Восени від сходів до кущіння посіви озимих зернових культур заселяють і пошкоджують злакові мухи, цикадки, попелиці, хлібна жужелиця, озима совка.
Економічні пороги шкідливості: злакові мухи — 40–50 мух на 100 помахів сачком (личинками пошкоджено 6–105 рослин), личинки хлібної жужелиці (1–2 екз./м²), гусениці совок (2–3 екз./м²), цикадки (120–150 екз./м²), злакові попелиці (50–100 екз./м²). За результатами досліджень, проведеними у 2014–2016 рр. в Кіровоградській ДСГДС НААН, встановлено, що захист рослин пшениці озимої від шкідників у фазу 1–2 листки сприяв істотному зростанню врожайності від 0,20 до 0,28 т/га за сівби насіння 10 і 17 вересня. Восени агрономи проводять обстеження посівів і в разі виявлення мишоподібних гризунів (3 і більше колоній на 1 га) застосовують принади Роденфос (3 г в нору), Шторм (1–2 брикети в колонію), Бродісан, а. р. (3 г в нору), Бактероденцид (2 г в нору). Принади, що були з’їдені, відновлюють через 7–10 днів.
Для контролю за станом перезимівлі озимини в установленому порядку відбирають моноліти або проби для відрощування рослин. Актуальність цього заходу набуває особливого значення в несприятливі за метеорологічними умовами роки, коли спостерігається часткова або повна загибель (2003 рік) посівів озимої пшениці, що потребує підсіву чи пересіву цих площ.
Живлення посівів добривами
У системі агротехнічних заходів особлива роль належить різним підживленням рослин озимих культур мінеральними добривами. Найвища ефективність досягається за підживлення азотними добривами. Нині ситуація з мінеральним живленням ґрунтів Кіровоградської області так змінилася, що потребує перегляду системи удобрення сільськогосподарських культур.
За даними Кіровоградського центру «Облдержродючість», більшість посівів озимини відчуває дефіцит азотного живлення як в осінній, так і у весняно-літній періоди росту та розвитку. Традиційні підходи до підживлення посівів озимої пшениці азотними добривами можуть мати низьку ефективність і, навіть, зумовити втрати врожаю та зниження рентабельності їх використання.
Прикореневе підживлення аміачною селітрою по мерзло-талому ґрунту в дозі N35 в середньому за 2019–2020 рр. досліджень сприяло збільшенню в середньому врожайності пшениці озимої по попереднику чорний пар на 0,85 т/га, умовно-чистого доходу — на 5336 грн/га, по попереднику соя — на 0,65 т/га і 3828 грн/га, а ячменю озимого після сої — на 0,43 т/га та 2595 грн/га відповідно.
Однак ці рекомендації були розроблені з урахуванням певної системи удобрення пшениці озимої та всіх сільськогосподарських культур у сівозміні. Вони виявилися ефективними за умови, що на кожен гектар ріллі вносили від 80 до 110 кг/га елементів мінерального живлення.
Сьогодні внаслідок зміни наведених вище чинників й особливо умов мінерального живлення рослин усе більшої актуальності набувають методи діагностики. Вони дозволяють визначити норму азотних добрив і розробити схему підживлення посівів озимої пшениці, в першу чергу, залежно від умов мінерального живлення. Такий підхід на перше місце у системі підживлень ставить не попередник, а стан розвитку посівів культур і наявність доступних елементів живлення у ґрунті.
Надто важливе значення належить нормі використання азотних добрив. Існує кілька підходів щодо їх визначення. Найширше застосовується метод за рекомендаціями науково-дослідних установ. Норма внесення, з тим, встановлюється на основі проведення польових досліджень. Головний недолік його полягає в тому, що він не враховує реального різноманіття ґрунтової родючості та вмісту основних елементів живлення у ґрунті того чи іншого підприємства і є середньозваженою величиною. В одних випадках ця норма буде завищеною, а в інших, навпаки, заниженою.
Другий метод базується на визначенні вмісту доступного азоту в ґрунті та розрахунок його потреби на заплановану урожайність. Його головна перевага в тому, що розрахована норма внесення азоту показуватиме реальний стан родючості того чи іншого поля. Однак абсолютно не враховується стан розвитку рослин озимої пшениці та фітоценотичні зміни в посівах озимини впродовж наступного весняно-літнього періоду.
Таким чином, для визначення норми використання азотних добрив агроному, або фермеру потрібно мати інформацію про наявність азоту в ґрунті й оцінити стан розвитку рослин пшениці озимої на кожному полі. Стан розвитку рослин потрібен для прогнозування можливого рівня врожайності. Оцінивши реально цей показник, на кожному полі можна розрахувати загальні потреби азотного живлення рослин за наявними показниками винесення одиницею продукції та відповідною кількістю соломи. Норма внесення азоту буде дорівнювати різниці між розрахованими нами потребами рослин на формування певного рівня врожаю та наявністю його у ґрунті.
Рахуємо NPK
Азот може бути ефективним тільки за умови оптимізації умов живлення іншими елементами. Як у науковій літературі, так і у виробництві, досить часто виникає питання щодо повних мінеральних добрив для підживлення посівів озимини в пізньоосінній період вегетації рослин. Зрозуміло, що така проблема в більшості випадків виникає на фоні обмеження можливостей його застосування під основний і передпосівний обробітки ґрунту.
Урожайність озимої пшениці під впливом підживлення фосфорними добривами зростає за умови, що їх не вносили до сівби, а вміст фосфору менший за 10 мг/100 г ґрунту та за порушення співвідношення у рослинах між умістом азоту, фосфору та калію. До того ж фосфорні добрива потрібно вносити тільки прикореневим способом на глибину 4–5 см. Ефективність їх, ще більшою мірою ніж азотних, залежатиме від рівня зволоження ґрунту. За застосування в Кіровоградському районі фосфорних добрив у нормі P30 як по мерзлоталому ґрунту, так і прикоренево, отримали прибавку врожаю відповідно 0,31 та 0,38 т/га.
Розглянувши методологічні підходи підживлення як одного з основних агротехнічних заходів весняного догляду за посівами озимої пшениці, спробуємо вибудувати систему його застосування. Якщо ситуація складається таким чином, що можливе раннє відновлення вегетації, то слабко- та середньорозвинуті посіви потрібно підживити якомога раніше по мерзлоталому ґрунту дозою азоту 25–30 кг діючої речовини на 1 га, що буде стимулювати додаткове весняне кущіння та підвищення загальної щільності стеблостою; розвинуті та перерослі посіви підживити N25-30 прикореневим способом (сівалками) всередині фази весняного кущіння.
За умови відновлення вегетації за середньобагаторічними показниками рекомендована стратегія підживлення посівів така:
• слаборозвинуті посіви озимої пшениці зі щільністю стеблостою 350–400 шт./м² треба підживити якомога раніше. Найбільша ефективність цього заходу буде досягнута по мерзлоталому ґрунту. Норма внесення добрив має бути обов’язково пов’язана з можливим рівнем урожайності;
• нормально розвинуті посіви, у яких налічується 1200–1700 стебел на 1 м², треба підживити в кінці фази кущіння — на початку трубкування;
• підживлення загущених посівів зі щільністю понад 2200 стебел на 1 м² потрібно провести на початку фази трубкування прикореневим способом.
За пізнього відновлення вегетації, яке безпосередньо буде викликане подовженням тривалості зимового періоду і є найнебезпечнішим, діагностика стану посівів набуває першочергового значення. Питання підживлення за цих умов таке складне, що доходить до критичної межі: чи доцільно як з фізіологічного, так і економічного боку підживлювати взагалі? Небезпека з фізіологічного боку в цьому разі криється у такому. Рослини надмірно ослаблені тривалим зимовим періодом, з низьким умістом вуглеводів. Проведення підживлення таких рослин сприяє тому, що вони інтенсивно поглинають азот із мінеральних добрив, а запасів вуглеводів недостатньо для його додавання в білкові молекули. Відбувається фізіологічне отруєння рослин. Тобто якщо до підживлення посіви були зеленими, то через 7–10 днів вони втрачають інтенсивність росту, жовтіють, а в деяких випадках навіть гинуть. Цей процес особливо посилюється в умовах посухи.
У тих випадках, коли існує цілковита впевненість щодо високої життєздатності рослин озимої пшениці, то за пізнього відновлення вегетації:
• слаборозвинуті посіви потрібно підживити якомога раніше по мерзлоталому ґрунту. Чим пізніше буде проводитися підживлення таких посівів, тим менша його ефективність;
• нормально розвинуті посіви із зазначеними вище для цієї групи показниками щільності слід підживити по мерзлоталому ґрунту або ж прикореневим способом одразу після появи такої можливості;
• надмірно розкущені посіви за пізнього відновлення вегетації потрібно підживити наприкінці фази кущіння або ж на початку трубкування.
Щодо встановлення норми використання азотних добрив для підживлення озимої пшениці, то незалежно від строків відновлення вегетації визначити її потрібно на основі запасів азоту в ґрунті й стану розвитку рослин на початку весняної вегетації. Норму азоту визначають залежно від часу відновлення вегетації та даних агробіологічного контролю. За внесення азоту на початку відновлення вегетації стимулюється кущіння, формуються додаткові пагони, тому слабо розкущені посіви на бідних ґрунтах потрібно обов’язково підживити по мерзлоталому ґрунту дозою N30.
Дослідженнями науковців, проведеними у 2017–2018 рр. Інститутом СГС НААН, установлено, що внесення азотних добрив у дозі N35 по мерзлоталому ґрунту за вирощування пшениці озимої по чорному пару забезпечило прибавку врожаю 0,32 т/га, після сої — 0,64 т/га, ячменю озимого після сої — 0,33 т/га.
В останні роки набуває поширення позакореневе підживлення карбамідно-аміачними сумішами. У КДСГДС НААН протягом 2014–2016 рр. досліджували вплив КАС на продуктивність пшениці озимої. Було встановлено, що на чорноземах звичайних важкосуглинкових найбільшу врожайність (6,16 т/га) за застосування карбамідно-аміачних сумішей у посівах пшениці озимої по чорному пару забезпечив варіант із дворазовим унесенням КАС-28 в дозі N30 у фазу кущення та N20 у фазу виходу рослин у трубку. Прибавка до контролю становила 0,54 т/га. Однак найбільш економічно доцільним був варіант з одноразовим застосуванням КАС в дозі N20 у фазу виходу рослин у трубку. За його застосування отримано врожайність на рівні 5,95 т/га, а умовно чистий дохід — був на 1366 грн/га більшим, ніж у варіанті без добрив.
Юрій КЕРНАСЮК, канд. екон. наук, завідувач сектору економічних
досліджень й аналізу науково-інноваційного потенціалу ІСГС НААН,
експерт-дорадник з аудиту, економіки й управління підприємством
Олег ГАЙДЕНКО, канд. тех. наук, учений секретар, завідувач відділу
маркетингу та наукового забезпечення трансферу інновацій ІСГС НААН,
ст. наук. співроб, дорадник із питань механізації сільського
господарства та економіки сільськогосподарського виробництва
