Це класична історія аграрія, розчарованого очевидними речами. Звісно, що такі ситуації трапляються не дуже часто, адже багато тих, хто не планує поки що диференційовано внесити добрива, проте зумів ефективно використати дані агрохімічного аналізу ґрунту.
З огляду на це пригадується одна показова історія, що трапилася у Черкаській області. Там енергійний керівник середнього господарства, намагаючись підвищити показники врожайності, звернувся за допомогою до закордонних фахівців. Ті приїхали, подивилися і вирішили, що ґрунтам гостро бракує магнію та прописали «кінські» дози цього мезоелемента. Черкащани три роки поспіль ретельно дотримувалися рекомендації, буквально вагонами вивозили сульфат магнію на поля. Проте результату не було. Ситуація зрушила з мертвої точки тільки тоді, коли керівник господарства замовив якісні аналізи агрохімічного складу ґрунту. Зокрема, виявилося, що проблема далеко не в магнії. Та головне — без точних аналізів ґрунту не може бути й мови про якусь раціоналізацію мінерального живлення.
Класичний аналіз агрохімічного складу ґрунту містить відбір зразків і виявлення основних показників її родючості: рухомих форм фосфору і калію, вмісту гумусу та показників кислотності. Це, так би мовити, самий мінімум, із якого починають практично всі агровиробники. Якщо такий аналіз проводити правильно, то агроном отримує можливість точно спрацювати по критичних елементах, таких як калій і фосфор, оцінити реальну родючість поля з урахуванням кислотності.
Однак, як ми чудово знаємо, на врожайність і стійкість рослин до стресів впливає не лише наявність і доступність трьох ключових елементів — азоту, фосфору та калію, а також інших — загалом до 30. Кожна культура має власний критично важливий перелік мікроелементів: бор, цинк, мідь, молібден й ін. Тому, щоб правильно підібрати технологію вирощування культур і не мати проблем із добривами та хімією, потрібно також перевіряти ґрунт на вміст мікроелементів.
Акцентуємо увагу на тому, що всі ці показники важливі насамперед за вирощування інтенсивних культур із високою рентабельністю. Якщо через конкретні ґрунтово-кліматичні умови чи бюджетність технології господарство збирає не більше як 30 ц/га пшениці, то вочевидь тут не до тонкощів агрохімічного аналізу ґрунтів. Краще вкласти кошти у якісний посівний матеріал, захисні обробки, традиційні добрива тощо. Інша річ, якщо це все є, а результату немає. В такому разі агрохімічний аналіз ґрунту має бути першочерговим заходом.
Найчастіше результати агрохімічних аналізів ґрунтів надають замовникам в електронному вигляді й паралельно — на папері у вигляді агрохімічних картограм. На них різними кольорами виділяють площі з різною забезпеченістю елементами живлення: обмінний калій, рухомий фосфор, гумус, кислотність. Визначати вже згадувану концентрацію елементів бажано раз на 4–5 років, особливо ж якщо на полі вносили органічні добрива.
Щодо азоту, то за суцільного обстеження він не визначається. Це рухливий елемент, уміст якого в ґрунті залежить від пори року, погоди й водного режиму. Встановлювати вміст азоту рекомендується навіть у процесі вегетації, щоб можна було точно коригувати дози добрив. Зазвичай для підживлення посівів наявність азоту визначають лабораторним методом навесні.
Іноді трапляється, що впродовж вегетації виникає критична ситуація: рослини починають гинути, але незрозуміло від чого: чи то від неправильного внесення добрив, чи то від комах-шкідників. У таких випадках має сенс скористатися агрохімічною експрес-лабораторією. Вона підходить для різних за площею господарств, тим більш, що має порівняно доступну вартість. Причому агроном може зробити аналіз сам. Для цього потрібно винести в поле експрес-портфель з обладнанням і на місці перевірити ґрунт за кількома показниками: кислотності, вмісту гумусу та наявності макро- і мікроелементів.
Для відбору проб, потрібних для повноцінного лабораторного аналізу, також застосовують спеціальне обладнання. Це — пробовідбірники, зокрема з GPS-навігацією. Таке обладнання зазвичай розміщують в автомобілі типу пікап. У салоні знаходиться ноутбук. Спрощено це має такий вигляд.
За допомогою спеціальної програми виставляють номери полів і визначають їх межі. Наносять «сітку», задають формат відбирання зразків. Згідно із заданим маршрутом авто рухається полем і відбирає зразки. За допомогою пультів, виведених у салон машини, пробовідбірник рухається вгору і вниз. Після цього ця інформація переноситься на флеш-карту, яку вставляють у бортовий термінал (чи використовується хмарний сервіс), що дає змогу точково вносити добрива, обліковувати врожайність тощо.
Після цього зразки ґрунту потрапляють у лабораторію. Після того як стає відомо, які елементи, у якій кількості містяться в ґрунті, і яку культуру господарство збирається вирощувати, можна вже міркувати, які добрива та у якій кількості краще використовувати.
Це все правильно і чудово працює у деяких вітчизняних господарствах. Особливо ж там, де точне землеробство провадять не один, і не два роки. І тим більш там, де випадає понад 500 мм опадів щороку.
Останній чинник є критично важливим, і останніми роками економічна доцільність здійснення аналізу агрохімічного складу ґрунту перебуває у чіткій залежності від нього. Так, нещодавно ми зателефонували до керівника господарства, розташованого на півночі Миколаївської області. Цей фермер уже майже 10 років тісно провадить точні технології і, зокрема, аналізи ґрунтів. Поцікавившись останніми досягненнями, ми отримали дещо несподівану відповідь.
«Нинішнього року я повністю від цього відійшов. Які там мікроелементи, якщо на деяких полях на цілий метр вглиб немає ані краплі вологи?! Нині ми переходимо якраз на аналіз наявності вологи у 100-сантиметровому шарі ґрунту з розподілом його на 10-сантиметрові відрізки. Оце і є сьогодні для нас найперспективніший напрям. На яку глибину обробляти ґрунт, сіяти, закладати добрива — волога вирішує все».
Якось так воно і є. Втім, ураховуючи, що у власника господарства всі аналізи мінерального складу ґрунту робили вже не раз, то, вочевидь, одне іншому не заважає. Потрібно тільки його ефективно поєднувати. Вартість аналізу агрохімічного складу ґрунту не така вже й велика, перебуваючи в межах кількох доларів за 1 гектар. Тому доцільно розпочати з одного-двох полів, аби зрозуміти, чи принесе це реальну користь господарству.
Ігор КОВАЛЕНКО, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
