми ґрунту й збереженню його родючості.
У найуразливішому І етапі органогенезу (фаза сходів), ріпак і гірчицю масово заселяли хрестоцвіті блішки (листоїди): чорна, синя, хвиляста й світлонога. Результати багаторічних досліджень (2000–2015) засвідчили, що щільність фітофага завжди перевищувала поріг шкодочинності (ЕПШ — 3–5 особин/м²) від одиниць до десятків разів. Аналіз періодів ентомологічного моніторингу свідчить, що щільність популяцій хрестоцвітих блішок на культурах до хімічної обробки була вищою в 6,6–11,7, 28–54, 14–33 рази відповідно. Найчисельнішими блішки були у 2006–2010 роках із заселенням 84–162 особини/м².
У 2011–2015 рр., порівнюючи з попереднім періодом, щільність комах зменшилась у 1,7–2 рази, на що ймовірно насамперед вплинуло зменшення посівних площ під культурами та сприятливі гідротермічні умови.
Однаковий рівень небезпеки з хрестоцвітими блішками та високою часткою заселеності гірчиці на VІІІ і IX етапах органогенезу (бутонізація й цвітіння) має ріпаковий квіткоїд (родина Блищанки). Дані табл. 2 свідчать, що заселеність квіткоїдом посівів протягом років досліджень (фази бутонізації — цвітіння) перевищувала економічний поріг шкодочинності (ЕПШ 2–3 особ./рослину), відповідно, у 1,5–9і 1,2–3 рази.
Максимальна заселеність шкідником спостерігалася протягом 2006–2010 рр. у фазу бутонізації, і в середньому становила 27 особин, мінімальна — 11 особин/рослину за перевищення ЕПШ у 3,7–9 разів. Після проведених обробок (фаза бутонізації) інсектицидом Нурел Д, 55%, к. е., 0,5–0,6 л/га щільність квіткоїду зменшилась і становила 2–3 і максимально 5–9 особин/рослину, але не зменшувалася нижче від порога шкодочинності. Динаміка спостережень 2011–2015 рр. зафіксувала незначне (3–8 особин імаго/рослину) зниження щільності цього виду.
Отже, на етапі досліджень (2011–2015), порівнюючи з попереднім (2006–2010), виявлено тенденцію до зниження щільності популяції блішок в 1,4–2,5, квіткоїдів — у 2,2–3 рази.
Різноманіття шкідників ріпаку
Поширеним шкідником останнім часом на гірчиці є ріпаковий пильщик (перетинчастокрилі), чисельність його несправжньогусениць у роки досліджень становила 1–2, максимально 3–7 особин/м² за шкодочинності до 3% пошкоджених рослин у слабкому ступені (ЕПШ — 2 особини/м²).
Стеблового й насіннєвого прихованохоботників, капустяного стручкового комарика в роки досліджень (фаза цвітіння) виявляли осередково, чисельність яких була нижчою від рівня ЕПШ. Проте у 2006–2010 рр. у фазу бутонізації ріпаку було зафіксовано максимальну чисельність стеблового прихованохоботника (7 особин/рослину).
На коритце зі спіненою мелясою (за три дні) у фазу цвітіння в середньому виловлювали 1–3 особини імаго капустяної молі (ІІ покоління), 3–7 пильщиків, 2–3 хрестоцвіті клопи, 7–12 хрестоцвітих блішок, 3–11 бронзівок, 3–15 особин оленки волохатої. Також щороку шкодили личинки капустяної молі (1–3 особ./м²) із заселеністю 4–5% рослин і слабкою інтенсивністю ураження. У 2013–2015 рр. щільність популяції капустяної молі зросла у 3,3–5 разів за заселеності 30% рослин.
На 100 помахів ентомологічного сачка (фаза бутонізації) в середньому виловлювали від 3 до 11 особин клопів сліпняків і хрестоцвітих клопів (напівтвердокрилі). У фазу цвітіння щільність перелічених шкідників, крім блішки та квіткоїда, зменшувалася після проведених заходів захисту (фаза бутонізації) до та нижче від рівня порога шкодочинності.
Заселення рослин капустяною попелицею спостерігали від фази бутонізації до повної стиглості, однак найактивнішим в усі роки досліджень воно було у фазу формування стручків. Чисельність попелиць у середньому становила на рівні ЕПШ (2 колонії/м², або 150 особин / 10 рослин — після цвітіння) та перевищувала поріг шкодочинності у 1,5–3,5 раза за заселення від 3 до 10% рослин. У разі пошкодження попелицею формувалося недорозвинуте щупле насіння зі заниженими посівними якостями, що зумовлює недобір урожаю.
Більше як 50% посівів гірчиці білої було охоплено хрестоцвітими блішками, ріпаковим квіткоїдом, прихованохоботниками, оленкою волохатою, бронзівкою блискучою. Крім того, посіви заселяли ківсяки, ковалики, мертвоїди, жуки-гнойовики, ентомофаги (кокцинеліди, золотоочки, мухи сирфіди, їздці).
В усі роки проведених досліджень посіви відвідували комахи-запилювачі, зокрема бджоли, що сприяло доброму заплідненню та репродуктивному розвитку рослин. Найбільша їхня кількість (від 19 до 37 особин/рослину) налічувалася (фаза цвітіння) у 2000–2005 рр. на ріпаку та у 2011–2015 рр. на гірчиці. У 2006–2010 рр. кількість бджіл на посівах ріпаку була в рази меншою (від 5 до 11 особин/рослину).
Захисні заходи на посівах ріпаку
Отже, домінантними та найшкодочиннішими видами шкідників на посівах ріпаку ярого та гірчиці білої є хрестоцвіті блішки (фаза сходів) і ріпаковий квіткоїд (фаза бутонізації-цвітіння), які щороку заселяли посіви з істотним перевищенням порогу шкодочинності (у 6,6–54 рази). Такі висновки збігаються з висновками інших дослідників, які стверджують, що твердокрилим належить найбільша частка (53,8%) із загальної кількості комах-фітофагів.
Тому через надзвичайно швидке заселення, розмноження та шкодочинність зазначених видів шкідників із можливою втратою сходів (від 30 до 100%) варто передбачити проведення захисних заходів не за фактом ЕПШ, а на запобігання.
Результати визначення ефективності захисних заходів гірчиці білої у фазу сходів, які проводили протягом 2014–2015 рр., засвідчили, що в контрольному варіанті шкідник інтенсивно розвивався, щільність популяції якого зросла й через три доби перевищувала поріг шкодочинності у 56,4 раза, а на сьомий день — у 77,5 раза.
Аналіз результатів обстежень посівів до обприскування на І етапі органогенезу (фаза сходів) у варіантах 1 і 2 показав, що щільність хрестоцвітих блішок перевищувала ЕПШ у 32,8 раза, що становило 98,5 екз./м² (табл. 3). Проте за поєднання допосівної обробки насіння інсектицидним протруйником із наземним обприскуванням сходів інсектицидом (вар. 3), щільність шкідника була значно (у 13,2 раза) меншою й становила 39,7 екз./м².
Таблиця 3. Ефективність захисту сходів гірчиці білої від хрестоцвітої блішки, 2014–2015 рр.
1) Технічну ефективність подано через 3/7 діб.
За застосування тільки наземного обприскування сходів гірчиці піретроїдним інсектицидом (вар. 2) щільність популяції блішок через три доби після обприскування становила 3,9 екз./м² і перевищувала ЕПШ в 1,3 раза, а на сьому добу, відповідно, 8,6 екз./м² й перевищувала у 2,9 раза.
Отримані результати засвідчили, що обприскування посівів гірчиці у фазу сходів не забезпечує зниження щільності популяції хрестоцвітих блішок до рівня ЕПШ за їх масового розмноження.
Найвищі показники виявлено у варіанті з комплексним використанням допосівної обробки насіння інсектицидним протруйником (тіаметоксам, 350 г/л) із насиупним обприскуванням у фазу сходів інсектицидом (циперметрин 5% + хлорпірифос 50%); щільність популяції блішок на третій день становила 0,5 екз./м², що було меншим від порога шкодочинності у 6 разів, а на сьомий день була на рівні ЕПШ (3,1 екз./м²). Найвищою у цьому варіанті була й технічна ефективність захисту, яка становила 98,7% через три доби і 92,2% через сім діб за максимальної врожайності гірчиці білої — 1,54 т/га. Зростання рівня врожайності становило 12,6% до варіанта, у якому була унеможливлена допосівна обробка насіння інсектицидним протруйником Круїзер КС (тіаметоксам, 350 г/л). У контрольному варіанті врожайність, відповідно, знизилась на 23,4% й становила 1,18 т/га.
Результати наших досліджень засвідчили, що захист рослин гірчиці від шкодочинних об’єктів є вирішальною ланкою в технології вирощування, забезпечивши збереження врожаю на рівні 12,6–23,4%.
Отже, за умов правобережного Лісостепу найшкодочиннішими видами шкідників із їхнім домінуванням в агроценозах ріпаку ярого та гірчиці білої є хрестоцвіті блішки (Phyllotreta: хвиляста — undulata, синя — nigripes, чорна — atra), які були найшкодочиннішими на І етапі органогенезу та ріпаковий квіткоїд (Meligethes aeneus F) — на VIII і ІХ етапах органогенезу. Виявлено позитивну динаміку зниження спалаху популяції хрестоцвітих блішок у період від 2010-го до 2015 рр. до періоду 2006–2010 рр. — у 1,7–2 рази (І етап органогенезу), в 1,2–1,5 раза в наступних етапах органогенезу.
Для істотного зростання врожайності гірчиці білої (на 12,6–23,4%) і зниження популяції шкідників (на 92,2–98,7%) варто застосовувати комплексну передпосівну обробку насіння системним інсектицидним протравником Круїзер, КС (тіаметоксам, 350 г/л) з нормою витрати 4 л активного інгредієнта на 1 т насіння та наземне обприскування сходів інсектицидом Нурел Д, 55% к. е., 0,6 л/га (циперметрин 5% + хлорпірифос 50%), що дозволить зменшити кратність хімічних обробок посівів і сприятиме зниженню пестицидно-токсичного навантаження на навколишнє середовище.
В умовах сучасного сільськогосподарського виробництва для довгострокового регулювання розвитку й поширення шкідливих організмів до невідчутного господарського рівня та збереження врожаю потрібно вести постійний ентомологічний моніторинг посівів хрестоцвітих культур і приділяти пильну увагу заходам захисту, як й іншим елементам агротехнологій.
Н. М. ТЕТЕРЕЩЕНКО, старший науковий співробітник
Черкаська державна сільськогосподарська дослідна станція
Національного наукового центру «Інститут землеробства НААН»
