Висококонкурентні, порівняно з бур’янами, культури, такі як озиме жито, озима пшениця, озимий ячмінь, тритикале, ріпак. Середньоконкурентні культури - ярий ячмінь, овес, соняшник, кукурудза, люпин. Слабоконкурентні - яра пшениця, зернобобові, льон; система управління рослинними рештками; чергування культур у сівозміні; структура посівних площ (видова різноманітність культур); агротехніка сівби й удобрення (оптимальні строки сівби культури, оптимальна глибина загортання насіння, оптимальна густота стеблостою культури, обгрунтоване і раціональне удобрення); технологія No-till; хімічні заходи боротьби з бур’янами (застосування гербіцидів суцільної і селективної дії).
За умови концептуального підходу контролю бур’янів слід пам’ятати, що незважаючи на те, що багаторічні бур’яни найбільш небезпечні, їх можна повністю вивести з поля за кілька років. Однорічні бур’яни є менш небезпечними, але вони розмножуються насінням, тому система заходів хоча і зменшує рівень їх розповсюдження на полі, проте з поля повністю їх вивести неможливо.
У системі контролю однорічних бур’янів акцент робиться на використання заходів, що забезпечують досягнення трьох цілей, пов’язаних із динамікою популяцій бур’янів, що розмножуються насіннєвим способом: зменшення кількості сходів бур’янів; збільшення природної загибелі насіння бур’янів; зниження формування бур’янами життєздатного насіння.
Під час використання і за умов повної довготривалої реалізації підходу цієї системи, з використанням знань динаміки популяції бур’янів можливе зменшення застосування гербіцидів на 50%, ніж на початку запровадження цієї системи.
Динаміка популяції усіх бур’янів визначається їх біологічними особливостями, екологічними вимогами та наявними ресурсами території. В однорічних бур’янів насіння є ключовим моментом динаміки популяції цих видів.
Основним показником довгострокової ефективності контролю однорічних бур’янів є динаміка ґрунтового банку насіння бур’янів. Тактична ефективність контролю популяції конкретного виду визначається зменшенням його чисельності у гербокритичний період - показник уникнення біологічної шкоди, а стратегічна - зменшенням формування життєздатного насіння.
Фітоценотичні заходи передбачають впровадження раціональних сівозмін із протибур’яновим спрямуванням чергування культур. У схемі науково обґрунтованих сівозмін необхідно чергувати агрофітоценози слабкої протибур’янової ефективності (льон, однорічні трави, картопля, кукурудза) з посівами висококонкурентних культур (озимі зернові, гречка, просапні культури за умови ретельного догляду за ними). Порівнюючи з безмінними посівами, забур’яненість посівів у сівозмінах зменшується у 3-4 рази, особливо це стосується злісних багаторічних бур’янів.
Сівозміна - ефективний захід контролю спеціалізованих видів бур’янів та бур’янів-паразитів: вовчка соняшникового, різних видів повитиць. Чергування посівів озимих і ярих культур запобігає поширенню озимих і зимуючих видів бур’янів.
Є опрацьовані й апробовані у виробничих умовах заходи ефективного впливу на злісні світлолюбні види бур’янів за допомогою послідовного вирощування кормових культур. Кормові культури затінюють ці бур’яни, строки збирання урожаю їх настають раніше, ніж строки достигання насіння бур’янів. Такі посіви пригнічують вищеназвані бур’яни й запобігають репродукції їхнього насіння. Для цього на дуже забур’янених полях у літньо-осінній період висівають озимий ріпак або інші озимі культури (жито) на корм тваринам. Після збирання ріпаку весною на цьому полі вирощують ще другий урожай поукісно: віко-вівсяну мішанку чи редьку олійну на зелений корм або сіно. Така послідовність вирощування зумовлює зменшення кількості пирію повзучого, осоту рожевого та інших злісних видів бур’янів упродовж зазначеного часу на 80-100%.
Використовуючи на практиці досягнення наукової гербології із вивчення бур’янів і розроблення заходів захисту від них, на сьогодні необхідно не забувати і про екологічний підхід до господарювання і застосувати найнебезпечніші для навколишнього середовища засоби і заходи зменшення шкодочинності бур’янів.
Слід пам’ятати, що в агроценозах добре розвинені культурні рослини є домінантами, вони здатні ценотично впливати на ріст бур’янів, стримуючи впродовж вегетації їхній розвиток. Цю властивість культурних рослин слід використовувати під час господарювання у зв’язку з тим, що формування продуктивності агроценозів залежить від ценотичного пригнічення культурними рослинами бур’янів, що ґрунтується на міжвидовій їх конкуренції за основні фактори життя.
Проте сучасні методи контролю забур’яненості слабо враховують едифікаторну роль культурних рослин в агрофітоценозі, не визначають частки бур’янів, яку культура здатна пригнітити у процесі конкурентних відносин. У зв’язку з цим традиційні прийоми захисту посівів потребують доповнення ефективними ценотичними заходами з урахуванням конкурентних можливостей культурних видів, що дасть можливість доцільно використовувати біологічні особливості культур для зменшення шкодочинності бур’янів.
Створення сприятливих умов для росту і розвитку культурних рослин і стійкості до несприятливих факторів підвищує їхню конкурентну спроможність щодо бур’янів.
Науковцями проведено дослідження стосовно встановлення особливостей формування конкурентних відносин між культурними рослинами і бур’янами в агроценозах зони Центрального Полісся залежно від біологічних особливостей культур суцільної сівби: пшениця озима, овес+пелюшка, ячмінь, ріпак ярий, жито озиме. Виявлено, що здатність культурних рослин протистояти бур’янам неоднакова і залежить від їх біологічних особливостей. У результаті спостережень з’ясувалося, що під покривом добре розвинених культурних рослин через погіршення вологозабезпеченості і зменшення освітленості поверхні ґрунту частина слаборозвинених однорічних видів бур’янів відмирає, інша - відстає у рості, не утворює генеративні органи, їхня висота не перевищує 10-45 см. На варіантах без покривної культури бур’яни добре розвиваються, досягають висоти 70-110 см, майже всі утворюють життєздатне насіння. Встановлено, також що в агроценозах жита озимого загальний рівень забур’яненості удесятуро нижчий порівняно з іншими зерновими культурами, які вирощуються у конкретному регіоні. Жито озиме створює висококонкурентне середовище, під покривом якого рівень забур’яненості зменшується на 81-90%, маса бур’янів - у 5-7 разів порівняно з контрольними варіантами, на яких бур’яни вільно розвивалися і не пригнічувалися культурою.
Ценотична стійкість пшениці озимої нижча, ніж у жита озимого. Рівень забур’яненості в агроценозах пшениці удвічі вищий, ніж в озимого жита, і вчетверо-п’ятеро порівняно з іншими зерновими культурами суцільного способу сівби (ячмінь, овес, яра пшениця). Встановлено, що під покривом пшениці озимої рівень забур’яненості зменшується на 60-78%, а маса бур’янів у 2-4 рази порівняно з показниками забур’яненості без впливу культурних рослин.
Здатність озимих жита і пшениці протистояти росту і розвитку бур’янів зумовлюється можливістю краще використовувати осінньо-весняні запаси вологи і поживні речовини. Крім того, пригніченню бур’янів сприяє ефемерний тип їхнього розвитку, а саме: здатність на початку відновлення вегетації весною швидкими темпами формувати надземну масу. Тому конкурентна спроможність озимих зернових культур стосовно бур’янів порівняно висока.
Серед ярих зернових культур високу конкурентну спроможність відмічено у пелюшко-вівсяної суміші. Її добре розвинена вегетативна маса затінює ґрунт, що призводить до пригнічення і часткової загибелі бур’янів, кількість яких під покривом культурних рослин зменшується на 70-82%, а їхня маса у 2-6 разів менша, порівняно з варіантами безпокривної культури. У посівах ячменю на період збирання урожаю рівень забур’яненості залишається досить високим, що вказує на його низьку конкурентну спроможність щодо бур’янів. Порівняно низька конкурентна спроможність ячменю зумовлена тим, що невисокі рослини ячменю (60-80 см) меншою мірою протистоять росту бур’янів упродовж вегетаційного періоду.
Конкурентна спроможність ріпаку ярого, стимульована механічним міжрядним розпушуванням під час догляду за посівами, є найвищою у сівозміні. Добре розвинена вегетативна маса культури на 83-89% витісняє бур’яни порівняно з контролем. При цьому маса бур’янів зменшується у 6-13 разів, що вказує на високий рівень конкурентоспроможності культури щодо бур’янів.
Під покривом культурних рослин створюються несприятливі умови для росту і розвитку багаторічних видів бур’янів, зокрема пирію повзучого. У результаті спостережень виявлено на варіантах безпокривної культури рослини пирію добре розвиваються, сягають висоти 75-108 см, формують життєздатне насіння. Під покривом висококонкурентних культур пирій повзучий відстає у рості, висота його не перевищує 55 см, не утворює генеративних органів, у результаті чого кореневища його виснажуються, а молоді (найбільш життєздатні) не відновлюються.
Найефективнішим у боротьбі з пирієм повзучим виявився травостій озимого жита. У кінці вегетації під покривом його рослин, у середньому за роки досліджень, довжина кореневищ пирію повзучого в ґрунті зменшилася на 57%, їхня маса - на 63%, а кількість стебел - уп’ятеро порівняно з варіантами без покривної культури. Під покривом вико-вівсяної та пелюшко-вівсяної сумішей довжина кореневищ зменшилася відповідно на 55% і 50%, а маса - на 57,6% і 59,9%, кількість стебел - у 4,3 і 3,9 разів. Під покривом ярого ріпаку також створюються несприятливі умови для розмноження пирію повзучого. У кінці вегетації в його посівах довжина кореневищ у ґрунті була меншою на 44%, маса - на 46%, кількість стебел - утричі, ніж на варіантах безпокривної культури.
Таким чином, отримані дані свідчать про те, що такі культури, як жито озиме, ріпак ярий, пелюшко-вівсяна суміш, пшениця озима, мають високий біологічний потенціал ценотичної стійкості протистояти як однорічним, так і багаторічним бур’янам, що мусить враховуватися під час складання схем сівозмін. Ценотична здатність культур протистояти бур’янам визначається умовами, в яких вони вирощуються, і залежить від способів основного обробітку ґрунту.
Встановлено, що за оранки під покривом культурних рослин рівень загальної забур’яненості зменшується відносно контролю без покривної культури: в агроценозі жита озимого на 85-89%, пшениці озимої - 74-77%, пелюшко-вівсяної суміші - 77-80%, ячменю - 42-57%, ріпаку ярого - 84-89%. За безполицевих способів обробітку забур’яненість під покривом культурних рослин менша, ніж за оранки: в агроценозі жита озимого на 80-86%, пшениці озимої - 60-73%, пелюшко-вівсяної суміші - 69-79%, ячменю - 28-43%, ріпаку ярого - 82-88%. Тому за такого обробітку рівень забур’яненості у посівах зазначених культур у 2-2,5 разів вищий, ніж за оранки.
На варіантах безполицевих способів обробітку під покривом зазначених вище культур маса бур’янів зменшується на 51-89%, тоді як за оранки - на 53-93%. Результати показують, що культурні рослини за оранки ефективніше конкурують з бур’янами, ніж за безполицевих способів обробітку. Отримані дані вказують на те, що за способів безполицевого обробітку конкурентний тиск бур’янів на культурні рослини порівняно з оранкою підвищується. Встановлено також, що загалом конкурентний тиск культурних рослин виявився значно сильнішим (89,2-92,4%), ніж у бур’янів (9,8-24,9%), що вказує на домінування культурних рослин за всіх способів обробітку ґрунту.
Розроблений В.Я. Мар’юшкіною метод фітоценотичного контролю чисельності адвентивних видів, випробувано в умовах виробництва: в екотехнічних екосистемах (селітебних, дорожно-лінійних) та в агроекосистемах (закрайки полів, плодові сади). Екологічний ефект - пригнічення адвентивних видів до меж, практично невідчутних для господарств, відновлення угруповань аборигенної рослинності, підвищення біологічної різноманітності, відновлення саморегулювання у садових екосистемах за рахунок появи корисних комах та зниження ступеня зараження яблунь хворобами і попелицею.
Автором встановлено, що недоцільно переорювати чи обробляти культиваторами закрайки полів та городів, схили та пониззя балок, особливо якщо вони зарослі багаторічною трав’янистою рослинністю. У випадку, коли на неорних угіддях зі зруйнованим трав’янистим покривом панують зарості амброзії, краще всього застосувати метод фітоценотичного контролю амброзії полинолистої. Метод рекомендовано в двох варіантах:
- Висів багаторічних злаково-бобових травосумішок із трав, районованих для кожної конкретної зони (звичайно, після видалення рослинних решток бур’яну та обробки ґрунту);
- Пізнє скошування травостою амброзії (у період початку бутонізації, що співпадає із початком викидання волотей).
Слід зауважити, другий варіант було випробувано й на іншому чужинному видові - золотушнику канадському. При цьому слід мати на увазі: багаторазове скошування неефективне, навіть шкідливе. Скошені у період активного росту ці види бур’янів (особливо амброзія) починають активно відростати, утворюючи до 20 розгалужених пагонів, що буквально лежать на землі. Наступне скошування їх уже не зачепить і вони здатні засмітити своїм насіння ґрунт часом ще більше, ніж нескошені рослини.
Результати багаторічних досліджень показали, що ці прості прийоми за умов скошування впродовж трьох років сприяють відновленню багаторічного рослинного покриву. У цьому випадку відбувається зниження присутності амброзії та золотушника у травостої до невідчутних для господарств і здоров’я людини меж. Відзначено зменшення потенційного засмічення насінням амброзії ґрунту та усунення необхідності контролю цього бур’яну на засіяних неорних угіддях у майбутньому. Збільшується площа земель, придатних для косовиці та пасовищ, покращується стан довкілля. Крім того, відновлення багаторічного природного рослинного покриву сприяє подальшому поселенню природних, навіть рідкісних та зникаючих видів рослин, а також корисних комах. Таким чином, неорні угіддя з колись порушеним природним рослинним покривом займуть своє місце в агро екосистемах, і з джерела засмічення полів насінням шкідливих бур’янів перетворяться на елемент буферної системи полів.
Оскільки степова і частково лісостепова зони мають засмічені амброзією поля, то зниження урожаю соняшнику тут сягає від 40% до практично повної втрати врожаю внаслідок масового засмічення посівів. Те ж саме стосується й інших просапних культур. Рекомендовано застосовувати на дуже засмічених землях чорні та зайняті пари (вико-вівсяні травосумішки, озима суріпиця, ріпак). А найкраще засівати такі поля багаторічними злаково-бобовими травосумішками. Особливо добре очищають ґрунт від насіння амброзії травосумішки, до складу яких входять житняк із люцерною. Крім того, вони покращують фізико-хімічні показники ґрунтів, збільшують кількість гумусу.
Таким чином, підтримання багаторічного трав’янистого покриву (газонів) в містах і селах, створення на засмічених полях і навколо них штучних багаторічних травостоїв (так званих екокаркасів) сприятиме не лише захисту й очищенню полів від насіння амброзії, повітря від її алергенного пилку, а й покращуватиме стан довкілля у цілому. Те ж саме стосується й інших видів бур’янів.
