Вусаті сорти гороху
В Інституті рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН вирощують вусаті сорти гороху (Девіз, Оплот, Царевич, Отаман, Корвет, Гайдук, Меценат, Малахіт й ін.), що мають високу стійкість до вилягання та посухостійкість, дружність достигання, знижений ступінь розтріскування бобів, а головне — придатні до збирання врожаю прямим комбайнуванням із потенційною врожайністю зерна на рівні 5,0–6,0 т/га. Завдяки добре розвиненим і міцно зчепленим між собою вусів у посівах створюються умови для достатньої аерації й освітлення нижнього ярусу рослин. Але високий потенціал їх урожайності може бути максимально реалізований у вирощуванні за технологіями, що передбачають комплексне застосування факторів інтенсифікації та створення оптимальних умов для росту і розвитку рослин на кожному етапі органогенезу. На сьогодні найпоширенішим в умовах виробництва є сорт Оплот, під яким близько 30% посівних площ гороху в Україні.
Горох вибагливіший до умов вирощування, ніж зернові, через що спостерігається висока щорічна варіабельність урожайності. Ризик зниження врожайності внаслідок несприятливих погодних умов є меншим за вирощування гороху на родючіших ґрунтах. Слід зазначити, що раніше за вирощування листкових сортів унесення добрив безпосередньо під горох на чорноземах України вважалось недоцільним через надмірний розвиток рослин, затримання дозрівання й тим самим зменшення врожайності зерна. Як наслідок добрива рекомендовано було вносити під попередники гороху.
За період сходи-цвітіння горох засвоює 60–100% потрібного йому калію і 30–65% фосфору. Брак фосфору в ґрунті призводить до порушення діяльності бульбочкових бактерій, негативно впливає на зав’язування бобів і наливання зерна, сповільнює достигання. Фосфорно-калійні добрива, внесені під основний обробіток ґрунту, значно підвищують урожай зерна, пришвидшують достигання та стійкість рослин до хвороб. Порівнюючи з унесенням під передпосівну культивацію, основне внесення збільшує ефективність добрив на 10–30%, а в посушливі роки — на 40–50%.
В умовах виробництва на ефективність агротехнічних заходів вирощування гороху значною мірою впливають несприятливі агрометеорологічні умови в період вегетації, про що свідчать численні дослідження. До того ж потрібно враховувати, що горох має слаборозвинену кореневу систему, дуже вимогливий до світла, вологи та поживності ґрунту. На формування 1 ц зерна горох виносить із ґрунту значну кількість поживних речовин, а саме: азоту — 4,5–6,0 кг, фосфору — 1,7–2,0, калію — 3,5–4,0, кальцію — 2,5–3,0, магнію — 0,8–1,3 кг, а також мікроелементи: молібден, бор й інші. Це пояснюється насамперед високим умістом білків, вуглеводів і жирів у кінцевому врожаї гороху. За показником винесення азоту горох стоїть поряд із такими енергомісткими культурами, як соя, соняшник і рицина.
Як підвищити врожайність і якість гороху
Найефективнішим агротехнічним заходом для підвищення врожайності та якості зерна гороху є застосування добрив, які суттєво нівелюють ступінь недобору врожаю, особливо за несприятливих погодних умов. Виходячи з цього, важливе значення має вивчення впливу удобрення з урахуванням конкретних ґрунтово-кліматичних. У зв’язку з біологічною здатністю рослин засвоювати азот атмосфери та фосфор із важкорозчинних форм добрив і ґрунту система удобрення гороху має свої особливості. Орієнтовна потреба в забезпеченні посівів сучасних сортів гороху азотними добривами з урахуванням частки, отриманої від азотфіксації, становить 60–75 кг/га. Умови достатнього азотного живлення до фази початку утворення бобів сприяють підвищенню стійкості рослин до посухи, що має важливе значення для стабільнішого зерновиробництва. Уважається, що проти звичайних сортів високопродуктивні за внесення мінеральних добрив можуть забезпечувати надбавку врожаю зерна в 3–4 рази вищу. Горох добре використовує післядію органічних і мінеральних добрив. За результатами досліджень Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН розміщення гороху після удобрених попередників за вмісту доступних форм фосфору і калію більше як 15 мг на 100 г ґрунту дозволяє одержувати 3,0 т/га зерна і більше без унесення мінеральних добрив. Також у сприятливі за погодними умовами роки збільшуються коефіцієнти використання поживних речовин із ґрунту: азоту — на 23–27%, фосфору — на 10 калію — на 3–7%, але прибавка урожайності від застосування добрив зменшується на 0,6–1,0 т/га, як порівняти з посушливішими умовами.
Великий вплив на фосфорний обіг має калій. За достатньої забезпеченості ним ґрунту покращується використання фосфору, який суттєво не впливає на поглинання та розподілення калію в рослині Повна забезпеченість рослин калієм підвищує їх посухостійкість, обмін і пересування вуглеводів, покращує інші функції живого організму. Горох добре реагує на підвищений уміст кальцію в ґрунті, що сприяє не лише його нейтралізації, а й утворенню бульбочок на коренях, ефективному використанню води, збільшує ріст генеративних органів.
Таким чином, актуальним є вивчення впливу системи удобрення та можливостей зниження негативного впливу несприятливих погодних умов на врожайність і якість зерна. Важливо підібрати такі сорти, що крім високого потенціалу продуктивності проявляють максимальну реакцію на внесення добрив й адаптивну здатність до погодних умов регіону вирощування, що забезпечить їх стабільнішу врожайність і якісні показники зерна.
Сергій ПОПОВ, д-р с.-г. наук,
Олександр ГЛУБОКИЙ, наук. співроб.,
Сергій АВРАМЕНКО, д-р с.-г. наук,
Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН