Батат (Ipomoea batatas L.) — солодка картопля, або sweetpotatoes, є досить поширеною у сучасному світі культурою. Ця овочева рослина належить до родини В’юнкових (Convolvulaceae). Родиною батату є тропічні райони Центральної й Південної Америки. За обсягами світового виробництва серед інших бульбоплідних рослин батат посідає третє місце (120–130 млн т/рік) після картоплі (330 млн тонн) та маніоки (210 млн тонн). Загалом людство вирощує батат від екватора до субтропічних регіонів. Близько 80% світового врожаю батату вирощують у Китаї. За ним — країни Африканського континенту, Індія, Індонезія та США. Останнім часом сильно популяризувався батат в Ізраїлі, Грузії, Середній Азії. Основний імпортер батату — Європа, де попит на цей продукт за останні 7 років зріс майже у 10 разів.
Це пов’язано з високою поживною цінністю та смаковими якостями кореневих бульб батату. Одна порція запеченого батату забезпечує половину щоденної потреби людини у вітаміні С, 400% рекомендованої щоденної норми споживання вітаміну А, третину потреби в марганці, від 15 до 30% вітамінів групи В і мінералів, включно з калієм. Незважаючи на те, що бульби батату містять багато крохмалю, його вживання не викликає істотного підвищення рівня цукру в крові людини (високий уміст клітковини призводить повільне (сповільнює) засвоєння організмом крохмалю. Отже, ця овочева рослина є важливим дієтичним продуктом (майже не підвищує цукор у крові) і активно використовується в спортивному харчуванні атлетів (має у 1,5 раза вищу калорійність, ніж картопля). Батат містить багато антиоксидантів, зміцнює кісткову тканину, покращує здоров’я зубів і суглобів.
Неймовірна різноманітність сортів розширює можливості втілювати в життя найсміливіші фантазії шеф-кулінарів. До речі, саме батат входить до складу багатьох національних страв іноземних країн.
Зелена листкова маса батату слугує відмінним кормом для свійських тварин.
Батат — культурна трав’яниста овочева рослина, відрізняється довгими (1–5 м) повзучими розгалуженими пагонами, сильно облиствленими, які легко вкорінюються у міжвузлях за контакту з вологим ґрунтом. Колір пагонів може бути яскраво-зеленим або фіолетовим. З ботанічного погляду кореневі бульби батату являють собою потовщені бічні корені, що мають білий, жовтий, жовтогарячий, рожевий, кремовий, червоний або фіолетовий їстівний м’якуш (маса однієї бульби варіює від 200 г до 10 кг).
Одним із чинників обмеженого вирощування батату в середніх широтах є тепловибагливість рослин. Оптимальна температура росту для батату становить +18…+30 °С. За температури нижчої від +10 °С рослини припиняють вегетацію. Також рослини взагалі не витримують заморозків, навіть короткочасних (листки гинуть за 0 °С, пагони й бульби — за –2 °С). Культура вимагає безморозного періоду не менше як 95–120 діб для скоростиглих і ранніх сортів і 130–150 — для пізніх сортів.
Батат — жаростійка рослина; нормально зростає за температури до +35 °С. Оскільки ефективна сума температур для формування врожаю має становити 630–650 °С (за температурного мінімуму для батату+12,8 °С), скоростиглі сорти батату можна вирощувати навіть у відкритому ґрунті північних областей України. В цих регіонах отримання повноцінного врожаю пізньостиглих сортів можливе або в теплицях, або за умови використання тимчасового накриття (тунелів із плівки або агроволокна), які дозволять не лише подовжити безморозний період, а також сприятимуть нагромадженню суми ефективних температур.
Батат — культура, яка, з одного боку, потребує достатнього забезпечення ґрунту вологою (оптимальна вологість ґрунту має становити 70–85% НВ), з іншого — досить прийнятно витримує посушливі періоди. Вирощування батату без зрошення можливе тільки за достатньої кількості опадів у вегетаційний період, що є на рівні 500–550 мм. Критичними періодами забезпечення рослин вологою є: перша доба після посадки сліпів (живців) і наступні 40 діб (період формування кореневої системи), а також за формування бульб (1–1,5 місяці до збирання).
Культура негативно реагує на постійне перезволоження (ділянки із заляганням ґрунтових вод ближче як 1,5 м до поверхні непридатні).
Батат — світловибаглива рослина, затінені ділянки сильно знижують урожайність.
Батат вимогливий до ґрунтових параметрів за низкою критеріїв. За гранулометричним складом слід віддати перевагу супіщаним і легкосуглинковим ґрунтам. Можливо вирощувати батат і на піщаних ґрунтах, але з обов’язковою додатковою оптимізацією водного і поживного режимів. Непридатними вважають ґрунти з важким механічним складом (важко суглинисті та глинисті). Оптимальне значення рН ґрунтового розчину — 5,6–6,8: за рівня рН 4,5 та нижче відбувається повне пригнічення розвитку кореневої системи (слушно проводити вапнування).
У світі налічується близько 7000 сортів батату. Для північних регіонів України більше придатні ранньостиглі сорти, для Лісостепу — ранньо- та середньостиглі сорти, в степових умовах можна отримати нормальний урожай і пізньостиглих сортів батату (табл. 1).
Таблиця 1. Характеристика сортів батату, придатних для ґрунтово-кліматичних умов України
Найкращими попередниками для батату є більшість зернових, технічних й овочевих рослин (зокрема й коренеплідних). Обмежено придатні як попередники — багаторічні бобові трави (бо після них у ґрунті нагромаджуються популяції ґрунтових шкідників), а також капуста пізньостигла, кукурудза (через наявність рослинних решток досить великої фракції). У той самий час, якщо застосовувати ґрунтові інсектициди або біопрепарати, а також деструктори стерні, то ці попередники можуть також активно використовуватися для вирощування батату. Оскільки культуру садити в поле починають із першої половини травня й садять до червня, можна впровадити проміжні посіви сидератів (після збирання попередника доцільно сіяти гірчицю, редьку олійну, вику посівну із заорюванням пізно восени); озиме жито із заорюванням навесні). Заорювання в ґрунт сидератів, особливо жита, обов’язково проводиться із застосуванням деструкторів стерні. Хороший результат забезпечує застосування деструктора стерні Екостерн (БТУ-ЦЕНТР, Україна).
Підготовка ґрунту під вирощування батату не вимагає спеціального поглиблення орного шару. Можливе застосування класичних способів основної підготовки ґрунту: оранка, чизелювання, фрезерування (на присадибних ділянках — перекопування). Головна умова — створити орний шар, з якого легко формувати гребені.
Для формування врожаю рослини батату споживають досить багато елементів живлення з ґрунту, що компенсується додатковим унесенням добрив (5,3–8,5 кг/т азоту; 4,8–6,9 — фосфору та 14,2–23,6 — калію). Незважаючи на високі коефіцієнти поглинання елементів живлення з ґрунту (азоту — 57%, фосфору — 12, калію — 61%), отримання сталого врожаю культури на рівні 25–35 т/га можливо за застосування добрив. Норма мінеральних добрив становить N140-180P140-180K200-225 з обов’язковими позакореневими підживленнями комплексними добривами з макро- і мікроелементами.
За органічного підходу вирощування батату рекомендується використовувати органічні добрива (29–40 т/га перегною, або 30–60 т/га напівперепрілий гною, або 50–55 т/га компосту) в поєднанні з внесенням золи (0,5–1,0 т/га) або природних калійних добрив (каїніт, сильвініт). Для посилення розкладання органічних добрив і швидкого надходження елементів живлення в ґрунтовий розчин ефективним буде застосування мікробіологічного добрива Граундфікс, що містить комплекс асоціативних азотфіксувальних, фосфор- і каліймобілізаційних бактерій. Застосування Граундфікс (5 л/га під весняну культивацію, або 0,5 л/га в рядки за посадки, або 3 л/га в першу фертигацію) дозволяє зменшити норми добрив на 15–30%.
Мінеральні й органічні добрива краще застосовувати з осені під основний глибокий обробіток ґрунту, половину норми азотних добрив можна внести з підживленням.
Важливим також є посилення мікробіологічної активності ґрунту та насичення орного шару корисними мікроорганізмами різної спрямованості. Оскільки основна частина мікроорганізмів розвивається в ризосфері (прикореневій зоні), застосовують їх уже після посадки живців. Так, у першу фертигацію (або в перше прикореневе підживлення) рекомендується використовувати мікробіологічний препарат Азотофіт (1 л/га). Препарат містить азотфиксувальні бактерії Azotobacter chroococcum і комплекс фітогормонів, вітамінів й амінокислот (продукти життєдіяльності мікрооррганізмів). Застосування Азотофіту пришвидшує ростові процеси, стимулює розвиток кореневої системи, підсилює азотний режим. У друге підживлення (фертигацію) рекомендується застосовувати мікробіологічний препарат Органік баланс (1,0–1,5 л/га) із комплексом мікроорганізмів для стимуляції росту, оптимізації живлення, стійкості до стресових чинників, захисту від хвороб.
Олександр КУЦ, д-р с.-г. наук, ст. наук. спіроб.,
заступник директора з наукової роботи
Інституту овочівництва і баштанництва НААН України
Ганна МОЗГОВСЬКА, канд. с.-г. наук,
ст. наук. спіроб. лабораторії генетики,
генетичних ресурсів та біотехнології ІОБ НААН
Світлана ШЕВЧЕНКО, аспірантка ІОБ НААН
