Удобрення гороху — питання дискусійне
Незважаючи на великий обсяг теоретичних і експериментальних досліджень, питання удобрення гороху посівного (Pisum sativum) є неоднозначне і носить дискусійний характер. Кожен елемент мінерального живлення має специфічне значення. Нестача будь-якого з них призводить до порушення обміну речовин і фізіологічних процесів у рослин, погіршення їх росту та розвитку, зниження урожайності та його якості.
З метою підвищення урожайності зерна до рівня 6–7 т/ га та стабілізації виробництва гороху за роками необхідно дослідити такі питання: вибір сорту та реалізація його генетичного потенціалу за інтенсивної технології вирощування; удосконалення системи удобрення, а саме вивчення впливу на врожайність зерна гороху фосфору і калію, азоту, сірки, магнію, як окремого, так і сумісного їх внесення з урахуванням грунтово-кліматичних умов зони вирощування; для західного Лісостепу для умов достатнього і надмірного зволоження не встановлено економічно обґрунтовані норми висіву насіння для різних сортів гороху, тому є потреба в уточненні цього елементу технології.
Сорт повинен бути адаптивним
Урожайність гороху значною мірою залежить від генетичного потенціалу сорту. В Україні створені та рекомендовані для вирощування різні за морфологією сорти гороху, проте їх біологічні особливості у технологіях вирощування використані не повною мірою, тому необхідними є дослідження з питань встановлення особливостей росту і розвитку рослин, формування зернової продуктивності сортів різного морфотипу для подальшої їх реалізації в удосконалених сортових технологіях вирощування.
Сорт повинен мати високу адаптивну здатність, що дозволяє відновлювати до оптимального рівня процеси метаболізму після дії стресового фактору, що особливо важливо у зв’язку зі змінами і нестабільністю клімату. До основних властивостей, що визначають рівень адаптивності гороху, відносять високий збиральний індекс, тип росту стебла, дружнє достигання, стійкість проти хвороб, стійкість до осипання, висока потенційна врожайність. Морфологічні ознаки сучасних сортів гороху (коротші міжвузля, вусатість, ущільнення зони плодоношення) забезпечують гарну стійкість до вилягання посівів і одночасне достигання зерна.
Принципи високоврожайної технології
Щодо особливостей мінерального живлення гороху, то вони обумовлені його специфічними біологічними властивостями, а саме: відносно слабкою реакцією на фактори інтенсифікації, насамперед на підвищені норми мінеральних добрив.
Для формування 1 ц насіння і відповідної кількості соломи горох використовує 4,5–6,0 кг азоту, 1,7–2,0 кг фосфору, 3,8–4,0 кг калію, 2,5–3,0 кг кальцію, 0,8–1,3 кг магнію та сірки і мікроелементи, такі як молібден та бор.
Зустрічаються дуже різноманітні рекомендації щодо норми внесення мінеральних добрив у вирощуванні гороху. Розбіжність у їхніх параметрах пояснюється різними ґрунтово-кліматичними умовами вирощування, сортовими особливостями, моделями технологій вирощування.
Важливо встановити оптимальну норму висіву сортів гороху для певних грунтово-кліматичних умов. Вона повинна забезпечити оптимальну густоту посіву. Встановлюють її залежно від біологічних особливостей сорту і ґрунтово-кліматичної зони вирощування. Норма коливається від 0,8 до 1,4 млн схожих насінин на гектар. У посушливих умовах висівають насіння менше, у зоні достатнього зволоження більше.
За даними німецьких селекційних станцій, оптимальною нормою висіву гороху для умов Німеччини є 0,7–0,8 млн/ га. І лише у разі запізнення із сівбою її варто збільшувати до 0,80–0,85 млн/ га. В умовах Польщі висівають 0,80–1,0 млн/ га. Для умов Чехії пропонується 0,9–1,1 млн/ га. В українських джерелах рекомендуються значно вищі норми висіву — 1,0–1,2 млн/ га. Дослідження норм висіву 0,6 млн/ га, 0,8 млн/ га та 1,0 млн/ га показали, що в умовах Сквирського району Київської області у сортів Мадонна, Саламанка і Астронавт найвища врожайність формується за висіву 1,0 млн/ га. Зменшення її до 0,8 млн/ га призводить до зниження урожайності на 1,9–5,6 ц/ га.
У чому секрет високого врожаю: дослідження науковців
Для оптимізації досліджуваних елементів технології вирощування гороху у 2017–2019 рр. на дослідному полі Львівського національного аграрного університету на темно-сірому опідзоленому легкосуглинковому ґрунті проведено польові дослідження. Ґрунт характеризувався наступними показниками. Вміст загального гумусу середній і становить 2,2–2,3%. Реакція ґрунтового розчину слабокисла, рН сольове — 6,0–6,1. Легкогідролізований азот становить 101–112 мг/ кг грунту і за ступенем забезпечення відноситься до класу низьких. Вміст рухомих сполук фосфору — 124–128 мг/ кг грунту, обмінного калію — 95–110 мг/ кг ґрунту. Відповідно до групування грунтів ці два елементи відносяться до підвищеного ступеня забезпеченості.
Загальна площа елементарної ділянки становила 60 м², облікова площа ділянок — 50 м², повторність досліду триразова, розміщення ділянок — систематизоване.
У першому досліді вивчали вплив добрив на врожайність сорту гороху Мадонна (табл. 1). Завданням досліджень було встановлення ефективності внесення фосфорних, калійних, азотних, сірчаних та магнієвих мінеральних добрив.
Таблиця 1. Урожайність зерна гороху сорту Мадонна залежно від елементів системи удобрення, т/га
У другому досліді вивчали три сорти гороху: Мадонна, Готівський та Отаман із шістьома нормами висіву 0,9; 1,0; 1,1; 1,2; 1,3; 1,4 млн/ га. Доцільність вивчення їх обґрунтовується найбільшим поширенням в умовах західного Лісостепу. Діапазон норм висіву був вибраний, виходячи з аналізу рекомендацій із літературних джерел. Схему досліду подано в табл. 2.
Таблиця 2. Урожайність сортів гороху залежно від норм висіву, т/га*
Вирощували горох за інтенсивною технологією, яка передбачала дотримання усіх елементів технології. Протруювали протруйником Максим XL (флудиоксоніл,25 г/ л + металаксил-М,10 г/ л) із нормою 1,0 л/ т та обробляли бактеріальним добривом Оптімайз Пульс.
Система удобрення була наступною. Суперфосфат потрійний (Р46), хлористий калій (К60) та сірчані добрива (Вігор, S90) вносили восени під оранку. Магнієві (сульфат магнію, S30Mg20) та азотні (аміачна селітра, N34) навесні у передпосівний обробіток ґрунту. Мікродобриво Інтермаг бобові вносили на початку фази бутонізації гороху одночасно з фунгіцидом Фокс.
Для боротьби з дводольними та злаковими бур’янами у фазі 3-х трійчастих листків вносили гербіцид Пульсар 40 (імазамокс, 40 г/ л) з нормою 1 л/ га. Навесні для захисту від хвороб двічі посіви обприскували фунгіцидами: у фазі початку бутонізації вносили фунгіцид Фокс (трифлоксистробін, 150 г/ л + протіоконазол, 175 г/ л) у нормі 0,5 л/ га, та у фазі цвітіння препарат Амістар Екстра (ципроконазол, 80 г/ л + азоксистробін, 200 г/ л) — 0,5 л/ га. Проти шкідників двічі використовували інсектициди: Фастак (альфа-циперметрин, 100 г/ л) у фазі початку цвітіння із нормою 0,20 л/ га та Енжіо (тіаметоксам, 141 г/ л + лямбда-цигалотрин, 106 л/ га) у фазі цвітіння — 0,18 л/ га.
Облік урожаю визначали шляхом обмолоту зерна у фазі повної стиглості комбайном SAMPO-500. Урожайність з ділянки приводили до стандартної 14%-ї вологості та 100%-ї чистоти.
Проведені нами дослідження показали можливість підвищення урожайності гороху до рівня 6,5–7,0 т/ га. Урожайність зерна на контролі без добрив була відносно високою і становила 4,00 т/ га (табл. 1). На варіанті з обробкою насіння інокулянтом Оптімайз Пульс урожайність зросла до 4,68 т/ га, що вище до контролю на 0,68 т/ га, або 17,0%. Це пояснюється інтенсифікацією симбіотичної діяльності рослин гороху. Збільшення норми добрив із Р0К0 до Р60К60 забезпечило зростання урожайності на 1,12 т/ га. Якщо від інокулянту урожайність зросла на 0,68 т/ га, то приріст від внесення фосфорних та калійних добрив менший і становить 0,44 т/ га. Фосфорні та калійні добрива сприяли кращому розвитку кореневої системи і позитивно впливали на формування бульбочок.
Включення у систему живлення гороху азотних добрив (N60) сприяло подальшому підвищенню урожайності зерна. Так, на четвертому варіанті вона становить 5,50 т/ га, що вище від контролю на 1,50 т/ га, або на 37,5%. Від внесення мінерального азоту N60 урожайність зросла на 0,38 т/ га порівняно з варіантом із Р60К60, що менше порівняно з приростом від інокуляції насіння на 0,30 т/ га.
Позитивний вплив на формування урожайності гороху мали також сірчані добрива. Приріст від внесення S30, порівняно з третім варіантом, становив 0,27 т/ га. Це можна пояснити тим, що горох відноситься до культур, які є досить вимогливими до сірки. Важливо також, що сірка сприяє кращому засвоєнню азоту.
Використання азотних та сірчаних добрив на фоні Р60К60 дозволило збільшити врожайність до 5,87 т/ га, що вище від контролю на 1,87 т/ га, або на 46,7%. Порівняно з фоном Р60К60 урожайність від внесення азоту і сірки зросла на 0,75 т/ га.
На сьомому варіанті за внесення сірки і магнію (сульфат магнію, S30Mg20) урожайність становила 5,49 т/ га, тобто приріст урожайності був нижчим на 0,38 т/ га, ніж від внесення сірки і азоту. Необхідно зазначити, що під дією магнію урожайність зросла лише на 0,10 т/ га.
На восьмому варіанті використання у системі живлення гороху Р, К, N, S, Mg забезпечило зростання урожайності зерна до 6,12 т/ га, що вище до контролю на 2,12 т/ га, або на 53,0%. Приріст урожайності від внесення азоту, сірки і магнію становить 1,00 т/ га.
Найвища врожайність зерна гороху була на дев’ятому варіанті з внесенням мікроелементів: Р60К60 + N60 + Mg20 + S30 + Інтермаг бобові (2 л/ га), де вона становила 6,43 т/ га. Внаслідок удосконалення системи живлення гороху урожайність зросла порівняно з контролем (Р0К0) на 2,43 т/ га, або на 60,7%. Приріст її від внесення мікродобрива Інтермаг бобові становить 0,31 т/ га.
Урожайність гороху у наших дослідженнях значною мірою залежала також від метеорологічних умов року. Найвищу врожайність одержано у перший рік досліджень (від 4,55 т/ га до 6,91 т/ га), у середньому по варіантах вона становила 5,87 т/ га. У наступні роки вона була нижчою і 2018-го зменшилася до 5,29 т/ га, що на 0,58 т/ га менше порівняно з попереднім роком. Головною причиною цього були гідротермічні умови, зокрема менша від норми кількість опадів у квітні і травні та перезволоження у червні (153 мм, що вище норми на 69 мм). Торік урожайність була найнижчою 5,03 т/ га, або менше порівняно з 2017 роком на 0,84 т/ га. Це пояснюється надмірною кількістю опадів у травні (161 мм), внаслідок чого майже впродовж місяця грунт був перезволожений, що обмежило засвоєння елементів живлення та симбіотичну діяльність рослин.
Важливим чинником, який впливає на рівень урожайності та її стабільність, є оптимальне поєднання усіх агрозаходів та підбір сортів відповідно з їх вимогами до ґрунтово-кліматичних умов вирощування.
За результатами наших досліджень встановлено, що найвищу врожайність зерна гороху у середньому за три роки досліджень одержано у сорту Мадонна — 6,38 т/ га (табл. 2). У сорту Готівський вона становила 6,13 т/ га, що на 0,25 т/ га менше, порівняно з сортом Мадонна. Найнижчу врожайність зерна одержано у сорту Отаман — 5,94 т/ га, що менше порівняно з сортом Мадонна на 0,44 т/ га та о з сортом Готівський на 0,19 т/ га. У сорту Мадонна, залежно від року досліджень, урожайність коливалася у межах 6,00–6,87 т/ га, у сорту Готівський — у діапазоні 5,84–6,54 т/ га, і в Отамана — змінювалася від 5,56 т/ га до 6,40 т/ га.
Найкращі гідротермічні умови для формування урожайності зерна усіх сортів гороху сформувалася 2017 року. Урожайність сорту Мадонна у перший рік досліджень в середньому становила 6,87 т/ га. У 2018 році вона знизилася до 6,25 т/ га, або на 0,62 т/ га, а минулого року була найменшою — 6,00 т/ га, що нижче на 0,87 т/ га порівняно з 2017-м. Аналогічні зміни врожайності зерна сортів гороху спостерігалися і в інших сортів. У Готівського в перший рік досліджень рівень урожайності становив 6,54 т/ га, у 2018 році — 6,02 т/ га і найменше торік — 5,84 т/ га. У сорту Отаман урожайність за роками змінювалась від 6,40 т/ га у 2017 році до 5,86 т/ га у 2018-му і до 5,56 т/ га у 2019-му.
Урожайність зерна гороху мінялася не лише залежно від сорту та умов року, але й під впливом досліджуваних норм висіву насіння. У сорту Мадонна за норми висіву 0,9 млн/ га в середньому за три роки урожайність становила 6,34 т/ га. У разі підвищення норми висіву до 1,0 та 1,1 млн/ га вона збільшилася і була найвищою, відповідно, 6,52 та 6,55 т/ га, що вище від варіанту з нормою висіву 0,9 млн/ га на 0,18 та 0,21 т/ га (табл. 2). Подальше підвищення норми висіву до 1,2; 1,3 та 1,4 млн/ га призводило до закономірного зменшення урожайності. На варіанті з нормою висіву 1,4 млн/ га загущення посівів спричинило скороченню урожайності до 6,15 т/ га, що на 0,40 т/ га менше порівняно з варіантом висіву 1,1 млн/ га.
Необхідно відзначити, що для досліджуваних сортів оптимальні норми висіву були різними. Так, якщо у сорту Мадонна оптимальною нормою були 1,0 та 1,1 млн/ га, то в Готівського найвища продуктивність формувалася за дещо вищої норми висіву, яка становила 1,2 млн/ га. Урожайність на цьому варіанті найвища — 6,32 т/ га. Збільшення і зменшення норми висіву призводило до зниження урожайності зерна цього сорту гороху.
У сорту гороху Отаман діапазон оптимальної норми висіву ширший, подібно до сорту Мадонна. Але якщо найвища продуктивність останнього формувалася за норми висіву 1,0 та 1,1 млн/ га, то в сорту Отаман — 1,1 та 1,2 млн/ га. Урожайність на цих варіантах становила 6,04 та 6,05 т/ га.
Висновки
Найвищу врожайність зерна гороху одержано у сорту Мадонна — 6,38 т/ га. У сорту Готівський вона становила 6,13 т/ га, що на 0,25 т/ га менше порівняно з попереднім. Найнижча врожайність зерна була у сорту Отаман — 5,94 т/ га, що менше порівняно з сортом Мадонна на 0,44 т/ га та з Готівським на 0,19 т/ га.
Найвища врожайність зерна гороху сорту Мадонна (6,43 т/ га) формується за внесення мінеральних добрив за наступною схемою: Р60К60 + N60 + Mg20 + S30 + Інтермаг бобові (2 л/ га). Внаслідок удосконалення системи живлення гороху урожайність зросла порівняно з контролем (Р0К0) на 2,43 т/ га, або на 60,7%. Приріст її від внесення мікродобрива Інтермаг бобові становить 0,31 т/ га.
Оптимальною нормою висіву гороху сорту Мадонна є 1,0 та 1,1 млн/ га, для Готівського — 1,2 млн/ га, і в Отамана — 1,1 і 1,2 млн/ га.
В. В. ЛИХОЧВОР, д-р с.-г. наук, професор, член-кореспондент НААН,
завідувач кафедри технологій у рослинництві
Львівського національного аграрного університету
О. М. АНДРУШКО, канд. с.-г. наук,
доцент кафедри генетики, селекції та захисту рослин
М. О. АНДРУШКО, аспірант
