Перед входженням рослин у зиму вони повинні мати розетку з 8–10 листками, діаметр кореневої шийки 8–10 мм і довжину стебла не більшу за 20 см. За ранніх строків сівби рослини зазвичай переростають, особливо за умов теплої тривалої осені. Вони формують розетку з 12–14 листків іноді й більше, і тоді точка росту значно підіймається над поверхнею ґрунту. За сівби в пізні строки рослини встигають сформувати розетку з 3–4 листків, вони недостатньо загартовуються й схильні до вимерзання. Для забезпечення вдалої перезимівлі та збереження високого рівня життєздатності рослин ріпаку навесні та підвищення продуктивності доцільно на посівах застосовувати ретарданти. Ретарданти з групи азолів на озимому ріпаку запобігають надмірному розвитку вегетаційної маси в осінній період, перед входженням у зиму, підвищують їхню морозо- і зимостійкість, а обробка навесні обмежує ураження культури низкою хвороб, забезпечує рівномірне цвітіння рослин, дозрівання. Багато досліджень із використанням різних груп ретардантів на рослинах ріпаку стверджують, що ці препарати збільшували кількість стручків на рослині на 7–10%, а також сприяли зростанню кількості насінин у стручках і врожайності на 1,9–2,4 ц/га.
Обробка посівів регуляторами росту типу метконазол, мепікват-хлорид зумовлювала інтенсивне нагромадження запасних поживних речовин у кореневій системі та їх розвиток. Формується потужна коренева система з великою кількістю бокових пагонів, зафіксоване рівномірне цвітіння та зав’язування стручків. Маса 1000 насінин, величина насіння на фоні обробки були вищими у 1,4–1,7 раза щодо без оброблення (контроль). Урожай насіння зріс на 0,4 т/га за одноразового застосування цього препарату навесні та на 0,7 т/га за дворазового його застосування на посівах. За одноразового застосування восени врожайність була вищою на 0,19–0,20 т/га.
Для одержання стабільно високих урожаїв ріпаку слід ураховувати під час його вирощування низку особливостей цієї культури, зокрема винесення щодо забезпеченості рослин таким важливим мікроелементом, як бор. Бор — найважливіший мікроелемент для ріпаку, забезпечення яким сприяє здоровому розвитку рослин, мінімізує вплив несприятливих погодних умов, оптимізує затрати на мікродобрива. Внесення борних препаратів забезпечує приріст урожаю до 3 ц/га.
Наукові дослідження
Метою наших досліджень було розробити й удосконалити основні агротехнічні заходи вирощування ріпаку озимого, що забезпечить максимально можливу реалізацію біологічного потенціалу сортів і гібридів адаптованих до ґрунтово-кліматичних умов регіону.
Умови і методика проведення досліджень
Дослідження проводили в лабораторії кормовиробництва та біоенергетичної сировини Інституту сільського господарства Західного Полісся НААН. Польові досліди закладали відповідно до загальноприйнятої методики. Загальна площа посівної ділянки — 60 м², облікової — 50 м². Повторність триразова. Попередник — озима пшениця. Вивчали два сорти ріпаку (Черемош, Анна) і два гібриди (Ексель, ДК Секвоя), строки сівби та засоби догляду за посівами.
Ґрунтовий покрив дослідної ділянки був представлений чорноземом типовим малогумусним легкосуглинковим із слідкуючою агрохімічною характеристикою орного горизонту (0–30 см): гумус за Тюриним становив 2,19%, рухомий фосфор і обмінний калій за Кірсановим відповідно — 210 і 90 мг/кг ґрунту, легкогідролізований азот за Корнфілдом — 119 мг/кг ґрунту, гідролітична кислотність за Каппеном — 19,2 мг/екв на 1 кг ґрунту. Реакція ґрунтового розчину (рН сол. — 6,0) — нейтральна.
Мінеральні добрива вносили в дозі N180Р90К180. Погодні умови, що склались у період проведення дослідів, дали можливість оцінити реакцію досліджуваних сортів і гібридів на зміну погодних чинників і виділити агротехнологічні елементи в технології вирощування ріпаку озимого, які найбільше вплинули на формування продуктивності культури в умовах регіону.
Результати досліджень
Дослідженнями було встановлено, що перезимівля рослин залежала від досліджуваних чинників і загалом на всіх варіантах досліду цей показник був достатньо високим (таблиця).
Таблиця. Вплив строків сівби, засобів догляду за посівами на густоту стояння рослин перезимівлю різних сортів і гібридів ріпаку озимого (2016–2017)
Найвищий показник перезимівлі рослин у сортогібридного складу зафіксовано за першого строку сівби (20.08) і варіював у середньому від 83,8 до 86,7%, що на 1,8–1,9 і на 3,9% вище щодо строків 30.08 і 10.09 відповідно. Найкраща перезимівля рослин після відновлення вегетації 86,3–86,7% була в гібридів Ексель і ДК Секвоя за сівби 20.08 за оброблення посівів у фазу 4–6 листків варіантом 1 (1 л/га) і весною за висоти 20–30 см мікродобривом варіантом 2 (1,0 л/га), тоді як у сортів Черемош і Анна цей показник нижчий на 1,9–2,6 %.
Найбільшу частку впливу на перезимівлю і густоту стояння рослин — 51,3% спричинив строк сівби, менший вплив мав сортовий склад — 13,2% та зростання залежності було від обробки посівів препаратом варіантом 1 (1 л/га) — 15,4% і погодних умов, де цей показник становив 20,1%.
Досить складними для посівів у рік досліджень виявились погодні умови серпня й перша декада вересня. Посушлива погода затримала сходи ріпаку. Безсніжна зима та перепади нічних і денних температур призвели до виснаження запасу пластичних речовин і загибелі окремих слабких рослин.
На час відновлення вегетації рослин густота стояння рослин змінювалась і коливалась у межах від 51-59 шт./м² (20.08), за другого строку (30.08) цей показник становив 49–58 шт./м² і 46–55 шт./м² за 10.09. Найвища густота рослин була в гібрида ДК Секвоя — 58–59 шт./м² і в сорту Анна — 59–60 шт./м² за обробки посівів різними препаратами за першого строку сівби (20.08), що перевищує другий і третій строки за кількістю рослин на 3–7 і 4–5 шт./м² відповідно.
Урожайність ріпаку
Досліджувані фактори позначились і на елементах структури врожаю. Кількість стручків на рослинах коливалась у межах 120–174 шт. за сівби 20.08, 119–168 шт. за сівби 30.08 і 117–159 шт. — 10.09. Помітно було, що за третього строку сівби (10.09) зменшувалась кількість стручків на рослині.
Кількість насіння в одному стручку в усіх варіантах за оптимальних строків сівби не мала великих розбіжностей (21–36 шт.), тоді як за строку сівби 10.09 цей показник був нижчим і варіював від 20 до 28 шт. Найбільшу масу 1000 насінин встановили в рослин гібридів Ексель 4,36 г і ДК Секвоя 4,06 г за строку сівби 20.08 і за оброблення посівів морфорегулятором (1,0 л/га) та мікродобривом (бор 1,0 л/га). За сівби в пізні строки (10.09) спостерігається зниження маси 1000 насінин до 4,30 г (гібрид Ексель) і до 4,02 г (гібрид ДК Секвоя) та в сортів Черемош й Анна до 4,20 і 3,96 шт. відповідно.
Довжина стручків мало змінювалась від строків сівби, в основному залежала від сортового складу й оброблення посівів ретардантом і мікродобривом. Найбільша довжина стручка 7–8 см була у — гібрида Ексель і сорту Черемош. Вологість насіння перед збиранням урожаю змінювалась залежно від досліджуваних чинників. За сівби в оптимальні строки вологість насіння становила 8,5–9,7%, тоді як за сівби 10.09 цей показник був вищим на 0,1–1,4%.
Максимальний урожай насіння формується за оптимального співвідношення чинників, однак за недостатнього розвитку одного структурного елемента врожай насіння може бути компенсовано іншими показниками. Оскільки окремі елементи структури формуються на різних етапах онтогенезу, для їх успішного розвитку необхідні різні умови.
Урожайність насіння ріпаку озимого змінювалась залежно від погодних та агротехнологічних умов. Результатами дослідження встановлено, що на урожайність насіння впливали всі досліджувані чинники.
Найбільший вплив на врожайність насіння ріпаку озимого в умовах 2016 року мав строк сівби 59,3%. Результати досліджень свідчать, що найвища врожайність ріпаку озимого була за сівби 20.08 і становила в гібридів Ексель і ДК Секвоя 3,13–3,88 і 3,09–3,77 т/га, в сортів Черемош й Анна відповідно 3,0–3,61 і 2,98–3,57 т/га. Найвищий рівень урожайності був у гібридів Ексель 3,88 т/га, ДК Секвоя — 3,77 т/га, у сортів Черемош — 3,61 т/га і Анна — 3,57 т/га за сівби 20.08 й обробки посівів ретардантом і мікродобривом, приріст урожаю становив від 0,91 до 0,96 т/га за строку сівби 10.09. Другим чинником за значенням впливу на врожайність культури були сорти й гібриди, вплив цього чинника становив 19,3%. Середня врожайність гібрида Ексель по строках сівби становила від 2,59 до 3,88 т/га, гібрида ДК Секвоя від 2,42 до 3,77 т/га, сорту Черемош від 2,47 до 3,61 т/га, сорту Анна від 2,41 до 3,57 т/га. Засоби догляду за посівами теж мали певний вплив на врожайність насіння (15,5%). Обробка посівів морфорегулятором (1,0 л/га) та мікродобривом (1,0 л/га) підвищувала врожайність насіння від 0,59 до 0,75 т/га у гібридів Ексель, ДК Секвоя та сортів Черемош і Анна, за сівби 20.08 і 30.08 приріст становив від 0,37 до 0,56 т/га, за 10.09 — 0,21–0,39 т/га. За пізнішого строку сівби (10.09) у сортів і гібридів спостерігалось зниження врожайності на 0,53–0,96 т/га і 0,39–0,61 т/га щодо першого й другого строку сівби відповідно. Строки сівби впливали на якісні показники насіння сортів і гібридів ріпаку озимого. Найвищий уміст олії 43,53–44,99 був у ріпаку озимого за першого строку сівби (20.08). За сівби 30.08 було незначне зниження вмісту олії на 0,12–0,16% щодо строку (20.08), тоді як за сівби 10.09 спостерігається істотне зниження цього показника на 1,09–1,41%.
Висновок
Таким чином, за вивчення впливу строків сівби та засобів догляду за посівами для сортів і гібридів ріпаку озимого найоптимальнішим строком є сівба 20 серпня із застосуванням на посівах у фазу 4–6 листків морфорегулятора (фунгіцид-ретарданта) (1 л/га) та весною мікродобрива (1 л/га) за висоти 20–30 см, що забезпечило врожайність 3,61 і 3,57 т/га у сортів Черемош й Анна, 3,88 т/га і 3,77 т/га у гібридів Ексель і ДК Секвоя.
Оксана КУРАЧ, канд. с.-г. наук
Галина РОВНА, старший науковий співробітник
Інститут сільського господарства Західного Полісся
