Проте це залежить від біологічних особливостей сортів, наявних запасів поживних речовин у ґрунті, попередників тощо. На формування 1 т зерна та відповідної кількості побічної продукції ячмінь ярий виносить із ґрунту 14–27 кг азоту, 11–15 — фосфору та 13–24 кг калію. Найбільшу потребу в поживних елементах рослини відчувають від періоду кущіння до наливання зерна. Оптимальний уміст елементів мінерального живлення в наземній масі, що дає змогу отримати високу врожайність, у фазу кущіння становить: 4,7–5,3% — азоту, 0,55–0,65 — фосфору, 4,2–4,2% — калію. За збільшення доз удобрення підвищується й уміст цих елементів у рослині. Тому удобренню належить важливе місце в забезпеченні рослин основними елементами живлення за фазами розвитку.
Умови азотного живлення суттєво впливають на ріст і розвиток рослин ячменю ярого. Особливо сильно позначається брак азоту на розвитку листя (формується дрібне, має світло-зелене забарвлення, передчасно жовтіє) та стебел (формуються тонкими). Це, своєю чергою, негативно впливає на формування та розвиток репродуктивних органів і наливання зерна. Надлишкове азотне живлення впродовж вегетації затримує дозрівання рослин: вони утворюють велику вегетативну масу, що призводить до раннього вилягання посівів. Залежно від забезпечення азотом визначається інтенсивність синтезу білка й інших азотистих сполук, що безпосередньо впливає на врожайність. У складі сухої речовини рослин ячменю азоту міститься 1–3%, у білках — 16–18%.
Фосфор відіграє важливу роль у житті рослин, він є складовою нуклеїнових кислот і вважається енергоносієм клітини, входячи до складу молекули АТФ, яка є носієм і постачальником енергії в багатьох процесах життєдіяльності рослинного організму. Основну кількість фосфору рослини засвоюють на перших етапах життя, створюючи його запас, який потім реутилізується. Недостатня забезпеченість фосфором молодих рослин може призвести до недобирання врожаю, незважаючи на посилене фосфорне живлення в пізніші строки. Таки чином, оптимальне забезпечення рослин ячменю фосфором — запорука високих урожаїв із відповідною якістю.
Калій відіграє головну роль у фізіологічних і біохімічних процесах. Основна його частина (80%) міститься в клітинному сокові й вивільняється водою, інша — в колоїдах і протоплазмі. Максимальна потреба рослин у калії — перший період вегетації. Він сприяє регулюванню водного й азотного обміну, підвищує пружність тканин і стійкість до вилягання, пришвидшує наливання зерна. Калій сприяє утриманню та збільшенню вмісту води в колоїдах і протоплазмі, завдяки чому рослина краще витримує короткочасні посухи. Брак калію суттєво затримує розвиток ячменю та його дозрівання, і, як наслідок, знижуються врожайність і якість продукції. Калій також сприяє поліпшенню засвоєння рослинами азоту. З тим ефективність калійних добрив залежить від запасів його у ґрунті.
Дуже важливо забезпечити поживними речовинами рослини ячменю до фази кущіння, коли формуються колоски. Добрива, внесені після кущіння, на кількість продуктивних колосків не впливають, а позначаються тільки на величині колосу, зерна й інших органів. Максимально високий і стабільний урожай одержують у разі внесення комплексного мінерального добрива.
Потреба рослин в азоті є високою впродовж усієї вегетації, фосфору — на початкових і кінцевих етапах органогенезу, а калію — в другій половині вегетації.
Ячмінь ярий має високу пластичність до навколишнього середовища, але й недостатньо розвинену кореневу систему та короткий період вегетації, через що зростає роль сортової агротехніки, яка містить вибір найкращого попередника. Після кращих попередників можливо одержати насіння з добрими посівними й урожайними якостями. Ротація культур за дотримання елементів технології вирощування позитивно впливає на водний і поживний режими, мікробіологічні процеси в ґрунті, фітосанітарний стан посівів, завдяки чому врожайність підвищується на 35–50%.
Згідно з даними науково-дослідних установ, унесення мінеральних добрив сприяє збільшенню врожайності зерна ячменю на 0,7–1,0 т/га, а в особливо за сприятливих умов — на 1,4 т/га. Сучасні сорти ячменю ярого високою адаптивні не лише до екологічних чинників, а й до певних агротехнологій і здатні забезпечувати стабільний рівень високої врожайності за оптимальних витрат.
Ефективність вирощування сільськогосподарських культур загалом, і ячменю ярого зокрема, значною мірою залежить від попередника, який впливає на агрохімічні, агрофізичні й біологічні властивості ґрунту, а також на ріст і розвиток рослин. Ячмінь ярий серед зернових є найвимогливішим до попередників. На фоні природної родючості врожайність сортів ячменю ярого після сої становила 3,72 т/га, за сівби після озимої пшениці, соняшнику та кукурудзи на зерно був значний недобір — 0,51 т/га (13,7%); 0,42 т/га (11,3%) та 0,60 т/га (16,1%) відповідно. Застосування мінеральних добрив дозою N10P10K10 після сої сприяло підвищенню врожаю, як порівняти з варіантами природної родючості (3,72 т/га) на 0,31 т/га (8,3%), після пшениці озимої (3,21 т/га) — 0,43 т/га (13,4%), соняшнику (3,30 т/га) — 0,30 т/га (9,1%), кукурудзи на зерно (3,12 т/га) — 0,27 т/га (8,7%). Вищий рівень урожаю (4,51; 4,15; 3,99; 3,68 т/га) формувався на тлі мінерального живлення N40P40K40, і приріст порівняно до контролю становив 0,79 т/га (21,2%); 0,94 т/га (29,3%); 0,69 т/га (20,9%) та 0,57 т/га (18,3%) відповідно після попередників соя, зернові культури, соняшник і кукурудза на зерно.
На природному тлі родючості після сої вищу врожайність ячменю ярого 3,94–4,16 т/га забезпечили плівчасті сорти — Святомихайлівський і Крок, після пшениці — 3,48–3,54 т/га Вікінг і Самородок, соняшнику — Статок (3,55 т/га), кукурудзи на зерно — Святомихайлівський (3,37 т/га). Голозерні сорти ячменю ярого Кардинал й Ахілес після сої формували врожайність 3,41–3,27 т/га, зернових культура — 2,97–2,91 т/га, соняшнику — 3,11–2,89 т/га та кукурудзи на зерно — 2,79–2,66 т/га (таблиця).
Вплив передпосівного внесення мінеральних добрив, попередників і сортових особливостей
на продуктивність плівчастого та голозерного ячменю ярого (2017–2018 рр.), т/га
За застосування мінеральних добрив дозою N10P10K10 на посівах ячменю ярого плівчасті сорти після сої забезпечували врожайність від 3,95 т/га (Самородок) до 4,50 т/га (Крок), зернових культурах — від 3,61–3,63 т/га (Крок) до 3,83 т/га (Вікінг, Святомихайлівський), соняшнику — від 3,69 т/га (Вікінг) до 3,87 т/га (Крок), кукурудзи на зерно — від 3,37 т/га (Самородок) до 3,65 т/га (Святомихайлівський). Голозерні сорти Кардинал й Ахілес після сої формували врожайність 3,53–3,39 т/га, зернових культур — 3,36–3,46 т/га, соняшнику — 3,20–3,08 т/га, кукурудзи на зерно — 3,11–3,08 т/га.
Підвищення фону мінерального живлення до N40P40K40 забезпечило формування вищого рівня врожаю. По сої більшу врожайність ячменю ярого 4,78 т/га забезпечили плівчасті сорти Крок і Самородок, по зернових культурах — 4,42 т/га (Крок і Самородок), соняшнику — 4,48–4,28 т/га Вікінг і Дорідний, кукурудзі на зерно — Дорідний (4,01 т/га). Голозерні сорти ячменю ярого Кардинал й Ахілес по сої формували врожайність 4,00–3,70 т/га, зернових культурах — 3,68–3,93 т/га, соняшнику — 3,58–3,48 т/га та кукурудзі на зерно — 3,14–3,28 т/га.
Вищий рівень урожаю 4,16 і 4,50 т/га після сої на фоні без добрив і N10Р10К10 забезпечував плівчастий сорт Крок, N40Р40К40 — 4,78 т/га (Крок і Самородок), після зернових культур на фоні без добрив — 3,54 т/га (Самородок), N10Р10К10 — 3,83 т/га (Вікінг), N40Р40К40 — 4,42 т/га (Крок і Самородок); після соняшнику на фоні без добрив — 3,55 т/га (Статок), N10Р10К10 — 3,87 т/га (Крок), N40Р40К40 — 4,48 т/га (Вікінг); після кукурудзи на зерно на фоні без добрив і N10Р10К10 — 3,37 т/га і 3,65 т/га (Святомихайлівський), N40Р40К40 — 4,01 т/га (Дорідний). Внесення N10Р10К10 після сої забезпечило приріст врожаю плівчастого ячменю 0,24–0,50 т/га (6,1-13,3%), зернових культурах — 0,09-0,60 т/га (2,5-19,2%), соняшнику — 0,18–0,54 т/га (4,9–16,7%), кукурудзи на зерно — 0,16–0,29 т/га (5,0–8,9%); голозерного Кардинал і Ахілес — 0,12 т/га (3,4–3,7%), 0,40–0,55 т/га (13,3–18,9%), 0,09–0,20 т/га (2,9–6,8%), 0,32–0,43 т/га (11,5–16,0%) відповідно.
При внесенні N40Р40К40 після сої приріст врожаю плівчастого ячменю був 0,62–1,14 т/га (14,8–31,4%), голозерного — 0,59–0,43 т/га (17,3–13,0%), після зернових культур — 0,72–1,24 т/га (20,6–39,7%) і 0,72–1,03 т/га (24,1–35,3%), після соняшнику — 0,59–1,24 т/га (17,0–38,3%) і 0,47–0,59 т/га (15,1–20,5%), після кукурудзи на зерно — 0,45–0,77 т/га (13,2–23,6%) і 0,36–0,62 т/га (12,7–23,4%).
Отже, вищий рівень урожаю незалежно від фону мінерального живлення (4,09 т/га) ячмінь ярий забезпечував після сої. За сівби після стерньового попередника недобір становив 0,42 т/га (10,3%), соняшнику — 0,46 т/га (11,2%), кукурудзи на зерно — 0,69 т/га (16,9%) і вона становила 3,67 т/га; 3,63 т/га і 3,40 т/га. Урожайність ячменю ярого від попередника залежала на 27,9–45,4%; сорту — 15,5–17,8%, мінерального живлення — 24,9–30,5%.
Галина КОЗЕЛЕЦЬ, завідувачка лабораторії науково-інноваційного
впровадження, первинного та елітного насінництва ІСГС НААН,
канд. с.-г. наук, експерт-дорадник з питань рослинництва
Віталій ІЩЕНКО, заступник директора з наукової роботи, завідувач
лабораторії селекції зернових і технічних культур ІСГС НААН,
канд. с.-г. наук, експерт-дорадник із питань рослинництва
Олег ГАЙДЕНКО, вчений секретар, завідувач відділу маркетингу
та наукового забезпечення трансферу інновацій ІСГС НААН,
канд. техн. наук, ст. наук. співроб., дорадник з питань механізації
сільського господарства та економіки сільськогосподарського виробництва
