В сучасних умовах при розбудові системи застосування гербіцидів на посівах сої сільськогосподарські виробники все частіше надають перевагу післясходовим препаратам над ґрунтовими. У період вегетації сої простіше визначитись з рівнем і типом забур’яненості, а відтак, виходячи з видового складу бур’янів, є можливість вибрати кращий гербіцид. Також післясходове застосування гербіцидів вигідне тим, що його ефективність не залежить від ґрунтових відмінностей і можливе поєднання захисту від бур’янів, шкідників і хвороб.
Післясходові гербіциди, які ще інколи називають страховими, вносять після появи сходів сої. Їх умовно ділять на протизлакові (грамініциди), протидводольні та препарати широкого спектра дії, тобто такі, що діють як на злакові, так і дводольні види бур’янів.
Тривалий час основним протидводольним гербіцидом як у посівах сої, так і в решти бобових культур, був базагран (бентазон, 480 г/л). Як показали багаторічні дослідження Інституту цей препарат у нормі 2,0 л/га при внесенні його у фазі 2-3 справжніх листків сої знижував кількість і масу дводольних малорічних бур’янів на 58 і 83% відповідно. Зменшення ж маси коренепаросткових бур’янів було менш відчутним і становило лише 45%.
Відносно висока вартість гектарної норми внесення базаграну (216 грн/га) змушує виробників шукати дешевші препарати. У цьому відношенні заслуговує на увагу гербіцид із класу сульфонілсечовин - хармоні (тифенсульфурон-метил, 750 г/кг), гектарна норма якого вшестеро дешевша за попередній препарат.
У дослідах Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр’єва хармоні при внесенні в нормі 7,0 г/а + ПАР тренд 0,2 л/га у фазі 2-3 справжніх листків сої спочатку пригнічував молоді рослини сої, але в подальшому видимі ознаки токсичного впливу препарату на культуру зникали. В однакових умовах він знижував кількість дводольних малорічних бур’янів порівняно з контролем на 65%, тоді як базагран на 55%. Перевага хармоні над базаграном проявлялась, перш за все, в дії на лободу білу, щирицю звичайну, чистець однорічний і куколицю білу. Зменшення маси дводольних малорічних бур’янів у цілому під впливом обох цих гербіцидів було на одному рівні і становило 88%. У дії на коренепаросткові види хармоні не мав переваг над базаграном.
Зменшити вартість хімічної прополки і виключити токсичний вплив хармоні на сою можливо застосуванням бакової суміші вищезгаданого гербіциду з базаграном. При внесенні цих гербіцидів у половинних нормах їх ефективність у контролюванні дводольних бур’янів була приблизно на одному рівні з повними нормами вихідних препаратів.
Згідно з дослідженнями Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр’єва добре зарекомендували себе в посівах сої грамініциди фюзілад форте 150 ЕС (флуазіфоп-П-бутил, 150 г/л) і пантера (хізалофоп-П-тефурил, 40 г/л). При внесенні їх у нормах 1,0 л/га у фазі 2-4 листків у злакових бур’янів зниження маси цих видів становило відповідно 97 і 94%, а їх кількості 93 і 88%. Фюзілад форте дещо переважав пантеру в дії на плоскуху звичайну, щодо зниження чисельності мишію сизого - обидва препарати знаходились на одному рівні. Перевага пантери над фюзілад форте полягала в меншій вартості гектарної норми внесення - вона була нижчою на 96 грн/га.
Проте при змішаному типі забур’яненості, який є найбільш поширеним у посівах сої, окреме застосування як грамініцидів, так і протидводольних гербіцидів не вирішує повною мірою проблему захисту цієї культури від бур’янів. Внесення препаратів односторонньої дії може навіть вести до певного поширення у посівах тих груп бур’янів, які ними не контролюються. Тому в такому випадку слід використовувати грамініциди разом з протидводольними препаратами. Згідно з узагальненими даними декількох дослідів при застосуванні лише грамініцидів чи протидводольних препаратів зниження загальної маси бур’янів становило 38-43%, а в бакових сумішах фюзілад форте з базаграном чи хармоні - 83%. Прирости врожайності насіння сої в першому випадку становили 0,17-0,27 т/га, а в другому - 0,49 т/га.
Крім бакових сумішей гербіцидів різного спектру дії на бур’яни в післясходовий період високий ефект забезпечують препарати імідазолінової групи, особливо на основі імазетапіру, 100 г/л (серп та інші). В дослідах Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр’єва імазетапір і бентазон приблизно однаково знижували забур’яненість дводольними малорічними бур’янами, відповідно на 58 і 60% за кількістю та на 83 і 87% за масою. Відмічалась різниця у спектрі дії імазетапіру і бентазону на окремі види бур’янів. Імазетапір більш ефективно діяв на щирицю звичайну (64%) і паслін чорний (71%), ніж бентазон. За ступенем пригнічення плоскухи звичайної цей гербіцид значно поступався грамініцидам, але однаково ефективно контролював інший просовидний бур’ян - мишій сизий.
Щодо зниження загальної маси всіх бур’янів, імазетапір показував однакові результати з баковою сумішю бентазону з флуазіфоп-П-бутилом (1,5 л/га + 0,8 л/га). Але за рівнем приростів урожайності сої бакові суміші бентазону з грамініцидами дещо переважали імазетапір. Ще вище підняти технічну ефективність хімічного прополювання сої й отримати більший приріст урожаю можна застосовуючи бакову суміш трьох гербіцидів: базагран + хармоні + фюзілад форте.
Серед імідазолінових препаратів внаслідок меншої небезпеки негативної післядії особливої уваги заслуговує пульсар (імазамокс, 40 г/л). Кращим строком його застосування є фаза 2-3 справжніх листків сої. Імазамокс, на відміну від імазетапіру, швидше розкладається у ґрунті та в нормах 0,75-1,0 л/га не проявляє негативної післядії на більшість культур, що висівають після сої, за винятком цукрових буряків. В Інституті рослинництва ім. В.Я. Юр’єва протягом 5 років досліджували порівняльну ефективність внесення у післясходовий період цих двох препаратів. Проведені обліки бур’янів показали, що найкраще очищав посів сої від бур’янів гербіцид на основі імазетапіру.
На період збирання урожаю цей гербіцид зменшив загальну кількість і сиру масу бур’янів порівняно з контролем відповідно на 50 і 71%, тоді як імазамокс - на 38 і 63%. Характерною загальною особливістю препаратів було те, що їх дія на бур’яни посилювалась протягом вегетації культури, особливо це було помітно у варіантах з імазетапіром. Простежувались певні відмінності в дії гербіцидів на окремі групи бур’янів. Порівняно з контролем імазетапір сильніше знижував злакові однорічні бур’яни, а імазамокс - дводольні малорічні. У групі злакових однорічників плоскуха звичайна була більш стійкою до гербіцидів, що вивчали, ніж мишій сизий. Щирицю звичайну імазамокс знищував на 12% краще, ніж імазетапір. Обидва препарати однаково ефективно (на 99%) знижували кількість гірчиці польової у посівах сої. Імазамокс зменшував кількість підмареннику чіпкого, талабану польового і калачиків непомітних відповідно на 84, 78 і 64%. Між варіантами застосування імазетапіру та імазамоксу не виявлено різниці по врожайності сої. Імазамокс переважав імазетапір за економічними показниками.
Добрі результати забезпечує внесення у післясходовий період бакової суміші імазетапіру з імазамоксом у половинних нормах. Ця бакова суміш переважала варіанти з внесенням імазетапіру та імазамоксу в повних нормах у зниженні загальної кількості і сирої маси бур’янів. На її фоні отримано дещо вищу врожайність, ніж при окремому внесенні імазетапіру та імазамоксу. Крім того, після застосування цієї комбінації гербіцидів розширюються можливості перед господарством стосовно підбору і розміщення на конкретному полі наступних культур, оскільки ризики щодо післядії імазетапіру зменшуються.
Досить перспективним для післясходового внесення у посівах сої є фабіан. Завдяки поєднанню у своєму складі сполук імідазолінової (імазетапір, 450 г/кг) і сульфонілсечовинної (хлоримурон-етил, 150 г/кг) груп він за ефективністю контролювання бур’янів дещо переважав імазамокс. Порівняння дії гербіцидів імазетапір, імазамокс і фабіан на бур’яни при внесенні їх в один термін (у фазі 2-3 справжніх листків сої) показало, що імазетапір займав перше місце, а імазамокс - останнє у зниженні загальної кількості і маси бур’янів перед збиранням урожаю. Фабіан за цими показниками займав проміжне місце між згаданими препаратами.
Спільним у наведених вище варіантів було відчутне зменшення загальної сирої маси бур’янів, ніж їх кількості порівняно з контролем. Імазамокс сильніше за імазетапір і фабіан та бакову суміш імазетапіру з імазамоксом знижував кількість і сиру масу дводольних малорічних бур’янів, ніж злакових однорічних. Як і для інших імідазолінових гербіцидів для фабіану існують деякі обмеження у розміщенні наступних культур в сівозміні. У рік застосування фабіану можна висівати пшеницю озиму, наступного року - ярі зернові, кукурудзу, через 2 роки - всі культури без обмежень.
При плануванні системи застосування гербіцидів на полях сівозміни слід також мати на увазі, що препарати імідазолінової групи можуть бути використані не частіше, ніж один раз на три роки.