Моніліоз — одна з основних причин загибелі абрикоси, вишні, персика
За даними відділів прогнозування, фітосанітарної діагностики та аналізу ризиків обласних Управлінь фітосанітарної безпеки Головного управління Держпродспоживслужби України з питань безпечності продуктів та захисту споживачів, моніліальний опік кісточкових виявляється щорічно у всіх ґрунтово-кліматичних зонах, де вирощують кісточкові плодові культури. Наприклад, три роки тому найбільш інтенсивне поширення хвороби було виявлене в насадженнях Вінницької, Донецької, Запорізької, Івано-Франківської та Миколаївської областей, де було уражено 10–32% пагонів та 15–19% суцвіть. У Вінницькій області уражено 22–30% плодів черешні й 10–18% плодів вишні, у Запорізькій 12% плодів абрикоси. У Дніпропетровській, Закарпатській, Одеській, Полтавській, Тернопільській, Херсонській, Черкаській областях пошкодження пагонів сягало 4–7% за незначного розвитку хвороби.
Уражений пагон вишні моніліальним опіком навесні
У 2017 році моніліальний опік на кісточкових культурах спостережено повсюди на 80–100% обстежених площ. Лише в Івано-Франківській області хвороба мала незначне поширення (17%). Хвороба сильніше проявилася на абрикосі. Прояв хвороби спостережено в кінці квітня — на початку травня. Ураження пагонів у Дніпропетровській, Закарпатській, Миколаївській, Тернопільській, Херсонській та Черкаській областях становило 3–8%, у Запорізькій — 28%. Ураження суцвіть не перевищувало 6%, плодів — 8%.
Погодні умови 2018 року не сильно сприяли розвитку хвороби повсюдно, окрім Донецької та Миколаївської областей, де розвиток хвороби на пагонах сягав 60%, суцвіттях — 80%.
У 2019 році сильне ураження та інтенсивний розвиток хвороби спостерігався на старих деревах у присадибному секторі, де щорічно зберігається високий інфекційний запас моніліозу. На абрикосі хвороба уразила дерев 9%, максимально 30–70%, пагонів — 18–38%, максимум 74%, квіток — 5–10%, листків — 6–9%. У Тернопільській, Київській, Черкаській та Чернігівській областях на вишні було охоплено в середньому 3–12% пагонів, 5–10% квіток та листків. У промислових насадженнях за умов проведення своєчасних обробітків фунгіцидами поширення моніліозу було значно меншим.
Моніліальний опік пагонів, квіток, листків вишні
Щорічне проявлення моніліального опіку обумовлює камедетечу кісточкових, в результаті чого рослини виснажуються, знижується їх продуктивність, стійкість до інших хвороб, спостерігається вимерзання уражених дерев навіть за незначних знижень температури в зимовий і ранньовесняний періоди. Хвороба дуже часто буває однією з основних першопричин передчасної загибелі дерев абрикоси, вишні, персика. У багатьох господарствах моніліоз спричиняє втрати десятків тонн вирощеної продукції.
Поширення хвороби та діагностика
Для успішного захисту кісточкових плодових насаджень від моніліального опіку слід своєчасно виявляти хворобу на уражених органах рослин за її специфічними типовими ознаками проявлення і на основі знань біоекологічних особливостей збудника хвороби, циклу його розвитку, а також застосовувати найбільш ефективні захисні заходи.
У ранньовесняний період моніліальний опік проявляється на деревах у вигляді швидкого побуріння і засихання квіток, слідом за яким в’януть і засихають листя, відмирають молоді плодові гілочки й однорічні пагони. Засохлі гілки, листя і зав’язі часто залишаються висіти на дереві до наступної весни. Кора уражених гілок засихає, зморщується і розтріскується, у багатьох місцях, особливо на межі здорових і уражених ділянок, спостерігається камедетеча. У вологу погоду на всіх уражених органах утворюються попелясто-сірі подушечки конідіального спороношення гриба, які є джерелом подальших заражень.
Уражені моніліозом плоди й плодоніжки вишні під час дозрівання плодів
Моніліальний опік кісточкових плодових культур спричиняє гриб Monilinia laxa Honey (анаморфа: Monilia laxa Sacc. (син. Monilia cinerea Bonord)).
Протягом літа і початку осені триває всихання нових пагонів, оскільки грибниця патогену досить активно поширюється від місця початкового зараження. На плодах хвороба проявляється у вигляді бурої гнилі. Поверхня ураженого плода покривається дрібними, розкиданими в безладді сірими подушечками, що складаються з конідіального спороношення гриба.
Зараження плодів відбувається, головним чином, через пошкодження шкірки, а також може відбутися і без пошкодження шкірки, якщо хворі та здорові плоди тісно розташовані між собою. Особливо легко піддаються такому зараженню плоди з тонкою шкіркою, позбавлені воскового нальоту і слабо опушені. Зараженню плодів сприяють також механічні пошкодження шкірки шкідниками та деякими пестицидами. Спричиняти поширення хвороби можуть ушкодження, нанесені птахами, градом тощо.
Уражені моніліозом плоди черешні
Збудником плодової гнилі кісточкових порід може бути і гриб Monilinia fructicola Honey (анаморфа: Monilia fructicola Honey), який спричиняє плодову гниль зерняткових плодових порід. Цей гриб утворює на плодах більші подушечки жовто-палевого кольору, які розташовуються концентричними рядами.
У зимовий період інфекція зберігається у формі грибниці патогену в уражених пагонах, гілках, плодових гілочках і в сухих муміфікованих плодах, які опали на землю або висять на дереві. У південних областях формування конідіального спороношення гриба на пагонах іноді не припиняється і взимку.
Навесні всі перераховані органи покриваються численними сірими подушечками конідіального спороношення. Конідії протягом вегетації рослин легко поширюються вітром, краплями дощу, комахами і заражають пагони, квітки, зав’язі та плоди. Під час цвітіння інфекційна гіфа за проростання конідії проникає через рильце маточки й пильники у квітку, потім проникає у зав’язь і квітконіжку. Квітконіжкою грибниця поширюється і проникає в кору однорічних пагонів, а пізніше і в кору плодових гілочок. Грибниця патогену за сприятливих погодних умов за вегетаційний період може поширюватись в корі пагонів і гілочок на відстань до 40–50 см від місця зараження. Заселяючи луб’яні тканини кори, гриб спричиняє швидке відмирання пагонів і гілок, яке проявляється у формі опіку.
Плодова гниль на сливі
Стійкість сорту до моніліального опіку залежить від будови квітки, розташування в ній рильця, його анатомічної будови й багатьох фізіологічних і біохімічних показників.
Розвитку моніліального опіку сприяє прохолодна і волога погода навесні в період цвітіння. Щоденні, навіть невеликі, дощі й тумани сприяють дуже інтенсивному зараженню. Конідії гриба проростають у широких температурних межах. Гриб рясно формує конідії за 20–28 °С. За оптимальної температури (20–21 °С) конідії проростають через 1–2 год. Життєздатність конідій на поверхні уражених органів зберігається протягом декількох тижнів.
Уражене дерево абрикоси моніліозом навесні
Слід зазначити, що висока вологість сприяє не тільки масовому утворенню спорокупок гриба на заражених гілках або муміфікованих плодах, а й проростанню спор під час попадання їх на квітку. Помірна або відносно низька температура затягує період цвітіння і збільшує можливість зараження.
Стійкі сорти
З районованих в Україні сортів кісточкових плодових порід стійкістю до моніліозу характеризуються сорти абрикоси: Альянс, Гамлет, Дар Мелітополя, Діоніс, Іскорка, Крокус, Кумир, Магістр, Насолода, Присадибна та ін.; сорти вишні: Богуславка, Відродження, Ксенія, Любительська, Норд Стар, Ранній десерт, Солідарність, Супутниця та ін.; сорти черешні: Аншлаг, Весняні наспіви, Гізела 6, Ласуня, Легенда Млієва, Ніжність, Отрада, Пікова дама, Тотем, Услід, Шанста та ін.; сорти сливи: Вікторина, Ненька, Оригінальна, Пам’ять матері, Вереснева, Трудівниця Млієва, Угорка велика й ін.; сорти персика: Абсолют, Златодар, Золотий ювілей, Клоун, Мрія, Освіжаючий, Відмінник, Парацельс, Резидент, Фаворита Мореттіні й ін.
Головний захист — обмеження джерел інфекції
Для цього варто впродовж осені, зими й навесні зняти муміфіковані плоди з дерев і зібрати опалі плоди на поверхні ґрунту з подальшим їх спалюванням. Всі уражені рештки у вигляді частинок уражених гілок, пагонів, дрібних плодів і зав’язі слід ретельно загорнути в ґрунт за механічної обробки міжрядь і пристовбурних кіл.
Після цвітіння дерев усі засохлі, хворі, з тріщинами й камеддю пагони й гілки, які виявляють у кроні дерева, слід вирізати із захопленням 3–5 см здорової тканини. Вирізуванняя пагонів і гілок краще проводити протягом вегетації до повного листопаду, коли легко відрізнити уражену й здорову тканину. Всі ці санітарні заходи проводити слід лише в суху погоду, щоб додатково не заражувати місця зрізів збудником хвороби.
Уражені моніліозом плоди абрикоси
Ранньою весною до початку у дерев сокоруху слід провести викорінювальне обприскування дерев фунгіцидом на основі діючої речовини: гідроксиду міді, в. г. (Косайд 2000, 4,0–6,0 кг/га на насадженнях персика; 2,0–3,0 кг/га на інших видах кісточкових плодових культур). Обробку (точніше промивку) дерев необхідно починати із верхніх пагонів, гілок і поступово струмінь робочої рідини направляти вниз, омиваючи скелетні гілки, кору штамба, і обприскати поверхню ґрунту навколо крони дерева. Висока ефективність цієї обробки буде досягнута під час обприскування дерев за температури повітря не нижче 4 °С. Норма витрати робочої рідини від 1500 до 2000 л/га, залежно від розмірів крони. Для цього часто використовують 5–7%-й розчин сечовини з нормою витрати 30–45 кг/га. Крім захисту плодових дерев, від зимуючої інфекції моніліозу під час такої обробки досягається друга корисна мета — проведення ранньовесняного підживлення дерев азотом.
Потрібно своєчасно проводити профілактичні хімічні заходи. На кісточкових плодових культурах проти моніліозу дозволені до використання фунгіциди на основі діючих речовин: ципродиніла, в. г. (Хорус 75 WG, 0,2–0,3 кг/га). Препарат можна використовувати протягом вегетації не більше 4 разів, строк останньої обробки до збирання плодів — 30 днів (4 : 30); алюмінія фосфіта + фосфористої кислоти, р. к. (Фитал, 2,0 л/га), використовують на всіх культурах, крім сливи (3 : 30); боскаліда + піраклостробіна, в. г. (Сигнум, 1,0–1,25 кг/га), використовують на всіх культурах, крім сливи (3 : 7).
Уражені пагони персика моніліозом
Крім названих фунгіцидів, проти моніліозу застосовують:
- на абрикосі фунгіциди на основі діючих речовин: каптана, в. г. (Маливин 80, 1,8–2,5 кг/га); пенконазола + дифноконазола, к. е. (Джек Пот, 0,3–0,5 л/га); сульфата міді, п. (Бордо МК, 15–18 кг/га);
- на вишні препарати на основі діючих речовин: ізопірзама + дифеноконазола, к. с. (Ембрелія 140 SC, 1,2–1,5 л/га); пенконазола, к. е. (Топаз, 100 ЕС, 0,3–0,4 л/га); тіофанат-метила, з. п. (Топсин М, 1,0 кг/га); трифлоксистробіна + флуопірама, к. с. (Луна Сенсейшн 500 SC, 0,25–0,35 л/га);
- на черешні препарати на основі діючих речовин: гідроксиду міді, в. г. (Косайд 2000, 2–3 кг/га); фосетил алюмінія, с. п. (Альетт 80 WP, 0,5–1,0 л 0,5% розчину препарату на дерево);
- на сливі препарати на основі діючих речовин: дифеноконазола, к. э. (Скор 250 ЕС, 0,15–0,2 л/га та аналоги);
- на персику препарати на основі діючих речовин: гидроксиду міді, в. г. (Косайд 2000, 4,0–6,0 кг/га у фазу «набухання бруньок»; 2–3 кг/га — у фазу розпускання бруньок «мишачі вушки»; Купер, м. с., 3,0–5,0 л/га); дитианона, в. г. (Делан, 1,0 кг/га); дифеноконазола, к. є. (Скор 250 ЕС, 0,2 л/га і аналоги), каптана, в. г. (Маливин 80, 1,8–2,5 кг/га); крезоксим метила + дифеноконазола, к. с. (Кумир, 0,2–0, 3 л/га); крезоксим-метила + дифеноконазола, к. с. (Самшит, 0,2–0,3 л/га і аналоги); пенконазола, к. э. (Топаз, 100 ЕС, 0,3–0,4 л/га); пенконазола + дифеноконазола, к. э. (Джек Пот, 0,3–0,5 л/га); сульфата міді, з. п. (Бордо Изагро 20, 5,0 кг/га), тіофанат-метила, з. п. (Топсин М, 2,9 кг/га); трифлоксистробіна + флуопирама, к. с. (Луна Сенсейшн 500 SC, 0,25–0,35 л/га); фосетил алюмінія, з. п. (Альетт 80 WP, 0,5–1 л 0,5% розчину препарата на дерево), фенгексамід, в. г. (Тельдор 50WG, 0,8 кг/га); ципродиніла, к. с. (Страж, 0,4 л/га).
На всіх кісточкових, за винятком вишні, проти гнилей плодів під час їх зберігання у сховищах за 20 днів до збирання врожаю насадження обприскують фунгіцидом на основі діючої речовини: ципродинілу + флудіоксонілу, в. г. (Свитч 62,5 WG, 0,75–1,0 кг/ га).
Профілактичні обприскування дерев фунгіцидами проти моніліального опіку та інших хвороб проводять у фази «зелений конус», «відокремлення бутонів — бутон», «цвітіння», після закінчення цвітіння, формування плодів, дозрівання плодів і обов’язково відразу після збору плодів для обмеження джерел інфекцій.
Вибір фунгіциду базується на даних моніторингу фітосанітарного стану насаджень плодових кісточкових культур і спектра захисної дії того чи іншого препарату проти збудників хвороб, їх видового складу. Для запобігання виникнення резистентності у збудників хвороб до діючих речовин препаратів слід дотримуватися чергування і комбінування застосування контактних і системних фунгіцидів.
Мідьвмісні препарати з особливою обережністю слід застосовувати на персику. Їх використовують тільки в період спокою дерев, не пізніше фази «зеленого конуса», оскільки в більш пізні строки їх застосування призведе до опадання листя і зав’язі.
Слід враховувати, що обприскування кісточкових плодових культур проти моніліозу є ефективним і проти клястероспоріозу, кокомікозу, кучерявості листків персика.
Обприскування дерев фунгіцидами проти моніліозу слід комбінувати з обробкою дерев інсектицидами проти найбільш поширених шкідників. Для цього готують бакову суміш одного з фунгіцидів й інсектицидів.
Підвищує стійкість кісточкових плодових культур до моніліозу своєчасне внесення збалансованих норм органічних і мінеральних добрив.
Іван МАРКОВ, канд. біол. наук,
професор НУБіП України
