Родючість ґрунтів під виноградниками та шляхи їх сталого покращення

Родючість ґрунтів під виноградниками та шляхи їх сталого покращення

/ Агрономія Сьогодні / Понеділок, 26 липня 2021 09:50

Щоб підвищувати родючість ґрунту під виноградником або під земельною ділянкою, яку заплановано до закладання виноградником, потрібно для початку чітко розуміти вимоги самої виноградної рослини до ґрунтових умов, у яких вона існує або може існувати.

Для початку слід усвідомити, що самого по собі поняття «родючість ґрунтів» у чистому вигляді поза контекстом сільськогосподарських культур, які на цьому ґрунті вже вирощують або планують вирощувати, не існує. Один і той самий ґрунт може бути родючим, скажімо, для зернових культур (пшениця, жито, ячмінь) і зовсім не родючим для рису. З іншого боку, високий рівень ґрунтових вод, який не є критичним і навіть є бажаним, у певні періоди росту й розвитку рисових плантацій може стати фатальним для успішної культивації виноградних рослин. Прикладів і порівнянь можна наводити багато, але суть одна — показники родючості для одного и того самого ґрунту, але в контексті вирощування різних сільськогосподарських культур можуть значно відрізнятись один від одного й іноді прямо у протилежний бік.

Скажемо ще жорсткіше: часом, і про це буде сказано нижче, навіть різні сорти винограду мають досить відмінні одна від одної вимоги до ґрунтової родючості.

Усі ці вимоги винограду до ґрунтової родючості в різні періоди росту і розвитку виноградного куща також дещо відрізняються (навіть у межах одного сорту), проте загалом межі цих вимог за довгі роки вивчення винограду як культурної рослини були все ж таки чітко визначені.

13 452 55 1

У яких випадках, і у яких межах (і в першу чергу з погляду економічної доцільності) слід проводити певні маніпуляції з ґрунтом і підґрунтям для збільшення не лише врожаю винограду в поточному році, а й сталого підвищення якості самого ґрунту, його «виноградопридатності» у максимально можливому сенсі на довгі роки.

Відразу зауважимо: повністю «з нуля» привести в оптимальний стан весь комплекс показників ґрунтової родючості (окремої земельної ділянки) для виноградної рослини (особливо в розрізі окремого сорту) тільки антропогенним впливом (силами людини, її волею) практично не видається можливим. І нижче, розглядаючи й аналізуючи кожен компонент ґрунтової родючості окремо, ми спробуємо пояснити цю тезу.

Рельєф, а точніше експозиція схилу, на якому допустимо вирощувати виноград. Найпридатнішими площами, з погляду достигання виноградної ягоди, є саме схили, і аж ніяк не рівна поверхня.

Найкраще сонце освітлює (збільшуючи ККД фотосинтезу) і нагріває саме південні, південно-західні та західні схили. І, відповідно, найменш придатним є північні, східні й північно-східні схили. Найсприятливіші для виноградарства за крутизною є схили від 3° до 7°. Вище за 7° необхідно проводити терасування поверхні. Чи варто пояснювати, що практично змінити рельєф або його окремі частини за допомогою антропогенного впливу на догоду вимогам виноградної рослини на сьогодні практично не можливо. Вибрати відповідний (під вимоги винограду) рельєф (якщо є з чого вибирати) — так. Змінити — однозначно ні.

 

Важливість механічного складу ґрунту

Механічний склад ґрунту (співвідношення фізичної глини — часточки менші за 0,01 мм до фізичного піску часточки від 1 до 0,01 мм у %) значною мірою визначає вологість, теплові, повітряні й інші властивості ґрунтового середовища, а тому сильно впливає на ріст і плодоношення винограду.

У першу чергу механічний склад ґрунту визначає ступінь акумуляції вологи в осінньо-зимовий і ранньо-весняний періоди. А за настання пізньо-весняного та літнього періодів механічний склад ґрунту контролює подальше споживання накопиченої вологи кореневою системою виноградної рослини.

На ґрунтах із переважанням більших механічних елементів, наприклад, кам’янистих, щебенюватих часток, які зазвичай є маловологомісткими, виноград росте слабше, але швидше дозріває. Ягоди в цьому разі меншого розміру, але з більшою цукристістю і меншою кислотністю.

На піщаних ґрунтах, що містять дуже мало глинистих часточок, також спостерігається дуже раннє дозрівання винограду, велика цукристість ягід і менший їх розмір, ніж на суглинкових ґрунтах. Однак на приморських пісках показники зворотні: виноград на них пізніше дозріває, ніж на прилеглому чорноземі, і має менш солодкі, але більші ягоди. Це пояснюється тим, що на приморських пісках близько розташована ґрунтова вода.

13 452 55 2

Таким чином, не підлягає сумніву тісний зв’язок механічного складу ґрунту зі здатністю самого кореня винограду не лише існувати, а й успішно рости й розвиватися. Більшістю наукових досліджень було доведено, що перевищення кількості частинок глини більш ніж на 55% або мулових часток на 30% ЗНАЧНО знижує придатність ґрунту (його родючість) для виноградарства.

Легкі середні й важкі суглинки — ось той механічний склад, який найбільшою мірою придатний за інших рівних умов для БІЛЬШОСТІ виноградників. Звичайно, бувають і винятки, зумовлені сортовими особливостями самої виноградної рослини (наприклад, Шабські піски в Одеській області). Однак такі винятки припустимі тільки для окремих сортів винограду вузької технологічної спрямованості.

Тут також (антропогенним впливом) змінити створений природою в конкретній місцевості механічний склад ґрунту на глибину до 2–2,5 м вельми й вельми важко. Лишається тільки підбирати ділянку з потрібними виноградарю механічним складом ґрунту — «від природи».

 

Обробіток ґрунту під виноградник

Структура ґрунту як логічний наслідок її механічного складу визначає сприятливе співвідношення водного і повітряного режимів. Структурність ґрунту — наявність у ньому дрібних (від 1 до 10 мм) грудочок. Такий дрібно-грудкуватий ґрунт добре пропускає й міцно утримує воду. Разом із тим він добре пропускає і повітря, яке необхідне як для активної діяльності коренів, так і для складних фізико-хімічних і мікробіологічних процесів, що забезпечують підвищення родючості ґрунту.

Для успішного оструктурювання ґрунту за 2–3 роки до закладання виноградників висівають багаторічні трави (бобово-злакових травосумішей).

Оструктурені верхні горизонти за плантажної оранки переходять у глибокі шари й там довго зберігають свою структуру. І навпаки, витягнутий на поверхню структурний ґрунт досить швидко розпорошується і ущільнюється в результаті роботи машин, людей, а також під впливом дії метеорологічних чинників. Розпорошений ґрунт погано аерується, і, головне, легко втрачає у великих кількостях вологу, що є розчинником і транспортним засобом поживних речовин до кореневої системи виноградного куща.

А тому перед виноградарем постає не тривіальне завдання, з одного боку, відтворити структурність верхніх шарів ґрунту, а з іншого — не допустити деградації цієї структурності в нижніх шарах ґрунту.

Тому передпосадковою та наступними обробками ґрунту потрібно забезпечувати грудкуватість структури як на всю глибину поширення найактивнішої частини кореневої системи, так і у поверхневих горизонтах. У цьому разі слід урахувати, що кам’янисті ґрунти ускладнюють обробіток, тому для таких ґрунтів необхідно застосовувати спеціальні знаряддя. Піщані ґрунти обробляти дуже легко. Ґрунти з великою кількістю мулуватих частинок, наприклад глинисті, обробляти важче, і краще це робити після дощів, коли ґрунт злегка підсохне, бо сирий ґрунт дуже в’язкий і липкий, а сухий сильно твердий.

Досліди, що проводили науково-дослідні інститути з виноградарства протягом багатьох років на глинистих чорноземах, каштанових і піщаних ґрунтах, показали, що розвиток кореневої системи виноградних кущів багато в чому залежить саме від характеру передпосадкової обробки ґрунту: чим на більшу глибину розпушений ґрунт, тим найкращі умови для подальшого розвитку коренів.

Якщо ґрунт перед посадкою винограду не оброблений на достатню глибину, то корені розвиваються головним чином в орному шарі або в окремих оброблених місцинах (ями, канави), а за межі цих місцин ідуть лише окремі корені.

Причому неправильно було б думати, що чим більше галузіння коренів, тим у кращих умовах є виноградні кущі. Часто, навпаки, це є ознакою того, що кущі перебувають у несприятливих умовах: їм бракує вологи й поживних речовин. Так, на загущених посадках, як правило, на одиницю площі виявляється більша кількість коренів, унаслідок жорстокішого режиму живлення та гіршої забезпеченості вологою.

За дрібної передпосадкової обробки ґрунту врожай не буває високим, бо влітку верхні горизонти ґрунту, де розташовується основна маса коренів, сильно пересихають і рослина слабшає, бо корені, розташовані у верхніх ґрунтових горизонтах, тільки дуже незначною мірою можуть забезпечити виноградні кущі поживними речовинами й особливо вологою. З іншого боку, узимку корені, розташовані у верхніх горизонтах ґрунту, з великою імовірністю можуть бути значно пошкоджені низькими температурами, що взагалі може поставити під сумнів існування виноградної плантації або економічну доцільність її подальшої експлуатації.

13 452 56

А тому нині майже всі виноградники закладають по плантажній оранці, яку проводять на глибину 60–70 см. За допомогою такого обробітку ґрунту досягається рівномірний і потужний розвиток коренів, які добре використовують вологу і поживні речовини, що нагромаджуються в плантажі.

Численними дослідженнями було встановлено, що за піднятого на глибину 60–70 см плантажі згодом коріння винограду розподілялися таким чином, що у верхньому горизонті (до 20 см) коренів ставало близько 10%, а найбільша їх кількість була зосереджена на глибині від 20 до 60 см.

Якщо ж обробіток ґрунту проводили на глибину до 35 см, максимальна кількість коренів, навпаки, була зосереджена у шарі ґрунту 20–40 см, а глибше їх було дуже мало. Таким чином, усі види дрібного і несуцільного передпосадкового обробітку ґрунту в умовах України неприпустимі.

Плантажна оранка зазвичай робиться з оборотом пласта, і для переважної більшості наших глибокогумусованих ґрунтів це є правильним кроком для справді багаторічного (не менше як 25–30 років) успішного існування виноградних плантацій.

Однак є чимало випадків, коли виноградники закладають на змитих ґрунтах або на терасах, де верхній гумусний горизонт ґрунту переміщено на схили терас. У цих випадках глибока плантажна оранка з оборотом пласта може завдати тільки шкоди, бо вивертається підґрунтя, що різко погіршує умови аерації і водопроникності ґрунту, особливо якщо вона (підґрунтя чи навіть материнська порода) являє собою глину або глей.

У таких випадках слід проводити неглибоку оранку з ґрунтозаглиблювачами, що дозволяють добре і глибоко розпушити підґрунтя, не обертаючи її на поверхню, або в разі занадто малого ґрунтового горизонту проводять розпушування спеціальними розпушувачами (наприклад, Р-80) теж на глибину 60–70 см.

Однак у такому разі (суцільному глибокому обробітку ґрунту без обороту пласта) з роками під дією метеорологічних чинників і від систематичного пересування по винограднику людей, тварин і особливо важкої техніки (тракторів зі знаряддями) ґрунт усе ж сильно ущільнюється і значною мірою втрачає переваги, набуті ним у результаті проведеного перед посадкою тільки глибокого розпушування.

Спеціальні дослідження наукових установ і багатий досвід передових виноградарських господарств показали, що можна різко поліпшити стан таких виноградників, якщо через кожні 5–8 років глибоке розпушувати вже міжряддя (келефірування). Глибоке розпушування виконують спеціальним знаряддям — глибокорозпушувачем на тракторній тязі, який є в наборі знарядь виноградарських машин ВУМ-60, ПРВН-2,5 и ПУН-1,7. Глибина розпушення — 40–60 см.

Таке розпушення робиться зазвичай у середині міжряддя через один ряд. Корені за розпушування перерізаються й надалі дуже сильно галузяться, причому молоді корені проникають усередину свіжорозпушених горизонтів. Глибоке розпушування забезпечує краще провітрювання ґрунту, накопичення великої кількості вологи, що сприяє збагаченню ґрунту поживними речовинами й збільшує ріст і врожайність насаджень.

Щоб не завдавати відразу великих пошкоджень кореням, розпушення (на 40–60 см) здійснюють протягом двох років і через ряд: перший рік — на парних міжряддях, а другий — на непарних.

Отже, у цьому разі такий антропогенний вплив, як підняття плантажу (з оборотом пласта), так і глибоке розпушування ґрунту (без обороту пласта), а також подальше розпушування міжрядь (келефірування) реально сприяє значному поліпшенню структури ґрунту, що, своєю чергою, сприяє глибшому розвитку кореневої системи, кращому використанню вологи й елементів мінерального живлення з усієї товщі кореневмісного шару ґрунту, а отже, справді збільшує родючість ґрунту.

Тепловий режим ґрунту визначається його здатністю нагріватися сонячними променями, віддавати тепло через випромінювання, а також певною тепломісткістю й теплопровідністю.

Темний колір ґрунту, наприклад, зумовлює високу його температуру, а отже, тим самим і нагрівання прилеглих до нього шарів повітря, у яких незрідка є грона винограду. Сонячні промені, відбиті від білих ґрунтів, особливо кам’янистих, нагрівають ягоди, зумовлюючи їх підвищену цукристість. Велика теплопровідність ґрунту сприяє прогріванню його на значну глибину й швидше охолодження.

Наявність у ґрунті невеликих каменів робить його більш тепломістким. Піщані й кам’янисті ґрунти, як сухіші, є теплими (вологі приморські піски потрібно віднести, навпаки, до холодних ґрунтів), глинисті ж ґрунти, як вологіші, вважаються холодними. Близько розташована ґрунтова вода також погіршує теплові властивості ґрунтів.

 

Місце розташування на схилі

Навіть якщо схил обрано правильно (див. вище про Рельєф — прим. авторів), садити виноград слід вище 1/3 схилу від дна балки, а іноді й вище 1/2. Річ у тім, що взимку холодні маси повітря скупчуються саме біля підніжжя пагорбів із будь-якою експозицією. І якщо зима буде достатньо холодною, то майже завжди спостерігатимуться морозні пошкодження однорічної деревини й бруньок, а то і вимерзання багаторічної деревини разом із корінням (залежить від фактичного часу впливу критично низьких температур — від 2–3 год до 1–2 доби).

Також у холодні безсніжні зими корені кущів, посаджених за недостатньо глибокої оранки (плантаж), навіть якщо вони щеплені на морозостійких підщепах, можуть сильно пошкоджуватися або ж повністю вимерзати (особливо корені не щеплених високоякісних сортів — вирощені з кореневласних саджанців).

Таким чином, штучно (антропогенним впливом) змінювати безпосередньо тепловий режим ґрунту в значних межах також вельми й вельми важко.

Водний режим ґрунту залежить від надходження води (опади, ґрунтові води й конденсація випарів), просочування її в глибокі горизонти (водопроникність), затримання в навколишньому середовищі кореня (вологомісткість) і пересування по капілярах, а також витрати через випаровування листям і поверхнею ґрунту.

Істотну роль у водному режимі ґрунту відіграють опади, які в кількостях більше як 300 мм уже забезпечують можливість отримання значних урожаїв. Найсприятливіший для культури винограду водний режим є в місцевостях, де річна кількість опадів становить приблизно 600–800 мм.

Прісні ґрунтові води можуть значною мірою забезпечувати сприятливий водний режим, сприяючи отриманню високих урожаїв хорошої якості. Близькість ґрунтових вод у холодному кліматі зумовлює великі врожаї, але нижчої якості. У цьому разі (за культивування технічних сортів винограду) вино виходить малоекстрактивне, слабоградусне, простішого смаку. Загалом наявність ґрунтової води ближче як 1,5 м від поверхні майже завжди несприятливо відбивається на рості й плодоношенні винограду. Однак у деяких випадках у сухих, спекотних місцях із дуже малою кількістю опадів ґрунтові води, що залягають неглибоко, дозволяють культивувати виноград без зрошення й отримувати великі врожаї за умови застосування спеціальних заходів ведення культури.

Слід також ураховувати і якісно-кількісний склад розчинених у ґрунтовій воді речовин, а також її pH. Висока лужність і великий уміст солей у ґрунтовій воді — несприятливі для культури винограду. Якщо вода мінералізована, то допустимі межі розташування такої води щодо поверхні встановлюють, виходячи зі ступеня мінералізації води й механічного складу самого ґрунту. Щодо рівня води слід зазначити, що установлення правильної дренажної системи в певних межах здатне усунути цю проблему.

13 452 57

Слід також згадати, що вивчення водного режиму ґрунту під виноградниками показало, що збільшення шпаруватості ґрунтів за їх глибокого обробітку (плантажуванні на 60–70 см) пришвидшує проникнення води в глибші горизонти, і корені завжди забезпечені великим запасом води, ніж за мілкішого обробітку.

Важливе значення для хорошого забезпечення вологою і кращими умовами живлення молодих кущів винограду мають і терміни плантажної оранки.

Проведення оранки влітку, відразу після збирання ранніх зернових, не бажано. Як правило, у цей час буває суха погода, плантаж сильно пересихає, а низький запас вологи в плантажі відразу позначається на приживлюваності, початковому рості й розвитку кущів. Оптимальний термін проведення плантажної оранки — восени з розрахунку на весняну або осінню посадку саджанців наступного року. Такий підхід дозволить краще накопичити й зберегти вологу в ґрунті, що особливо є актуальним для південних посушливих районів України.

Таким чином, проведення антропогенного впливу на водний режим ґрунту видається цілком можливим. І якщо не його (водного режиму) кардинальна зміна, то у всякому разі його значне коригування в оптимальний, для росту і розвитку винограду, бік.

Але тут треба все ретельно прорахувати і, в першу чергу, економічну доцільність таких коригувань (наприклад, облаштування дренажу) з урахуванням потенційного прибутку з цієї земельної ділянки, який розраховують отримати в підсумку.

Повітряний режим ґрунту має велике значення для рослин винограду, що намагаються глибоко вкоренитися. Корені, що живлять, розвиваючи велику і потужну абсорбційну поверхню, потребують для своєї діяльності в значній кількості кисень, а тому майже завжди горизонт максимального розвитку зони коренів, що живлять рослину винограду, залежить головним чином від повітряного режиму ґрунту. Крім механічного складу і структури ґрунту повітряний режим визначається в основному його (ґрунту) обробітком. За браку повітря в ґрунті розвиваються анаеробні процеси. Раціональним обробітком ґрунту, створенням кращої структури, внесенням органічних добрив й іншими заходами може бути досягнуто і кращий повітряний режим. Відповідно, у цьому разі підвищення родючості ґрунту шляхом спрямованого антропогенного впливу й поліпшення його повітряного режиму є цілком можливим.

Хімічні властивості ґрунту в основному визначають мінеральні елементи. Щоб виноградні кущі добре росли, давали щорічно високі врожаї відмінної якості, потрібно, щоб вони регулярно отримували з ґрунту, як власне наявні там поживні речовини, так і ті, що вносять додатково з добривами, і щоб ці речовини постійно були в ґрунті в придатній для засвоєння рослинами формі. Досягається це значною мірою відповідним обробітком ґрунту (див. вище Структура ґрунту як логічний наслідок її механічного складу) і певною системою застосування добрив.

 

Артем КУЗЬМЕНКО, канд. с.-г. наук, старший науковий співробітник
Євгенія КУЗЬМЕНКОканд. с.-г. наук, Національний науковий центр
«Інститут виноградарства і виноробства ім. В. Є. Таїрова»

svidome

 17 вересня 2021
В Україні продовжується збирання зернових та зернобобових культур, яке проведено на площі 10,4 млн га при врожайності 43,9 ц/га, намолочено 45,7 млн тонн зерна.
В Україні продовжується збирання зернових та зернобобових культур, яке проведено на площі 10,4 млн га при врожайності 43,9 ц/га, намолочено 45,7 млн тонн зерна.
17 вересня 2021
 17 вересня 2021
Компанія KUHN-Україна провела масштабну польову презентацію нового посівного комплексу KUHN ESPRO RT 12000 RC.
Компанія KUHN-Україна провела масштабну польову презентацію нового посівного комплексу KUHN ESPRO RT 12000 RC.
17 вересня 2021
 17 вересня 2021
Після різкого подорожчання тепличних огірків, яке спостерігалося в Україні минулого тижня, ціни в даному сегменті почали стрімко знижуватися.
Після різкого подорожчання тепличних огірків, яке спостерігалося в Україні минулого тижня, ціни в даному сегменті почали стрімко знижуватися.
17 вересня 2021
 17 вересня 2021
У проекті Державного бюджету на 2022 рік передбачено фінансування громад у різних напрямках.
У проекті Державного бюджету на 2022 рік передбачено фінансування громад у різних напрямках.
17 вересня 2021
 17 вересня 2021
Українські аграрії затямили урок з торішньої ситуації, і зараз відкладають продаж ріпаку. За перші 2 місяці сезону експорт культури скоротився до 30%.
Українські аграрії затямили урок з торішньої ситуації, і зараз відкладають продаж ріпаку. За перші 2 місяці сезону експорт культури скоротився до 30%.
17 вересня 2021
 17 вересня 2021
У жовтні-листопаді 2021 року українські та іноземні інвестори зможуть узяти участь в онлайн-аукціонах з приватизації Білгород-Дністровського та Усть-Дунайського морських портів та оренди трьох великих об’єктів у морських гаванях Одеської області.
У жовтні-листопаді 2021 року українські та іноземні інвестори зможуть узяти участь в онлайн-аукціонах з приватизації Білгород-Дністровського та Усть-Дунайського морських портів та оренди трьох великих об’єктів у морських гаванях Одеської області.
17 вересня 2021
До відкриття ринку землі лишилося ЧИТАТИ

Please publish modules in offcanvas position.