Дедалі більше фермерів замислюється над тим, чи правильно вони роблять, підживлюючи пшеницю тим що є: найчастіше аміачною селітрою або карбамідом. Кожен із цих видів добрив, так само як і КАС, мають свої тонкощі під час внесення та засвоєння рослинами. І не завжди вони збігаються із погодними умовами та агрономічними підходами, застосовуваними в господарстві.
Для чого ми підживлюємо посіви озимої пшениці азотними добривами навесні? Почнімо з того, що підживлення сприяє кращому кущенню рослин, інтенсивному відростанню, збільшенню кількості колосків, а також покращує озерненість колоса, особливо в умовах оптимального зволоження ґрунту і помірної температури повітря.
При цьому саме за достатньої забезпеченості пшениці азотом можна вести мову про високу класність зерна, себто вміст білка та клейковини. Це безпосередньо стосується ранньовесняного внесення азотних добрив. Поряд із тим доволі поширеним є помилкове рішення агрономів заощадити кошти і цілковито відмовитися від осіннього внесення азоту. Це неприпустимо, оскільки в такому разі рослини не увійдуть нормально в зиму і розпочнуть відновлення весняної вегетації із потужним дефіцитом азоту.
Враховуючи постійний дефіцит вологи, в тому числі і тієї, що випадає із зимовими опадами (красномовним прикладом цього слугує нинішня зима), аграрії чіпляються за будь-яку нагоду полегшити засвоюваність мінеральних добрив. Надто ж, коли наприкінці зими випаде довгожданий сніжок! У поле заходять розкидачі чи обприскувачі, котрі рівномірно розподіляють азотне підживлення. Цього не можна робити, оскільки рівномірним це підживлення буде недовго, і разом із таненням снігу розчинений азот попрямує до улоговин на полі. Як наслідок, більша частина посівів не отримає потрібного азотного живлення, а менша — матиме сильний фітотоксичний стрес у результаті надмірної концентрації азоту. В крайньому разі можна вносити азотні добрива на сніговий покрив 2–3 см, однак у жодному разі не більше.
Надзвичайно важливо внести азотні добрива у найбільш підходящі фази розвитку рослин озимої пшениці. В плані закладання майбутньої урожайності слід обов’язково орієнтуватися на фазу кущення посівів, під час якої має бути здійснене одне із внесень. Загаявшись навіть на два-три дні, можна втратити оптимальний момент, не давши пшениці азоту в потрібний час.
Традиційно найпоширенішим є дворазове підживлення озимих зернових. Перше внесення здійснюється по мерзлоталому ґрунті для відновлення та нарощування вегетативної маси рослин. Друге — локальним способом на початку виходу рослин у трубку для безпосереднього підвищення продуктивності зерна.
Однак у багатьох випадках оптимально провадити триразове азотне підживлення посівів у тому разі, якщо цьому сприяють погодні фактори.
Під час першої обробки на сильних посівах рекомендується вносити 30% від повної норми азоту, особливо в разі раннього відновлення вегетації рослин. Тоді вони чудово ростуть, відмінно кущаться та утворюють продуктивний стеблостій. Однак слід враховувати, що чим пізніше відновлюється вегетація на сильних посівах озимих зернових, тим більше діючої речовини потрібно внести.
Від якості і своєчасності другого підживлення — на початку виходу рослин у трубку, безпосередньо залежить урожайність озимої пшениці. Тому під час нього дають не менш ніж 50% азотних добрив. При цьому спостерігається посилене зростання бокових стебел і підвищення їх продуктивності. Важливо у разі потреби здійснити внесення гербіцидів перед другим підживленням озимих.
І нарешті, третє підживлення (10% азоту) виконується у період від початку фази колосіння до наливу зерна. Чим пізніше воно провадиться, тим меншим чином діюча речовина впливає на врожайність і тим більшим на його якість.
Під час розрахунку норм внесення діє чітка формула — для формування 1 т врожаю висококласної пшениці потрібно 30 кг діючої речовини азоту. В тому разі, якщо у якості попередника виступають бобові культури, цю цифру можна скоротити до 25 кг/т.
Як свідчать практичні результати останніх років, відмінний позитивний ефект на врожайність та якість озимої пшениці спричиняє паралельне внесення сірки у співвідношенні 1/8 до загального виносу азоту. Річ у тім, що сірка безпосередньо впливає на якість засвоєння рослинами азоту.
Так само загальноприйнятним є той факт, що найвищою ефективністю у весняних азотних підживленнях озимих зернових характеризуються селітра та КАС, які за наявності більш-менш нормальної кількості вологи стрімко потрапляють у зону розташування кореневої системи рослин і фактично не спричиняють жодних токсичних впливів. Натомість застосування карбаміду розкидним способом і залишання його на поверхні є недоцільним, оскільки цей вид азотних добрив характеризується прискореною втратою діючої речовини шляхом випаровування. До того ж карбамід є набагато більш токсичним у порівнянні із селітрою та КАС.
Оптимальним варіантом ранньовесняних підживлень можна вважати поєднання КАС із домішкою сірки разом із фосфоровмісними рідкими добривами. Це дає змогу разом із поверхневою вологою спрямувати малорухливий фосфор ближче до кореневої системи озимої пшениці. При цьому він буде краще засвоюватися — відразу із настанням температури грунту вище 10°С. Відповідно, рослини почнуть розвивати потужну кореневу системи, чому сприяє фосфор, що забезпечить значно вищу стійкість проти стресових посушливих умов.
Василь ЧЕРКАС, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
