Культура інтенсивного типу за дотримання всіх агротехнічних вимог вирощування здатна формувати високі врожаї. У період зберігання, який припадає на осінні місяці, в більшості випадків зерно характеризується підвищеною вологістю, а це потребує додаткових затрат для його гарантованого зберігання. Крім того, біологічні особливості кукурудзи потребують урахування ширшого кола характеристик її гібридів. Зокрема, залежно від групи стиглості вони істотно відрізняються за строком визрівання, продуктивністю, вологістю зерна і, як наслідок, відмінними за енергомісткістю технологіями його доробки та зберігання.
У сучасній науці фундаментальним напрямом підвищення врожайності кукурудзи є впровадження нових гібридів інтенсивного типу. Адже зернова продуктивність гібрида — це генетична ознака, і не кожен гібрид зможе окупити витрати врожаєм на зрошенні. На сьогодні в досить широкому асортименті гібридів, що вирощують в Україні, тільки окремі мають генетичну здатність (потенціал) забезпечити, за належної технології, отримання високих урожаїв — на рівні 14–17 т/га.
Тому поряд із цілеспрямованим створенням адаптованих до умов Півдня країни високоврожайних гібридів кукурудзи постає початкова потреба в розробленні нових технологій вирощування, особливо енергоощадних, основаних на високому природному енергетичному ресурсі південної зони України, що є предметом вивчення у дослідах. Треба зауважити, що цей регіон має необхідні природно-господарські умови — сума ефективних температур сприяє веденню насінництва гібридів і сортів культури всіх груп стиглості, що мають ФАО від 150 до 700. Наявність зрошення й тривалий безморозний період дає змогу щорічно одержувати заплановану кількість зерна та значно зменшує ризик недобору врожаю від посухи. Тому насіння, вироблене на Півдні України, значно дешевше, ніж отримане в інших регіонах, бо вимагає менших витрат на досушування качанів.
На що орієнтуватись
Обираючи гібриди для вирощування, обов’язково слід ураховувати напрям використання, групу стиглості, потенційну врожайність, якісні показники, резистентність до хвороб і шкідників, а також несприятливих чинників навколишнього середовища. Унаслідок великих економічних і енергетичних витрат у вирощуванні кукурудзи, дисбалансу цін на енергоносії та сільськогосподарську продукцію існує необхідність наукового обґрунтування основних елементів технології вирощування з урахуванням змін клімату. Правильний вибір гібридів кукурудзи для відповідних ґрунтово-кліматичних умов — перший і дуже важливий крок в отриманні високих урожаїв.
Визначаючи оптимальні строки сівби культури, краще дивитися не на календар, а на агроекологічні умови конкретного року та вимоги обраного гібрида до умов проростання. У ранні та надранні терміни вологи в ґрунті більше, проте існує ризик отримати сходи з великим запізненням, до того ж рослини можуть зазнати холодового стресу через затяжні заморозки. Сівба у пізніші строки може призвести до того, що насіння, потрапивши в недостатньо зволожений ґрунт, суттєво втратить польову схожість. За таких умов є великий ризик отримати нерівномірні посіви. Тому строки сівби кукурудзи слід обирати індивідуально для конкретного поля, гібрида, умов конкретної весни. В останні роки зміни кліматичних умов проявляються так інтенсивно, що потрібно удосконалювати сучасні технології вирощування кукурудзи, щоб і далі отримувати сталі врожаї.
Густота стояння рослин є одним із важливих чинників у сучасних технологіях вирощування сільськогосподарських культур, який визначає ефективність складових життєдіяльності агроценозу — ростові процеси та їх розвиток, дозволяє максимально реалізувати продуктивність рослин і найефективніше використовувати запаси ґрунтової вологи та поживних речовин ґрунту. З розширенням посівних площ кукурудзи в Україні вивчення впливу густоти стояння рослин на врожайність культури набуло особливої актуальності. Густота стояння рослин неабияк впливає на гідротермічний режим агрофітоценозу, водні та фізичні властивості ґрунту, фітоклімат посівів, що є визначальним для проходження етапів органогенезу рослин кукурудзи.
Для підвищення рівня реалізації біологічного потенціалу культури важливе значення має впровадження у виробництво сучасних ефективних конкурентоспроможних технологій вирощування, які повинні базуватися на доборі адаптованих для зони високопродуктивних гібридів, за оптимізації строків сівби та використання оптимальної густоти стояння рослин.
Три актуальних питання
З огляду на сказане вище актуальними на сьогодні є питання вирощування гібридів різних груп стиглості, які потребують уточнення комплексу агротехнологічних заходів у вирощуванні в посушливих умовах південної степової зони України.
Метою досліджень було встановити особливості формування продуктивності інноваційних гібридів кукурудзи різних груп стиглості шляхом оптимізації строків сівби та густоти стояння рослин в умовах Південного Степу України за краплинного зрошення.
У трифакторному досліді вивчали строки сівби — 25 квітня, 5 травня, 15 травня (фактор А); гібриди кукурудзи різних груп стиглості — ранньостиглий Степовий (ФАО 190), середньоранній Чорномор (ФАО 250), середньостиглий Тронка (ФАО 380) (фактор В) та густоту стояння рослин — 70, 80, 90 тис. шт./га (фактор С). Польові та лабораторні дослідження проводили на дослідному полі Інституту зрошуваного землеробства НААН протягом 2018–2020 років.
Інститут зрошуваного землеробства НААН (м. Херсон) — єдина наукова установа, де виводять нові гібриди кукурудзи різних груп стиглості для вирощування в зрошуваних умовах. До Державного реєстру сортів рослин, придатних до поширення в Україні, на сьогодні занесено гібриди селекції Інститут зрошуваного землеробства: Степовий, Скадовський, Азов, Асканія, Чонгар, Арабат, Приморський, Інгульський, Каховський, Кр 9698, Борисфен 600 СВ, Наддніпрянська 50, Гілея, Тронка. Олешківський, Тавричанка, Віра, Чорномор, Ламасан. Гібриди культури селекції ІЗЗ НААН мають цінні адаптивні показники. За рівнем продуктивності вони не поступаються найкращим закордонним зразкам, маючи перед ними незаперечну перевагу — створені в зоні Степу, тож мають генетично зумовлені механізми адаптивності до ґрунтово-кліматичних умов південного регіону зрошуваного землеробства.
Досліди закладали відповідно до загальноприйнятих методик польових досліджень і методичних рекомендацій. Полив — краплинне зрошення з РПВГ 85% (оптимальний режим). Ґрунт ділянки проведення досліджень — темно-каштановий середньо-суглинковий, слабкосолонцюватий, із глибоким рівнем залягання ґрунтових вод. ґрунтоутворювальною породою є льосовидний суглинок, збагачений на вапно та гіпс, типовий для зрошуваної зони Півдня України.
Ріст і розвиток рослин культури віддзеркалюють усю сукупність процесів взаємодії організму з чинниками зовнішнього середовища, вони є основними процесами в рослинному організмі. За результатами спостережень, які ми проводили на всіх ділянках досліду, встановлено, що на настання окремих фаз розвитку рослин кукурудзи найбільше впливав строк сівби (табл.).
Таблиця. Тривалість періоду «сівба — сходи» рослин кукурудзи залежно від факторів досліду, діб (середнє за 2018–2020 рр.)
Найшвидше проходження фази «сівба — сходи» в середньому за період проведення досліджень — 9,7 доби спостерігали за сівби гібридів культури 15 травня, що було також зумовлено погодними умовами. Саме за цього терміну сівби створилися найсприятливіші умови для проростання насіння й отримання сходів культури. За сівби в більш ранні строки зазначали затримання проходження цієї фази росту на 2,7–3,9 доби, а тривалість міжфазного періоду становила, відповідно, 12,4 та 13,6 доби.
Тривалість проходження фази «сівба — сходи» максимально затягнулася у гібрида Тронка й становила 12,6 доби, що пояснюється особливістю генотипу. Для гібридів Степовий і Чорномор термін проходження цієї фази був коротшим і становив, відповідно, 11,2 та 11,9 доби. Густота стояння рослин майже не впливала на тривалість проходження фази, що становило для гібрида Степовий — 11,8, Чорномор — 11,9, Тронка — 12діб.
За результатами трирічних досліджень установлено, що сівба 25 квітня в середньому продемонструвала найбільшу тривалість проходження періоду «сівба — сходи» у рослин кукурудзи — 13,6 доби (рис. 1).
Рис. 1. Тривалість періоду «сівба — сходи» рослин кукурудзи залежно від строків сівби, діб (середнє за 2018–2020 рр.)
За сівби 5 та 15 травня тривалість проходження цієї фази розвитку рослин мала тенденцію до зниження — 12,4 та 9,7 доби, або була на 8,8 та 28,7% меншою відповідно. Така закономірність простежувалась окремо і за 2019 та 2020 роками досліджень, коли тривалість проходження фази росту була максимальною за сівби 25 квітня й становила в середньому за кожний окремий рік, відповідно, — 15 та 13 діб. За пізніших строків сівби (5 та 15 травня) спостерігалося поступове зменшення тривалості проходження цього фенологічного періоду росту. Так, у 2019 році за сівби 5 травня тривалість проходження фази «сівба-сходи» становила в середньому 12,6 доби, за сівби 15 травня — 9 діб. В аналогічні строки сівби у 2020 році тривалість проходження фази становила відповідно 11,4 та 8,2 доби. У 2018 році найтриваліший термін проходження періоду «сівба — сходи» зафіксовано за сівби
5 травня — 13,1 доби, за сівби в більш ранній та пізній строки (25 квітня та 15 травня) тривалість проходження фази зменшувалась і становила відповідно 12,7 та 12 діб.
Використані в досліді гібриди істотно вливали на тривалість проходження періоду «сівба — сходи» (рис. 2).
Рис. 2. Тривалість періоду «сівба — сходи» рослин кукурудзи залежно від гібридного складу, діб (середнє за 2018–2020 рр.)
Тривалість проходження цієї фази росту була відповідною, згідно з характеристиками гібридів, що вивчали. Найкоротшим за тривалістю проходження цей період був у рослин гібрида Степовий, як за роками досліджень, так і в середньому, і становив відповідно — 11,7, 11,7, 10,3 та 11,2 доби. Тривалішою фаза «сівба — сходи» була в рослин кукурудзи гібрида Чорномор — 12,7 доби у 2018 році, 12,2 — у 2019-му, 10,8 — у 2020-му та 11,9 доби, в середньому за три роки. Серед досліджуваних гібридів найдовший термін проходження періоду «сівба — сходи» встановлено у гібрида Тронка, як за кожний окремий рік, так і, в середньому, за роки досліджень, відповідно, — 13,4, 12,7, 11,6 та 12,6 доби.
За результатами проведених досліджень установлено, що густота стояння рослин гібридів кукурудзи різних груп стиглості несуттєво впливала на термін проходження періоду «сівба — сходи» (рис. 3).
Рис. 3. Тривалість періоду «сівба — сходи» рослин кукурудзи залежно від густоти стояння рослин, діб (середнє за 2018–2020 рр.)
У межах кожного окремого року проведення досліджень цей показник мав незначні коливання. В середньому за період проведення досліджень найкоротший термін проходження фази «сівба — сходи» — 11,8 доби зафіксовано за густоти стояння рослин 70 тис. шт./га. Подібну тенденцію спостерігали й за роками досліджень.
Раїса ВОЖЕГОВА, д-р с.-г. наук, академік
Національної академії аграрних наук України
Анатолій ВЛАЩУК, канд. с.-г. наук,
старший науковий співробітник
Олеся ДРОБІТ, канд. с.-г. наук
Людмила ШАПАРЬ, канд. с.-г. наук
Тетяна МАРЧЕНКО, канд. с.-г. наук,
старший науковий співробітник
Інститут зрошуваного землеробства НААН
